Серпневий рецидив фінансової кризи в Російській Федерації став закономірним наслідком економічної політики держави, що виявилось у занепаді економіки Росії, дефіциті бюджету та неможливості його наповнення за рахунок суто фіскальних методів, нарощуванні державного боргу у формі фінансової піраміди ДКО, неадекватній реакції відповідних державних органів на фінансові події. Надмірні сподівання на зовнішні та внутрішні позики, відсутність відповідальності при поводженні з ними, нераціональне використання цих позичок призвело до втрати керованості фінансами держави і відкрило можливість певним політичним силам використати фінансові важелі для маніпулювання владою.

Створення в Росії розгалуженої банківської системи ставило за мету мобілізацію вільних коштів та їх раціональне розміщення в реальній економіці. Проте банки весь час утримувались від довгострокового кредитування і для власного збагачення використовували спекуляцію на інфляції, яка перетворилася для них на звичку. В цей процес поступово було втягнуто Центробанк РФ, який, на відміну від НБУ має право займатися комерційною діяльністю, а зараз отримав можливість маніпулювати мільярдами доларів завдяки іноземним кредитам. Безконтрольність діяльності російського ЦБ багато в чому створила потенційну загрозу глибокої фінансової кризи. Зокрема, саме Центробанк напередодні надходження першого траншу МВФ залишив уряд С.Кирієнка без коштів, знявши з рахунків Мінфіну близько 8 млрд руб. для купівлі ДКО, а потім "скинув" ці папери, чим паралізував ринок ДКО. Не виключається, що це було зроблено навмисне з метою компрометації як уряду С. Кирієнка, так і самого Президента.

Безпорадність антикризової програми уряду С.Кирієнка погіршила ситуацію. Прийняття у червні цієї програми було викликане офіційним визнанням загрози краху фінансової системи і гострої дестабілізації макроекономічної ситуації. Але уряд зосередив увагу лише на двох завданнях: "зупинити розвиток кризових явищ на фінансових ринках" і "перебороти кризу довіри громадян та інвесторів до державних інститутів". Незважаючи на те, що програма була насичена оптимістичними намірами, загроза колапсу грошово-кредитної системи відчутно посилилась, а вирішення питання економічного зростання, довіри громадян та інвесторів до державних інститутів фактично провалилося. До того ж уряд постійно запізнювався з реалізацією намічених заходів.

Найголовніша вада антикризової програми полягала в тому, що вона не була зорієнтована на запуск вітчизняного виробництва. Фіскальний характер програми, сподівання виключно на монетарні заходи, які вже неодноразово доводили свою неефективність, як радикального методу в російських умовах прирікало, зусилля уряду на невдачу. Програма здатна була лише тимчасово стабілізувати становище у суспільстві, та й то в основному завдяки безпрецедентним кредитним вливанням із Заходу.

Урядова програма ще на етапі її розробки зіткнулася з різким загостренням фінансової кризи, практичним обвалом ринку ДКО, з низкою гострих соціально-політичних конфліктів, а то й відвертою протидією певних фінансово-промислових кіл РФ. Не знайшла вона повної підтримки і у представницької гілки влади - Держдума схвалила лише частину законопроектів уряду, залишивши йому для самостійного впровадження найбільш непопулярні й жорсткі заходи.

Вибудована фінансова піраміда ДКО перевищила можливості бюджету щодо обслуговування. Щомісячні витрати на той час вже більш ніж вдвоє перевищували усі податкові надходження до федерального бюджету. В такій ситуації політика перерозподілу обслуговування державного боргу не могла зупинити зростання фінансової піраміди державного боргу Росії, який тільки в 1998 р. зріс більш ніж на 100 млрд руб.

Монетарні маневри уряду Росії відбувалися на тлі занепаду офіційної та збільшення масштабів тіньової економіки, великих внутрішніх та зовнішніх боргів, постійного зниження рівня життя населення, що негативно впливало на реноме діючої влади.

