Перша фаза трансформації російських мас-медіа відбулася після серпневої фінансової кризи 1998 р., від якої сильно постраждали олігархічні медіа-імперії, що користувалися раніше широким доступом до бюджетних ресурсів і зовнішніми кредитами. Менше постраждали державні ЗМІ. Принаймні, масового обвалу медіа-ринку не сталося, хоча невирішеною залишилася проблема залучення інвестицій.
Друга фаза трансформації та перерозподілу інформаційного ринку пов'язана з парламентськими 1999 р. та президентськими 2000 р. виборами, а також із посиленням ролі держави в системі ЗМІ (держава зараз розпоряджається близько 44% всіх ЗМІ). Сформувавши єдиний холдинг державних електронних ЗМІ - ВГТРК (див. Додаток 1) і маючи свої друковані видання, держава істотно посилила контроль над інформаційним простором.
З середини 1999 р. було створено Міністерство у справах преси, телерадіомовлення та масових комунікацій (міністр М.Лесин). Відтак, офіційне керування діяльністю ЗМІ покладено на Росінформцентр, що формує та проводить інформаційну державну політику, зокрема стосовно перебігу воєнної операції в Чечні.
Незалежні медіа-компанії пропонували свої послуги на довгостроковій основі в процесі виборчої кампанії або ж формально входили до сформованих за участю державних органів холдингів в обмін на надання ресурсів виживання.
Після призначення прем'єр-міністра В.Путіна в.о. президента Росії та з наближенням виборів президента РФ відбуваються зміни у взаєминах держави з російськими ЗМІ. Зокрема, були встановлені нові тарифи на передачу телерадіосигналів, що суттєво погіршить фінансовий стан комерційних засобів масової інформації.
До того ж, внесено зміни до складу колегії та представників держави у ВАТ "ГРТ": виключено Т.Дьяченко і введено людей, які давно співпрацюють з В.Путіним. Посилено кадровий склад державного медіа-холдингу: на роботу до ВГТРК прийшли О.Добродєєв, Р.Шакіров і В.Димарський. Можливо, цими перестановками В.Путін та його команда намагаються послабити вплив Б.Березовського на інформаційний простір.
Новим моментом стало також активніше використання партіями і блоками для політичної реклами "світової павутини", у зв'язку з чим уряд намагається підсилити контроль за Інтернетом (його російський сегмент, згідно з даними Центрвиборчкому, прирівнюватиметься до ЗМІ).
Посилення ролі державних ЗМІ може мати позитивні наслідки за умови паралельного існування ЗМІ, підконтрольних фінансово-політичним угрупованням. Негативним може стати чинник переважання впливів владних структур на висвітлення як внутрішньо-, так і зовнішньополітичних проблем.
ЗМІ, підконтрольні
фінансово-промисловим групам
Третину (32% від загального обсягу) ринку центральної преси контролюють фінансово-промислові групи. Групі "Мост" В.Гусинського належить 14%. Особливою категорією є група ЗМІ, підконтрольна Б.Березовському (24% від обсягу), до якої входять як приватні видання, так і пакети акцій у засобах масової інформації, контрольованих державою.Спільним для всіх фінансово-інформаційних угруповань є використання ЗМІ не стільки в політичних цілях, скільки як інструмента доступу компаній до бюджетних коштів та інших пільг і привілеїв.
До найбільших недержавних учасників медіа-ринку належать "Мост-банк", "Онэксим-банк-Интеррос", "Газпром", "Лукойл", "Менатеп-Роспром" і "Альфа-банк". Не лише в Москві, а й у регіонах ними створено власні холдинги, що проте мають у регіонах, зазвичай, обмежені матеріальні ресурси, а тому керуються правилами "політичної доцільності".
Оскільки вирішити проблеми виживання і розвитку за рахунок власних ресурсів медіа-компанії не можуть, вони покладаються на інвестиції в період виборів і відповідно - на обслуговування інформаційно-пропагандистських інтересів.
