Минулий 1998 рік для Росії був украй несприятливим. Системна криза супроводжувалася значним погіршенням параметрів функціонування реального сектора економіки. Річний обсяг промислової продукції склав 94,8% від рівня 1997 р., сільського господарства - 87,7%. Поновилися тенденції щодо зниження реального обсягу ВВП - порівняно з 1997 р. він скоротився на 4,6%. Негативні процеси в реальному секторі економіки, у свою чергу, відбилися на рівні інфляції та обмінному курсі рубля. Рівень інфляції за рік склав 84,4%, офіційний обмінний курс долара виріс на 246% - з 5,96 руб./долар на початку - до 20,62 руб./долар наприкінці року.

Невтішними є результати роботи економіки РФ за перші місяці 1999 р. У січні 1999 р. порівняно з аналогічним періодом 1998 р. обсяг промислової продукції впав на 4,9%, продукції сільського господарства – на 4,5%, обсяг капіталовкладень – на 10,7%, інфляція за січень 1999 р. склала – 8,5%. За цих умов, услід за підготовленою на поточний рік програмою виходу з економічної кризи, уряд РФ намагається розробити середньострокову програму на 2000-2001 рр. За словами першого віце-прем'єра російського уряду Ю.Маслюкова, цей документ буде представлено для обговорення наприкінці березня, він має "чітко виражати програму дій уряду”, а його головними орієнтирами стане: “реанімація реального сектора економіки”, забезпечення її повнокровного функціонування, зменшення імпорту товарів, які можна виробляти в Росії.

Незважаючи на обмежену інформацію щодо змісту середньострокової Програми економічного розвитку РФ, причини її розробки, мета, яку вона переслідує і наслідки, які матиме її практична реалізація є достатньо прозорими, або ж такими, що прораховуються.

По-перше, жорстка фінансова криза і подальше погіршення економічної ситуації в країні змушують російський уряд вносити корективи до своєї стратегічної економічної політики. Коригування параметрів економічного розвитку значною мірою викликається також залежністю від зовнішніх чинників, зокрема умовами, які постійно диктує Міжнародний валютний фонд. Глава передостанньої місії МВФ, що покинула Москву 5 лютого цього року, заявив, що для продовження переговорів уряд Росії має розробити більш реальну економічну програму.

По-друге, необхідність подальшого реформування економіки РФ висуває об’єктивну потребу розробки поряд із стратегічною програмою проміжних програм. Тим більше, що з самого початку діяльності на посаді голови уряду РФ, Є.Примаков сповідує принцип обережного, поступового програмування розвитку економіки у залежності від ситуації, що складається на кожному етапі.

По-третє, як показала реальна дійсність, проведення реформ може бути успішним лише за умови, коли країна спирається, перш за все, на власні сили. Росія, безумовно їх має, зокрема необхідні енергетичні та сировинні ресурси, виробничий і науково-технічний потенціал, тощо. На практиці це робить необхідним перехід від відкритої економіки (на чому наполягає Захід), до політики жорсткого протекціонізму щодо власного товаровиробника. Вбачається, що саме на реалізацію цього шляху розвитку, як тимчасового, поки-що лише до 2001 р. (доки вітчизняний товаровиробник не стане конкурентноспроможним), і спрямовується середньострокова Програма економічного розвитку РФ. Необхідність проведення політики протекціонізму є, до всього, єдино можливим шляхом виходу з економічної кризи, що розгорнулась на теренах її економіки.

По-четверте, існує й суто політична причина: уряд Є.Примакова просто не в змозі виконувати свої функції без опрацювання і обнародування Програми своїх дій на найближчі роки. Той факт, що за такі взяті 2000-2001 рр., пояснюється, з точки зору політичних мотивів, тим, що у 2000 р. закінчується строк повноважень Президента і обмежуватись лише цією датою було б не коректно щодо Президента (зараз діємо так, а після Вас - інакше). Крім того програмі слід було надати вигляд перехідної, щоб створити уявлення, що її має успадкувати майбутній уряд.