У цій відчайдушній ситуації об’єднаними зусиллями фахівців представницької влади та уряду було зроблено ще одну спробу розробити програму виходу з кризи, а оприлюдненій Заяві “Про основні напрями соціально-економічного розвитку РФ”було, зокрема запропоновано: впровадити систему нормалізації грошового обігу в країні за рахунок фіксації відсоткових ставок і встановити жорсткий контроль за витрачанням бюджетних коштів; ввести новий порядку визначення банкрутства і націоналізації підприємств що мають стратегічне для економіки Росії значення; прийняти нові законодавчі акти, спрямовані на збереження природних монополій як державних структур; забезпечити пропорційне фінансування цільових інвестиційних федеральних програм, а також надавати державні гарантії по бюджету розвитку; скасувати діючий порядок сплати НДС на день відвантаження продукції. В галузі соціальної політики передбачалися заходи щодо зменшення заборгованості по заробітній платі працівникам бюджетної сфери, переходу до адресної підтримки окремих груп населення (не вказано, за рахунок чого). Аналіз цих пропозицій показує, що представницька влада схилялася до посилення державного регулювання економіки.

Такий настрій щодо підходів в регулюванні економіки змусив В. Черномирдіна переглянути свої попередні позиції. Він навіть пішов далі, запропонувавши введення в країні "економічної диктатури", головним завданням якої має бути забезпечення рубля реальним золотим покриттям. Для цього він вважав за необхідне поповнити резерви ЦБ за рахунок емісії грошей для повного розрахунку з усіма боргами протягом поточного року. В. Черномирдін висловив також думку про введення єдиного податку на землю і двадцятивідсоткового податку на доходи громадян, запровадження реальної монополії на алкогольні вироби. Запропонував також жорстке застосування законів про банкрутство: на його погляд, держава повинна сміливо відбирати власність тих підприємств, які вчасно не сплачують податки. Заходи, запропоновані В. Черномирдіним, фактично засвідчили, що він готовий зробити серйозний крок убік від політики ринкових реформ. Безумовно, що такі жорсткі заходи призвели б до подальшої інфляції, зростання цін, погіршення умов життя населення.

Та навіть з цією програмою В. Черномирдіну довелося витримати шалену атаку. Хоч Рада Федерації 4 вересня 1998 р. і проголосувала "за позитивне ставлення до кандидатури В. Черномирдіна" (за це рішення висловився 91 сенатор, проти – 17), проте його програма термінових заходів – аж до "економічної диктатури" явно не задовольняла деяких керівників регіонів. А виступ В.Черномирдіна на Раді Федерації приголомшив своєю революційністю навіть лідера фракції комуністів. Г. Зюганов, прямо сказав, що призначення В. Черномирдіна главою російського уряду скомпрометує і зруйнує всі гілки влади.

Про екстремальність ситуації свідчить те, що В.Черномирдін пішов на поступки перед представницькою владою, незважаючи на офіційні запевнення влади в продовженні курсу реформ, які було дано гостеві Москви - Президенту США Б.Клінтону. Однак і це відчутно не вплинуло на депутатів Державної Думи - 7 вересня вона вдруге розглянула і відхилила кандидатуру В. Черномирдіна (за – 138, проти – 271).

Понад півмісяця потрібно було тимчасовому урядові, аби, нарешті, зайнятись економікою країни. У вівторок, 8 вересня 1998 р., в обстановці, що наближалася до мобілізаційної, уряд затвердив 15 найголовніших на найближчий час справ. Цей пакет заходів давав хоч якісь підстави сподіватись на повернення стабільності у фінансовій сфері РФ. Вже через день на електронних торгах доларів на ММВБ курс встановився на позначці 15,5 - 16 рублів за долар (зниження зразу на 5 рублів). З’явився шанс на активізацію надходження прямих іноземних інвестицій (відміна НДС на деякі види устаткування), на пожвавлення зовнішньоторговельних операцій (відміна 3-відсоткового податку та збільшення відстрочки платежів). А рішення стосовно переведення податкових рахунків 50 найпотужніших компаній до ЦБ, казначейства, Ощадбанку, Зовнішньоторговельного банку (ЗТБ), а також дозвіл нафтовикам та РАО "Газпром" платити податки валютою повинно було забезпечити бюджет надходженнями для розрахунків з військовими, лікарями та вчителями, Ощадбанку дозволялось платити грішми для розрахунків із вкладниками, ЗТБ - валютою для обслуговування зовнішнього боргу, ЦБ - резервами для встановлення повноцінного "валютного управління".

