Дату 27 жовтня 1997 р. можна вважати початком розгортання фінансової кризи в Росії [27]. В цей день падіння індексу Доу-Джонса сягнуло рекордної позначки 554 пункти. Не зважаючи на швидке відновлення американських фондових індексів, стала зменшуватись довіра іноземних інвесторів до Росії. Це супроводжувалося падінням цін на російські фінансові інструменти і зростанням попиту на іноземну валюту.

Несприятливі зміни на світових фінансових ринках спричинили відплив капіталу з фінансових ринків РФ. Найшвидше це позначилось на ринку акцій. З 27 жовтня по 2 листопада 1997 р. фондовий індекс знизився на 18,5%, а за листопад того ж року падіння котирувань російських акцій становило 32%. Центральний банк утримував на ринку державних короткострокових облігацій (ДКО) відсоткові ставки на відносно невисокому рівні за рахунок збільшення свого пакету даних цінних паперів. Тільки 11 листопада 1997 р. з двотижневим запізненням ЦБ РФ збільшив ставку рефінансування з 21 до 28%, що було вже недостатнім для забезпечення рівноваги на ринку ДКО. Інтервенції на цьому ринку дали змогу лише не допустити збільшення доходності ДКО вище рівня 30%. Зростаючий попит на валюту з боку нерезидентів, що продавали пакети російських державних облігацій, призвів до швидкого скорочення золотовалютних резервів ЦБ (за листопад 1997 р. вони зменшились з 22,9 до 16,8 млрд дол. США).

В грудні 1997 р. на фінансових ринках Росії спостерігалась відносна стабільність. Доходність державних цінних паперів поступово зменшилась. І хоча за цей місяць індекс російської торговельної системи (РТС) зріс на 20,8%, його загальне падіння порівняно з 27 жовтня становило 18,2%. У січні 1998 р. відсоткова ставка на ринку облігацій знову зросла, сягнувши 40%. В цей час почали збувати свої цінні папери навіть внутрішні інвестори. У січні мали місце два зниження котирувань російських акцій, а падіння індексу РТС з початку жовтня 1997 р. становило 50,7%. Відсутність стабілізаційних заходів призвела до суттєвого коливання курсу рубля, що посилило недовіру інвесторів до здатності ЦБ проводити стабілізуючу курсову політику. Тільки 2 лютого 1998 р. ЦБ підвищив ставку рефінансування з 28% до 42%.

В лютому - квітні 1998 р. на фінансових ринках Росії спостерігалась відносна стабільність. Це дало змогу ЦБ послідовно зменшувати ставку рефінансування спочатку до 39% (з 17 лютого), потім - до 36%, а з 16 березня - до 30%.

23 березня 1998 р. несподівано у відставку було відправлено уряд В.Черномирдіна. Новим прем’єр-міністром став С.Кирієнко. Короткострокова реакція фінансових ринків на зміну уряду була позитивною. Аналіз бюджетної політики уряду С.Кирієнка показує, що йому вдалось досягти певних успіхів у цьому напрямі.

Чергове відновлення фінансової кризи відносять до 18 травня 1998 року. Цього дня спочатку почав обвалюватись ринок акцій, а пізніше - і ринок облігацій, доходність яких піднялась до 50%. Індекс РТС зменшився на 11,8%. Курс рубля на позабіржовому ринку вийшов за межі валютного коридору і був знижений ЦБ РФ на 85 пунктів (до 6,155 руб. за дол. США). На РТС та ММВБ навіть припинялись торги через надмірне падіння цін на акції.

Центробанком відразу (з 19 травня 1998 р.) було збільшено ставку рефінансування та ставку по ломбардних кредитах з 30% до 50%. Загроза девальвації рубля розвіялась, але золотовалютні резерви РФ зменшилися за тиждень на 0,5 млрд дол. США, а втрати на ринку цінних паперів становили 13-14 млрд дол. США.

Головним поштовхом до виникнення кризових явищ вважається прийняття Закону "Про особливості розпорядження акціями РАТ "ЄЕС Росії", окремі норми якого порушували права іноземних власників. Зокрема, у даному законі передбачено, що у власності іноземних компаній не повинно бути більше 25% акцій РАТ "ЄЕС Росії". Це посилило сумніви у готовності російського керівництва гарантувати право власності.

