Найважливішою функцією державного регулювання ринкової економіки є розроблення і реалізація стратегії соціально-економічного розвитку за допомогою механізмів прогнозування, програмування та індикативного планування. При здійсненні будь-якої діяльності, прийнятті управлінських і господарських рішень необхідно передбачати, як буде змінюватися у майбутньому ця сфера діяльності. Традиційний метод передбачення майбутнього - екстраполяція тенденцій, що склалися у минулому, - широко використовується в господарській діяльності і управлінні. Але він є непридатним і дає помилкові прогнози у переломні, кризові періоди.

Передбачення майбутнього - найбільш складний дослідний процес в управлінській діяльності, що потребує об'єднання глибоких теоретичних знань з практичним досвідом. Основи теорії передбачення майбутнього закладені економістом-новатором М.Д.Конратьєвим. Він застосував цю теорію при розробці першого в світі індикативного плану - п'ятирічного плану розвитку сільського господарства, який не прийняли, як несумісний з адміністративно-директивною моделлю народногосподарського планування.

Основні положення теорії передбачення М.Д.Кондратьєва у її сучасному звучанні можна сформулювати наступним чином:

1. Передбачення майбутнього будується на глибокому науковому пізнанні закономірностей побудови, динаміки та взаємозв'язків прогнозованого об'єкта. В передбаченні майбутнього треба спиратися на три групи закономірностей: статику, циклічну динаміку та соціогенетику. Статика допомагає виявити структуру прогнозованого об'єкта. Циклічна динаміка дає можливість передбачити зміну циклів та їх фаз. Соціогенетика дає можливість виявити спадкоємне ядро (генотип) системи, що залишається незмінним, доки існує система.

2. Найскладнішим та відповідальним елементом передбачення майбутнього є прогнозування циклічної динаміки досліджуваних об'єктів, зміни циклів і фаз, періодичності появи криз.

3. М.Д.Кондратьєв визнавав три типи передбачення. Перший тип - це передбачення нерегулярних явищ. Другий тип - це передбачення явищ, які в своєму розвитку мають ту чи іншу циклічність. Третій тип передбачення заснований на передбаченні тих чи інших спільних тенденцій, наприклад, тенденцій економічного зростання, динаміки цін, динаміки різних категорій прибутку.

4. Розробляючи методологію передбачення майбутнього, Кондратьєв базувався на необхідності з'єднати генетичний та телеологічний підходи. Комбінація цих підходів дає можливість забезпечити цілеспрямованість прогнозів та заснованих на них стратегій і планів забезпечення економічної безпеки країни.

В останні роки проблема економічної безпеки займає значне місце у науковій літературі та практиці. Формування національних інтересів країни стає головним у системі базових пріоритетів розвитку економіки, соціальних передумов та інституціональних механізмів державності. Економічну безпеку слід розглядати як головну характеристику економічної системи, яка визначає здатність реалізації національно-державних інтересів, працездатність господарських суб'єктів, належні умови життєдіяльності населення та можливості протидії тим загрозам, які з'являються. Кількісні параметри економічної безпеки будуть змінюватися у часі залежно від міжнародної політичної та воєнної ситуації, виникнення тих чи інших загроз, нових науково-технічних відкриттів та потреб людей.

На основі національних інтересів в галузі економіки і кількісних параметрів економічної безпеки повинні встановлюватися пріоритети економічної політики. Вони повинні розглядатися з точки зору теорії передбачення М.Д.Кондратьєва, а також, в разі необхідності, треба розробляти цільові програми щодо вирішення окремих проблем забезпечення економічної безпеки України.

Державна економічна політика формується на базі системи документів, які встановлюють цілі господарської діяльності та напрями їх досягнення у певних часових координатах. Стратегія економічної безпеки та державна економічна політика - інструменти державного регулювання економіки, які повинні бути взаємозалежними та мати єдину теоретичну основу. Спираючись на теорію М.Д.Кондратьєва, можна сформулювати концептуальні положення стратегії економічної безпеки як складової частини національної безпеки; врахувати сумісність та протидію інтересів в межах системи національної безпеки, прогнозувати джерела потенціальної економічної небезпеки; розробити систему об'єктивних показників стану економічної безпеки; визначити орієнтири інвестиційної політики; передбачити технологічні нововведення, які сприятимуть зміцненню економічної безпеки; налагодити цільове управління зовнішньоекономічними відносинами та ефективну взаємодію органів влади в ході реалізації стратегії економічної безпеки.