Проте гоовними недоліками зазначених заходів можна вважати те, що більшість з них – це лише наміри, далекі від підготовки до реалізації. До того ж стабілізацію валютного ринку передбачалося здійснювати переважно адміністративними заходами. Проблематичною залишалася і можливість реалізації цих заходів в умовах політичної невизначеності.

Та незважаючи на це, президент Б. Єльцин після деякої паузи вирішив не наполягати на кандидатурі В. Черномирдіна, і запропоновано Держдумі затвердити прем’єр-міністром Є. Примакова, який незадовго до цього дипломатично заявляв про відмову від цієї посади.

Системна криза влади й економіки, що охопила Російську Федерацію, незважаючи на тимчасову стабілізацію курсу рубля на позначці 15,5-16 рублів за долар, може і далі поглиблюватися у зв’язку з політичною боротьбою, яка відбувається між різними гілками влади, а також між центром і регіонами. Системна криза в РФ потребує глибокого всебічного аналізу перебігу подій на російському фінансовому ринку для попередження економічних загроз Україні.

Надходження до резервів ЦБ РФ (на 10.07.98 вони складали 13,7 млрд дол.) 4,8 млрд дол. США з МВФ і перспектива подальшого іноземного кредитування повинні були переконати фінансові ринки в тому, що девальвації рубля не буде. Експерти стверджували, що для подальшої стабілізації економічного стану урядові достатньо було б проявити політичну сміливість, подолати опір регіонального керівництва, посилити боротьбу з несплатниками податків та провести закриття підприємств-банкрутів.

Але цього не сталося. Уряд стримувало те, що здійснення непопулярних заходів могло призвести до страйків та масових виступів у різних галузях промисловості напередодні парламентських (1999 р.) та президентських (2000 р.) виборів. Крім того збитковим підприємствам вдавалось існувати завдяки тому, що вони не сплачували значні суми енергетичному сектору та приховували банкрутство, вдаючись до бартерних операцій, взаємозаліків боргів та використання грошових сурогатів. У середині липня 1998 р. було підраховано, що за перше півріччя 1998 р. ВВП скоротився в річному обчисленні на 0,5 %, а це прямо вказувало на погіршення макроекономічної ситуації та можливість виникнення серйозних фінансових негараздів.

13 серпня 1998 р. (знову ж таки, як і минулого разу, в четвер) в РФ почався черговий виток фінансової кризи: спочатку, як завжди, почав "падати" ринок акцій, а пізніше і ринок облігацій. Рубль на позабіржовому ринку перейшов межі валютного коридору. Сигналом до початку кризи став опублікований 13 серпня 1998 р. відкритий лист Д. Сороса в газеті "Файненшл таймс" про нагальну необхідність девальвації російського рубля на 15 - 25 відсотків. Ця несподівана заява призвела до лихоманки не тільки на російському, а й на світових фінансових ринках і спричинила, передусім, падіння на азійських ринках курсу німецької марки по відношенню до долара. В цих умовах контрольовані Соросом фонди почали глобальне скуповування марки, а оскільки Німеччина є головним західним партнером Росії, то падіння марки негативно вплинуло на курс рубля. Намагання Центробанку втримати фрівень наявного фінансового ринку Росії призвели до того, що за станом на 21 серпня золотовалютні резерви РФ знову знизилися до 13,4 млрд доларів США через вимушені валютні інтервенції.

Б.Єльцин тут же поспішив запевнити, що девальвації рубля не буде. За його словами, тимчасове падіння національної валюти і прикрощі на московських фінансових біржах прямо пов’язані із загальною кризою на світових фондових ринках.

