Тема “матчу століття” на телебаченні в політичному контексті практично не експлуатувалася. Звичайно, рекламні ролики телеканалу ГРТ на тему можливого результату матчу допекли багатьох болільників української збірної, проте шукати в них якийсь прихований ворожий зміст не має сенсу.

І тільки на телеканалі НТВ 10 жовтня у програмі “Итоги” зробили спробу пов’язати результат матчу з політикою. В першому сюжеті критикували російські владні структури та ЗМІ саме за спроби політизації майбутньої футбольної гри, у другому сюжеті - вже українську сторону. Однак порівняно з кампанією, яку було розгорнуто російськими газетами (особливо спортивними) напередодні матчу, позиція журналістів НТВ видається досить стриманою. Провідні російські телекомпанії виявилися толерантнішими за російську пресу, окремі випади якої нагадували періоди інформаційного протистояння України та Росії в 1991-1996 рр.

Аналіз спрямованості й тональності інформаційних посилань щодо України дає змогу дійти кількох висновків:

1. Лідером за ступенем інформаційної активності щодо української теми продовжує залишатися телеканал НТВ, кількість інформаційно-аналітичних матеріалів про Україну на якому приблизно втричі перевищує кількість аналогічних матеріалів на ГРТ. Однак навіть така перевага в кількісному вираженні не суттєва (11 сюжетів). Для вирішального втручання у процес виборів цього явно недостатньо (ретроспективний аналіз діяльності телеканалу свідчить про його більш значний інформаційний потенціал), хоча популярність телеканалу і професіоналізм журналістів дещо вплинули на частину українських виборців.
2. Електронні ЗМІ, підконтрольні владним структурам Російської Федерації, дотримувалися позиції “нейтралітету”. Про це свідчить низький ступінь уваги до теми української виборчої кампанії на телеканалі РТР.

Серед друкованих засобів масової інформації Російської Федерації ситуація дещо інша. Вони зверталися до української тематики не так активно, як у вересні, але слід зазначити, що російська преса не обмежувалася лише тематикою президентських виборів в Україні, а й досить часто зверталась до різних сторін сьогодення. Значне місце серед цих новин у жовтні посіла тема футбольного матчу між збірними Росії та України. Цікаво, що найбільш недостойною поведінкою відзначалися саме далекі від політики спортивні видання (“Бей, Хохлов, спасай Россию!”, “Дрожат ли у сала прожилки?” тощо).

Результати змістовного аналізу публікацій найбільш впливових російських газет у жовтні 1999 р. наведені у таблицях 1 і 2.

Отже, порівняно з вереснем на шпальтах провідних друкованих ЗМІ РФ активність на українському напрямі зменшилася майже вдвічі. Вже стало традицією те, що в цьому “змаганні” перемагає “Независимая газета” (13 публікацій), але цього разу “чемпіоном” стала газета “Известия” (16 публікацій, більшість яких має негативне забарвлення стосовно України). Лише ці два видання протягом місяця постійно цікавилися подіями в Україні та висвітлювали не тільки президентські вибори, а й інші суттєві теми. Було відзначено тенденцію до збільшення на шпальтах двох вищезгаданих газет питомої ваги саме нейтральної інформації.

Крім того, спостерігалася відсутність уваги до української тематики в “Российской газете”; таким чином, існуюча інформаційна лінія офіційних ЗМІ структур виконавчої влади РФ у жовтні не змінилася.

Аналіз загалом медіа-політики російської преси (табл. 2) засвідчує, що поза конкуренцією знаходилася тема президентських виборів в Україні, до якої часто-густо додавалися інші матеріали (економіка, енергоносії, футбольний матч Росія-Україна). Також слід звернути увагу на значне зменшення інформаційної активності російських ЗМІ саме напередодні президентських виборів.

На жаль, у російській пресі ще залишається тенденція щодо висвітлення українського вектору в негативному забарвленні, у жовтні такі матеріали про Україну знову становили більшість (52%).

Російською стороною максимально використовувалися психоемоційні чинники впливу на телеаудиторію. Навіть саме оформлення телестудій (не без погодження з українською стороною) на першому мості було оформлене щодо українських учасників у формі “гри в одні ворота” – у Москві екран української студії було оформлено під футбольні ворота, а в Києві українські учасники розміщувалися в умовному створі воріт. На другий міст, що був присвячений обговоренню питання Севастополя та Чорноморського флоту, до московської студії було запрошено оркестр російських військових моряків, що створювало відповідну атмосферу тиску.

Перший сюжет – “Хлопчаки у Криму трохи попустували”. Сміхотворності визначення “хлопчик” щодо кремезного молодика можна не коментувати. Суть послання телеглядачам полягає в тому, що українська сторона представлена в репортажі незрівнянно жорсткою (використано навіть термін “андропівський стиль”), жорстокою (так поводитися з “дітьми”!), підозрілою у своїй настирливій ідеї “незалежності”, здатності до застосування варварських авторитарних методів, що зневажають свободу слова.

Для другого ролика коментарі зайві – зйомки трирічної давності, що палахкотять злобою, ідеологічно зомбовані “бойовики” розповідають про своє бажання воювати з російськими солдатами.

Третій кліп - українці змальовані як хитрі та безвідповідальні, що крадуть російський газ.