У зв’язку з коаліційним характером уряду Є.Примакова, розробка програми дій уряду перетворилася на складний процес урівноваження різних інтересів. Перші кроки уряду РФ свідчать про дотримання ним більш жорсткої лінії в економічній сфері аж до запровадження адміністративних заходів (активізація податкових органів, заборона деяким банкам брати участь у валютних торгах, введення монополії на алкогольну продукцію, збільшення норми обов’язкового продажу валютної виручки, регулювання цін на продукцію природних монополій). Аналіз принципів антикризової політики російського уряду є необхідним для прогнозування впливу цієї політики на українсько-російські відносини.

- створення законодавчої бази з метою забезпечення адресної соціальної допомоги населенню; встановлення граничної межі тарифів і цін на продукцію природних монополій; адаптації податкової та грошово-кредитної політики до зміни умов функціонування економіки;

- реструктуризація банківської системи;

- структурна перебудова економіки за такими пріоритетами, як розвиток виробництва в некапіталоємних галузях, підвищення конкурентоспроможності галузей з високим ступенем обробки, підвищення якісного рівня вітчизняного машинобудування;

- послаблення податкового тиску, скорочення пені та штрафів по платежах до федерального бюджету та державні позабюджетні фонди;

- будь-яка підтримка (в тому числі за рахунок надання товарних кредитів) підприємств, які зорієнтовані на експорт продукції або на поставку на внутрішній ринок продукції, що користується підвищеним попитом;

- встановлення контролю за темпами зростання грошової маси;

- регулювання розміру митних зборів на імпорт соціально значущих товарів;

- створення системи моніторингу та управління державним боргом, включаючи зовнішні позики суб’єктів федерації та місцевих органів самоврядування.

2. Розширення податкової бази через:

- посилення фінансової відповідальності господарюючих суб’єктів за невчасне зарахування на рахунки уповноважених банків виручки від експорту і за порушення порядку здійснення зовнішньоторговельних бартерних операцій;

- посилення податкового адміністрування, включаючи внесення необхідних змін до карного законодавства, Цивільного кодексу, законодавства про банки тощо; скорочення діючих податкових пільг;

- створення єдиного державного реєстру платників податку.

3. Підтримка малого бізнесу, створення конкурентного середовища за рахунок:

- антимонопольного регулювання, в тому числі у сфері оптової та роздрібної торгівлі;

- законодавчого закріплення механізму встановлення граничної межі тарифів і цін на продукцію природних монополій;

- реалізації системи заходів з призупинення зловживань монопольним станом.

4. Розширення інвестиційних можливостей держави, зокрема:

- повернення до застосування пільг щодо виведення з-під оподаткування витрат підприємств та організацій на здійснення інвестицій у розвиток виробництва, його модернізацію та впровадження нової техніки;

- залучення коштів, що знаходяться на руках у населення або на рахунках закордонних банків;

- покращання інвестиційного клімату; організації страхового ринку та системи гарантій інвестицій від некомерційних ризиків; прийняття законів про іноземні інвестиції, про перелік галузей і територій, де обмежується діяльність іноземних інвесторів, про концесійні договори, про угоди щодо розподілу продукції; зрівняння у правах і обов’язках вітчизняних та іноземних інвесторів; спрощення процедури узгоджень, ліцензування та видачі технічних умов на реалізацію інвестиційних проектів; активізації роботи Державної комісії із захисту прав інвесторів на фінансовому та фондовому ринках.

5. Підтримка та захист вітчизняного товаровиробника за рахунок:

- приведення митного тарифу у відповідність з політикою розвитку власної виробничої сфери; захисту економічних інтересів РФ через використання спеціальних захисних, антидемпінгових або компенсаційних заходів щодо імпортних товарів;

- посилення митного контролю на кордонах РФ з урахуванням угод, які підписані з Республікою Білорусь, країнами Митного союзу, а також двосторонніх угод з країнами СНД;

- зняття обмежень з реалізації на внутрішньому ринку підприємствами та організаціями продукції за цінами нижче собівартості ;

- реструктуризації простроченої заборгованості підприємств бюджетам та позабюджетним фондам, у т.ч. через переоформлення прав власності боржників; розвитку ринку боргових зобов’язань;

- створення спеціалізованого банку розвитку для акумулювання коштів з внутрішніх і зовнішніх джерел з метою кредитування реального сектора економіки.

