Шановні учасники Круглого столу!  Шановні пані і панове!

Незважаючи на деякий скептицизм щодо нинішнього та майбутнього цього угруповання, сьогодні не можна заперечувати того факту, що широке коло спільних проблем як в економічній сфері, так і в галузі міждержавного спілкування обумовлює взаємне тяжіння держав регіону до співробітництва.

Існують суперечливі думки щодо статусу та перспектив розвитку ГУУАМ, його структури: від клубу за інтересами до самостійної впливової міжнародної організації зі своїм Статутом та координаційними органами. Так, нагадаю присутнім, що 23 лютого в інтерв'ю українському телеканалу "ICTV" Президент Молдови Петро Лучинські висловився проти перетворення ГУУАМ у нову політичну організацію з відповідними структурами. Глава держави відзначив, що не бачить у цьому необхідності. Цитую: "ГУУАМ створювався як консультативний орган. На початковому етапі керівники цих країн вели консультації з економічних питань, а також по реалізації Договору про обмеження стратегічних озброєнь. Зараз немає необхідності закріпити цей механізм у якості самостійної організації", - підкреслив президент Молдови.

В Узбекистані переважає думка, що ГУУАМ має займатися виключно економічними питаннями, але представники Кавказьких та інших країн висловлюються за більш широке поле його діяльності, включаючи політичну сферу та співробітництво у галузі безпеки.

Консолідація зусиль країн, що входять до ГУУАМ, дозволяє, на мій погляд, більш повною мірою реалізувати їх власні національні інтереси, а також сприяти подальшому розвитку рівноправних відносин з країнами СНД.

З метою реалізації можливостей входження країн ГУУАМ у сучасний цивілізаційний простір та міжнародний поділ праці, створення умов для ефективного включення цих країн у глобальні економічні процеси, модернізації суспільно-економічних відносин, приєднання до сучасних демократичних процесів, Україна під час самміту Тисячоліття у вересні 2000 року в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку ініціювала процес перетворення ГУУАМ у регіональну міжнародну організацію з чітко визначеними цілями та функціями, з метою налагодження відповідних стосунків з іншими міжнародними інституціями: СНД, НАТО, ОБСЄ, ЄС тощо.

При цьому малося на увазі, що головним призначенням ГУУАМ має бути зміцнення субрегіональної та регіональної стабільності країн – членів, а не військово-союзницькі обов’язки чи принцип колективної безпеки та оборони. Саме таке призначення найбільше відповідає інтересам країн – учасниць і дає змогу певною мірою нейтралізувати протидію деяких країн регіону щодо створення та утвердження ГУУАМ як міжнародної організації.

Політику розвитку ГУУАМ, на мій погляд, доцільно здійснювати з урахуванням особливостей сприйняття його Росією. Зокрема, деякі впливові російські політики не вбачають загроз російським національним інтересам у зв’язку з формуванням ГУУАМ як регіональної структури економічного співробітництва, але виступають проти перетворення його у структуру міжнародної безпеки.

Хоча, на мою думку, Російська Федерація могла б розглядати ГУУАМ і в цьому контексті, якщо враховувати, що:

• ГУУАМ може сприяти зміцненню безпеки південних кордонів Російської Федерації;

• країни-члени ГУУАМ мають спільні з Росією інтереси щодо боротьби з тероризмом та контрабандою наркотиків та озброєнь;

• співробітництво з ГУУАМ надає можливість Росії розглядати цю організацію як певну “буферну зону” від проникнення у регіон ворожих Росії центрів міжнародного тероризму;

• і, нарешті, ГУУАМ створює умови для передбачуваної неконфронтаційної політики його окремих членів по відношенню до Росії.

По-перше, забезпечувати подальший розвиток паливно-енергетичного і транспортного комплексів та суміжних виробництв держав-учасниць ГУУАМ. Це безпосередньо пов’язано із втіленням у життя розроблених проектних пропозицій щодо транспортування азербайджанської (у перспективі і казахстанської) нафти за маршрутом Баку-Супса-Одеса-Броди-Адамова Застава-Гданськ, якому більшість країн регіону надає перевагу як економічно доцільнішому. Транспортування нафти по цьому маршруту, за оцінками азербайджанських експертів, на 5 доларів США за тонну дешевше, ніж по маршруту Баку-Новоросійськ і далі в Європу.

При транспортуванні нафти з порту Поті (Супса) Україна має конкурентів з боку Румунії та Болгарії. Втім, системи транспортування нафти через ці країни теж ще не завершені. Тому багато залежатиме від здатності України якнайшвидше добудувати нафтотермінал у порту “Південний” та нафтопровід "Одеса-Броди".

У цьому контексті дуже важливою є активізація спільних зусиль виконавчої та законодавчої влади й інших зацікавлених організацій України і відповідних структур Польщі у пошуку прийнятних рішень щодо фінансування завершальних етапів будівництва зазначених об’єктів транспортування нафти територією України та Східної Європи.

Транспортування до споживачів значних обсягів нафти і газу створює нові можливості для забезпечення енергетичної безпеки широкого кола країн, включаючи і країни-транзитери, серед яких належне місце має займати і Україна.

