Глобалізація економічного простору вимагає від України зусиль щодо захисту її економічних інтересів, здобуття гідних умов участі у світовій кооперації, торгівлі, науково-технічному обміні. Крім того, існує багато внутрішніх економічних загроз, оскільки успадкована Україною структура економічного потенціалу впродовж десятиріч формувалася без огляду на національні інтереси. Тому особливого значення набуває визначення системи економічних інтересів України у взаємозв’язку з усією сукупністю економічних загроз, здатних стати на перешкоді національному відродженню.

Досягненню цієї мети сприяє формування надійної системи економічної безпеки. Оскільки в Україні досі відсутня нормативно-правова база для такої системи, творчим колективом, створеним на базі інституту, підготовлено концепцію та визначено структуру Національної програми забезпечення економічної безпеки України.

Структура Програми, на наш погляд, повинна складатися з трьох частин: преамбули, програмних заходів та механізму реалізації програми.

В преамбулі має бути обгрунтована структура програми, визначена ієрархія цілей, виходячи із порівняння фактичних показників економічної безпеки з відповідними індикаторами. В преамбулі слід також визначитися із державною стратегією в сфері забезпечення економічної безпеки.

В концепції наведена система індикаторів, що характеризують економічну безпеку України (30 показників). На жаль, доводиться констатувати, що за багатьма показниками (рівень спаду обсягів виробництва, обсяги інвестицій і тіньової економіки, рівень безробіття тощо) фактичні індикатори вже перевищили гранично припустимі значення, за іншими - знаходяться на межі. Тому державна стратегія забезпечення економічної безпеки повинна бути зосереджена на нормалізації показників, що перевищують граничні значення та на збалансуванні всієї системи показників.

Програмні заходи, тобто основну частину Програми слід групувати у розрізі основних складових економічної безпеки.

Однією з найважливіших складових економічної безпеки є сировинно-ресурсна безпека. Зміцнення сировинно-ресурсної безпеки вимагає реалізації заходів, спрямованих на розвиток гірничовидобувної та гірничопереробної промисловості, їх технічне переоснащення, комплексне освоєння копалин на основі новітніх технологій, досягнення сучасних стандартів якості продукції та безпеки праці; зменшення імпортної залежності від стратегічної сировини.

Велике значення має забезпечення енергетичної безпеки. Підмурком енергетичної безпеки є усталений розвиток власного паливно-енергетичного комплексу, ефективне використання енергії у виробництві та побуті, зменшення залежності національної економіки від імпорту палива на основі розвитку власного виробництва, пошуку нових джерел енергопостачання і його диверсифікації.

Програмні заходи щодо забезпечення фінансової безпеки повинні передбачати вдосконалення фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем з метою забезпечення ефективного функціонування економіки, її структурної збалансованості, стійкості до негативних впливів.

Заходи щодо підвищення рівня інвестиційної безпеки повинні забезпечувати спроможність здійснювати виробничі нагромадження і капітальні вкладення на рівні, що забезпечує необхідні темпи розширеного відтворення, реструктуризацію і технологічне переозброєння економіки. Інвестиційна безпека України повинна передбачати також дотримання оптимального співвідношення національних та іноземних інвестицій.

Інноваційно-технологічна безпека визначається спроможністю науково-технічного потенціалу генерувати позитивні зрушення в економіці. Науково-технічний потенціал України впродовж останнього десятиліття зазнав відчутних втрат і його сучасний стан являє собою серйозну загрозу інноваційно-технологічній безпеці. Ситуація в інноваційній сфері полегшує проникнення імпортної високотехнологічної продукції на внутрішній ринок, призводить до атрофії наукомістких галузей вітчизняної промисловості. В кінцевому рахунку це може призвести до “системного відриву” України від провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки держави до сприйняття інвестицій і нововведень, а також структурно-галузеву та інституціональну несумісність. З точки зору забезпечення інноваційно-технологічної безпеки Програма повинна передбачати підвищення рівня фінансування науково-технічної сфери, створення інноваційної інфраструктури та адекватних інноваційних механізмів.

