РОСІЙСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ ПРО УКРАЇНУ
^{(серпень-вересень 2000 р.)}

Через низку катастроф, починаючи від вибуху в підземному переході на Пушкінський площі й закінчуючи загибеллю “Курска” та пожежею на Останкінській телевежі, здавалося б, засобам масової інформації РФ українські проблеми будуть не цікавими. Однак інформаційна активність провідних російських телекомпаній на українському напрямі знизилася несуттєво. Загалом зберігалась тенденція до переважання негативної інформації над нейтральною. Єдиним російським телеканалом, який підходив до висвітлення подій в Україні більш-менш об’єктивно, був РТР (табл. 1), що не завадило, однак, цій проурядовій телекомпанії активно й жорстко атакувати Президента й уряд України.

Те, що головні теми серпня у російському медіа-просторі мали негативне забарвлення унаочнює табл. 2.

Резонансними були РТР, ГРТ та НТВ від 15 серпня з приводу інтерв’ю Президента України німецькому “Шпігелю”, що було використане російськими мас-медіа для загострення горезвісної теми "розкрадання" Україною російського газу із транзитних газопроводів. Оскільки матеріал у "Шпігелі" було надруковано напередодні неформальної зустрічі лідерів країн СНД у Ялті, то ставилась очевидна мета дискредитації іміджу України як держави.

Традиційно недружньо налаштований щодо України, НТВ прокоментував зазначене інтерв'ю у досить жорсткій манері. ГРТ та РТР, у свою чергу, закликали Росію подати позов на Україну до міжнародного суду. У цих сюжетах суттєву роль відіграв депутат Держдуми Д.Рогозін:

• "Наконец-то у Российской Федерации появился, благодаря президенту Украины, реальный аргумент для того, чтобы подавать в суд на беззастенчивое воровство российского имущества. Сейчас мы имеем все аргументы, чтобы выиграть этот суд и компенсировать тот ущерб, которые последние годы Украина наносила", РТР, 19.00).

До виступу Д.Рогозіна приєднався член правління РАТ “Газпром” Ю.Комаров:

• "Факт воровства есть, он признан. Надо определится, что будем делать - может быть, в судебном порядке, хотя нам, как Газпрому интересны и другие варианты. Проблема здесь не во взаимоотношениях Газпрома и Украины, а в энергетической и газовой безопасности Европы - мы объемы восстанавливаем, хотя это чрезвычайно сложно и дорого, но это область совместных интересов Европы и России", ГРТ, 20.00.).

А заступник голови РАТ “ЕЭС” А.Раппопорт, у свою чергу, заявляв:

• "Украина никогда не занималась волевым решением энергетической проблемы. А зачем решать, когда можно было воровать газ и вырабатывать на нем энергию? Мы должны очень жестко поставить вопрос по всему государственному спектру. Не так, как отдельно я бодаюсь - верните мне мои 100 млн долларов, не так, как отдельно Газпром бодается", ГРТ, 20.00.).

З метою створення повної непривабливої картини РТР видав навіть архівний матеріал від 21 червня 2000 р., скомпонований з висловлювань Р.Вяхірєва:

• "Мы готовимся к неприятностям - зимним, они связаны не с Богом и не с природой, а связаны с Украиной. Если без хулиганства украинского, то мы почти готовы, если с хулиганством - надо готовиться".

У даному конкретному випадку йшлося, безумовно, про добре сплановану інформаційну операцію, про що свідчать:

• жорстка тональність посадовців,
• відсутність посилань на німецький журнал (він вийшов набагато раніше, ніж російська сторона на нього відгукнулася);
• час, обраний для медіа-атаки (у центрі всіх новин була катастрофа у Баренцовому морі);
• фактичне ігнорування ялтинської зустрічі, яка висвітлювалася хіба що у контексті трагедії “Курска”.

Водночас вигасала негативно забарвлена іміджева кампанія, спрямована проти українського курортного Криму. Впродовж місяця з’явилось лише три подібні репортажі: про діяльність “чорних археологів" у Криму, застарілий конфлікт між Росією та Україною навколо будинків відпочинку й знешкодження морської міни часів другої світової війни. До цього "чорного" переліку прилягає й сюжет НТВ з Одеси (5 серпня) про розповсюдження в Україні епідемії СНІД.