“Неприєднані” (позірно опозиційні) компанії намагалися "інтегруватись" на сприятливих умовах, підкреслюючи політичну значущість власних ЗМІ або ж вдаючись до надмірно критичних оцінок різних політичних сил. Прикладом такої "неприєднаної" медіа-структури може бути “Медиа-Мост”. Не отримавши від держави згоди на пролонгування кредитів,холдинг почав будувати свою стратегію на принципі підтримки тих, хто міг вирішити його фінансові проблеми, зокрема - лужковського блоку "Отечество-Вся Россия"). Крім того, для великих медіа-корпорацій дедалі характернішою стає практика “інформаційних операцій” та "інформаційних воєн".
Інформаційно-пропагандистська
підтримка
претендентів на президентську посаду
У виборчій кампанії, крім державної інформаційної корпорації та медіа-холдингів, братиме участь група ЗМІ, приналежних до політичних партій та угруповань.
В.о. президента В.Путін використовуватиме, крім державних, ЗМІ, підконтрольні Б.Березовському і В.Потаніну. Підтримку державних мас-медіа використає лідер руху “Духовное наследие” О.Подбєрьозкін.
Лідер КПРФ Г.Зюганов вдасться до партійних інформресурсів: газет "Правда", "Советская Россия", "Завтра". До того ж, КПРФ, як найбільша парламентська партія, постійно перебуває у фокусі центральних ЗМІ. Компартія має впливи на телепрограму "Парламентский час", другий телеканал і радіостанцію "Народное радио", а також використовує електронні ЗМІ в регіонах, де у неї є "свої" губернатори.
Лідер партії "Яблоко" Г.Явлинський використовує партійні засоби масової інформації: газету "Яблоко России" та регіональні ЗМІ партії. Позицію "Яблока" найповніше подають тижневик "Новая газета" і "Общая газета". Цього кандидата підтримують також закордонні ЗМІ, зокрема радіо "Свобода". Ще в лютому 1999 р. керівництво "Медиа-Моста" заявило про підтримку президентської кампанії Г.Явлинського. Можливо, “Медиа-Мост” надасть також підтримку відставному прокуророві Ю.Скуратову.
Інші кандидати, швидше за все, використають президентську виборчу кампанію просто для самореклами чи розв'язання фінансових проблем.
Додаток 1
Державний медіа-холдинг
Створений на базі Всеросійської телерадіокомпанії (ВГТРК). Сюди входять телеканали РТР, "Культура", “Россия”, “Вести”, кабельний проект Метеор-ТВ", ИТАР-ТАСС", РИА "Вести", радіостанції "Маяк", "Радио России", "Орфей", “Голос России”, “Общественное российское радио”, всі 90 регіональних телерадіокомпаній, 100 передавальних центрів суб'єктів РФ і ТТЦ "Останкино". РИА “Вести” й інформаційна програма "Вести" створюють єдину інформаційну службу. Ексклюзивним рекламним агентством телеканалу є "Видео Интернешнл". В уряді РФ холдинг курирує віце-прем'єр В.Матвієнко.
Канал РТР має глядачів на території всієї Росії та країн СНД. У Росії - 92,2% населення (145 млн чол.), у країнах СНГ - близько 25 млн. Передачі РТР приймаються в Східній Європі та Ізраїлі.
З огляду на помилки у висвітленні попередньої Чеченської війни, коли ледве не провідну роль відіграли незалежні ЗМІ, ініціатива цього разу була віддана державним ЗМІ, які допомагали уряду не тільки контролювати і дозувати інформацію, що надходить з районів бойових дій, а й активно пропагувати серед мирного населення дії російських військ. Для цього в жовтні 1999 р. прем'єр-міністром РФ В.Путіним підписано розпорядження про створення Російського інформаційного центру (Росинформцентр), до завдань якого входить оперативне висвітлення подій в регіонах Північного Кавказу. Для забезпечення діяльності Росинформцентра Міністерством РФ у справах преси, телерадіомовлення та засобів масових комунікацій сформовано міжвідомчу робочу групу з представників МВС, МНС, ГТ, ФСБ, ФСПП, ФПС, а також ВГТРК. Для взаємодії з засобами масової інформації помічником президента з координації інформаційно-аналітичної роботи федеральних органів виконавчої влади, що беруть участь в антитерористичній операції, призначено колишнього віце-прем'єра уряду Москви С.Ястржембського.