Воєнно-економічна безпека є специфічною складовою частиною системи економічної безпеки України, яка безпосередньо пов’язана з її обороноздатністю. Для забезпечення воєнно-економічної безпеки України необхідно, передусім, здійснити наступні заходи:

Вважаємо, що слід передбачити у Програмі також заходи щодо забезпечення інформатизації економічних процесів на всіх рівнях для того, щоб гідно презентувати себе у світовому інформаційному просторі, ефективно використовувати світові інформаційні ресурси для соціально-економічного розвитку. Сьогодні, на жаль, не приділяється достатньої уваги інформаційній політиці в цілому і, зокрема, в контексті економічної безпеки держави. Україна не презентована в достатній мірі в міжнародних інформаційних мережах, що не дає змоги створювати і підтримувати позитивний імідж держави та її підприємств за кордоном, демонструвати їх потенціал та конкурентні переваги.

До того ж розвинені країни, зокрема США, зараз виступають з ініціативою розробки міжнародних правил щодо електронної комерції і запровадження їх через Світову торговельну організацію та інші міжнародні торговельні організації. Електронна комерція зростає швидкими темпами, у 2000 р. її обсяг очікується на рівні 700 млрд.дол.США, в той час як у 1999 р. він складав лише 200 млрд.дол.США. Україна не може лишатися осторонь цього процесу.

Щодо продовольчої безпеки, то на її рівень впливають численні фактори, серед яких потужність та здатність національного АПК адекватно реагувати на кон’юнктуру продовольчого ринку, надійність ресурсного забезпечення і кооперативних зв’язків АПК, наявність необхідних обсягів перехідних запасів; платоспроможність населення і доступність продовольства для всіх громадян; ступінь захищеності вітчизняних виробників продовольчих товарів від імпортних інтервенцій тощо. Проблема підвищення рівня продовольчої безпеки України вимагає від держави енергійних заходів по двох головних напрямах:

Оскільки сучасні можливості інвестування обмежені, необхідно базувати державну аграрну політику на результатах земельної реформи і реорганізації сільськогосподарських підприємств. Основні важелі цієї політики мають бути спрямовані на захист сільського господарства і харчової промисловості від стихії ринку.

Забезпечення соціальної безпеки потребує спеціальних програмних заходів щодо зупинення падіння реальних доходів населення, а в подальшому забезпечення їх випереджувального підвищення у порівнянні з цінами. Це вимагає створення відповідних перерозподільчих механізмів і режимів оподаткування фізичних осіб, способів обліку дійсних грошових доходів населення, а також доходів, що приховуються, зменшення розриву у доходах різних верств населення, розширення середнього класу.

В напрямку подолання “тінізації” економіки держава мусить виважено застосовувати диференційовані підходи і методи впливу щодо різних видів тіньової економіки. З метою зменшення масштабів тінізації економіки і переходу її суб'єктів в офіційну економіку необхідно провести економіко-правову інвентаризацію існуючих проявів “тіньових” правопорушень з подальшою декриміналізацією більшості з них залежно від ступеня їхньої соціально-економічної небезпеки. Правові заходи боротьби з тіньовою економікою повинні включати прийняття законодавчих актів щодо попередження зловживань і злочинності на ринку цінних паперів, щодо походження первинного (стартового) капіталу тощо. Окремо необхідно виділити законодавчі акти, спрямовані на обмеження “тінізації” економіки у сфері грошово-кредитних відносин, які потрібно прийняти найближчим часом.

Аналіз показує, що загрози економічній безпеці держави регіонально диференційовані. Тому при формуванні регіональної політики в Україні щодо забезпечення економічної безпеки необхідно мати на увазі, що методи державного регулювання повинні підтримувати, з одного боку, процеси економічної інтеграції регіонів країни, виходячи з необхідності побудови загального корпоративно-коопераційного каркасу економіки держави, з іншого - сприяти вирішенню завдань комплексного розвитку окремих регіонів, запобіганню в них кризовим ситуаціям.

Безумовно Програма має також включати заходи щодо гармонізації дій із забезпечення економічної безпеки на макро- та мікрорівні.

Заходи щодо забезпечення зовнішньоекономічної безпеки повинні ґрунтуватися на таких принципах:

Програма має вміщувати заходи щодо інтеграції у систему міжнародної економічної безпеки. Відомо, наприклад, що РАО “Газпром” під гаслом піклування про інтереси міжнародної економічної безпеки активно поширює свій вплив на міжнародних ринках.

Нарешті практична реалізація Програми забезпечення економічної безпеки України вимагає визначення відповідного механізму, що включає:

Для ефективної реалізації Програми необхідно налагодити її чітке інституціональне та фінансове забезпечення, визначити функції виконавців на всіх рівнях управління (державному, відомчому, та регіональному).