6. Зміна у підходах до проведення приватизації шляхом її спрямування на підвищення ефективності економіки, залучення прямих інвестицій, розширення податкової бази, збереження та створення додаткових робочих місць тощо.

8. Зміцнення системи державної влади та посилення фінансово-економічної самостійності регіонів у рамках єдиної федеративної держави за рахунок:

- розмежування повноважень та відповідальності з управління державною власністю, природокористування, розвитку економіки і соціальної сфери, здійснення зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності;

- подальшої передачі функцій та повноважень оперативно-виконавчого характеру від федеральних органів органам виконавчої влади суб’єктів федерації.

З метою стабілізації грошової системи та курсу рубля урядом Росії передбачається проведення більш жорсткої валютної політики і збільшення пропозиції валюти на валютному ринку. Зростає до 75% норматив обов’язкового продажу валюти експортерами, скорочується з 180 до 60 днів термін розрахунків за експортно-імпортними операціями. Вживаються заходи щодо розробки механізмів гарантування репатріації валютної виручки по експорту і отримання товарів, еквівалентних сумі валюти, переведеної у вигляді попередньої оплати по імпорту. Передбачається також збільшити золотовалютні резерви, активізувати закупівлю золота для поповнення Державного фонду цінних металів і дорогоцінних каменів.

Курсова політика буде грунтуватися на режимі плаваючого валютного курсу і спрямовуватися на пом’якшення проблем платіжного балансу, звідки випливає, що вона має сприяти експорту. Тому слід очікувати падіння російського рубля до долара США. Динаміка курсу рубля також ставиться в залежність від зростання грошової маси, обмеження на зростання грошової маси встановлюється відповідно інфляційному очікуванню на рівні 30%. З метою нормалізації обігу і ефективного перерозподілу кредитних ресурсів доручено ЦБ РФ із залученням Асоціації російських банків вжити заходи по відновленню міжбанківського кредитного ринку.

Реструктуризація банківської системи спрямована на формування фінансових інститутів, що стабільно функціонують та забезпечують кредитування реального сектора економіки. Важливою проблемою вбачається відновлення довіри населення до банківської системи. Виходячи з цього, ЦБ РФ має вжити заходи з реструктуризації та удосконалення контролю банківської системи, визначити обсяги та джерела витрат на реструктуризацію, забезпечити до кінця 1998 р. створення Агентства по реструктуризації кредитних організацій (АРКО).

Банки щодо їх реструктуризації поділені на 4 групи. Перша група включає близько 600 невеликих та середніх банків, які не були залучені до операцій з ДКО і здатні обійтись без державної підтримки (в них 38-39% активів банківської системи і до 9% вкладів населення). Друга група включає 190 великих регіональних банків, реструктуризацію яких передбачається узгоджувати з місцевими адміністраціями (в них розміщено близько 10% активів та близько 18% вкладів населення).

Третя група включає 18 найбільших банків, реструктуризація яких вимагає індивідуального підходу (в них розміщено 41% активів і 49% вкладів населення). Особливістю реструктуризації цих банків є те, що контрольний пакет їхніх акцій має бути відданий у заставу або в управління ЦБ. Поки що ці банки намагаються вийти із важкого стану власними силами, наприклад, оголошено про об’єднання Онексимбанку, Менатеп і Мостбанку та утворення Росбанку. Передбачається створення державного Банку розвитку, через який кошти бюджету розвитку будуть спрямовані на кредитування виробництва і підтримку експортерів; одним з варіантів створення цього банку є використання можливостей банків "Інкомбанк", "Промбудбанк" та "Російський кредит", які входять до третьої групи.

До четвертої групи включено 720 банків, які зі своїми труднощами мають справитись самі, але вважається, що швидше за все цим банкам врятуватись не вдасться (в них знаходиться до 34% активів і близько 32% вкладів населення).