Відповідно до указу в.о. президента РФ, головою ВГТРК став О.Добродєєв, а генеральним директором державного унітарного підприємства "Вести" - Р.Шакіров, першим заступником голови ВГТРК - Л.Кошляков, новим директором "Радио России" - В.Димарський.
Крім того, російська влада має вплив на газети “Российские вести“, “Российская газета“, “Парламентская газета”, “Россия“. Фактично інтегровано в систему виконавчої влади агенцію "Интерфакс", президент якої обіймає відповідальну посаду в президентській Адміністрації.
Організація холдингу відбулась у кілька етапів. Технічні засоби, що належали Федеральній Технічній Службі, було передано в користування ВГТРК, яка відтепер сама стягуватиме плату за використання цих засобів недержавними ЗМІ, заощаджуючи у такий спосіб кошти, асигновані з держбюджету (80% яких призначено на сплату послуг зв'язківців).
Запровадження нових тарифів насамперед ставить під частковий держконтроль найвпливовіші приватні телерадіоканали: ГРТ (Б.Березовський), НТВ (В.Гусинський), ТВ-Центр та ТВ-6 (Ю.Лужков).
Пряме підпорядкування ВГТРК місцевих телерадіокомпаній, що з серпня 1991 р. практично "емансипувалися", також стає дієвим важелем впливу уряду. Складність цього впливу полягає в наступному:
Разом з тим на сьогодні 92 з 97 підприємств зв'язку є філіями ВДТРК, а не "Останкино". Близько 40 регіональних ДТРК - дочірні компанії ВДТРК. Інші - в завершальній стадії реєстрації.
Можливості владних структур нарощуються також завдяки створеному при Управлінні справами президента Росії масштабному проекті ЗТІК (Загальноросійський технічний інформаційний канал), що забезпечуватиме існуюче з березня 1998 р. державне унітарне підприємство "Росцентрпроект". Мета - забезпечити регіональні ЗМІ і різні органи місцевої влади оперативними новинами й інформаційно-аналітичними матеріалами, відібраними з повідомлень головних російських і західних інформаційних агенцій за низькими розцінками. Новий канал транслюватиметься в режимі реального часу з центру на регіони за посередництвом супутника в системі "Радиотекст".
Додаток 2
"Медиа-Мост"
27 січня 1997 р. В.Гусинський залишив банківський бізнес і став генеральним директором компанії "Медиа-Мост", до якої передано пакети акцій ЗМІ, приналежних групі "Мост". Не менше 70% цих акцій відтепер належать не банку чи фінансово-промисловій групі, а особисто В.Гусинському. Серед акціонерів є кілька засновників НТВ (І.Малашенко, Є.Кисельов, О.Добродєєв). У період кризи В.Гусинський сформував особливу управлінську надбудову - Раду директорів, яку сам і очолив. Першим заступником В.Гусинського став І.Малашенко - колишній директор НТВ-холдинг. У новій структурі І.Малашенко, по суті, виконує роль політичного директора.
На сьогодні глядацька аудиторія НТВ - 104 мільйони, вона охоплює всю територію Росії (в усіх часових поясах програми йдуть у максимально зручний час), а також СНД. Новинам у сітці відводиться від 4,5 до 6 годин на добу. Новим генеральним директором НТВ став відомий ведучий “Итогов” Є.Кисельов.
Абонентами "НТВ +" стали близько 100 тисяч родин у Москві, Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі та інших великих містах Росії, і цей показник стрімко зростає. НТВ - єдина приватна загальнонаціональна телекомпанія, що згідно з указом президента має статус "загальноросійської". Соціологічні служби вважають, що програми новин НТВ більш популярні, ніж інформаційні випуски інших телеканалів. Істотний вплив НТВ здійснює і на терені України.
Наприкінці 1997 р. створено "НТВ-холдинг" у рамках акціонерного товариства "Медиа-Мост" як керуючої компанії. Оскільки "НТВ-холдинг" є лише керуючою структурою холдингу "Медиа-Мост", контрольний пакет акцій кожної з компаній "НТВ-холдингу" належить "Медиа-Мосту".
