Головною темою березня в російському телевізійному просторі були, звичайно, президентські вибори. З новою силою спалахнула інформаційна війна на російських телеканалах, що потроху почала згасати після парламентських виборів. Найголовнішими дійовими особами медіа-баталій знову стали НТВ та ГРТ. Проте президентськими виборами справа не обмежилась.

Помітною була жорстка антиамериканська кампанія на ГРТ, коли практично кожен інформаційний привід використовувався для критики дій США (справа журналіста радіостанції “Свобода” С.Бабицького, позиція американської Адміністрації щодо війни у Чечні, позиція МВФ, відмова російській громадянці у візі для в’їзду до США, справа Піночета, ситуація в Косово та ін.). Позиція каналу не змінилася навіть тоді, коли в.о. президента РФ В.Путін зробив ряд кроків для нормалізації відносин Москви з західними країнами. Можливо, це було пов’язано з майже істеричними атаками на НТВ і його керівництво та на підтримуваного НТВ кандидата на посаду президента Г.Явлинського, яких “іміджмейкери” ГРТ старанно змальовували як “запроданців Заходу” в найкращих традиціях інформаційного кілерства у стилі С.Доренка.

Вищезгадані події відбувалися на тлі неймовірної напруженості в середовищі російських електронних ЗМІ, пов’язаної з глобальним перерозподілом інформаційного простору Росії. “Першою ластівкою” цього процесу була справа про заборгованість НТВ (за різними оцінками від 360 млн до 1,5 млрд дол. США), що реально загрожує телекомпанії банкрутством.

Заява міністра у справах друку та інформації М.Лесина про призначення на 24 травня конкурсу, за підсумками якого мають бути надані ліцензії на мовлення на 1-ому (ГРТ) та 3-ому (ТВЦ) загальнонаціональних телеканалах, загострила ситуацію довкола “проблемних” питань російського телеефіру. М.Лесин пов’язав це рішення з двома обставинами: закінченням терміну чинності ліцензій та наявністю двох попереджень у кожного з вищезгаданих каналів. Конфлікт виник після заяви міністра про те, що телекомпанії ГРТ і ТВЦ не отримають привілеїв і мусять брати участь у конкурсі на загальних підставах.

За словами М.Лесина, чинність ліцензії ГРТ завершилася 29 березня, а ТВЦ – 20 травня. Після цих критичних дат обидві телекомпанії, згідно з попередженням М.Лесина, “абсолютно реально” можуть залишитись без ліцензій. Щоправда, після закінчення терміну ліцензії ГРТ дадуть тимчасовий письмовий дозвіл на роботу на своїй частоті до підбиття підсумків конкурсу. Цікаво, що М.Лесин проігнорував ту обставину, коли 18 грудня 1999 р. ліцензію ГРТ за № 3508 було переоформлено на строк до 2003 р. і, отже, зрозуміло, вона не може закінчитися 29 березня 2000 р. Крім того, слова міністра про обов’язковий характер процедури проведення конкурсу суперечать діям підлеглого йому міністерства. Наприклад, ЗАТ “МНВК” (ТВ-6) 22 грудня 1999 р. ліцензію № 4062 було продовжено на 5 років поза конкурсом.

Уже визначено, що конкурсний внесок для всіх претендентів має бути однаковим і становити 30 млн рублів (приблизно 1 млн дол. США). М.Лесин пояснив, що на момент подання заяви компанія має перерахувати 2%, а решта грошей сплачується в разі перемоги на конкурсі. 60% внеску підуть у дохід федерального бюджету, а по 20% - до бюджетів Міністерства зв’язку та Міністерства у справах друку “на розробку нових частот”. Кінцевою метою цієї процедури є, очевидно, виведення проурядового ВДТРК на російський перший загальнонаціональний канал.

Упродовж трьох останніх років якість каналу РТР порівняно з іншими китами російського телепростору постійно знижувалася, і він втрачав провідних спеціалістів, які переходили до конкурентів (переважно - на НТВ та ТВЦ). Водночас ГРТ за всіх недоліків не втратив ринкових позицій. Але перехід О.Добродєєва на РТР дозволяє сподіватися позитивних змін щодо якості каналу й, відповідно - пом’якшення резонансу в суспільстві на очікувану перекомутацію. Якщо це й станеться, можна буде констатувати перемогу нового міністра у справах друку й інформації над його менш вправним політико-апаратним опонентом Б.Березовським.

М.Лесин спростовує припущення про політичний характер конкурсу та наголошує, що це “абсолютно технологічне рішення”. Його ж заступник М.Сеславинський додає, що, можливо, у конкурсі й не буде інших претендентів на здобуття ліцензій, окрім ГРТ та ТВЦ. Але, за словами прес-секретаря ТВЦ О.Павлова, на 3-тю частоту вже претендують REN-ТВ, АТВ і ТНТ. Крім того, не виключено, що й ГРТ, у разі втрати першої позиції в російському телевізійному просторі, також візьме участь у змаганнях за цей канал.

До складу федеральної конкурсної комісії входить 9 осіб: четверо від Міністерства у справах друку, міністр зв’язку Л.Рейман, соціолог В.Вільчек, президент Телеакадемії В.Познер, декан журфаку МДУ Я.Засурський та один з піонерів ТВ М.Кривошеєв. Комісія, за словами М.Лесина, “враховуватиме всі параметри юридичних осіб”, які подадуть зави на конкурс, зокрема й склад засновників та наявність у компаній боргів. Як відомо, ГРТ не відшкодувало державний кредит у 170 млн дол. США і має заарештовані рахунки, а у ТВЦ - борг у 14 млн дол. США. За умови рівності голосів, вирішальним буде голос головуючого, тобто самого М.Лесина.

Чи позначаться вищезгадані зміни у російському інформаційному просторі на українських електронних ЗМІ та інформаційному просторі України в цілому? Поза сумнівом, ймовірне банкрутство НТВ та ГРТ (у разі втрати ним першої загальнонаціональної частоти) позначиться насамперед на телекомпаніях, що тісно співпрацюють з цими структурами – “1+1” та “Інтер”. Крім того, значні зміни в російському телепросторі, безумовно, небезпечні своєю непередбачуваністю. Невідомо, яким чином відбудеться перерозподіл капіталу в середовищі російських медіа-структур, які сили керуватимуть інформаційними потоками, яким буде ставлення нових телегігантів до України?

Не варто виключати навіть такі гіпотетичні прогнози, як спробу нового керівництва ВДТРК, що виражатиме думку уряду та президента РФ (у разі, якщо перекомутація все ж таки відбудеться), знову поставити питання про відновлення мовлення нового першого російського каналу на території всіх країн СНД та застосувати для реалізації цієї ідеї політичні та економічні важелі. Не виключено також, що в разі отримання ліцензії саме РТР на цей канал миттєво перейде “ВИД”, тобто глядацька популярність компанії стрімко зросте.

Інформаційна складова провідних російських телеканалів на українському напрямі пожвавішала, незважаючи на передвиборну кампанію в Росії. Але головним рекордом березня стала відсутність позитивних або нейтральних матеріалів про Україну на всіх провідних російських каналах. Усі повідомлення мали виключно негативний характер, журналісти привертали увагу лише до аварій, катастроф і скандалів. Крім того, більша питома вага сюжетів припадала на вечірній блок мовлення, тобто на так званий прайм-тайм (діаграма 1).