За прогнозом ЦБ, для реструктуризації потрібно близько 55 млрд рублів, а для того, щоб врятувати всі банки - 150 млрд рублів. До речі, на так звану "розшивку" російських банків уже витрачено близько 14 млрд рублів.

Реструктуризацію державного боргу буде проведено поступово шляхом перегляду нормативних актів, пов’язаних із загальновідомою заявою уряду і ЦБ від 17 серпня 1998 р.; проведення реструктуризації та погашення заборгованості по державних цінних паперах зі строком погашення до 31 грудня 1999 р.; інвентаризації внутрішніх і зовнішніх заборгованостей та результатів їх використання позичальниками; проведення переговорів з державами, що мають заборгованість перед РФ, з метою повернення боргів переважно у грошовій формі.

Державні цінні папери зі строком погашення до 31 грудня 1999 р. переоформляються на папери, що належать ЦБ РФ, на векселі Мінфіну, а відсоткові платежі по цих зобов’язаннях зі строком погашення до 31 грудня 1999 р. - на державні цінні папери, номіновані в рублях зі строками погашення з 2013-го по 2018-ий роки з виплатою купонного доходу в розмірі 5% річних.

Уряд Росії відмовився надати гарантії по форвардних контрактах російських банків і вони будуть по своїх заборгованостях домовлятись та розраховуватись самостійно. За повідомленням російських ЗМІ, 70% "заморожених" ДКО, що знаходяться у зарубіжних інвесторів, переводяться на довгострокові рубльові облігації строком у 4-5 років (вони розміщатимуться у західних депозитаріях). Ще 20% цих облігацій будуть конвертовані у спеціальні рубльові папери, які прийматимуться Урядом Росії як засіб платежу, наприклад, в оплату податків. Решта 10% ДКО буде оплачена готівкою (близько 60 млрд руб.).

Підприємствам дозволяється погасити прострочену заборгованість перед федеральним бюджетом на 1 січня 1998 р. державними цінними паперами за умови повного і своєчасного здійснення поточних платежів до федерального бюджету в грошовій формі.

Важлива роль урядом РФ відводиться вдосконаленню бюджетного процесу, збільшенню доходів федерального бюджету при скороченні невиправданих витрат. Поряд з розширенням бази оподаткування велике значення матиме збільшення неподаткових джерел доходів федерального бюджету.

Передбачено підготувати проекти законів про першочергові заходи в бюджетній та податковій політиці; удосконалити механізм дії витратної частини бюджету; здійснити централізацію доходів і засобів федерального бюджету на рахунках федерального казначейства з переходом до єдиного рахунку казначейства; провести ревізію федеральних цільових програм та уточнення обсягів їх фінансування; забезпечити державний контроль за виробництвом та обігом алкогольної і тютюнової продукції; створити єдину систему моніторингу керування державним боргом та програму погашення і обслуговування цього боргу на всіх рівнях управління; здійснити залік зустрічних вимог бюджетів різних рівнів.

Вважається за необхідне перевести рахунки значних платників податків на обслуговування в установи ЦБ, незалежно від наявності кредитної організації на даній території; забезпечити проведення розрахунків по погашенню заборгованості користувачів коштами федерального бюджету за поставлену в 1997-1998 рр. продукцію і надані послуги; забезпечити виконання видаткової частини федерального бюджету, в тому числі з використанням механізму цільового фінансування, без скорочення поточних надходжень податкових платежів у грошовій формі до федерального бюджету. При цьому передбачається необхідність пріоритетного фінансування поточних витрат на виплату зарплати, пенсій, стипендій, ряду соціальних виплат і погашення заборгованостей у ІУ кв. 1998 р.

18 листопада Державною Думою в першому читанні прийнято законопроект "О первоочередных мерах в области бюджетной и налоговой политики", прийнято також Думою і ухвалено Радою Федерації федеральний закон "О бюджете развития Российской Федерации" від 26.11.98 р. № 181-ФЗ.

У російських ЗМІ ("Известия" від 11.12.99) з’явились деякі відомості про федеральний бюджет на 1999 р. Проектом передбачені доходи обсягом 473,8 млрд рублів, видатки – 575,8 млрд рублів (дефіцит 102 млрд рублів).