Новий виток кризи відбувся 27 травня 1998 року. В цей час майже у 2 рази (до 80%) зросла доходність ДКО. Паніка перекинулась на фондовий ринок. Стрімко впали котирування акцій, особливо Ощадбанку (на 25%). Для акцій РАТ "ЄЕС Росії" падіння становило 14%. Не відбувся запланований продаж акцій компанії "Роснефть", від якого мало надійти у бюджет близько 2,5 млрд руб. Індекс РТС знизився на 11%, на міжбанківському валютному ринку відбувся обвал курсу рубля, який вийшов за межі денного валютного коридору (за позначку 6,2 руб. за дол. США). Реагуючи на ситуацію, ЦБ підняв ставку рефінансування до 150%.

У цей же час були вжиті певні заходи, що стосувалися бюджетної політики. В опублікованій заяві уряду РФ вказувалось, що ситуація, яка склалась, змушує йти на суттєву корекцію бюджетної та грошово-кредитної політики. Було оголошено про проведення низки заходів щодо збільшення доходів і зменшення видаткової частини бюджету. Це вказує на те, що основна загроза фінансовому ринку Росії приховувалась саме у сфері бюджетної політики.

Про рішучість уряду в той час свідчили й інші його дії. Було замінено Голову державної податкової служби. Боржникам було вказано на загрозу банкрутства і арешту їх майна. Уряд вже пізніше ставив питання про арешт майна навіть наймогутнішої компанії РАТ "Газпром". Через Держдуму РФ у "пожежному" порядку проведено закон, що передбачає жорстку кримінальну відповідальність за податкові порушення. Замінено керівництво компанії "Роснефть", на яке поклали відповідальність за зрив торгів з продажу її акцій.

Зважаючи на існуюче тоді досить складне фінансове становище (коли при обсязі золотовалютних резервів РФ близько 14-15 млрд дол. США її казначейські зобов’язання на суму близько 20 млрд дол. США знаходилися в іноземних інвесторів), докладались значні зусилля з метою домогтися фінансування з боку міжнародних фінансових організацій. Згодом Росія все таки отримала 670 млн дол. США чергового траншу позики МВФ, надання якого до цього затримувалось.

Вжиті заходи дали відчутні результати. З початку червня 1998 р. вже спостерігалося зростання котирувань акцій російських компаній. По акціях РАТ "ЄЕС Росії" та Мосенерго зростання перевищило 30%. В цілому фінансовий ринок повернувся до того стану, в якому він був до "чорної середи" 27 травня. Доходність на ринку ДКО знизилась до 50%. На зовнішньому ринку були успішно розміщені єврооблігації на суму 1,25 млрд дол. США. Вирівнювалась ситуація на валютному ринку. В результаті ЦБ прийняв рішення зменшити з 5 червня 1998 р. ставку рефінансування до 60%. У ці дні ЦБ не довелося проводити ні рубльових, ні доларових інтервенцій.

Проте, наприкінці червня ситуація на фінансовому ринку Росії знову загострилась. Доходність ДКО піднялась до 70-75%, почали знижуватись котирування акцій. У зв’язку з цим Центробанк підвищив ставку рефінансування до 80%.

1 липня 1998 р. прем’єр-міністром Росії була внесена на розгляд Державної Думи "Програма стабілізації економіки і фінансів", яка супроводжувалась пакетом із 21 законопроекту. Основна частина запропонованих урядом законів була спрямована на удосконалення податкової політики. Однак далеко не всі вони були прийняті Держдумою, яка після їх розгляду пішла на літні канікули.

У той же час президент і уряд РФ для залучення зовнішньої фінансової допомоги докладали значних зусиль, які увінчались успіхом. Результатом переговорів з представниками МВФ і Світового банку стала домовленість про надання Росії до кінця 1999 р. фінансової допомоги в загальному обсязі 22,6 млрд дол. США. МВФ виділив Росії перші 4,8 млрд дол. США.

З міжнародними фінансовими організаціями була досягнута домовленість про кардинальну зміну фінансової політики Росії. Суть цієї зміни становили різке скорочення обсягів позичань і зміна структури боргу. Всі, хто мав ДКО, отримали можливість до кінця 1998 р. на добровільних засадах обміняти їх на деноміновані в доларах США облігації з тривалими строками погашення. Перший аукціон, обсяги якого склали 4,4 млрд дол. США, був успішним. Одночасно передбачалося значне скорочення дефіциту бюджету в 1999 р. - до 2,8% ВВП.

