Категорія економічної безпеки є атрибутом економічно незалежної держави. Отже, відсутність економічної незалежності робить штучною турботу про економічну безпеку. Саме така ситуація створилася стосовно України. За роки існування самостійною державою рейтинг України опинився серед останніх двадцяти із 155 країн. Економічна політика, яка лишає державу економічної незалежності, робить примарними і вигаданими заклики до забезпечення економічної безпеки. Якщо вважати, що економічна політика і ті заходи, що видавалися за економічну реформу в Україні, проводилися свідомо (а інше важко уявити), то слід оцінити сучасну ситуацію із економічною залежністю і відсутністю економічної безпеки як закономірну і очікувану. Отже, основна загроза економічній безпеці України, перш за все, викликана ендогенними факторами. Безумовно, їх наявність обумовлена певною мірою і впливом екзогенних обставин.

Розглянемо цю тезу на досить репрезентативному прикладі. Вклавши за роки створення сировинно-енергетичного комплексу СРСР капітал на рівні Росії, Україна після розпаду опинилася позбавленою права власності на відповідну частину ПЕК (або на компенсацію свого внеску). Проте Україна не вдалася до обов’язкової в таких умовах структурної трансформації економіки. Більше того, здійснювалася державна підтримка енергоємних виробництв і галузей, а також енерго- і сировинноємних та екологонебезпечних напрямків експорту. Не відбулася необхідна диверсифікація джерел постачання сировини і енергоресурсів, навпаки, залежність від монопольного постачальника посилилася. До цього слід додати поступовий перехід до нього права власності і розпорядження переробною інфраструктурою в стратегічно важливій сфері економіки. Таким чином, сформувався ланцюг негативних для економічної незалежності і економічної безпеки факторів: технологічно і економічно невиправдана економічна інфраструктура – відсутність структурної трансформації – відсутність альтернативних диверсифікованих джерел постачання ресурсів – залежність внутрішньої цінової політики від зовнішнього монопольного постачальника. Тобто свідомо створені всі необхідні умови для економічної дестабілізації. Якщо до зазначених факторів додати можливу передачу у концесію або у власність монопольного постачальника ресурсів ще й транспортної інфраструктури, то розв`язання проблем економічної безпеки України автоматично перейде до компетенції іншої держави.

Економічна безпека держави не може розглядатися у відриві від економічної і соціальної стабільності. Найбільш небезпечним серед численних факторів економічної стабільності є відірваність фінансової системи і фінансових потоків від сфери реальної економіки. В такій ситуації грошові кошти “тікають” від конкретної економіки у сферу фінансових операцій, які, як правило, зводяться до спекуляції цінними паперами і деякими видами грошових сурогатів (облігації, векселі, боргові зобов'язання). Пануванню грошових сурогатів сприяло вилучення обігових коштів у підприємств через надмірно фіскальний податковий механізм і правову незахищеність суб`єктів господарювання на тлі невиправдано жорсткої монетарної політики. Розрив у нормі прибутковості, швидкості грошового обігу і термінах отримання результатів, а також у ступені ризикованості жорстко визначив напрямок грошових коштів і фінансових ресурсів не на користь реальної економіки. А податковий тиск, адміністративний диктат, відсутність дійового правового захисту прав платника податків, нестабільність і кон`юнктурний характер законодавства спрямували їх взагалі у тінь. Відсутність покарання за порушення валютних операцій створила сприятливі умови для втечі капіталу за кордон. Такий перебіг подій у фінансовій сфері і політиці оподаткування знекровив економіку і пригнітив ділову активність.

Ланцюговою реакцією таких подій стало практичне припинення інвестиційної і інноваційної діяльності. Нестійка економічна ситуація, непередбачувані і часто суперечливі закони щодо діяльності іноземних інвесторів зробили непривабливим і ризикованим інвестування в українську економіку. (Характерним прикладом недалекоглядного державного протекціонізму стали події із СП “ДЕУ-ЗАЗ”). В економіці загальмувалися відтворювальні процеси, зупинилася заміна застарілої та зношеної техніки. До економічної нестабільності додалося зростання імовірності техногенних катастроф.

Значною мірою економічна нестабільність і загроза економічній безпеці України пояснюються вибірковою дією покарання за порушення чинного законодавства, або нанесення збитку державі. Як приклад відсутності відповідальності за безперечні прорахунки і порушення національних інтересів знову-таки можна навести стан в українському автомобілебудуванні. Створюється враження, що відповідальність і покарання з’являються із прокурорських лабіринтів на зразок казкового Аладіна: не за ознакою порушення, а за бажанням певних персоналій. Це породжує кризу довіри до влади.

При розв’язанні питань економічної безпеки держави не можна недооцінювати роль соціальної політики. На перше місце слід поставити відповідальність держави за декларовані соціальні гарантії, за своєчасне і повне виконання нею своїх обов'язків перед громадянами, особливо в частині погашення своїх боргів і гарантування основних прав та свобод. Рівень фактичного безробіття, співвідношення пенсій і зарплати до прожиткового мінімуму, фактичне замороження погашення державних боргів перед населенням дає повну характеристику ситуації в цій сфері. Однозначно негативну.

Далеко невичерпний аналіз факторів дозволяє, тим не менш, визначити заходи щодо забезпечення економічної безпеки України:

1. Прийняття програми реструктуризації національної економіки з урахуванням пріоритетності курсу на інтеграцію у ЄС і реалізацію державної стратегії впровадження інформаційних технологій.
2. Прийняття національної програми забезпечення економіки стратегічними ресурсами на основі диверсифікації їх постачання.
3. Невідкладне проведення реформ економічного спрямування (доходів; пенсійного забезпечення; податкової; бюджетної).
4. Проведення адміністративної реформи.
5. Проведення податкової амністії і амністії тіньового капіталу.
6. Прийняття Меморандумів: про погашення державою боргів перед населенням; про державну підтримку вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції; про заборону взаємозаліків.
7. Прискорення вступу України у СОТ та прийняття узагальненої програми дій щодо виконання умов для вступу у ЄС.

Подальше зволікання із здійсненням соціально-економічних реформ та заходів щодо забезпечення економічної безпеки, ігнорування викликів сучасних процесів в світовій економіці унеможливлюють досягнення нашим народом світових життєвих стандартів і зрікають його на довічне животіння. Або вимусять до конфлікту з владною елітою і приведуть до дестабілізації соціальної ситуації в Україні.