Які конкретні концептуальні положення будуть закладені в основу середньострокової програми економічного розвитку Росії на 2000-2001 рр. на сьогодні ще невідомо, але, за заявою віце-прем’єр-міністра Ю. Маслюкова, вони будуть спрямовані, перш за все, на підтримку вітчизняного товаровиробника з допомогою як ринкових механізмів, так і методів державного регулювання. З огляду на це, можна припустити, що нова Програма передбачатиме наступний комплекс взаємопов’язаних заходів, зокрема:

• заходи щодо відновлення виробничого потенціалу країни і в першу чергу відродження та пожвавлення обробної промисловості та АПК, які досі ще зберегли свою дієздатність;
• заходи щодо захисту національного ринку, зокрема, захисту від недобросовісної закордонної конкуренції, узгодження тарифної політики з пріоритетами структурної та промислової політики тощо;
• заходи щодо зниження витрат виробництва, насамперед, на продукцію та послуги природних монополій;
• заходи щодо зниження податкового тягаря, насамперед, на підприємства обробної промисловості та сільського господарства;
• заходи щодо подолання заборгованості і нестачі обігових коштів. Зокрема, проведення амністії або реструктуризації боргів товаровиробників перед бюджетом і банками, розширення порівняно дешевих цільових кредитів для розширення випуску товарів тощо;
• заходи щодо підвищення купівельної спроможності і стимулювання попиту.

Безумовно, якщо наведені заходи насправді знайдуть відображення в програмі російського уряду, це означатиме деякий відступ від лібералізації економічних відносин і раніше проголошеної політики відкритості російського ринку. Але цей тактичний маневр можна визнати виправданим в нинішніх умовах, бо він дозволить протягом кількох років створити економічні, соціальні та політичні передумови для виходу країни із стану стагфляції за рахунок мобілізації власних можливостей.

Однак треба зауважити, що втілення очікуваних неореформістських заходів потребує вирішення цілого ряду складових проблем. По-перше, для відновлення виробничого потенціалу, навіть тільки прогресивних галузей промисловості, в середньостроковій перспективі необхідно буде забезпечити, за розрахунками експертів, збільшення обсягів інвестицій в оновлення основного капіталу не менше ніж у 4 рази. При менших темпах нарощування інвестиційної активності вибуття діючих виробничих потужностей буде випереджати їх введення, що обумовить подальше скорочення виробничого потенціалу Росії.

З урахуванням великої інерції депресивних тенденцій в економіці Росії для відновлення її виробничого потенціалу треба буде потужний імпульс швидкого нарощування інвестиційної та інноваційної активності з темпом до 30% щорічно. Але, враховуючи обмеженість бюджетних можливостей країни і недовіру до неї іноземних кредиторів, рішення цієї проблеми до 2002 р. здається маловірогідним.

Великі потенційні можливості щодо нарощування російського виробництва сільгосппродуктів можуть виявитися без попиту. По-перше, вони можуть бути значно зменшені потоками гуманітарної та

демпінгової поставки продовольства з-за кордону, що заполонили російський ринок. Так, наприклад, у листопаді 1998 р. уряд РФ уже підписав угоду з урядом США про безкоштовну продовольчу допомогу і про зв’язаний кредит на закупівлю продовольства. Планується укласти аналогічну угоду з країнами ЄС. За такими рішеннями криється не тільки бажання США і ЄС в умовах перевиробництва продовольства будь-що зберегти "бездонний" російський ринок, але й зацікавленість багатьох економічних суб’єктів Росії, що претендують на виконання функцій перерозподілу або постачання гуманітарного чи закупленого на кредити продовольства.

З метою більш дієвої підтримки російських товаровиробників можна очікувати проведення ще жорсткішої митної політики, зокрема підвищення імпортних мит, впровадження протекціоністських заходів, відміни деяких пільг при ввезенні імпортних товарів, переогляду привілейованого статусу особливих економічних зон тощо.

Передбачити вірогідність наявності цих заходів у новій Програмі російського уряду неважко, враховуючи, що митна служба Росії й сьогодні є другим за значенням донором федерального бюджету. Так, уже в цьому році бюджетне завдання російській митниці (близько 190 млрд руб.) більш ніж у 2 рази перевищує минулорічне і складає майже 40% усіх запланованих доходів державної казни. Це, безумовно, підсилить політичне значення митної служби у вирішенні майбутніх завдань і збільшить шанси на реалізацію всіх її ініціатив, які уряд ігнорував у минулі роки.