Несподівано нейтрально висвітлювався Собор Російської православної церкви, на якому, зокрема, обговорювалось й українське питання. Певну толерантність телекоментатори виявили й щодо телеграми учасникам Собору Президента Л.Кучми, у якій висловлювалось занепокоєння розколом українського православ’я. Поширювалась загалом примирлива точка зору митрополита Кирила:

Не такою вже й несподіванкою медіа-подією серпня можна вважати фактичне ігнорування провідними російськими мас-медіа Дня незалежності України. Хоча у минулі роки ця дата завжди використовувалася для критики стратегічного вибору України (її небажання приєднатися до союзу Росії та Білорусі, співпраця з НАТО тощо.). На цей раз лише ГРТ надало коротке інформаційне повідомлення про парад на Хрещатику та урочистості в столиці України. НТВ ж у цей час розповідало про спільні навчання в Астраханський області, у яких взяла участь й Україна, “що тяжіє до НАТО”.

Аналіз даних, наведених у таблицях 1 і 2, дозволяє дійти висновку, що у серпні на російських телеканалах переважала жорстко негативна позиція щодо України. Можна навіть помітити тут певну сезонність: влітку переважають негативні сюжети щодо українського півдня (зокрема, - Криму), а ближче до зими гору бере газова тематика.

Активність РТР та ГРТ на українському векторі впала у вересні, незважаючи на те, що цей місяць вважається початком "політичного сезону", до незвично низького рівня. Лише НТВ утрималось на звичному рівні із уже традиційним для цього каналу переважанням негативних матеріалів (табл. 3).

Провідні телекомпанії Росії в основному висвітлювали катастрофи та екологічні лиха, що трапились на території України (ситуація в селі Болеславчик; катастрофа літака Як-18Т приватного аероклубу “Еврика”; загибель заступника міністра внутрішніх справ Л.Бородича; екологічна ситуація у Приазовському районі тощо).

Інші ж матеріали мали іміджевий характер з негативним забарвленням.

Зокрема, ГРТ знову звернулась до кримської тематики. Лише один із подібних сюжетів можна було б назвати нейтральним (відкриття Чорноморської філії Московського державного університету). Інші ж, змальовували сьогодення Криму в складі України (що, звичайно, настійливо підкреслювалося) у вельми непривабливих тонах. Повідомлялось, зокрема, про руйнацію секретної бази з підготовки бойових дельфінів у Севастополі та продаж цих "нещасних" тварин Іранові, про жахливий стан меморіалів героям Кримської війни (“Могилы разграблены мародерами, надгробья украдены”).

Цю лінію підтримав також НТВ у розповіді про ялтинський театр ім. А.Чехова, що закритий уже п’ять років поспіль і "вже майже ущент зруйнований".

Серед інших сюжетів місяця заслуговує на увагу лише один - НТВ від 9 вересня о 13.00. Він торкався релігійного конфлікту в Україні, але в інтерпретації його джерел з’явилися нові тенденції:

• “Православие на Украине переживает в настоящий момент драматический период, который отражает глубокие противоречия, возникающие в процессе формирования и становления Украинского государства. Позиция руководства страны по церковному вопросу и непрекращающаяся борьба между многочисленными национальными и политическими группировками привели к разобщению православных приходов и образованию трех независимых друг от друга Церквей”.

Звинувачення владних структур України у виникненні та поглибленні конфесійного конфлікту відкриває ніби новий "виток спіралі" у висвітленні цього питання російськими мас-медіа. Якщо раніше подібні звинувачення спрямовувалися переважно у бік національно-демократичних і націоналістичних партій та організацій, то, відтепер, з "легкої руки" НТВ, ці партії та організації ототожнюються з українською державною владою як такою.

Отже, аналіз даних, наведених у таблицях 3 і 4, дозволяє дійти висновку, що у вересні 2000 р. провідні російські телекомпанії не проводили інформаційних операцій, спрямованих проти України (табл. 4). Навіть традиційно жорстко налаштований щодо Києва канал НТВ лише відгукувався на події, хоча й не відмовився усе-таки від кількох “іміджевих” сюжетів.