До "НТВ-холдингу" увійшли:
У рамках "НТВ-холдингу" створено ЗАТ "Компания "Теле-Мост", 100% акцій якої належать єдиному поки що засновнику - групі "Медиа-Мост". Призначення компанії - максимальне насичення продуктом власного виробництва каналів холдингу.
Крім того, до холдингу "Медиа-Мост" увійшло ЗАТ “Издательский Дом “7 дней”: щоденна газета “Сегодня”, журнал “7 дней”, тижневик “Итоги”, “Караван историй”, "Общая газета" (на паях з Ю.Лужковим і главою ВАЗ Ю.Каданниковим), "Новая газета".
На закордонному медіа-ринку холдинг “Медиа-Мост” володіє акціями ізраїльської газети “Маарів” і телемережею “Матав”.
Проект ТНТ - телемережа, що розпочала мовлення з січня 1998 р. Офіційна вартість проекту - 100 млн. дол. США. У партнерські стосунки з ТНТ увійшло понад 70 недержавних станцій у найбільших містах Росії (Єкатеринбург, Новосибірськ, Томськ, Красноярськ та ін.). Серед них є компанії, в яких контрольний пакет акцій належить холдингу "Медиа-Мост" (пітерський "11 канал - Российское Видео" тощо). Після приєднання до столичної мережі 35-го дециметрового каналу потенційна аудиторія ТНТ досягла 30 млн. чоловік.
Намічений проект запуску серії супутників для збільшення кількості каналів обмежився запуском легкого супутника "Ритм-Мост" через відсутність фінансування.
Після відлучення холдингу від головних державних джерел фінансування і тиску на нього з боку президентської Адміністрації його фінансові проблеми ще більше актуалізувалися, бо його ресурси, як і раніше, є обмеженими. Особливо гостро ця проблема постала після виходу найбільшого в Росії рекламного холдингу "Видео Интернэшнл"з ефіру телекомпанії НТВ. Для вирішення фінансових проблем у грудні 1999 р. холдинг "Медиа-Мост" продав компанії "Capital Research and Management Company" близько 4,5% акцій телекомпаній НТВ і ТНТ. Але підвищення тарифів на передачу телерадіосигналу ставить під загрозу його подальше існування.
Додаток 3
Інформаційний комплекс московського уряду
Основний медіа-арсенал Ю.Лужкова зосереджено у холдингу "Медиа-Центр СММ", що є частиною концерну АФК "Система".До "Медиа-Центра СММ" входять:
Наприкінці 1998 р. уряд Москви одержав технічні можливості створення всеросійського кабельного телебачення. АТ "Система Телеком" уклала договір про оренду каналів супутникового телебачення, плануючи використовувати потужності телекомунікаційного супутника LM1-1, можливості якого перевершують супутник "Медиа-Мост".
У лютому 1998 р. сформовано субхолдинг "Метрополис", до якого входять газети “Литературная газета”, “Россия”, “Культура”, “Московская правда”, “Вечерняя Москва”, “Тверская, 13”, “Куранты”, “Вечерний клуб”, “Центр +”, “Метро”, “Москвичка”. Інвестується “Общая Газета“. До списку можна додати також Вечернюю Москву”. Крім того, мерія має вплив на “Московский Комсомолец”, а журнал “Моя Москва” став офіційним міжнародним інформаційно-аналітичним виданням мерії та уряду Москви.
“Метро” - безкоштовна газета, яку планується поширювати в містах колишнього СРСР, де є метро. Її можна знайти в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві та Мінську. До Нижнього Новгорода, Новосибірська, Самари, Єкатеринбурга, Єревана, Баку, Тбілісі, Харкова, Дніпропетровська і Ташкента вона ще підбирається.
"Россия", задумана як щоденна загальнонаціональна газета, виходить поки що раз на тиждень. Солідності холдингу мають додати "Культура" і особливо - викуплена, за висловом шеф-редактора "Метрополиса" Л.Гущина, "для престижу" "Литературка". Це однозначно витратні видання, хоча в майбутньому передбачається заробляти на прибуткових проектах. А поки що утримання "Метрополиса" обходиться корпорації "Система" у 20 млн дол. США щорічно.
Видавничий дім "Пушкинская площадь" випускає газету "Вести", тижневики "Алфавит", "Ять" і журнал "Ах".
