Без блокування кримінально-чорної економіки неможливе ні справжнє її ринкове реформування, ні забезпечення надійної економічної безпеки нашої країни. Для викорінення економічного криміналітету передусім необхідно обмежити або повністю ліквідувати умови, що сприяють генерації чорної економіки і корупції. Це стосується джерел живлення економічного криміналітету, механізмів реалізації злочинів у сфері економіки, мотивації економічної злочинності, а також ліквідації зон правового вакууму, що сприяють забрудненню економічних відносин.

Небезпека кримінально-чорної економіки насамперед проявляється: перше, у тому, що економічний кримінал провокує хаос та економічну нестабільність; друге, кримінальна економіка бруднить господарські відносини і апарат владних структур; третє, існування масштабної чорної економіки є основною причиною того, що солідний іноземний інвестор до цього часу не бажає йти в Україну.

Можна стверджувати, що в Україні практично завершено процес формування унікального чорного економічного гібриду, який утворився внаслідок зрощування найгірших властивостей тіньової економіки "номенклатурно-бюрократичного типу" (якій були притаманні протекціонізм, блат, кумівство, клановість) із кримінально-чорним ядром організованої за класичною схемою мафії, що притаманна країнам Заходу. Утворилась унікальна структура економіки, що живиться інфляцією, нееквівалентним обміном, перерозподілом і захопленням чужої власності, постійним зубожінням широких верств населення. Корупція і підприємництво, що базується на криміналі, стали реальними чинниками існування чорної економіки.

До основних економічно- та соціально-небезпечних проявів, що на сьогодні притаманні кримінально-чорній економіці, можна віднести наступне.

Перше, якісно новий стан професіоналізації економічної злочинності, яка базується на надзвичайно високому рівні кримінально-мафіозної централізації та концентрації тіньового капіталу і подальшій інтеграції та кооперації мафіозно-кланових відносин.

Друге, наявність чітко організованого і функціонально розгалуженого апарату управління економічним криміналітетом, що має системний розподіл функцій і відпрацьований механізм субординації на всіх рівнях її внутрішньої ієрархії.

Третє, існування, вдосконалення та розвиток системи кланового структурування, постійне відтворення специфічної чорної бюрократії, так званої "мафіозної еліти", що в основному координує і регулює злочинні відносини у всіх сферах тіньової економіки.

Четверте, активне формування і постійне підвищення рівня ефективності функціонування як централізованих, так і децентралізованих "резервних" і "спеціальних" кримінальних фондів (які насамперед акумулюють ресурси, що спрямовуються на підкуп бюрократії та на матеріальну підтримку членів кримінальної спільноти).

П'яте, активна реалізація цілеспрямованого курсу на корумпування та на активне кримінальне замарування і моральне розбещення апарату органів державного (у т.ч. господарського) управління, працівників правоохоронних органів та інших силових структур.

Шосте, інтенсивне впровадження ідеології організованої економічної злочинності, що проявляється передусім у романтизації тіньового способу життя (особливо серед молоді), матеріальній підтримці ЗМІ, що сприяють обробці населення у відповідному напрямі.

Сьоме, постійне удосконалення та реалізація на практиці високоефективних та гнучких механізмів швидкої адаптації до зміни соціально-економічних умов, використання різноманітних форм і методів проникнення в державні або економічно конкуруючі структури з метою їх внутрішньої дезорганізації і морального розкладання, а за необхідності і суспільної дискредитації.

Восьме, гостро виражений потяг до встановлення і тотального поширення власної кримінальної монополії, прагнення створити надійний механізм впливу на формування кадрової політики (резерву) в апараті державного та господарського управління.

Нелегка справа блокування кримінально-чорної економіки в Україні може бути полегшена шляхом максимально повного впровадження у вітчизняну практику досвіду, що мають у цьому плані країни цивілізованої ринкової економіки. Серед таких напрямів можна назвати наступні економіко-організаційні заходи.

Перше, максимальне обмеження можливості використання "живих грошей" в економічних стосунках. Так, наприклад, у США шляхом безготівкових розрахунків здійснюється більше ніж 90% обсягів економічних операцій. Тому, реалізуючи цей напрям, необхідно серйозно підійти до модернізації вітчизняної банківської системи з метою запровадження переважно неготівкових грошових розрахунків.

Друге, необхідно найшвидше відновити практично втрачену інформацію, що стосується структури і складу витрат, пов'язаних із виробництвом товарів та послуг (в т. ч. у банківському секторі).

Третє, провести паспортизацію майна (передусім нерухомості), яким володіє населення та посилити репрезентативність інформації щодо доходів та їх розподілу серед різних верств населення країни. На сьогодні парадоксальною є ситуація, коли 5% населення, яке отримує середньомісячні сукупні душові доходи, які перевищують 300 грн., спроможне завозити на 1,5-2 млрд.дол.США коштовних автомобілів іноземного виробництва.

Четверте, потрібно ліквідувати існуючі зони правового вакууму, що провокує поширення процесів "тінізації" і криміналізації вітчизняної економіки. Значні прогалини, що існують нині у чинному законодавстві, не дають можливості навіть за умови виявлених конкретних (за світовими стандартами) злочинів у сфері ринкових відносин притягувати до відповідальності порушників.

Чим швидше держава буде спроможна перевести власну економіку, що реформується, у нове нормативно-правове середовище, тим більше можливостей з'явиться щодо обмеження економічно небезпечних, передусім, кримінальних складових "тіньової" економіки.

Яких же законів не вистачає для подолання масштабної "тінізації" і криміналізації економіки?