А між тим російський рубль продовжував падати, і 17 серпня уряд і ЦБ РФ у відповідній Заяві намітили комплекс заходів, спрямованих на нормалізацію фінансової і бюджетної політики. Прийнятий раніше рублевий коридор (5,27-7,13) було розширено до 6,0 - 9,5 рубля за долар США. ДКО і ОФЗ з терміном погашення до 31 грудня 1999 р. передбачалось переоформити в нові цінні папери. Торги на ринку ДКО і ОФЗ було припинено. З 17 серпня оголошено мораторій терміном на 90 днів для здійснення виплат стосовно повернення фінансових кредитів, страхових платежів, а також виплат по строкових валютних контрактах.

Після усіх цих заходів криза набула нових обертів. Найвідчутнішого політичного удару від фінансової кризи зазнав Б. Єльцин. Довіру суспільства втратили і він, і його владні структури. Команда С. Кирієнка мала підтримку лише у крупних експортерів, яких розширення валютного коридору цілком влаштовувало. Про свою підтримку вжитих заходів негайно заявили керівники "ЛУКОЙЛа" та "Сиданко". Такої ж думки були і провідні російські банки, особливо ті з них, що вже отримали обіцяні стабілізаційні кредити. А тимчасова відміна зобов’язань перед іноземними кредиторами дола змогу їм утриматись на плаву ще якийсь час (на сьогодні загальний обсяг зобов’язань комерційних банків перед іноземними кредиторами - 16 млрд дол. США, на четверту частину яких строк закінчився).

"Падіння" на фінансових ринках РФ завдало суттєвих збитків для акціонерів іноземних пайових та пенсійних фондів, більшість з яких вклали на ринку ДКО приблизно 20 % своїх капіталів (наприклад Morgan Stanley станом на 30 червня 1998 р. інвестував у російську економіку 27 % своїх капіталів). Тепер вони втратили мають можливість підрахувати вартість своїх капіталовкладень в російські облігації тому, що більшість з них хеджували вкладання в рублеві бонди з допомогою форвардних валютних контрактів, де передбачалась конвертація рублевих виплат по бондах у долари США за гарантованим курсом у рамках 6,25 - 6,50 рубля за долар. В цілому ж фінансова криза в РФ стала для іноземних компаній ще одним доказом необхідності враховувати ризики при роботі на будь-якому ринку. Ті з них, хто свідомо йде на це, продовжують свою присутність на російських ринках.

Упродовж десяти днів (з 17 по 27 серпня) криза набирала нових обертів, про що свідчить обвальне падіння курсу рубля на позабіржовому ринку до 13 і більше рублів за долар, а також ажіотажний попит на долари на ММВБ (він сягнув до півмільярда доларів на день). 27 серпня торги було зупинено, а їх результати вперше за великий період існування біржі анульовано. Не виключено, що найближчим часом буде прийнято рішення про обмеження конвертації іноземних валют в Росії.

Фінансова криза поглиблюється щодня. Падіння курсу рубля триває - на електронних торгах у Москві 3 вересня долар купували за 17 рублів. Більшість великих західних компаній згортають свою діяльність в Росії. Становище у реальному секторі економіки РФ значно погіршилося, збір податків у серпні не перевищив третини запланованого, загальний обсяг заборгованості у виплаті зарплат досяг безпрецедентного рівня - понад 70 млрд рублів. До того ж припинено надання чергових кредитних траншів від міжнародних фінансових організацій, на що у першу чергу вплинули не зовсім продумані рішення щодо реструктуризації внутрішнього державного боргу та мораторію на виплату зовнішніх боргів.

31 серпня ЦБ РФ прийняв рішення про зміни порядку визначення валютного курсу. Після припинення валютних торгів курс рубля в Росії почали визначати за підсумками торгів з використанням механізму "електронного фіксінгу" в системі електронних лотових торгів. За підсумками торгів, 7 вересня 1998 р. у зазначеній системі курс долара США встановився на рівні 19,8 рубля за один долар. На думку експертів та глави Федеральної комісії з цінних паперів Д. Васильєва, припинення торгів на ММВБ вкрай негативно вплинуло на фінансове становище країни та реальний сектор економіки, адже підприємства втратили можливість обміну валютної виручки на рублі. Це в першу чергу спричинить різке зменшення податкових надходжень.

