Індикаторний аналіз стану економічної безпеки держави пропонується провадити не у вигляді окремих рядів порівнянь із визначенням критичних рівнів, а комплексно, використовуючи для цього передільну модель, котра дозволяє зокрема здійснювати нові види покажчикового аналізу – градієнтний та ємнісний.

Передільна модель впорядковує реальні або модельовані показники, розкладаючи їх по окремих технологічних переділах – від сировини до кінцевої продукції. Ця модель дозволяє прослідкувати різношвидкісну динаміку економічних, технологічних, соціальних та інших зрушень під впливом податків і зовнішньоекономічної кон’юнктури. Такий підхід дозволяє, з одного боку, зрозуміти сутність економічної “глобалізації” та місце України у новому міжнародному поділі праці, а з іншого – упередити негативні тенденції та позитивно вплинути на ситуацію з використанням, зокрема, такого важливого економічного важеля, як податкова система.

Градієнтний аналіз. На тлі загального економічного спаду або підйому виникає “статистична мозаїка”, коли структурні зрушення губляться від сприйняття, стають малопомітними. Для прояснення чіткої та цілісної динаміки структурно-економічних і технологічних зрушень вважаємо доцільним проводити додаткові операції та зводити нестандартні статистичні таблиці. Так, здійснюючи статистичний аналіз, з даних по технологічних переділах можна скласти пропорції, котрі мають доволі сталий характер, і є покажчиками невипадкових зрушень. Тоді серед цих пропорцій стають виразно помітними градієнти – статистичні покажчики, котрі фіксують критичні точки на зламі тенденцій.

Сировинний градієнт. В індустрії металопродуктів можна виділити два сегменти: сировинний (видобуток руди, виплавка металу, виробництво прокату) і продукційний (виробництво деталей, монтаж вузлів, блоків, модулів та агрегатів, складання кінцевих виробів). Щоб з’ясувати, скажімо, вплив податку на додану вартість (ПДВ) на рівень ощадливості споживання сирцю в сировинному сегменті України, складемо пропорції між крайніми ланками технологічних переділів сировинного сегмента (тобто між обсягом видобутої руди і обсягом виробленого готового прокату в млн. т), тоді:

1990р. — 105,0 : 38,6 = 2,72 — початкова пропорція;

1992р. — 75,7 : 29,6 = 2,56 — градієнт-1 мінімізованих ресурсних витрат (максимум виробленого прокату з мінімуму видобутої руди), припадає на рік запровадження ПДВ;

1994р. — 51,5 : 16,9 = 3,05 — градієнт максимальних ресурсних -1995р. — 50,7 : 16,6 = 3,05 витрат (мінімум прокату з максимуму руди) вірогідно демонструє досягнення найвищого ресурсно-екологічного дискомфорту товаровиробників, спричиненого дією ПДВ;

1997р. — 53,4 : 19,5 = 2,74 — градієнт-2 мінімізованих ресурсних витрат, вірогідно пов’язаний із адаптацією до ПДВ сировинного сегмента економіки, стабілізованого без поліпшення показників порівняно з 1992р.

Технологічний градієнт є співвідношенням: об’єм кінцевої продукції /об’єм первинної сировини, в нашому прикладі: кількість тракторів/ об’єм руди:

1990р. — 106,2 : 105,0 = 1,01 — початкова пропорція

1991р. — 90,2 : 85,5 = 1,05 —градієнт максимальної технологічної ефективності (максимальний випуск кінцевої продукції з наявної сировини)

1998р. — 4,3 : 51,1 = 0,08 — одна з наступних пропорцій.

Як бачимо, питома вага кінцевих виробів (замість тракторів можна поставити екскаватори, комбайни) була найбільшою у 1991р., а вже в рік запровадження ПДВ настала “деіндустріалізація”, подолання якої нині лише намітилося. Цей фрагмент градієнтного аналізу ілюструє, як на зміну ресурсовитратній радянській економіці прийшла також ресурсовитратна, неощадлива “глобалізована” економіка.

Ємнісний аналіз здійснюється із використанням таких покажчиків як податкоємність, прибуткоємність, працеємність, енергоємність, сировинна, інформаційна та інноваційна ємність. Різні податкові системи по-різному впливають на економіку, і цей вплив зручно прослідкувати в імітаційному моделюванні та прогнозуванні для різних податкових моделей з метою забезпечення найвищого рівня економічної безпеки держави. Подамо деякі висновки, зроблені на підставі ємнісного аналізу:

Згідно з концепцією “глобалізації”, пов’язаної із ПДВ та неолібералізмом, максимізується податкоємність та прибуткоємность національних економік, але при цьому:

Нині ці явища мають вкрай небезпечний характер для економіки України, її науково-технічного, демографічного й екологічного стану. Соціально-економічний ресурс неолібералізму по суті вже вичерпано, і було б недоцільно та небезпечно надалі слідувати цим курсом, не створюючи йому на зміну плідних альтернатив.