У податковій політиці передбачено зменшити рівень ПДВ до 15% замість 20% і рівень податку з прибутку до 30% замість 35%. Скороченням ставок податків Уряд Росії намагається розширити базу оподаткування, стримати втечу суб’єктів господарювання в "тінь".

Передбачається поліпшити наповнення бюджету за рахунок державної монополії на торгівлю алкогольною продукцією та введення 5% податку для всіх товарів крім хліба, хлібобулочних виробів, молока і молочних продуктів, олії, маргарину, круп, цукру, картоплі і продуктів дитячого і діабетичного харчування, ліків, протезно-ортопедичних виробів, робіт та послуг. На підакцизні товари рівень податку на продаж передбачається підвищити в 2 рази.

Зміни політики стосовно експорту енергоносіїв відбуватимуться як з боку уряду, так і з боку нафтогазових компаній Росії. Зменшення податкового тиску на підприємства призведе до зменшення надходжень до бюджету (за прогнозами це відбуватиметься принаймні півроку, поки підприємства не збільшать прибутковість, а відповідно і відрахування до бюджету). Зменшення надходжень до бюджету ставить перед урядом проблему пошуку шляхів закриття цього "вилому". Одним із таких шляхів є максимальне збільшення надходжень від експорту. Оскільки головними позиціями експорту, поряд з чорними і кольоровими металами, є нафта і газ, мова йтиме про збільшення саме їх експорту.

З експортом енергоносіїв у Росії виникають серйозні труднощі: світові ціни на нафту падають, країни ОПЕК встановлюють жорсткі квоти її видобутку і поставок на світовий ринок. До того ж у зв’язку з економічною кризою видобуток нафти в РФ зменшується. За цих умов у Росії виникає спокуса розв’язання проблеми шляхом підвищення експортних цін на нафту в межах СНД. Оскільки ж головним імпортером російської нафти серед країн СНД є Україна, то підвищення цін зачепить перш за все Україну, яка ще не має альтернативних варіантів нафтогазового забезпечення своєї економіки.

Врятуватись від такого розгортання подій Україна може лише шляхом адекватного підвищення тарифів на транспортування російської нафти через свою територію. Про ці наміри вона вже попередила російські транспортні компанії: з 1999 р. тарифи за перекачування нафти будуть збільшені нею на 20%. У відповідь Мінпаливенерго РФ вирішило повернутись до розгляду проекту будівництва нафтопроводу Суходольна-Родіоновка в обхід України, що може значно зменшити її валютні надходження (у 1997 р. Росія сплатила Україні за транспортування нафти на ділянці Суходольна-Лисичанськ-Родіоновка 58,8 млн дол. США).

Щодо газу, то хоч у Росії й відкриваються перспективи опанування нових ринків його збуту, їх практична реалізація є ще не близькою (РАТ "Газпром" запропонував Китаю проект газопроводу для постачання щорічно 30-36 млрд куб.м газу протягом 30-ти років). За цих обставин для Росії реальнішим є підвищення експортної ціни на газ. Про це вже повідомив голова РАТ "Газпром" Р.Вяхірєв - мито за газ підвищується на 3 ЕКЮ, до того ж РАТ "Газпром" з причини хронічних неплатежів за споживання газу вимушено зменшити його видобуток.

Згідно з домовленістю існуючий на сьогодні борг України за російський газ у розмірі 1,1 млрд дол.США буде погашено поставками продуктів харчування і промислових виробів. Однак гарантії постійного введення у практику такої форми розрахунків немає. До того ж вартість цих поставок визначатиметься не за світовими, а за договірними цінами. Можливі відхилення цін, безумовно, будуть не на користь України, оскільки вона є більш залежною стороною.

Політика нафтогазових компаній також полягатиме у зростанні експортної ціни на нафту і газ у межах СНД. Однак підвищення експортної ціни утруднює для нафтогазових компаній збут продукції. З урахуванням можливого адекватного підвищення Україною тарифів на транспортування енергоносіїв, а також цін на бурове устаткування і труби великого діаметра, нафтогазові компанії можуть бути союзниками України проти підвищення урядом РФ експортного мита. На практиці це може виявитися в тому, що зазначені компанії зовсім не включать додатковий митний збір у відпускну ціну на свою продукцію, або ж включать його не повністю (з урахуванням можливих адекватних втрат на підвищенні цін на українське бурове устаткування і труби).