На межі виживання зараз перебуває банківська система РФ. Понад 36 % усіх банківських активів (400 млрд рублів) виявилися замороженими у державних зобов’язаннях. Крім того заборгованість російських банків і пов’язаних з ними ФПГ перед західними кредиторами досягла на цей час 16 млрд доларів США, з яких 4 млрд доларів мають бути погашені протягом вересня - жовтня 1998 р. Паралізовано систему міжбанківських розрахунків. Ситуація ускладнюється обмеженістю у ЦБ ресурсів для надання стабілізаційних кредитів. За таких умов Центробанком прийнято рішення про надання кредитів під заставу контрольного пакета акцій, що стало реальною передумовою націоналізації комерційних банків РФ.

Одним із серйозних наслідків загострення фінансової кризи стало прискорення процесів консолідації банківського капіталу, що розглядається як захисний захід з боку банківського співтовариства. 25 серпня 1998 р. оголошено про злиття "ОНЕКСИМбанка", "МОСТ-банка" та "Менатепа". Передбачено створення на першому етапі банківського холдінгу, до статутного капіталу якого названі банки внесуть по 51 % своїх акцій. Оголошено також про наміри "Национального резервного банка" та "Инкомбанка" щодо організації інтегрованої банківської групи. Оприлюднено наміри "Автобанка" та "Межкомбанка" про створення до кінця року банківського холдінгу з подальшим перетворенням його у єдину структуру. Прогнозується об’єднання банків, підконтрольних урядові Москви.

Протікання фінансової кризи посилювалось тим, що В.Черномирдін використовуючи обов’язки прем’єра РФ суттєво не втручався у фінансові справи, а тільки вирішував кадрові питання. Ініціативу виявив тоді Центробанк, який з метою поліпшення ситуації на фондовому ринку країни 2 вересня розпочав випуск та розміщення на фінансовому ринку РФ короткострокових безкупонних облігацій (КБО) загальним обсягом 10 млрд доларів з максимальним терміном погашення три місяці. На першому аукціоні передбачено розміщення КБО з терміном погашення два тижні. Нові цінні папери мають прийти на заміну ДКО Мінфіну РФ. Разом з тим є істотні відмінності у джерелах погашення. Якщо погашення ДКО здійснювалося за рахунок “живих” коштів, отриманих внаслідок розміщення нових випусків, то погашення КБО здійснюватиметься за рахунок емісії.

Новий вид цінних паперів планується зробити дійовим інструментом управління процесами ліквідності банків. Передбачається, що КБО будуть здатні відродити практично паралізований міжбанківський кредитний ринок і, головне, витіснять рубльові кошти комерційних банків з валютного ринку. Встановлено, що на ринок КБО допускатимуться лише банки - резиденти.

Та все ж становище в Україні дещо інше і багато в чому відрізняється від російського. Україна передусім не має такої диспропорції на фондовому ринку між внутрішніми і зовнішніми позичками, на українському ринку корпоративних цінних паперів відсутні валютні ризики, НБУ не страхує ризики комерційних банків. При цьому українські фінансисти стверджують, що монетарний чинник не створює в Україні відчутного тиску, так само, як і дії нерезидентів, кількість і активи яких в Україні мало відчутні.

Тому у відповідній Заяві Кабміну України та НБУ від 19 серпня 1998р. висловлено готовність України до виконання зобов’язань перед зовнішніми і внутрішніми кредиторами та впевненість у забезпеченні стабільності національної валюти через відповідні монетарні інструменти, а також здатність забезпечити підтримку наявного торговельного балансу і захист інтересів вітчизняних підприємців при проведенні експортно-імпортних операцій. Виконання зобов’язань було продемонстровано своєчасним розрахунком за позику з японською компанією Namura.