Паралельно з газетними проектами інформаційна імперія Ю.Лужкова розвиває поліграфічні. У дні кризи з'явилася інформація про те, що московський уряд одержав контрольний пакет акцій одного з найбільших російських видавництв "Московская правда-пресса", завдячуючи розпорядженню Є.Примакова.
Таким чином, Ю.Лужков уже набув поліграфічних потужностей, якими не володіє жоден з існуючих медіа-холдингів. За даними ГТК, російські фірми щороку залишали за кордоном у вигляді сплати за поліграфічні послуги 1,5 млрд дол. США (з них - близько 650 млн дол. - за друк періодики), і принаймні на частину цієї суми московський мер може розраховувати.
Безперечним успіхом московського мера можна вважати запуск каналу "ТВ-Центр", що має аудиторію на території Москви й Московської області та ще в 50 регіонах (44,2 млн чоловік). Досягнуто домовленостей з регіональними телекомпаніями про купівлю в них сигналу. "ТВ-Центр" веде, зокрема, систематичне мовлення на Севастополь. В лютому 2000 р. змінилось керівництво "ТВ-Центра": президентом став генеральний директор видавничого дому “Пушкинская площадь” О.Попцов, а головою Ради директорів - керівник комітету зі зв’язків з громадськістю та ЗМІ уряду Москви О.Музикантський.
У консорціумі "ТВ-Центр" уряд Москви має 67% акцій, частина яких належить АФК "Система". Крім однойменної телекомпанії, до консорціуму входять метровий телеканал, кабельний телеканал "ТВ-Столица" та супутниковий проект "Метеор-ТВ".
Влада Москви прийняла рішення про створення ВАТ "Государственная телевизионная компания "ТВ-Столица" для мовлення на п'ятому частотному каналі (затверджено концепцію 24-годинного мовлення). Засновником нового телеканалу запропоновано виступити "ТВ-Центру", щоб він забезпечив організаційно-технічні умови 17-годинного мовлення на домашніх, сімейних і загальноміських програмах.
Крім акцій "ТВ-Центра", столична мерія має свою частку в ТВ-6 (15%). Московський уряд контролює також приватні телекомпанії "REN-TV" та "Столица" (кабельне ТВ) і "Телеэкспо" на каналі "Культура", який, у свою чергу, з вересня 1998 р. розпочав мовлення на каналі "МТВ-Россия" (спільний проект відомого американського телеканалу і російського шоу-бізнесмена Б.Зосімова).
Влітку 1998 р. в неоформленому структурно інформаційному холдингу московського уряду розпочалися перетворення, пов'язані з бажанням АФК "Система" об'єднати медіа Москви в концерн, підконтрольний не стільки урядові Москви, скільки корпорації. Відтак, кабельний канал "ТВ-Центр-Столица" (підрозділ телекомпанії "ТВ-Центр") набув порівняно самостійного юридичного статусу.
В рамках АФК "Система" ще в 1997 р. створено ВАТ "Медиа - центр СМИ", який об'єднує:
"ТВ-Центр" поки що не входить до концерну "Медиа-центр" АФК "Система", бо керівництво "ТВ-Центра" не хоче перетворювати телекомпанію на офіційну структуру "Системи".
Лужковський медіа-холдинг володіє не лише рекламною агенцією "Максима", а й "Реклама-Фондом" і "Атисом". Проте, в політико-пропагандистському розумінні "Максима", - найперспективніший, оскільки займався не тільки рекламно-інформаційним забезпеченням святкування 850-ліття Москви та Юнацьких ігор, а й виборами до Мосміськдуми, і виявив себе майстром політичних комунікацій, а 19 січня - день виборів до Мосміськдуми - став відповідно днем тріумфу компанії. Сама ж компанія вважає, що їй вдалося збільшити кількість бажаючих прийти на вибори від 3% до 33%.
Прикладом співдружності з "Системою" є агенція "Реклама-Фонд" (викуплена в грудні 1997 р.), що менше ніж за рік збільшила свій ринок у шість разів, маючи тепер 100 компаній-клієнтів (стільки ж фірм входить до "Системы") і приєднавши до них 50 старих партнерів (західні агенції такого зразка мають, зазвичай, 40-50 великих клієнтів).