На стан зовнішньоторговельної діяльності РФ негативно вплинули такі чинники, як накопичення структурних диспропорцій у системі відтворення, падіння конкурентоспроможності російської продукції, різке падіння світових цін на енергоносії та інші сировинні товари, фінансова криза. У вересні 1998 р. зовнішньоторговельний оборот Росії зменшився порівняно з вереснем 1997 р. на 31,4%, в т.ч. експорт - на 17,3%, а імпорт - на 51,3%.

За оперативними даними, місячний імпорт продовольства скоротився у вересні 1998 р. порівняно з серпнем у 2,5 раза. Внаслідок ажіотажного попиту на продукти харчування товарні запаси продовольства в Росії на початок вересня скоротилися в 2 рази. Скорочення імпорту продовольчих товарів (імпорт забезпечує 92% наповнення продовольчого ринку), а також найнижчий, починаючи з 1953 р., врожай зернових культур, створили в Росії загрозу нормальному функціонуванню систем життєзабезпечення.

Ситуація погіршується подальшим зменшенням експортного потенціалу країни внаслідок спаду промислового виробництва, як у видобувних, так і в переробних галузях (у червні 1998 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року – на 2,5%, в серпні – на 11,5%, у вересні – на 14,5%). У зв’язку з умовами, що склалися, уряд РФ сконцентрував увагу на наступних пріоритетах зовнішньоторговельної політики:

• використання митних тарифів для захисту важливих для держави виробництв та видів діяльності від несприятливого впливу іноземної конкуренції;
• введення захисних заходів у зовнішній торгівлі відповідно з Федеральним законом РФ "О мерах по защите экономических интересов Российской Федерации при осуществлении внешней торговли товарами";
• забезпечення потреб внутрішнього ринку в разі критичної нестачі сільськогосподарських чи інших товарів через регулювання експорту таких товарів;
• надання державних гарантій по експортних кредитах та інших форм підтримки експорту продукції з високою доданою вартістю;
• припинення стягнення ПДВ з експорту до країн СНД, відміна сплати ПДВ з валютних авансів по експорту машинобудівної продукції;
• підтримка рівноваги платіжного балансу РФ шляхом державного регулювання експортно-імпортних операцій;
• сприяння просуванню російських товарів на світовий ринок і забезпечення умов щодо ефективної інтеграції Росії до Світової економіки;
• завершення формування Митного Союзу, єдиної системи митного контролю і єдиних засад торгової політики на наднаціональному рівні з розподілом митних зборів пропорційно ємності ринків країн-учасниць Митного союзу.

Для реалізації наведених пріоритетів зовнішньоторговельної політики в Росії розроблена відповідна програма, яка включає комплекс заходів щодо удосконалення діючих в країні податкових і митно-тарифних систем, зокрема для покращення економічної ситуації в країні, безпосереднього стимулювання вітчизняних товаровиробників, підвищення експортоспроможності російських підприємств. Перебуває на розгляді в Держдумі новий проект Податкового комплексу, що передбачає зниження податкового тиску на товаровиробників.

Передбачається втілення в практику зовнішньоторговельної діяльності комплексу протекціоністських, антидемпінгових і преференційних заходів. Очевидно, що всі заплановані заходи спрямовані на захист російського ринку і поступове витіснення з нього товарів некритичного імпорту. Ця цілком обгрунтована інтересами Росії зовнішньоторговельна політика значно ускладнить вирішення Україною проблеми подолання дисбалансу в торгівлі з Росією. Про це свідчить зменшення обсягів експорту України до Росії за 9 місяців 1998 р., зокрема: металургійної продукції - на 4,2%, продукції машинобудування - на 15%, послуг - на 19%.

Слід враховувати, що політика захисту власного ринку запроваджувалася Росією ще напередодні піку серпневої кризи. Нормативні акти, які встановлюють додаткові бар’єри доступу імпортної продукції, у т.ч. й українських товарів на російський ринок, були прийняті Росією ще у першому півріччі 1998 р. За умов системної кризи новий уряд РФ посилюватиме протекціоністські заходи щодо захисту вітчизняного виробника і обмеження імпорту.

