Обмеження щодо забезпечення економічної безпеки мають враховуватися при визначенні внутрішньої і зовнішньої політики будь-якої держави. Зважаючи на це, Кабінет Міністрів України створив робочу групу для розробки Стратегії та Національної програми економічної безпеки України. Робоча група розробила проект Стратегії забезпечення економічної безпеки і представила його на затвердження, але робота над Національною програмою поки що не розпочата.

Відсутність реальних механізмів забезпечення економічної безпеки держави призводить до поглиблення економічної кризи, змушує владу працювати поспіхом і припускатися помилок. В переважній більшості слабка ефективність економічних рішень пов’язана з тим, що вони або копіюють відомі рецепти із світової практики, або втискуються у відомі, але заяложені теоретичні схеми. Недостатньо враховується специфіка України, не в повній мірі враховуються наявні дослідження українських вчених.

Сьогодні потрібна не просто констатація економічних загроз, необхідно розібратися в анатомії цих загроз, їх еволюції і розробити механізми забезпечення екосестейту в Україні. Тому сьогодні ми змушені знову повернутися до обговорення концепції Національної програми забезпечення економічної безпеки України, щоб викласти наші бачення щодо її змісту.

При розробці Національної програми перш за все необхідно буде визначитися: якою ж повинна бути стратегія економічної безпеки країни в перехідний період і на перспективу. Іноді стверджують, що в перехідний період головне - забезпечити виживання економіки, потім - її стабілізацію і тільки у перспективі - розвиток. В дійсності критерій виживання сильно розмитий. У нас в країні впродовж багатьох років спостерігається спад і разом з тим змінюється наше уявлення щодо виживання економіки і початку її стабілізації.

Дехто покладає надмірні надії на ринкові фактори розвитку. Дійсно, в ринковій системі господарювання закладені величезні потенційні сили, але її можливості не можуть реалізовуватися без економічної стратегії. Якщо ринкові сили протягом 10 років не можуть вивести нашу країну на шлях розвитку, то треба на базі всебічного аналізу сучасної ситуації закласти основи підйому вітчизняного виробництва. За визначенням видатного економіста В.Леонтьєва ринок - це лише "вітрила" економіки, і без рульового управління ринок буде дуже довго шукати траєкторію розвитку.

Тому основою державної стратегії економічної безпеки повинна бути ідеологія розвитку, яка враховує стратегічні пріоритети, національні інтереси, внаслідок чого загрози безпеки зводяться до мінімуму. Без ідеології розвитку, без стимулювання промислового та науково-технічного підйому неможливо розв’язати такі задачі економічної безпеки, як збільшення доходів бюджету, забезпечення прийнятного рівня зайнятості населення, підвищення якості життя та соціальної захищеності українського народу.

Державна стратегія в сфері забезпечення економічної безпеки повинна розроблятися і реалізовуватися в рамках економічної політики, основними пріоритетами якої слід вважати досягнення соціально-економічної стабільності суспільства і держави, додержання конституційних прав та свобод громадян, законності і законослухняності всіх, включаючи органи державної влади. З цією метою необхідно створити надійну систему державного впливу на економіку, яка б дозволила здійснювати з найменшими втратами регулювання найважливіших економічних перетворень, а також була б здатна взяти на себе функції управління і підтримки економіки країни на безпечному рівні. При цьому необхідно чітко визначити межі державного втручання в економіку, а також забезпечити розвиток ефективних методів державного регулювання.

Досягти стратегічної мети економічної безпеки буде неможливо без конкретизації відповідних задач та заходів, насамперед, виводу економіки із кризи, що і буде свого роду гарантією економічної безпеки країни. При цьому вказані заходи повинні охоплювати всі сфери економіки. До кола цих заходів входять здійснення активної структурної і соціальної політики, підсилення активності держави у інноваційній, фінансовій, кредитно-грошовій та зовнішньоекономічній сферах, продовження інституціональних перетворень.

На макроекономічному рівні основними задачами є підвищення сукупного попиту; збільшення норми збережень і формування сприятливого інвестиційного клімату, який би спричинив трансформацію накопичень у інвестиції; забезпечення переливання фінансових та виробничих ресурсів від нежиттєздатних підприємств і секторів до ефективних виробників і секторів росту; стимулювання експорту та його диверсифікації; регулювання імпорту з метою захисту вітчизняних продуцентів в рамках загальноприйнятих процедур.

На мікроекономічному рівні на перший план повинні вийти задачі підтримки та стимулювання розвитку економічно ефективних підприємств і організацій, ліквідації чи реорганізації неефективних економічних структур, гальмування росту цін, запровадження ринкових норм поведінки економічних суб’єктів тощо.

Неодмінною умовою додержання умов економічної безпеки має бути реалізація системи проектів та програм перспективного характеру - як наукових і інноваційних, так і виробничих та інвестиційних.

Соціальна політика повинна сприяти консолідації суспільства на умовах стійкого економічного становища громадян, підвищення рівня їх життя, рівномірного та справедливого розподілу тягаря кризового періоду поміж різних соціальних верств населення. Для цього слід передбачити створення дієвого механізму регулювання росту доходів економічно сильних груп. Необхідно відновити основну функцію заробітної плати як стимулу високопродуктивної праці, пом’якшення соціальної напруги у суспільстві і підвищити роль держави в вирішенні цих питань. Доцільно запровадити матеріальну відповідальність керівників підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за порушення термінів виплати зарплати тощо.

