Дозвольте мені в рамках регламенту та побажань, які висловив головуючий, надати своє бачення того, яка все ж таки економічна система створена, чи створюється в Україні, чи це є дійсно ринкова економіка, чи це - квазіринкова віртуальна економічна система, як її називають.

Почну з дискусійних питань. Я все таки погоджуюсь більше з тим (і маю для цього відповідну суму аргументів), що ми так чи інакше йдемо по шляху створення ринкової економіки. Питання полягає в тому, наскільки вона є соціально орієнтованою, і це питання залишається дискусійним і проблематичним. Але те, що ми йдемо по шляху створення саме ринкової економіки у мене останнім часом не викликає сумнівів. Про це свідчить й аналіз підсумків функціонування економіки України після фінансової кризи.

Всі ті класичні ознаки реакції на посткризовий період, які спостерігаються в ринкових країнах, ми можемо повністю спостерігати і в нашій країні. Це і ефект економічного зростання, це і ефект імпортозаміщення, це і ефект реакції на збільшення внутрішнього попиту, це і реакція на підвищення цінової конкурентності, тобто існує цілий ряд ознак, які сьогодні можна довести і які є відповіддю на виклик часу. Тобто ознаки ринковості сьогодні в економіці України присутні, і цього не можна заперечувати, інша річ, що в ній є і ті характерні риси, які пов‘язані з тінізацією (це не можна сьогодні не враховувати і це накладає свій відбиток). Але разом з тим все, що я сказав попереду, воно переважає, як на мою думку.

Що стосується відриву реального сектора економіки від фінансового, я вважаю, що це цілком закономірна річ, і цей відрив буде надалі формуватися з подальшим розвитком фінансових інструментів, фондових ринків. Я впевнений в цьому тому, що розвинуті в фінансовому відношенні країни мають досить серйозні фінансові сектори економіки, де гроші обертаються незалежно від того, що вони не вкладаються в реальний сектор економіки. Вивчення структури грошової маси, яка обертається в цих економіках, дає досить цікаві для нас висновки. Інша справа, що фінансові ринки в нас не є розвинутими до того рівня, який би засвідчував існування класичних ознак ринкової економіки.

Далі я хотів би висловити цілий ряд думок, які мене турбують, і перш за все про співвідношення економічної безпеки і економічного зростання. Я хотів би, щоби ми сьогодні, як це останнім часом прийнято, говорили не про економічне зростання, чи не тільки про економічне зростання, яке відбивається у збільшенні виробництва ВВП на душу населення, а і про економічний розвиток. Це є надзвичайно важливо. Економічний розвиток пов‘язується з тим, наскільки суб‘єкт господарювання і людина задоволені і підвищують рівень комфортності свого положення в цій економічній системі, наскільки вони мають вільний доступ до освіти, до охорони здоров‘я, наскільки екологічно небезпечною є ситуація в країні, чи задовольняються інші індикатори, які власне характеризують і можуть характеризувати саме економічний розвиток.

Так ось, якщо ми сьогодні можемо спостерігати деяке економічне зростання і можливо в цьому році воно буде мати пристойні темпи, то з характеристиками економічного розвитку - справа значно гірша. Треба дивитися вперед і саме в довгостроковому вимірі необхідним і надзвичайно актуальним є дослідження співвідношення проблем економічного зростання і економічного розвитку.

Якщо дивитися на таку визначальну характеристику, як стан основного капіталу, то вимальовується досить таки неприємна картина. Структура основного нагромадженого капіталу (перш за все - вікова структура) сьогодні є такою, що протягом найближчих десяті років значна маса капіталу досягне критичної межі свого віку, і він буде неконкурентоздатним в значній своїй частині. А це означає, що, з одного боку, повинно бути серйозне заміщення цього капіталу, а, значить, інтенсивне капіталоутворення, а з іншого боку, - відповідні структурні зміни. Хочу продовжити думку, яку висловив Л.В.Мінін в частині приватизації (до речі, українськими вченими пропонувалася зовсім інша модель приватизації, ніж та, яку обрано для запровадження). Так ось, якщо зупинитися на формуванні приватної власності і подивитися, як іде процес нагромадження капіталу, то ми побачимо, що в приватній власності цей процес відбувається не за рахунок капіталізації прибутків і зростання цих прибутків, а за рахунок власне процесу приватизації. Тобто відсутній ефект дійсного економічного розвитку, ефект заміщення основного капіталу, а без серйозної реструктуризації і поновлення структури основного капіталу досягнення економічного розвитку не є можливим. Старіння основного капіталу буде негативно відбиватися на всіх складових економіки.

Інститут економічного прогнозування, який я представляю, має концепцію економічної безпеки, але не для того, щоб говорити в подальшому про програму, напевно така програма і не потрібна, а для того, щоб ми бачили концептуальні складові економічної безпеки та індикатори, через які можна кількісно оцінити її стан. В цьому контексті ми вбачаємо, що економічна безпека може бути гарантована тільки через економічний розвиток і економічне зростання, а це вимагає досить серйозних змін в підходах.

Зупинюся ще на одній складовій, яка на мій погляд найбільш вразлива і пов‘язана з робочою силою. Ситуація складається надзвичайно неприємно, спостерігаються тенденції старіння населення, активно йде процес міграції висококваліфікованих кадрів, інтенсивно зростає захворюваність, в цілому може виникнути загроза серйозних втрат людського, а відповідно і трудового потенціалу. І це разом з недоліками існуючої структури нагромадженого капіталу робить проблематичним стабільність економічного зростання і економічного розвитку.

Ми намагаємося реагувати на ці виклики. Зокрема, сьогодні наш інститут розробив концепцію розвитку кооперації (споживчої, промислової та інших її видів), розвитку малого та середнього підприємництва там, де ємність створення робочих місць невисока. Ми намагаємося разом з усіма зацікавленими державними структурами вийти на відповідні рішення на державному рівні, щоб дати поштовх формуванню нових видів зайнятості. Це, на наш погляд, буде справляти позитивний вплив на стан економічної безпеки України.

Враховуючи регламент, не буду розвивати інші складові економічної безпеки, є вже багато наукових праць з цих питань в Україні, що свідчить про стурбованість суспільства і його інтелектуальної еліти цими проблемами. Сьогоднішній круглий стіл також свідчить про бажання вчених, урядовців і парламентаріїв знайти відповіді на питання щодо забезпечення економічної безпеки держави і оперативно реагувати на виклики нашого складного часу. a