1. Аналіз нової політики уряду РФ показує, що основними факторами її впливу на економіку України можуть бути: комплекс заходів із захисту російських товаровиробників від несприятливого впливу іноземної конкуренції; регулювання імпорту товарів з метою підтримки рівноваги платіжного балансу РФ; активізація просування російських товарів на світовий ринок; використання спеціальних захисних, антидемпінгових або компенсаційних заходів; посилення митного контролю на кордонах РФ; намагання Росії розв’язати проблему погашення заборгованості перед нею по державних кредитах та товарних поставках через прискорення повернення боргів переважно у грошовій формі.

2. Прогнозуючи вплив російського фактора на фінансову сферу України, слід враховувати, що станом на 01.10.98 р. заборгованість українських суб’єктів господарювання суб’єктам РФ склала 0,98 млрд грн, а кредиторська– 3,6 млрд грн. Значне зростання дебіторської і кредиторської заборгованості відбулося за вересень (відповідно на 30% і 36%). За цих умов Росія буде наполягати на поверненні боргів у режимі скороченого до 60 днів терміну розрахунків. Це може призвести до скорочення товарообігу і зростання заборгованості за рахунок пені, оскільки в умовах фінансової кризи значно зменшилась платоспроможність суб’єктів господарської діяльності. Найбільша загроза виникає у забезпеченні України паливними ресурсами - скорочення строків розрахунків збільшує ризик їх прострочення і може призвести до зменшення обсягів постачання енергоресурсів. Подібні "заходи" з боку РАТ "Газпром" мали місце на початку 1998 р., коли на деякий час були значно скорочені обсяги поставок газу для металургійних підприємств Маріуполя.

3. Заходами російського уряду у фінансовій сфері, що заслуговують на увагу з точки зору доцільності їх запровадження в Україні, є: збільшення норми обов’язкового продажу валютної виручки до 75%; створення системи моніторингу внутрішніх і зовнішніх запозичень; створення бюджету розвитку та Банку розвитку; скорочення на 5% основних податків - на додану вартість та на прибуток підприємств.

4. У зв’язку із зниженням рівня податків Росія для покриття дефіциту бюджету може підвищити експортні ціни на енергоносії, що надходять в Україну. Адекватне підвищення тарифів на транспортування російської нафти і газу територією України може посилити активність Росії у реалізації проектів транспортування в обхід території України. За будь-яким перебігом подій на нас чекає додаткове протистояння з Росією. Виходом із нього залишається: активізація пошуку альтернативних шляхів нафтогазового забезпечення України, зокрема "каспійською" нафтою і туркменським газом; використання можливостей збільшення власного видобутку нафти і газу; максимальна економія енергоносіїв, перш за все за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій.

5. Українська заборгованість за російський газ оцінюється в 1,1 млрд дол. США. На початку листопада вдалося досягти вигідної для наших інтересів домовленості про покриття заборгованості у розмірі 500 млн дол. США поставками продовольчих товарів, а решти - поставками труб, турбін, продукції машинобудування та іншими товарами. Однак гарантії постійного введення у практику такої форми розрахунків немає. До того ж вартість цих поставок визначатиметься не за світовими, а за договірними цінами. Можливі відхилення цін, безумовно, будуть не на користь Україні, оскільки вона є більш залежною стороною. На нашу думку, слід очікувати більш жорсткої позиції Росії щодо виплат по заборгованостям України за енергоносії.

6. Прийняття і реалізація Росією комплексу антикризових заходів у сфері зовнішньої торгівлі, суть яких зводиться до одностороннього захисту російських товаровиробників і експортерів від конкуренції з іноземною продукцією на внутрішньому і на зовнішньому ринках, призведе до загострення українсько-російських торговельних відносин. По-перше, можна очікувати зниження експорту некритичних для Росії українських товарів (металургійної продукції, продукції хімічної, машинобудівної і легкої промисловості). По-друге, перехід розрахунків на ВКВ та міжбанківські неплатежі спричинять зниження обсягів товарообігу між Україною та Росією. По-третє, різко зростуть бартерні обміни.