Щодо цього доречно зауважити, що досвід багатьох країн свідчить про неефективність захисту національного товаровиробника від іноземної конкуренції шляхом підвищення імпортного мита. Наприклад, аналіз розвитку 108 країн світу протягом 1975-1996 рр. констатує, що максимальні темпи економічного росту (в середньому близько 2,5% щорічно) були зафіксовані в групі країн з мінімальним рівнем оподаткування зовнішньоторговельного обороту (менше 1%). Збільшення податкового тягаря на експортно-імпортні операції при інших рівних умовах призводить до суттєвого зниження темпів економічного росту країни. Останні були мінімальними (0,2%) у групі країн з максимальними значеннями податкового навантаження (понад 10% зовнішньоторговельного обороту). Тому митна політика держави має бути гнучкою та виваженою, щоб не тільки формально захищати свого товаровиробника, але й стимулювати підвищення якості вітчизняних товарів.

Великі можливості для підтримки вітчизняного експорту таїть у собі встановлення виграшного курсу національної грошової одиниці щодо ведучих валют світу. Так, наприклад, Китай, Індія і більшість інших країн здійснили масований прорив на світові ринки шляхом штучного утримання курсу своїх національних валют у 4-5 разів нижче їх справжньої купівельної спроможності. Внаслідок чого накопичені валютні резерви в Китаї складають нині понад 200 млрд дол.США. Схоже, що Росія також збирається запровадити цей метод, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності російських товарів (принаймні, в рамках СНД) і створенню нових робочих місць.

Для зниження витрат виробництва, насамперед на продукцію та послуги природних монополій, можна очікувати запровадження ряду комплексних заходів. Зокрема, до їх кола можуть увійти заходи по зниженню амортизаційних відрахувань шляхом зниження ціни основних фондів, виходячи із сучасних ринкових умов, а також заходи щодо зниження питомих витрат на оплату праці в собівартості продукції тощо.

Слід очікувати подальшого зниження податкового навантаження на підприємства для відновлення життєздатності обробної промисловості та сільського господарства. Наприклад, дискутується питання про звільнення на певний період від ПДВ і податку на прибуток підприємств тих галузей, що поновлюють випуск продукції. На поточні надходження до бюджету ця новина суттєво не вплине, а підприємства зможуть накопичити обігові гроші.

В рамках загального повороту економічної політики можна передбачити здійснення комплексних заходів щодо подолання заборгованостей і нестачі обігових грошей. Зокрема, цілком імовірно будуть заплановані широкомасштабна амністія і реконструкція боргів, а також поширення практики надання дешевих цільових кредитів для збільшення випуску товарів тощо.

Так у загальних рисах можуть виглядати контури і основні інгредієнти середньострокової Програми економічного розвитку Російської Федерації на 2000-2001 рр., що розробляється нині російським урядом. Більш повну і достовірну оцінку цієї Програми можна буде здійснити після її опублікування та аналізу конкретних заходів.

Обмеженнями, що впливають на перспективу економічного розвитку Росії, перш за все є її фінансові можливості. Найбільш реальними і значними джерелами коштів для інвестування розвитку російської економіки вбачаються:

- кошти бюджету;
- експортна діяльність;
- кошти населення;
- кошти, що перебувають у "тіньовому" обігу;
- кошти резидентів на закордонних рахунках;
- кошти банківської системи;
- прямі та портфельні іноземні інвестиції;
- іноземні кредити від міжнародних фінансових та економічних організацій (ЄС, МБРР, ЄБРР), окремих держав та зарубіжних суб’єктів підприємницької діяльності.

Розглянемо кожне з цих джерел більш докладно, щоб усвідомити потенціал кожного з них з точки зору забезпечення зростання російської економіки.

