В.Й. Ольшевський |
Зав. відділом РВПС України, к.е.н. |
В матеріалізації основних складових національної безпеки провідну роль відіграє машинобудування. Особливе значення машинобудування має для економічної, воєнної і воєнно-економічної безпеки. До недавнього часу проблеми цивільного і оборонного машинобудування більше розглядалися під кутом зору впливу на перебудову економіки, що безумовно має неабияке значення для економічного і в тому числі воєнно-економічного потенціалу.
Дослідження останніх років свідчать про те, що потрібен погляд на машинобудування також з позицій забезпечення економічної, воєнної і воєнно-економічної безпеки. Комплексний підхід до аналізу стану і прогнозу розвитку цивільного і оборонного машинобудування зараз є важливою методологічною умовою для прийняття рішень стосовно його місця в складі продуктивних сил держави.
Хоча в 2000 р. і відбулися деякі позитивні зрушення в економіці, тривала економічна криза призвела до загрозливої втрати позицій машинобудування. Наприклад, в квітні 2000 р. 11,3% підприємств машинобудування не працювало, в тому числі 16% - в верстатобудівній і інструментальній промисловості та 17,4% - в приладобудуванні. За січень-квітень 2000 р. в порівнянні з тим же періодом 1999 р. виготовлено верстатів металорізальних менше на 59%, промислових лічильників споживання газу - на 199%, контрольно-касових апаратів - на 771%, тракторів - на 727%, а плугів тракторних - на 587%. В 1999 р. в загальнодержавному експорті питома вага основної машинобудівної продукції складала лише 11,9% проти 14,13% в 1998 р. і 19% - в 1995 р. (в 1999 р. цей показник складав: в Угорщині - 56,5%, Чехії - 43%, Словакії - 40%, Польщі - 29,4%).
Відновлення позицій вітчизняного машинобудування в забезпеченні економічної і воєнно-економічної безпеки вимагає прискореного його розвитку. Воно повинно будуватися на такій стратегії, яка б враховувала існуючі й перспективні параметри економічної і воєнно-економічної безпеки і була спрямована на:
| створення гармонійно розвинутого, збалансованого вітчизняного машинобудування, що відповідало б прогресивній структурі економіки і оборони; |
| широке використання при відновленні машинобудування перспективних технологій ХХІ століття, досягнення внутрішньої і регіональної збалансованості цивільного і оборонного машинобудування; |
| досягнення високого рівня внутрішньої збалансованості машинобудування за рахунок значного посилення диверсифікації і мобільності машинобудівних виробництв в ринкових умовах і на випадок надзвичайних ситуацій; |
| посилення рівня диверсифікації і мобільності машинобудівного виробництва за рахунок широкого використання технологій подвійного призначення і впорядкування наслідків конверсії; |
| підвищення конкурентноздатності продукції і послуг цивільного і оборонного машинобудування за рахунок високоякісних наукових і конструкторських розробок, всебічного зниження витрат на виробництво (перш за все матеріальних і паливно-енергетичних), поміркованого введення прогресивних стандартів; |
| проведення активної експортної політики, протидію руйнівній для нашої держави зарубіжній експансії тієї високотехнологічної продукції, котру може виготовляти Україна; |
Основною метою інноваційної політики для відновлення цивільного і оборонного машинобудування України повинно бути забезпечення її технологічного лідерства або принаймні її технологічна незалежність. Відновлення вітчизняного машинобудування потребує врахування складних економічних, соціальних, оборонних і економічних проблем. Машинобудуванню належить велика роль у зрівнянні рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України, послідовному вирішенні проблем розвитку і розміщення її продуктивних сил, забезпеченні їх живучості при надзвичайних ситуаціях.
Відновлення вітчизняного машинобудування і посилення завдяки цьому рівня економічної і воєнно-економічної безпеки повинно сприяти вирішенню гострих соціальних проблем, насамперед, трудової зайнятості. Йдеться про прогресивну трудову зайнятість через залучення до виробництва висококваліфікованої робочої сили як в машинобудуванні, так і за допомогою високотехнологічної машинобудівної продукції в інших галузях економіки і воєнній сфері.
Зарубіжний досвід свідчить, що тільки інноваційним шляхом можна досягти поступового відновлення вітчизняного машинобудування як стратегічно важливого фактора національної безпеки. Україна має для цього поки ще фізично не зруйнований виробничий і науково-технічний потенціал.
Необхідно також створення
сприятливого економічного середовища,
виправлення перекосів в структурі цін і витрат,
відновлення принципу еквівалентності обміну в
господарчій діяльності підприємств, а також
мотивація кредитно-банківської системи України
до акумуляції і ефективного перерозподілу
фінансових ресурсів.