Однак реальна загроза для України в антикризових діях російського уряду створюється у сфері торговельно-економічних взаємин. Тут Україна зазнає найбільшого тиску і це може призвести до подальшої ескалації торговельної війни. З огляду на це спроби Уряду та НБУ запевнити громадськість і фінансові кола в тому, що Україна матиме в 1998 р. спокійні фінансові ринки, виглядають дещо наївними. Адже на РФ припадає 32% експорту й 38% імпорту України, а дисбаланс у торгівлі становить 4 млрд доларів США на користь РФ.

У цих умовах Уряд і НБУ на торгах, що проводились на МБВБ за період з 17 по 27 серпня 1998 р., знизили офіційний курс гривні з 2,1435 до 2,2495 грн за долар США. Ломбардну ставку підвищено на 10%, а облікову залишено без змін. З 27 серпня призупинено торги на МБВБ. Прийнято також рішення про реструктуризацію внутрішнього боргу з ОВДП на добровільних засадах.

До цього змусило становище, що склалося в Україні в питанні обслуговування зовнішніх та внутрішніх боргів, яких на сьогодні накопичено близько 37 млрд грн (15 млрд – внутрішні і 22 – зовнішні. Це критичні показники. Прикрим є і те, що в першому півріччі 1998 р. на обслуговування боргів витрачено близько 90 % усіх бюджетних надходжень. Зараз в обігу знаходиться ОВДП на суму майже 10,3 млрд грн, тоді як на початку року цей показник не перевищував 8,8 млрд грн. Тільки за три дні (10-13 серпня) було розміщено ОВДП на суму 928 млн грн. Попитом в основному користувалися "короткі" і "середні" ОВДП. Їх доходність не зменшується і становить 60-70 % .

Для України наслідки фінансової кризи в Росії можуть стати досить небезпечними. Незважаючи на зусилля Президента, Уряду та НБУ, зберігаються слабкість бюджетного ланцюга щодо збирання податків, погашення заборгованості з платежів до бюджету, недоїмки до Пенсійного фонду і фондів для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Податкові платежі за перший квартал 1998 р. становили всього 62 % планової величини. У другому кварталі ситуація значно погіршилася, змусивши прем’єр-міністра взяти в заручники директорський корпус і майже в буквальному смислі витрушувати його кишені. На сьогодні заборгованість до бюджету і перелічених вище фондів складає близько 8,3 млрд гривень.

Загострилася ситуація і на валютному ринку України. Її головною причиною став масовий вихід іноземців з ринку ОВДП. Їхня частка на ринку становила, за різними оцінками, 50 - 80 %, а на сьогодні не перевищує 20 %, якщо враховувати в капіталізації ринку гривневі облігації, розміщені з Merrill Lynch та ING Barings. Усе це сильно вдарило по гривні. За підрахунками експертів, сумарний обсяг ОВДП, які належать іноземним інвесторам, з початку року зменшився з 4,1 млрд до 2,1 млрд гривень. Таким чином, було виведено з ринку приблизно 2 млрд - суму, порівняну з валютними резервами НБУ.

Для підтримки курсу гривні НБУ змушений постійно здійснювати валютні інтервенції. За шість місяців 1998 р. золотовалютні резерви України скоротилися майже втроє. Цей процес особливо прискорився за останні три місяці. Якщо на 1 червня валові валютні резерви НБУ становили 2059 млн дол. США, то вже на початок серпня їх залишилось близько 1663,2 млн дол. А сплата 12 серпня боргу японській компанії Namura, зменшила валютні резерви НБУ ще на 406 млн дол. США. За нашими підрахунками, станом на третю декаду серпня 1998 р. валютні резерви НБУ не перевищують 1,0 млрд дол. США.

На думку експертів, сплата боргу компанії Namura є найбільш значним одноразовим платежем України в другому півріччі 1998 р. і його здійснення враховуватиметься при визначенні кредитного рейтингу України.