Разом з тим можна прогнозувати процес відновлення українських позицій на харчовому ринку Росії. Нестача продовольчих запасів у Росії, ажіотажний попит населення, різке скорочення обсягу імпорту з країн далекого зарубіжжя, а також обмеження поставок продовольства з Білорусі, дають Україні добрі шанси для експансії українських продовольчих товарів на ємкий російський ринок харчування.

7. Значно погіршує конкурентоспроможність української продукції на російському ринку введення Росією додаткового імпортного мита в розмірі 3% на всі товари, що ввозяться на митну територію Росії, що підіймає планку загального тарифу до 10,5% (оскільки на Росію припадає понад 25% українського експорту товарів, які за ціновим фактором уже й так програють на цьому ринку товарам з інших країн, можна прогнозувати подальший спад обсягів українського експорту в Росію при збереженні додаткового імпортного мита).

8. Введення урядом РФ тимчасового спеціального мита на цукор білий в розмірі 20% від митної вартості призведе до подальшого погіршення позицій українських експортерів; введення ліцензування імпорту цукру і патоки крохмальної в РФ ще більше ускладнить ситуацію, тому що отримання ліцензії пов’язане з громіздкою процедурою, а заявнику може бути відмовлено, якщо умови контракту шкодитимуть економічним інтересам РФ.

9. Згідно з постановою уряду РФ встановлено порядок, що передбачає ввезення і транзит спирту етилового та горілчаних виробів тільки за умови внесення на депозит митного органу РФ платежів (акцизного збору, мита, ПДВ), які більш ніж у 6 разів перевищують експортну вартість товару, що в умовах фінансової кризи призвело до припинення експорту цієї продукції з України у РФ.

10. Підвищення Росією ставки ПДВ з 10% до 20% на всі продовольчі товари (крім хліба, молока і дитячого харчування) зумовлює подальший негативний вплив на обсяги українського експорту продовольчих товарів у Росію.

11. Завдає шкоди українським інтересам зволікання російською стороною підписання міжурядового Протоколу до двосторонньої міжурядової угоди з питань виробничої кооперації, а також зволікання з боку Росії практичної реалізації Програми економічного співробітництва на 1998-2007 рр.; внаслідок відсутності з російської сторони фінансування стримується виконання цілого ряду найважливіших міжурядових програм, зокрема про добудову Рівненської та Хмельницької АЕС, про співробітництво щодо освоєння Ямбурзького газового родовища, про організацію вивозу відпрацьованого ядерного палива українських АЕС на заводи по переробці ядерного палива РФ та багато інших.

12. З метою раціоналізації торгово-економічного співробітництва з Росією необхідними є наступні заходи: проведення інвентаризації та усунення обмежень, що стримують торгово-економічні відносини; гармонізація національних законодавств з питань зовнішньоторговельної діяльності; розробка і запровадження системи страхування експортних кредитів; розробка спільних програм щодо розвитку пріоритетних галузей господарства, зокрема енергетичного машинобудування, літакобудування, аерокосмічної промисловості, сільгоспмашинобудування, виробництва засобів сільгоспхімії; сприяння розробці та реалізації програм торгово-економічного співробітництва між окремими регіонами України та Росії.

13. Для подолання негативного впливу антикризових заходів Росії в сфері зовнішньої торгівлі з боку України необхідно підсилити контроль за ціноутворенням на експортні товари повсякденного попиту; налагодити оперативне та адекватне російським заходам тарифне регулювання імпорту; посилити державне регулювання обсягів та структури експорту; зменшити терміни розрахунків по експортно-імпортних операціях; тимчасово збільшити обсяги бартерних операцій.

14. Доцільно укласти міжурядову угоду із залученням міністерств, відомств і торгово-промислових палат України та Росії з метою запровадження порядку захисту суб’єктів господарювання на ринках обох країн від неблагодійних партнерів, а також розробити спільну систему по обмеженню виходу і діяльності на зовнішніх ринках неблагодійних суб’єктів господарювання.

Дані на 01.12.1998