Разом з тим через фінансові обмеження московський медіа-холдинг не може розширювати мовлення, а отже - конкурувати з великими російськими інформаційними імперіями.
Додаток 4
Інформаційна "імперія" Б.Березовського
ГРТ має мережу мовлення на всю Росію (98,8% населення - 148 мільйонів) і майже на 80% СНД (за винятком Прибалтики), Центральну і Східну Європу, деякі країни Близького Сходу. Генеральним директором ГРТ на сьогодні є К.Ернст, якого вважають "людиною Б.Березовського".
Найбільший процент акцій (51%) ГРТ перебуває в державній власності, але 49% належить недержавним структурам:
Від 1995 р. фактично акції всіх недержавних акціонерів передано в довірче управління Б.Березовському. Однак, організаційна структура ГРТ і функції консорціуму банків залишаються комерційною таємницею. Немає також відповіді на питання, якими є реальний стан і впливи приватних акціонерів ГРТ, бо всі вони (особливо банки) серйозно постраждали від фінансової кризи 1998 р.
Формально каналом керує Рада директорів з 11 чоловік, шість з яких представляють державу. Відомі постійні намагання Держдуми визначити окремим законом особливий порядок продажу акцій ГРТ, зокрема заборонити їх продаж іноземним інвесторам. Існує також рішення колегії рахункової палати заборонити російським банкам мати фінансові розрахунки з ГРТ.
Від початку 1999 р. в компанії ГРТ фінансові справи погіршилися, оскільки, виконуючи “соціальне замовлення” Б.Березовського компанія надто активно “наїжджала” на уряд Є.Примакова, що підірвало її адміністративні підвалини. Незважаючи на те, що, за указом Б.Єльцина "Про заходи державної підтримки ГРТ", Внешэкономбанк відкрив кредитну лінію на 100 млн дол. США і виплатив 29 січня 1999 р. ГРТ перший транш, Московський арбітражний суд призначив зовнішнього керуючого на ГРТ - П.Черновалова. Незалежна аудиторська фірма "Квінто Колсантинг" оцінила вартість майна ГРТ у 800 млн доларів. Справу про "банкрутство ГРТ" закрито в серпні 1999 р. (водночас із призначенням нового прем'єра - В.Путіна).
ГРТ уклало також угоду з “ЛогоВазом”, генеральним директором якого є Б.Березовський, і фірмою “Ньюіс корпорейшн” (власність транснаціонального магната в галузі ЗМІ Р.Мердока) про створення нової рекламної компанії, якій віддано весь рекламний час на ГРТ. Таким чином, рекламний пиріг вартістю 80 млн дол. США ділять між собою Б.Березовський і Р.Мердок.
Указом В.Путіна до складу колегії представників держави в акціонерному товаристві ГРТ від держави включено: першого заступника керівника апарату уряду А.Виноградова, прес-секретаря президента О.Громова, міністра зв'язку та інформатизації Л.Реймана і першого заступника керівника Адміністрації президента І.Шабдурасулова, чим істотно послаблено вплив Б.Березовського.
Окрім ГРТ, до "медіа-імперії" Б.Березовського належать ТВ-6 (37,5% акцій). Аудиторія каналу, що після серпневої кризи змінив імідж із молодіжно-розважального на "політичне ТБ для молоді, яка подорослішала", - 10 мільйонів.
Б.Березовському належить також контрольний пакет акцій "Независимой газеты" (через "Об'єднаний банк"). У дні кризи цей пакет формально передано новоствореному фонду "НГ", яким керує головний редактор газети В.Третьяков. “Олігарх” контролює також “Новые Известия” й журнали "Огонек “ і ” Матадор“.
Після серпневої кризи Б.Березовському вдалося також придбати видавничий дім “КоммерсантЪ”, до якого входять: газета “Коммерсант”, тижневики “Коммерсант-Власть” і “Коммерсант-Деньги”, журнали “Домовой” і “Автопилот”, дизайн-бюро “Кит-Арт” і фотоагенція “Коммерсант”.
Невідомою залишається доля акцій, які ГРТ вимушене було передати Внешэкономбанку під заставу кредиту в 100 млн дол. США, хоча всі строки сплати кредитів уже давно минули.