По-перше, це стосується законодавчої бази, яка обмежить використання державної власності (її капіталу, фінансів, природних ресурсів) з метою особистого і групового збагачення.

По-друге, законодавчої бази, що обмежить можливість чисельних проявів фінансових шахрайств, нечесного бізнесу, протиправної конкуренції (особливо застосування у цій боротьбі кримінальних структур).

По-третє, законодавчої бази, що максимально обмежить можливість ухилення громадян від оподаткування доходів (передусім високих і надвисоких).

По-четверте, обмеження таких протиправних дій у сфері фінансово-банківської діяльності та фондового ринку, як: псевдо-підприємництво і псевдобанкрутство; створення біржової паніки; організація курсової гри; перепродаж пільгових кредитів; проникнення у комп'ютерні мережі і системи кредитно-банківських установ та багато інших злочинів.

До правової бази, що вкрай необхідна для подолання найбільш економічно небезпечної кримінальної складової економіки, можна віднести розробку і затвердження наступних законодавчих актів.

Перше. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України в частині: 1) посилення відповідальності за порушення бюджетного законодавства та нецільове використання бюджетних коштів; 2) посилення відповідальності за економічні злочини, що завдали збитків державі; 3) посилення відповідальності громадян та посадових осіб за приховування доходів і ухилення від повної та своєчасної сплати податків; 4) посилення відповідальності за контрабанду і ухилення від сплати мита (ввізного та вивізного) та інші законодавчі акти, що мають попереджати і карати злочинність, яка можлива у кредитно-банківській системі.

Друге. Про "відмивання" грошей та посилення кримінальної відповідальності за операції, пов'язані з "відмиванням" грошей.

Третє. Про попередження зловживань і злочинності на ринку цінних паперів.

Четверте. Про джерела походження первинного (стартового) капіталу.

Окремо необхідно виділити законодавчі акти, спрямовані на обмеження "тінізації" економіки, в сфері грошово-кредитних відносин, які необхідно прийняти найближчим часом: 1) Про ліквідацію і банкрутство кредитних установ; 2) Про систему державного обліку та контролю за діяльністю банківської системи; 3) Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України про адміністративні правопорушення (з метою встановлення відповідальності за порушення правил і зловживань у системі розрахунково-платіжних операцій); 4) Про вдосконалення механізму платіжних операцій і відповідальність банків за зобов'язаннями щодо платіжних доручень клієнтів; 5) Про банківську таємницю і публічну банківську статистику; 6) Про внутрішню службу безпеки у банківській та валютно-кредитній сфері; 7) Про систему безготівкових розрахунків; 8) Про обіг готівкових коштів, посилення відповідальності за своєчасну інкасацію грошової виручки та норму касових залишків; 9) Про відповідальність банків за незаконні грошові операції; 10) Про страхування депозитів та захист інвестицій у банківській системі в Україні; 11) Про справедливі умови надання споживчого кредиту.

І ще про декілька важливих моментів, що застосовуються у розвинутих країнах (насамперед США), які дозволяють підвищити ефективність боротьби з економічною злочинністю.

Перше, введення у вітчизняну практику юридичної норми закріплення за свідком права на "імунітет". Тобто, надання суду можливості звільняти свідка від кримінального переслідування, якщо він надав інкримінуючі для себе, але важливі для державних силових органів свідчення щодо організованої злочинної діяльності. При цьому у випадку отримання "імунітету" свідку повинно бути гарантовано, що його свідчення не будуть використанні проти нього самого у кримінальній справі. Це надасть можливість державним органам легше отримувати інформацію, необхідну для планування поліцейських заходів у боротьбі з економічним криміналітетом. Як приклад можна навести, що в США ще у 1970 р. ця норма була введена у федеральний закон "Про контроль над організованою злочинністю".

Друге, регламентувати можливість законної конфіскації майна і коштів легально функціонуючих підприємств, які утворені на кримінальні доходи (рекет, наркоманія, проституція, шахрайство).

Третє, запровадити замість існуючого на сьогодні принципу "поглинання" більшими термінами кримінального покарання менших правової норми, яка прийнята у практиці країн Заходу, що реалізує принцип "сумарного" кримінального покарання за кожний окремий випадок доведеного економічного злочину.

І, нарешті, четверте. Світова практика свідчить про певний відхід від презумпції невинності в процесі підтвердження легітимності доходів. Тому в новий Кримінальний кодекс необхідно ввести наступну норму: "Приводом для порушення кримінальної справи є також наявність у власності фізичної (або юридичної) особи нерухомості, майна, коштовностей, грошової та валютної готівки, антикварних та художніх виробів, депозитів, цінних паперів тощо, реальна вартість яких не відповідає рівню фактичних доходів, що були оподатковані і походження яких можуть бути підтверджені на законних підставах".

Насамкінець необхідно підкреслити, що від того, чи будуть спроможні владні структури відрізнити та раціонально диференціювати "тіньові" правопорушення за рівнем їхньої об'єктивної соціальної небезпеки та економічної шкоди і відповідно застосовувати до них диференційовані санкції, буде передусім залежати створення необхідних умов для подальшої легалізації тимчасових учасників "тіньового" підприємництва. Тобто мова йде про тих суб'єктів "тіньової" економіки, діяльність яких не нанесла значних збитків суспільству, на відміну від дійсно небезпечних кримінальних і насильницьких елементів організованої злочинності. Від цього залежатиме не тільки успіх боротьби із злочинністю, але й суттєво підвищаться потенційні можливості прискорення економічного, соціального і духовного відродження України та зміцнення її економічної безпеки.