Для збереження та розвитку науково-технічного потенціалу, що забезпечує стратегічні інтереси і науково-технічну незалежність України, треба визначити пріоритети державної науково-технічної політики, погоджені із задачами забезпечення економічної безпеки країни. Необхідно розробити державні програми за напрямками фундаментальних досліджень, створити сприятливий інноваційний клімат в економіці з використанням різноманітних форм стимулювання розповсюдження передових технологій та захисту вітчизняних виробників наукоємної конкурентоспроможної продукції.

Для здійснення ефективної інвестиційної політики слід передбачити формування такого середовища, яке сприятиме підвищенню інвестиційної активності, залученню приватних вітчизняних та іноземних інвестицій для реконструкції української економіки. Разом з тим потрібно буде визначити перелік виробництв, "закритих" для іноземних інвестицій, з точки зору економічної безпеки держави.

Необхідно передбачати заходи щодо зміцнення фінансово-кредитної системи, які б сприяли: підвищенню ефективності податкової системи; розвитку неінфляційних методів фінансування дефіциту бюджету; ефективному перерозподілу фінансових ресурсів виходячи із загальнодержавних пріоритетів; раціоналізації витрат на національну оборону тощо.

Найбільш важливими задачами в перехідний період у сфері зовнішньоекономічної діяльності, які б забезпечували економічну безпеку країни, повинні стати:

подальший розвиток експортного потенціалу, в першу чергу, шляхом розширення виробництва високотехнологічної та наукоємної продукції;

підтримка інтересів вітчизняних експортерів з метою відновлення та збереження їх позицій на товарних світових ринках;

проведення в рамках загальноприйнятих процедур політики розумного протекціонізму відносно вітчизняних продуцентів;

забезпечення найбільш сприятливих для України умов погашення зовнішніх боргів і їх обслуговування;

забезпечення безперебійної роботи транспортної інфраструктури країни;

досягнення стабільності курсу гривні відносно вільно конвертованих валют.

У сфері боротьби з криміналізацією економіки необхідно передбачити заходи щодо активізації протидії організованій злочинності, порушенню прав громадян в галузі економічної діяльності.

Для розв’язання окреслених задач потрібно розробити відповідний механізм їх реалізації. Механізм забезпечення економічної безпеки країни - це система організаційно-економічних та правових заходів щодо запобігання економічним загрозам. Він повинен включати до себе наступні інгредієнти: моніторинг економіки і соціальних показників з метою виявлення та прогнозування внутрішніх та зовнішніх загроз економічній безпеці; розробку гранично припустимих значень соціально-економічних показників, недодержання яких призводить до нестабільності економіки та соціальних конфліктів; заходи щодо виявлення та запобігання внутрішнім і зовнішнім загрозам безпеці економіки. Зупинимося коротко на характеристиці кожного із цих елементів механізму.

Моніторинг являє собою інформаційно-аналітичну систему спостережень за динамікою показників економічної безпеки держави. Така робота здійснюється у багатьох країнах світу. Однак для України вона має особливе значення. Справа в тому, що наша перехідна економіка характеризується комплексом серйозних міжгалузевих диспропорцій і гострою нестачею ресурсів, надзвичайною несталістю економічних показників (насамперед фінансових). В зв’язку з цим зростає роль і вимоги до державної статистики, її об’єктивності, компетентності та глибини охоплення об’єктів спостереження, якості інформації тощо.

Відшкодування збитків, пов’язаних із перевищенням порогових значень тих чи інших показників безпеки, обумовлює необхідність створення спеціальних компенсаційних фондів ресурсів, які можливо було б використовувати в екстремальних ситуаціях. Мова йде про матеріальні запаси та резерви виробничого і невиробничого призначення, додаткові транспортні можливості для перекидання матеріальних ресурсів у зони критичних ситуацій, резервні потужності в енергетичних галузях, запаси споживчих товарів для надання допомоги населенню, валютні резерви, можливості міжнародної підтримки і т.ін.

Найважливішим елементом механізму забезпечення економічної безпеки суспільства повинна бути діяльність держави з виявлення та запобігання внутрішнім і зовнішнім загрозам безпеці економіки, особливо при сучасному соціально-економічному становищі України.

На нашу думку, основними напрямами цієї діяльності повинні стати:

виявлення випадків, коли фактичні чи прогнозовані параметри економічної безпеки відхиляються від порогових значень економічної безпеки, і потрібна розробка комплексних державних заходів щодо виходу із зони небезпеки (заходи і механізми, що гарантують економічну безпеку, необхідно розробляти одночасно з державними прогнозами соціально-економічного розвитку країни);

організація роботи щодо реалізації комплексу заходів з метою подолання чи недопущення загроз економічній безпеці України;

експертиза рішень з фінансових та господарських проблем з позиції економічної безпеки України (при цьому законодавчі та інші нормативно-правові акти повинні обов’язково проходити експертизу щодо забезпечення економічної безпеки країни).

Вважаю, що означені проблеми і напрямки їх вирішення стануть предметом сьогоднішньої дискусії, в результаті якої будуть визначені підходи до розробки Національної програми забезпечення економічної безпеки України.