Одержання Росією 4,8 млрд дол. США від МВФ, з яких 1 млрд дол. США було виділено Мінфіну для підтримки бюджету, а решта надійшли до валютних резервів ЦБ РФ, вселяло надію, що найближчим часом девальвації рубля не буде. Проте вже 11 серпня 1998 р. котирування акцій впали до критичного рівня, а доходність ДКО сягала 120%. У цей день вперше прозвучало слово "дефолт".

13 серпня знову "впали" курси акцій (на 15-20%) та ринок облігацій. Курс рубля до долара США перейшов межі валютного коридору. 14 серпня в газеті "Financial Times" було опубліковано лист відомого фінансиста Дж. Сороса. Фактично це була звістка про те, що в Росії почався новий виток фінансової кризи.

17 серпня 1998 р. була оприлюднена спільна заява уряду і ЦБ РФ про введення екстрених заходів. Центробанк перейшов до проведення політики плаваючого курсу рубля в нових межах валютного коридору (6-9 руб. за дол. США до кінця 1998 р.). Державні цінні папери (ДКО і ОФП – облігації федеральної позики) з термінами погашення до 31.12.99 р. пропонувалося переоформити у нові цінні папери. До переоформлення всі операції на ринку ДКО-ОФП припинялися. Було оголошено мораторій терміном 90 днів на повернення кредитів нерезидентам. Останнім заборонялося вкладати кошти в рубльові активи зі строками погашення до 1 року.

У верхніх ешелонах влади Росії відбулись кадрові перестановки. 23 серпня 1998 р. у відставку було відправлено уряд С.Кирієнка. Виконуючим обов’язки прем’єра було призначено в.Черномирдіна. Проте Державна Дума відмовилась затвердити його кандидатуру на цій посаді, і новим прем’єр-міністром Росії став Є.Примаков. Змінили і головного банкіра. Після відставки С.Дубініна, що сталася 7 вересня 1998 р., Центробанк очолив В.Геращенко, який раніше обіймав цю посаду.

В той же час продовжувалось невпинне падіння курсу рубля до долара США. Якщо 11 серпня 1998 р. курс рубля становив 6,262 руб./дол. США, то вже 21 серпня він перетнув 7-рубльову позначку, сягнувши 7,005 рубля за долар США. 1 вересня ЦБ РФ заявив про відмову від підтримки нижньої межі валютного коридору 9 руб./дол. США, і вже 2 вересня офіційний курс рубля "впав" до позначки 10,8833 руб./дол. США. Після цього курс рубля дуже стрімко упав до 20,825 руб./дол. США на 9 вересня 1998 р., потім до 15 вересня піднявся майже до 8 руб./дол. США і знову почав падати, "спустившись" приблизно до рівня 16-17 руб./дол. США, на якому знаходився майже до грудня 1998 року. Наприкінці грудня 1998 р. курс рубля знаходився на позначці 20,65 руб./дол. США.

Ще 31.08.1998 р. ЦБ РФ прийняв рішення про зміну порядку визначення курсу рубля. Курс рубля почали визначати за підсумками торгів з використанням механізму "електронного фіксингу" у системі електронних лотових торгів (СЕЛТ).

Знецінення рубля призвело до ажіотажного попиту населення як на іноземну валюту, так і на товари (в тому числі і на продукти харчування з метою створення їх запасів). Окремі регіони навіть контролювали вивезення продовольчих товарів. Вкладники почали забирати свої заощадження в банках.

Виникла криза ліквідності банківської системи. Розрахунки між суб’єктами господарювання в багатьох випадках стали здійснюватися на готівковій основі, оскільки активи і пасиви підприємств виявились "замороженими" в банках. Найбільше постраждали банки, що в значних обсягах проводили операції з цінними паперами та вкладами населення. Ситуацію ускладнювало й те, що російські банки мали значну заборгованість перед іноземними банківськими установами. У зв’язку з російським мораторієм на розрахунки по банківських кредитах було "заморожено" активи ряду російських банків у Лондоні.

Уряд РФ проводив переговори із західними банкірами щодо заборгованостей: держави - по ДКО, та російських банків - по форвардних валютних контрактах. По останніх уряд відмовився надати гарантії, тому банкам-боржникам тепер потрібно було самостійно домовлятися з кредиторами про реструктуризацію заборгованостей.