1. Кошти бюджету. В рамках бюджету фонд гарантування виробництва буде складати 50 млрд руб. Уряд РФ розпорядженням від 10.03.99 ухвалив створення Російського банку розвитку (РБР) зі статутним капіталом 375 млрд руб. Частка держави має складати не менше 75% + 1 акція. Основне призначення РБР - обслуговування бюджету розвитку. Передбачається, що в мережу РБР будуть включені і регіональні банки. Слід зауважити, що у федеральному бюджеті Росії на 1999 р. фонд розвитку поки що в явному вигляді не проглядається, але намір мати таке джерело розвитку прокламується урядом уже давно. Очевидно на це джерело будуть посилатися й автори середньострокової програми.

2. Кошти населення. За деякими даними на руках у населення РФ знаходиться близько 40 млрд дол. США. Для залучення цих коштів необхідне відновлення довіри населення до банківських структур. Держава має забезпечити безумовне гарантування повернення населенню його банківських вкладів, як це прийнято у розвинених країнах і це має бути передбачено у середньостроковій програмі.

3. Кошти, що перебувають у "тіньовому обігу". За неофіційними даними майже половина російської економіки знаходиться в "тіні". Тіньовий обіг обслуговує від 100 до 120 млрд руб. (за даними на 01.01.99 вся грошова маса М2 складала 452,5 млрд дол., з яких готівка - 187,8 млрд руб.). Є припущення, що з 40 млрд дол. США, що знаходяться у населення, в той чи інший спосіб у грошовому обігу бере участь близько 10 млрд дол. США.

4. Кошти резидентів на закордонних рахунках. Російська газета "Сегодня" повідомила, що обсяги вивезеного за кодон Росії капіталу за оцінками МВС і Мінфіну складають від 50 до 230 млрд дол. США. Найбільш реальним способом повернення цих коштів є їх "амністія", при цьому головним питанням є питання розробки механізму цієї амністії.

5. Іноземні кредити від міжнародних фінансових та економічних організацій, окремих держав і зарубіжних суб’єктів підприємницької діяльності. Кредитні ресурси від МБРР відзначаються тим, що надаються на досить сприйнятливих умовах. Невелика відсоткова ставка (5-7%), строк повернення до 20 років, пільговий період до 5 років роблять ці кредити досить привабливими. Станом на 01.01.98 борг Росії перед МБРР складав 6,1 млрд дол. США.

26-го лютого в Москві перший віце-прем'єр міністр РФ Ю.Маслюков і заст. керівника МБРР Йоханес Лінн підписали угоди з трьох траншів фінансової допомоги Росії за такими напрямами: на структурну перебудову вугільної промисловості; по договору про внесення змін до структурної перебудови соціальної системи Росії; про позику для фінансування 2-го проекту ремонту і утримання шляхів. У разі ухвалення цих угод Радою Директорів Світового банку в березні Росія отримає до бюджету 800 млн дол. США. Й.Лінн заявив, що кошти надійдуть до Росії після вирішення проблем з МВФ.

Кредити МБРР часто супроводжуються кредитами від окремих держав. Так, з підписанням угоди з МБРР по внесенню змін до структурної перебудови соціальної системи Росії, Японія додатково виділяє кредитну лінію для надання соціальної допомоги найбіднішим колам населення. З Росією також співпрацює Євробанк та окремі держави.

7. Незважаючи на фінансову кризу банківська система Росії має певний потенціал для фінансування розвитку своєї економіки. Інша справа, що банки Росії досить мало приділяли цьому уваги зважаючи на те, що операції з цінними паперами були більш прибутковими. Перший віце-прем’єр-міністр Ю.Маслюков колись навіть заявив, що російські банки не знають, що таке кредитування економіки. В умовах обвалу ринку цінних паперів банки змушені будуть звернути свою увагу і на кредитний ринок.

8. Кризові явища в російській економіці ініціювали падіння інвестиційної активності. В 1997 р. індекс обсягів капвкладень з усіх джерел до попереднього року складав 95%, в 1998р. - 93,3%. Звертає на себе увагу факт стійкого зниження частки вкладень у машини та обладнання (у 1998р. - 23,5% проти 32% у 1991р.). Брак власних коштів у підприємств і наявність високих процентних ставок на кредити унеможливлювали модернізацію основних фондів.