По-друге, Україна має можливості поліпшити своє політичне та економічне становище, сприяти інтеграції країн ГУУАМ у світову спільноту, піднести власний регіональний вплив, розширити перспективні ринки збуту тощо за рахунок створення багаторівневої системи співробітництва з країнами Чорноморсько-Каспійського регіону.

Так, спільними зусиллями країн, що входять до ГУУАМ, вже вирішуються проблеми освоєння міжнародних транспортних шляхів, що з’єднують Європу, Кавказ та Азію (проект ТРАСЕКА), в тому числі використовуючи можливості України як транзитної держави.

В цілому йдеться про формування регіональної зони економічного співробітництва як органічної складової системи міжнародного поділу праці та розбудови сучасного варіанта Шовкового шляху. Окрім Кавказьких країн, у цьому проекті велике зацікавлення виявляють Китай та країни Центральної Азії.

Для практичної реалізації цього завдання реальною є ідея створення зони вільної торгівлі країн ГУУАМ як складової зони вільної торгівлі, що обговорювалася на самміті країн СНД у червні 2000 року.

Україна вже створює певні економічні умови для залучення потоків транзитних вантажів з Азії до Європи, зокрема при перевезенні казахстанської нафти, відбудовує відповідні ділянки автомагістралей на міжнародних транспортних коридорах, зміцнює можливості перевезення вантажів через морські порти. Як відомо, вже функціонує паромна переправа Одеса-Поті/Батумі.

Для подальшого нарощення зусиль щодо функціонування проекту ТРАСЕКА необхідно забезпечити узгоджені та синхронізовані дії зацікавлених країн з питань технічного переозброєння транспорту, модернізації технологічних процесів, в тому числі на кордоні, взаємної відповідальності за збереження та своєчасну доставку вантажів, впровадження узгодженої митної та тарифної політики.

Значні резерви поглиблення економічної співпраці та розвитку інтеграційних процесів криються в окремих секторах промислового виробництва, формуванні транспортних комунікацій, реалізації науково-технічного потенціалу, більш широкому освоєнні рекреаційних ресурсів, активізації міжнародного туризму.

Для масштабного вирішення цих питань потрібна відповідна підтримка з боку Уряду України та органів місцевого самоврядування.

Реалізація цієї стратегії для України матиме велике міжнародне значення, слугуватиме для нашої держави чинником зміцнення довіри в регіоні та сприятиме прискоренню приєднання країн ГУУАМ до європейських інтеграційних процесів.

По-третє, розвиток ситуації в регіоні закономірно обумовлює необхідність розробки та створення більш ефективної системи регіональної стабільності.

У просторі регіону мають місце негативні тенденції та процеси, що гальмують його економічний розвиток і створюють ряд загроз у сфері міжнародної і регіональної стабільності. Майже кожна з країн регіону стикається з конфліктними ситуаціями (Абхазія, Карабах, Придністров’я, Чечня тощо) з багато в чому подібними наслідками – посиленням потоків вимушених мігрантів, нелегальною торгівлею зброєю, зростанням криміногенних чинників, міжнародним тероризмом.

Не можна скидати з рахунку і ту важливу обставину, що регіон знаходиться в оточенні старих і нових ядерних держав, або таких, які прагнуть здобути ядерну зброю та засоби її доставки. В цілому можна говорити про загрозливу ситуацію "вакууму безпеки", над подоланням якої потрібно працювати спільними зусиллями країн регіону за підтримки всіх зацікавлених країн та структур міжнародної безпеки.

Як підкреслювали експерти з країн Кавказу (з Азербайджану, Вірменії, Грузії) на міжнародній конференції з проблем ГУУАМу в Ялті у липні минулого року, шлях до стабільності на Кавказі залежатиме від остаточного врегулювання Карабахського конфлікту. І тут, на їх думку, має бути більш значущою і роль України.

Створення системи регіональної стабільності за російським проектом ("Кавказька четвірка") або за вірменською схемою (Пакт стабільності на Кавказі) розглядаються як малореальні з огляду на суперечливі позиції зовнішніх потуг, зокрема, Росії та США.

Захід не поступиться своїми інтересами на догоду посиленню російських впливів у регіоні в разі реалізації плану РФ, тоді як Москва не погодиться на виведення своїх військ з Вірменії, що передбачено проектом Пакту стабільності.

Нарощування зусиль співробітництва у сфері миротворчості країн ГУУАМ в контексті формування регіональної системи безпеки пов’язано із розробкою програми “Партнерство заради миру для країн Кавказу” у форматі співробітництва з НАТО та ЄС.

Тому, на моє переконання, ГУУАМ потенційно може виконувати стабілізуючу функцію в регіоні, за умов його перетворення у міжнародну організацію та органічного включення її до загальноєвропейської системи безпеки і співробітництва.

Виходячи з цього, сьогодні учасники нашого Круглого столу, я сподіваюся, висловляться і з даного питання. Чи варто країнам-членам ГУУАМ ініціювати подальший перехід цієї консультативної структури на новий етап поглибленої співпраці, або і надалі залишатися аморфним утворенням, що не матиме ніякого впливу на стабілізацію ситуації в регіоні і не забезпечуватиме реальну співпрацю в економічній сфері?