12 грудня 1998 р. було прийнято розпорядження Уряду РФ "О новации по государственным ценным бумагам". Згідно з цим документом, 70% ДКО переводиться в довгострокові рубльові облігації, що будуть знаходитись у західних депозитаріях і матимуть терміни погашення 4-5 років та купонний доход (нараховується, починаючи з 19 серпня 1998 р.) у розмірі 30% річних - за в перший, 25% - за другий, 20% - за третій рік, 15% - за четвертий і 10% - за останній рік. Ще 20% ДКО конвертуються у спеціальні рубльові папери, що мають постійний купонний доход і можуть бути використані для погашення простроченої заборгованості по податках у федеральний бюджет (включаючи штрафи і пеню), яка утворилася станом на 1 липня 1998 р., а також з метою оплати участі в статутному капіталі кредитних організацій. Решта 10% ДКО погашається "живими" грошима.

Перед Росією постала необхідність рятувати банківську систему, оскільки це сприяє оздоровленню економіки в цілому. Ситуація ускладнювалась обмеженістю існуючих у розпорядженні ЦБ ресурсів для надання стабілізаційних кредитів. Центральний банк разом з Мінфіном почали розшивку неплатежів, що виникли між банками та їх клієнтами після "заморожування" державних цінних паперів. Розшивка полягала у частковому наповненні банків грішми для відновлення їх розрахунків з клієнтами. Борги банківських установ погашалися за рахунок фонду обов’язкових резервів банків у ЦБ. Всього борги банків один одному та клієнтам перевищували 30 млрд руб. На розшивку було витрачено близько 14-15 млрд руб.

З моменту виникнення фінансової кризи і до кінця 1998 р. всі зусилля уряду і ЦБ РФ були спрямовані на виведення країни з кризового стану та вироблення стратегії і тактики дій у таких умовах. Це знайшло своє відображення у прийнятті ряду документів, якими передбачались заходи, спрямовані на стабілізацію ситуації.

Ще 28 серпня 1998 р. Держдума затвердила "Заявление об основах социально-экономического развития РФ". Загальний лейтмотив цього документу - посилення ролі державного регулювання.

Наприкінці вересня 1998 р. було розроблено проект урядової "Программы первоочередных мер по выходу экономики из финансово-банковского кризиса". Крім урядового було підготовлено кілька інших антикризових документів програмного характеру. Так, свою програму запропонували академіки-економісти. Міністерство фінансів підготувало проект надзвичайного бюджету на 4-й квартал 1998 року. Тільки 15 листопада 1998 р. уряд оприлюднив свою програму під назвою "О мерах правительства и Центрального банка Российской Федерации по стабилизации социально-экономического положения в стране". У цьому документі вказується, що до кризи призвели помилки економічної політики. Заходи, що пропонуються, спрямовані на розв’язання таких задач - зменшення соціальної напруги, поліпшення стану державних фінансів і банківської системи, відновлення товарних потоків і ринкових механізмів реального сектору економіки та перехід ринкової економіки до соціально-орієнтованого зростання.

Проблемі зменшення соціальної напруги присвячено розділ "Нормалізація життя населення". У розділі "Створення умов стабільного функціонування економіки" викладено заходи із стабілізації грошової системи і курсу рубля, реструктуризації банківської системи й державного боргу, а також із вдосконалення бюджетного процесу. У розділі "Відновлення і розвиток реального сектору" передбачені заходи щодо вдосконалення податкової політики, забезпечення нормального функціонування підприємств і фінансового ринку, залучення прямих іноземних інвестицій, підвищення ефективності процесу приватизації та керування державним майном. Останній розділ називається "Зміцнення російської державності і єдиної системи виконавчої влади як ресурсу ефективності економіки".

З метою реалізації вищеперелічених заходів було прийнято "План действий правительства РФ по реализации первоочередных мер правительства РФ и ЦБ по стабилизации социально-экономического положения в стране". У цьому документі для окремих заходів встановлені терміни їх виконання. Здійснення переважної частини заходів намічено на грудень 1998 року. Реалізацію всього плану передбачалося завершити до кінця березня 1999 року. Вжиті заходи дали змогу певним чином стабілізувати соціально-економічний стан у державі.

Потрібно відзначити, що ряд заходів виглядали надто радикальними, а тому в процесі їх реалізації були переглянуті. Так, попередньо передбачалося скорочення до 60 днів терміну розрахунків по поточних операціях з експорту-імпорту товарів, робіт, послуг і результатів інтелектуальної діяльності. Зрештою цей строк було переглянуто, і з 1 січня 1999 року для нього була введена норма 90 днів.