Не краще становище і з виконанням державного бюджету України, дефіцит якого із місяця в місяць збільшується. Не винятком був і липень 1998 р., протягом якого збільшення дефіциту бюджету становило 176 млн грн і сягнуло з початку року 2317 млн грн, що на 37 млн грн більше граничного критерію, встановленого МВФ на 31 липня 1998 р. Експерти зазначають, що в разі невдачі заходів Уряду стосовно боротьби з боржниками бюджету і Пенсійного фонду значно зросте загроза національній безпеці України у зв’язку з вимушеним кредитуванням Уряду Нацбанком для забезпечення соціальних виплат.

Таким чином, проблеми, що стоять перед економікою країни, не послаблюються, а продовжують загострюватися. Підсумки семи місяців 1998 р. для фінансового ринку невтішні. Якщо почнеться жорстка фінансова криза, а це може статися в найближчі два тижні, то за нею піде і банківська. З одного боку, підприємства намагатимуться всіма мислимими способами конвертувати гривні в валюту, а з другого - населення почне терміново забирати свої депозити в гривні та обмінювати їх на валюту. Все це, природно, призведе до того, що банки припинять операції або не зможуть виконувати вимоги клієнтів на належному рівні.

Враховуючи ситуацію, а також прийняття 5 вересня Радою директорів МВФ рішення про надання Україні кредиту у розмірі 2,2 млрд дол. США, Національним банком України розширено валютний коридор, який зараз знаходиться в межах 2,5-3,5 гривні за 1 долар США. Прийнято також рішення про обов’язковий продаж Національному банку 50% валюти, отриманої від експортних операцій. Ці заходи певною мірою пом’якшують ситуацію на фінансовому ринку України, але це призводить до девальвації гривні та зростання цін. Отже, потрібні постійний моніторинг ситуації та керування нею в оперативному режимі.

В умовах, що склалися, надзвичайно важливо чітко виділити ті конкретні заходи, які б стримували Україну від поглиблення фінансової кризи, надмірного зростання інфляції. В цьому плані вважаємо за необхідне:

1. Провести першочергову конверсію тих ОВДП, що належать НБУ (63% з них знаходяться в портфелі НБУ), при цьому конверсію ОВДП НБУ здійснити на максимальний термін (66 місяців).
2. Перейти у торгівлі з Росією на бартерні умови з використанням доларового еквівалента, або робити у контрактах застереження щодо врахування реального курсу гривні до рубля на момент надходження товару, переглянути структуру експорту в Росію на користь продовольчої групи товарів (враховуючи ажіотажний попит на них у зв’язку із знеціненням рубля), розрахунки за енергоносії здійснювати переважно у натуральному вигляді.
3. Підвищити дієвість механізму збирання податків шляхом упровадження єдиного податку і встановлення прийнятної величини цього податку.
4. Припинити до закінчення кризи приватизацію стратегічно важливих та енергетичних об’єктів, стимулюючи їх передачу в довірче управління вітчизняним та іноземним інвесторам.
5. Прискорити введення диференційованого податку на нерухомість та землю для збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.
6. У зв’язку з конверсією ОВДП розглянути можливість зниження ставки рефінансування та зростання кредитної активності комерційних банків з метою збільшення обсягів довгострокового кредитування у межах 15-20 відсотків річних.
7. Вжити заходів до розширення та забезпечення прозорості українського фондового ринку з метою більш широкого його використання для покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів та зовнішніх позичок.
8. Для стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему ввести у дію механізми страхування депозитів фізичних осіб з метою підвищення гарантованості їх повернення. Орієнтувати комерційні банки на встановлення процентних ставок за депозитами на рівні, адекватному інфляції.
9. Розробити заходи з використанням податкових важелів для залучення в Україну іноземної валюти, що знаходиться на рахунках за кордоном, та добровільного виведення тіньового капіталу в офіційне русло.
10. Посилити захист вітчизняного ринку від навали імпортних товарів шляхом тарифного і нетарифного регулювання.

Дані на 01.09.1998 р.