Падіння обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів не компенсувалося надходженням інвестиційних ресурсів ззовні. Обсяг іноземних інвестицій в економіку РФ у 1998р. був на рівні 1997р. і склав 10 млрд дол. США, з яких близько 3 млрд дол. були прямі інвестиції. Частка портфельних інвестицій залишалася вкрай низькою - близько 2%. Це є свідченням того, що іноземні інвестори не розраховували на отримання стабільного доходу по акціях російських підприємств. За результатами 1998р. можна говорити про стагнацію ринку акцій російських підприємств. Якщо, незважаючи на початок світової фінансової кризи, індекс РТС-1 у 1997 р. виріс з 197,54 до 396,86 пунктів (це склало 100,9% приросту), то вже наприкінці року індекс РТС-1 впав до рівня 58,93 (падіння індексу за рік склало 85,15%). Втрату інтересу іноземних інвесторів до російського ринку акцій демонструє зниження оборотів РТС. Так, якщо у 1997 р. загальний обсяг торгів складав близько 14 млрд дол. США, то за результатами 1998 р. він склав лише 8,6 млрд дол. (падіння на 38%).

З поширенням економічної кризи в Росії (друге півріччя 1998 р.) частина іноземних інвесторів припинила фінансування нових інвестиційних проектів. Разом з тим, в іноземних інвесторів зберігався інтерес до тих проектів, припинення яких загрожувало їм значними збитками. До їх числа належали проекти з інвестування підприємств харчової, фармацевтичної та тютюнової промисловості. Так, компанія "Кока-кола" за останні сім років побудувала в Росії 12 заводів, інвестувавши близько 750 млн дол.; американська компанія "Ай-Сі-Ен" володіє п'ятьма великими російськими заводами з виробництва ліків, інвестиції у розвиток яких оцінюються в 300 млн дол.; іноземним інвесторам належать контрольні пакети акцій тютюнових підприємств на суму 620 млн дол. США тощо.

Серед розмаїття форм організації інвестиційної діяльності в РФ найбільшого поширення набули підприємства з іноземними інвестиціями (ПІІ). Вплив цих підприємств на макроекономічні показники розвитку РФ незначний – в 1998 р. вони виробили всього близько 4% ВВП, проте ефективність діяльності ПІІ удвічі перевищує середньоросійський рівень за обсягами виробництва продукції в розрахунку на одного зайнятого.

В 1998 р. продовжувало зростання частки зовнішньоторговельного обороту ПІІ у зовнішньоторговельному обороті РФ, але за умов погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури та зниження середніх контрактних цін зростали, в основному, фізичні обсяги експорту сировинних ресурсів (нафта, хімічні товари, лісоматеріали, рибна продукція, кольорові метали). Починаючи з 1995 р., простежується перерозподіл прямих іноземних інвестицій з галузей видобувного сектора в інші сектори економіки РФ. Найбільшу активність в імпорті проявляли ПІІ, що діяли у сферах торгівлі, громадського харчування та промисловості. В цілому зростання частки зовнішньоторговельних операцій ПІІ разом із зростанням частки обсягів їх виробництва у ВВП Росії свідчить про поглиблення тенденції притоку іноземних інвестицій у промисловість та про розширення імпорту обладнання і комплектуючих для внутрішнього виробництва.

Враховуючи тенденції, що склалися в економіці РФ протягом 1998 р., а також прогнози російських експертів щодо основних економічних показників на 1999 р. (інфляція на рівні не менше 50%, курс рубля до долара в середньому на рівні 30 руб./дол.) у найближчій перспективі в інвестиційній сфері російської економіки можна очікувати:

- посилення інтересу іноземних інвесторів до вкладання капіталу в харчову, фармацевтичну та тютюнову промисловість, автомобілебудування, зв'язок, підприємства паливно-енергетичного комплексу;

- збереження позицій тих іноземних інвесторів (переважно великих компаній), що вже інвестували значні кошти в економіку РФ; у подальшому можна очікувати переважного зростання обсягів іноземних інвестицій у добувні галузі, а також у фінансово-кредитну сферу РФ (очікується зростання частки іноземного капіталу в російській банківській сфері з 5,3% до 7%);

- зростання частки портфельних інвестицій у загальному обсязі іноземних інвестицій, оскільки в РФ прогнозується реструктуризація ринку капіталу на користь виробничої сфери і зростання обсягів випуску продукції чорної металургії, нафтохімії та машинобудування;

- зростання частки зовнішньоторговельного обороту ПІІ у зовнішньоторговельному обороті РФ за рахунок експорту сировинних ресурсів.