Були підготовлені й інші документи: законопроект "О первоочередных мерах в области бюджетной и налоговой политики"; проект основних напрямів грошово-кредитної політики на 1999 р. та остаточний варіант програми "О мерах по реструктуризации банковской системы России"; закон "О бюджете развития Российской Федерации" та рішення про створення Банку розвитку, що обслуговуватиме цей бюджет.

Вже тоді (в кінці 1998 р.) урядом були здійснені перші напрацювання у бюджетній політиці – попередньо визначені основні параметри Федерального бюджету РФ на 1999 рік. При їх підготовці були враховані пропозиції щодо вдосконалення бюджетної та податкової політики. А у Федеральному бюджеті на 1999 р. було передбачено Бюджет розвитку та створення для його обслуговування Банку розвитку.

У підготовленому ЦБ РФ проекті основних напрямів державної грошово-кредитної політики на 1999 р. досить критично розглянуті дії ЦБ з її реалізації в 1998 році. Проведення валютно-курсової політики вже не передбачало встановлення валютного коридору. При цьому ЦБ оголосив про намір використовувати режим плаваючого валютного курсу рубля, забезпечуючи при цьому економічно обгрунтовану динаміку його рівноважного значення.

В Україні восени 1997 р. також виникли проблеми на валютному ринку. Тиск на валютний курс гривні спричинило виведення нерезидентами значних обсягів своїх інвестицій, вкладених в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Виходячи з цього та зважаючи на можливий вплив російських подій на фінансовий ринок України, НБУ з метою мінімізації негативних наслідків ситуації, що склалася, почав здійснював певні заходи. Це насамперед підвищення ставки рефінансування. У листопаді 1997 р. НБУ підняв її з 16% до 25%, а потім - до 35%. У цей же час було збільшено з 11% до 15% норму обов’язкових резервів комерційних банків у НБУ. З 6 лютого 1998 р. знову підвищили ставку рефінансування - з 35% до 44%, проте з 18 березня її знизили до 41%.

Негативний розвиток подій на фінансових ринках Росії у травні 1998 р. викликав певну реакцію з боку НБУ. З 21 травня ставка рефінансування НБУ була знову піднята вже до 45%, а з 29 травня - до 51%. Нове її підвищення проведено 7 липня відразу на 31 пункт (до 82%). І тільки з 21 грудня 1998 р. ставка рефінансування була зменшена до 60%.

З метою поліпшення ситуації в бюджетній сфері президентом та урядом України в 1998 р. ще до початку фінансової кризи здійснювалась ціла низка заходів, спрямованих на збільшення надходжень до Державного бюджету, скорочення його дефіциту та зменшення державних витрат. Для здійснення цих заходів було видано ряд президентських указів.

На розгляд Верховної Ради України ще в липні 1998 р. було внесено проект закону про внесення змін до Державного бюджету 1998 р. З цього питання парламент прийняв лише бюджетну резолюцію без визначення рівня дефіциту бюджету. Тому вийшов Указ президента України про виконання Державного бюджету в 1998 р. Згідно з цим документом, бюджетні видатки скорочувались. З прийняттям даного указу дефіцит Державного бюджету виходив на рівень 2,5% ВВП. З місією МВФ було узгоджено скорочення бюджетного дефіциту до 3,3% ВВП в 1998 р. та до 2% ВВП - в наступні роки.

Одночасно з початком чергового витка фінансової кризи в Росії почалося розкручування фінансової кризи і в Україні. Про це насамперед свідчить динаміка курсу гривні до долара США. З 1 по 14 серпня 1998 р. курс гривні поступово зменшився з 213,49 до 214,19 грн за 100 дол. США. З 18 серпня почалось різке падіння курсу з 218,05 грн за 100 дол. США до нижньої межі раніше встановленого валютного коридору, досягнутої 7 вересня 1998 року - 225 грн за 100 дол. США. В цей час було прийнято рішення про зміну меж валютного коридору з 1,8-2,25 до 2,5-3,5 грн/дол. США. 8 вересня офіційний курс гривні становив 252 грн за 100 дол. США, 14 вересня - упав до 257 грн, 15 вересня - до 267 грн, 1 жовтня – вже до 340,5 грн, а на кінець 1998 р. - до 342,7 грн/100 дол. США.

