Однією із ключових проблем розвитку економіки України є гармонізація відтворювальних пропорцій в обороті ВВП з метою створення збалансованої моделі економічного розвитку. За кризові роки найбільших деформацій зазнали пропорції в первинних доходах інституційних секторів економіки, що вплинуло на весь подальший процес формування структури відтворення ВВП.

Причинами деформацій були: гіперінфляція 1993-1994 рр. (яка “з’їла” нагромаджені за попередні роки національні заощадження, зокрема заощадження населення), посилення податкового тиску та можливість отримати корпоративними секторами інфляційного, девальваційного та просто тіньового доходу.

Тільки за ці два роки офіційні наявні доходи домашніх господарств і підприємств в порівнянні з 1992 р. скоротилися відповідно на 75% та 55%, а наявні доходи фінансових корпорацій та сектора загального державного управління зросли відповідно на 31% та 43%. При цьому такі величезні нараховані наявні доходи держава так і не отримала (мало місце зростання недоїмки) і тим більше не використала з метою забезпечення відтворення ВВП.

Значні інфляційні та девальваційні доходи було виведено з легального обороту та перетворено в тіньовий капітал. При цьому тіньова економіка, розширення якої розпочалось саме в ці роки, стала, з одного боку, компенсуючим чинником втрат населенням поточних доходів, з другого – чинником затухання інвестиційної діяльності, оскільки тіньові заощадження лише частково залишалися у внутрішньому обороті держави, більшої часткою вони покидали країну і фінансували виробництво в “решті світу”.

Цікавою закономірністю “виникнення” тіньових капіталів для української економіки є те, що частина їх має своїм походженням тіньове виробництво. Так, якщо в легальній економіці весь ВВП, як доход має своїм джерелом виробництво, тобто він є ВВП виробленим (у вартісному вимірі - це різниця між випуском товарів і послуг та проміжним споживанням), то в тіньовій економіці лише частина первинних доходів отримується за рахунок тіньового виробництва товарів та послуг кримінального, підпільного чи прихованого поряд з легальним виробництвом.

Значна частина тіньових доходів, які фактично переходять у власність окремих фізичних осіб, має своїм джерелом цілком легальне виробництво. При цьому тіньові доходи формуються за рахунок віртуальних витрат, які відносяться до проміжного споживання в офіційному виробництві. Відомо багато схем перетворення віртуальних виробничих витрат у цілком реальні тіньові доходи (за допомогою конвертаційних центрів, страхування фінансових ризиків тощо), але не дивлячись на заходи державних податківців, вони досить живучі і продовжують мати місце.

На відміну від офіційної економіки тіньові первинні доходи розподіляються без участі державного сектора, а саме - між домашніми господарствами, які одержують тіньову заробітну плату та змішані доходи і корпоративними секторами економіки, які одержують тіньовий валовий прибуток. Частка змішаних доходів домогосподарств та валовий прибуток корпорацій продовжують свій оборот і розподіл. Так, якась частина змішаних доходів домашніх господарств залишається в обігу, а частка тіньового валового прибутку корпорацій знову перерозподіляється і переходить до домашніх господарств у вигляді дивідендів та хабарів, а інша продовжує обслуговувати тіньове виробництво. Так чи інакше оборот тіньового ВВП на стадії розподілу, перерозподілу доходів та використання їх на споживання та заощадження відрізняється від офіційного ВВП. В тіньовому ВВП значно більшою є частка заощаджень. Але, на жаль, заощадження за рахунок тіньових доходів по-перше, дуже диференційовані та акумулюються у невеликої частки населення, по-друге, переважно вивозяться за кордон і не беруть участі в відтворенні ВВП.

Тобто система тіньового обороту ВВП працює головним чином на відтік капіталу і лише мала частка національного капіталу залишається або повертається для інвестування вітчизняного виробництва іноді у вигляді прямих іноземних інвестицій чи в іншій формі, що є по суті відмиванням тіньового капіталу.

Звідси структура використання тіньового ВВП має дуже низький рівень нагромадження основного капіталу, що значно погіршує структуру використання сукупного ВВП (офіційного та тіньового), що впливає на інвестиційне підгрунтя економіки в цілому.

При цьому тіньове відмивання капіталу є не тільки не ефективним виходом з цього становища, оскільки відмивається головним чином кримінальний капітал, а є спотворення відтворення ВВП, оскільки розвиває специфічні ринки, які знаходяться під контролем кримінальних структур.

Таким чином, чим довше продовжуватиметься процес перерозподілення доходів з офіційної економіки в тіньову, тим важче відновити ефективні макроструктурні відтворювальні процеси, забезпечити сталий розвиток економіки та зростання доходів у широких верств населення. Лише кардинальні зміни в економічному середовищі разом із посиленням контролю за правовим забезпеченням унеможливлення ухилення від податків може вплинути на легалізацію тіньового виробництва та зменшення тіньового сегмента ВВП, що в свою чергу гармонізує відтворювальні пропорції в економіці України.