9. Відносини Російської Федерації з МВФ суттєво впливають на перспективи її економічного розвитку. Передостання місія МВФ покинула Москву 5 лютого. Глава цієї місії заявив, що для продовження переговорів уряд Росії має надати більш реальну економічну програму і збільшити профіцит бюджету (цей профіцит є умовним і виникає у разі виключення з видаткової частини витрат на обслуговування державного боргу). Директор - розпорядник МВФ М. Камдесю 1 березня заявив, що на благодійних умовах Росії допомога надаватись не буде.

Чергова місія МВФ прибула до Москви 11 березня і почала роботу з консультацій у Мінфіні. Основною проблемою переговорів є профіцит бюджету, що, на думку МВФ, має становити 3,5% ВВП. З цього приводу перший віце-прем’єр міністр Росії Ю.Маслюков заявив, що в разі прийняття такого профіциту доведеться відібрати у реальної економіки 120-130 млрд руб., а це близько 25% усіх доходів бюджету. Він також заявив, що не можна погоджуватись на профіцит бюджету, більший ніж 2% ВВП. Ю.Маслюков висловив упевненість, що з цією місією МВФ документ про співробітництво в загальних рисах буде погоджено, а деталі будуть розглянуті під час візиту Є.Примакова до Вашингтону 23 березня.

Висловлюються припущення, що в переговорах з МВФ може взяти участь Президент РФ Б.Єльцин. З цього приводу його прес-секретар Д.Якушкін заявив, що президент уважно слідкує за переговорами з МВФ і поки що не втручається в їх хід. Його втручання можливе тільки на випадок гострої необхідності. Один з важелів впливу Президента - особисті контакти з лідерами західних країн.

Головним для Росії є одержання від МВФ чергових 4,6 млрд дол. США. Цікаве припущення щодо можливих результатів переговорів уряду Росії з МВФ висловила британська газета "The Times". На її думку, переговори можуть закінчитись сенсаційно - МВФ не тільки виділить обіцяні раніше 4,6 млрд дол. США, але й розморозить увесь свій пакет обсягом до 17 млрд дол. США.

Важливість досягнення домовленостей з МВФ для Росії визначається її потребою в зовнішньому фінансуванні насамперед для підтримки бюджету. Від вирішення питань з МВФ залежить і надходження коштів від Світового банку. В цілому ж надходження коштів від міжнародних фінансових організацій є одним з основних факторів виконання Росією бюджету 1999 р., в тому числі й по обслуговуванню зовнішніх боргів (заборгованість Росії перед МВФ станом на 01.10.98 згідно її платіжного балансу за січень - вересень 1998 р. складала 19,3 млрд дол. США).

Оцінити можливий вплив Програми на стан українсько-російських зовнішньоекономічних відносин однозначно неможливо. Деякі заходи, наприклад, щодо відновлення виробничого потенціалу обробних галузей і АПК, відкривають перспективи для налагодження розірваних коопераційних зв’язків у сфері машинобудування. Інші, такі як більш жорстка митна політика Росії, можуть призвести до подальшого спаду зовнішньоторговельного обороту України на російському векторі й вимагатимуть прийняття адекватних контрзаходів тощо. Якщо Росії все ж таки удасться запровадити нову податкову політику (її впровадження перенесене на наступний рік), це може порушити еквівалентність обміну України з Росією і призвести до нарощування експансії російських товарів на український ринок. У цілому оцінити вплив заходів середньострокової програми РФ можна буде зробити лише після її оприлюднення.

Дані на 01.03.1999 р.