Значно погіршився і без того млявий стан фондового ринку. Якщо на 13 серпня 1998 р. індекс ПФТС (позабіржової фондової торгової системи) становив 40,46, то на 17 грудня - вже 20,30, тобто у 2 рази впав. На первинному ринку ОВДП їх практично єдиним покупцем залишився НБУ, кредитуючи в такий спосіб Міністерство фінансів. Вкладники щоденно забирали по 20 млн грн своїх заощаджень. Спостерігався значний попит на іноземну валюту, який в подальшому значно зменшився зі стабілізацією курсу гривні.

Урядом і нБУ було вжито ряд заходів, спрямованих на поліпшення ситуації у фінансовій сфері держави. Так, з 19 серпня 1998 р. збільшена ломбардна ставка НБУ з 82% до 92%, а з 1 вересня - норма обов’язкових резервів комерційних банків в НБУ (з 15% до 16,5%). З 25 серпня почав здійснюватись обмін ОВДП на конверсійні облігації внутрішньої державної позики.

Спільною постановою КМУ (Кабміну України) і НБУ 10 вересня 1998 р. було затверджено та введено в дію антикризові заходи з фінансової стабілізації, які налічують 73 пункти і складаються з 4 блоків. У першому блоці містяться невідкладні заходи. Серед них обов’язковий продаж експортерами на валютній біржі 75% валютної виручки (зменшений потім до 50%), припинення роботи міжбанківського валютного ринку, проведення усіх валютних торгів тільки на УМВБ і КМВБ (відповідно Українській і Кримській міжбанківських валютних біржах), обмеження до 5% маржі по готівкових валютних операціях (ще раніше було введено обмеження щодо попередньої оплати імпортних контрактів). У другому блоці викладено заходи щодо стимулювання експорту, скорочення імпорту та підтримки вітчизняного товаровиробника, у третьому - щодо поліпшення ситуації у бюджетній сфері, у четвертому - щодо забезпечення соціальної підтримки населення. До того ж, було видано Указ президента "Про фонд гарантування вкладів населення" та прийнято постанову КМУ "Про індексацію грошових доходів населення". Вжиті заходи дали змогу стабілізувати ситуацію на валютному ринку України. Так, у 4–му кварталі 1998 р. рівень девальвації гривні становив менше 1%.

18-19 вересня 1998 р. відбулася зустріч президентів України і Росії. За результатами переговорів створено спільну українсько-російську антикризову групу, що мала розглянути передусім стан взаєморозрахунків. Було запропоновано механізм погашення частини боргу за російський газ товарними поставками з України. Досягнуто домовленості про створення зони вільної торгівлі, зняття 3%-го ввізного мита на українські товари та обмежень на бартер. Російська сторона виявила бажання взяти участь у добудові реакторів на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Було заявлено, що на фінансування цього проекту Росією виділяється 180 млн дол. США.

На початку листопада 1998 р. КМУ і НБУ затвердили 23 додаткові заходи із стабілізації соціально-економічного стану в Україні. Першим із невідкладних заходів було визначено забезпечення 100%-го надходження коштів у грошовій формі за поточними платежами до державного та місцевих бюджетів. Проте найбільша увага була приділена питанням щодо заборгованості по ОВДП. Це - проведення конверсії ОВДП, що перебувають у володінні та розпорядженні НБУ; встановлення порядку погашення суб’єктами господарювання заборгованості по платежам до держбюджету з використанням ОВДП; запровадження дострокового погашення ОВДП за бажанням їх власників; визначення порядку оплати облігаціями внутрішньої держпозики і конверсійними ОВДП пакетів акцій підприємств, що приватизуються. Серед заходів із стимулювання експорту, скорочення імпорту та підтримки вітчизняного виробника слід відзначити надання уповноваженим банкам дозволу проводити кредитування українських експортерів в іноземній валюті, а також створення ради українських експортерів при Прем’єр-міністрі України.

Збільшення надходжень до бюджету передбачалось досягти в основному за рахунок скорочення різних податкових пільг. Для забезпечення соціальної підтримки населення передбачалося визначити порядок вилучення до Державного бюджету з бюджетів областей-донорів і державних цільових фондів коштів, що в подальшому мають спрямовуватись на погашення заборгованості по заробітній платі, пенсіях, стипендіях та іншим соціальних виплатах. Нові антикризові заходи додатково сприяли стабілізації валютного ринку України.

Набував розвитку черговий бюджетний процес. 10 грудня 1998 р. Верховна Рада України прийняла в першому читанні Державний бюджет на 1999 р., остаточне прийняття якого відбулося перед самим початком 1999 року.