Головною темою квітня, безперечно, був візит В.Путіна (на той час - ще в.о. президента) до України. Російські телекомпанії поставилися до цієї події досить спокійно. Більшість сюжетів, присвячених візитові, була витримана у спокійно-нейтральній тональності (таблиця 2) й припадала на вечірній блок мовлення (діаграма 1), що є головним чинником формування громадської думки.

Можна констатувати навіть деяке пом’якшення позиції "опозиційного" каналу НТВ щодо України, хоча тональність його сюжетів упродовж дня змінювалась від різко негативної до нейтральної.

Особливістю висвітлення візиту В.Путіна до України провідними телеканалами РФ була теза, що переговори В.Путіна з українським керівництвом присвячені виключно проблемам повернення боргів за газ та питанням, пов’язаним з Чорноморським флотом. У чистому вигляді ця медіа-політика була притаманна НТВ. Єдиним суттєвим “докором” з боку каналу був акцент у розповіді про флагман ВМС України “Гетьман Сагайдачний" на тому, що зазначений гетьман "воював проти Росії за незалежність України” (насправді найгучніші перемоги цей гетьман здобув у боях проти Османської імперії).

Канал ГРТ (“Новости” о 12.00 від 18 квітня) стверджував, що головними пунктами переговорів є участь російських підприємств у акціонуванні українських заводів і становище росіян в Україні, оскільки “Москва озабочена насильственной дерусификацией, которую пытается воплотить в жизнь украинское правительство”. Таким чином, ця телекомпанія продовжила серію сюжетів про мовні проблеми України.

Несподівано антиукраїнською була позиція каналу РТР, що спробував реанімувати питання статусу Севастополя, наполягаючи на обговоренні цієї проблеми на найвищому рівні попри наявність російсько-українського договору, в якому територіальним суперечкам покладено край. Зокрема, у головному випуску програми “Вести” (19.00 від 17 квітня) журналісти провели опитування на вулицях Севастополя, за підсумками якого мешканці цього міста буцімто стовідсотково висловилися за передачу міста до складу Росії. Особлива увага репортера була прикута до чоловіка, який запропонував Президенту України “повернути Севастополь Росії за борги “Газпрому”.

Ще однією особливістю висвітлення візиту В.Путіна до України російськими мас-медіа було те, що він розпочався в час досягнення піку критики на телебаченні РФ Всеукраїнського референдуму, посиленою низкою сюжетів про “український слід” у Чечні та чеченські інформаційні центри в Україні.

Однак з медіа-політикою російських ТБ-каналів у питанні "участі найманців з України у війні на Кавказі" відбулась несподівана метаморфоза. Якщо всі сюжети про роботу чеченських центрів у Львові, Одесі та Києві мали негативну спрямованість (все це подавалось майже як союз з бойовиками), то пошуки українських "солдатів удачі" призвели на каналах РТР та НТВ до різних результатів. 11 квітня у сюжеті НТВ (з посиланням на інтерв’ю одного з керівників УНА-УНСО) стверджувалось, що “СБУ закрутила гайки, що зробило неможливою відправку бійців до Чечні”. У цей же день РТР з посиланням на Д.Корчинського фактично спростувало цю інформацію (“только технические причины не позволяют сегодня отправлять бойцов в Чечню”). Звинувачення на адресу України щодо участі її громадян у бойових діях в Чечні завершила фраза у програмі “Зеркало” - “украинцы среди сброда”. Одним з медіа-приводів стало затримання на території бунтівної республіки М.Сороченка, нібито громадянина України. Показово, що цей сюжет як з'явився, так і практично миттєво зник упродовж доби з екранів. Отже, російська сторона знову не зуміла документально підтвердити “український слід” на Північному Кавказі.

Фактично всі російські телекомпанії сприйняли факт проведення Всеукраїнського референдуму мало не як початок політичної кризи та процедури виключення України з Парламентської Асамблеї Ради Європи. РТР, НТВ та ГРТ найчастіше користувалися коментарями двох депутатів Верховної Ради України - С.Головатого та Н.Вітренко. Аргументи ж прибічників референдуму були представлені слабко і, до того ж, вони завжди отримували слово після вищезгаданих опозиціонерів, маючи вигляд людей, які швидше виправдовуються, аніж доводять свою точку зору.

Інші теми квітня (таблиця 2) були спричинені безпосередніми подіями та мали суто інформативний характер і тому не можуть безпосередньо ілюструвати медіа-політику того чи іншого російського каналу. Разом з тим вони тільки підкреслюють зосередженість репортерів з Росії на пошукові “розважально-сенсаційних” сюжетів з України, що формують у російського телеглядача стереотипи про Україну як державу скандалів, аварій та катастроф.

Отже, активність провідних російських телекомпаній на українському векторі зросла, але негативна спрямованість сюжетів, порівняно з березнем (у процентному відношенні), значно зменшилась. Найпослідовніше рухається в бік жорсткої медіа-політики на українському інформаційному векторі РТР (на жаль, це є головною тенденцією від початку 2000 р. і для інших провідних російських ТБ-компаній), суттєвою складовою сюжетів яких є негативна інформація про Україну (діаграма 2).

Аналіз даних, наведених у діаграмі 2, дозволяє дійти висновку, що негативна інформація про Україну щомісяця суттєво зростала (не менше як на 50%). Березневий стрибок негативу був викликаний активною фазою президентських виборів, тобто український фактор ще діє у російських виборчих технологіях.

Зазначене зниження інформаційної активності провідних російських телекомпаній на українському напрямі відбулось у травні. Що й дивно з огляду на внутрішньоросійські проблеми (війна у Чечні та низка гучних скандалів, пов'язаних з концерном "Медиа-Мост"). Істотно відволікали ресурси мас-медіа Росії питання вирішення власних конкретних завдань і пов'язана з ними критика владних структур на свій самозахист та боротьбу з конкурентами. Крім того, відсутність значних подій в українсько-російських відносинах повернула інформаційну складову до рівня "березневого затишшя".

Особливістю травня знову стало пом'якшення тональності російських телеканалів стосовно України. Навіть традиційно жорстка позиція НТВ була суттєво розбавлена нейтральними та іноді й позитивними сюжетами (таблиця 3).