ВИТОКИ   ЕКОНОМІЧНОГО ЗАНЕПАДУ  І  ЗАГРОЗ
ЕКОНОМІЧНІЙ  БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ

1. Відправною тезою при розгляданні фактору реформ у формуванні економічної безпеки України є бачення автором основної причини занепаду економіки та знебожіння населення України у відсутності реформ в сфері реальної економіки.

Висловлювання деяких консерваторів про начебто неготовність України до докорінного реформування пострадянського укладу можна розглядати виключно як завуальоване несприйняття ними перспективи перетворення України в одну із розвинутих країн Європи поза союзу із колишніми суб`єктами СРСР. Адже проголошенням незалежності Україна сповістила суспільство про намір існувати і розвиватися як рівноправний і повноцінний суб`єкт міжнародного права. Такий крок мав би супроводжуватися визначенням та послідовною реалізацією стратегії модернізації господарського комплексу, а також засад внутрішніх та зовнішніх економічних відносин.

2. На жаль, продекларувавши курс на здійснення економічних реформ, на впровадження ринкових відносин, реальними діями керівництво країни фактично ліквідувало основний атрибут ринку: майже повністю вилучило гроші із готівкового і безготівкового обігу, сприяло появі і некерованому поширенню різного виду грошових сурогатів та бартеру. Скасування тотальної державної власності не супроводжувалося появою ефективного нового власника. В результаті дивної безгрошової “приватизації” на світ з`явився виродливий симбіоз державно-колективно-приватної власності з усіма наслідками.

3. Уряди новоутворених незалежних країн на терені СРСР виявилися нездатними передбачити наслідки різкого і одночасного відмовлення від всіх без розбору взаємних коопераційних технологічних зв`язків. Зневага до елементарних економічних законів міждержавного розподілу праці привела до автаркії української економіки. Відсутність чіткої стратегії міжнародної економічної інтеграції на тлі примітивних суто кон'юнктурних політичних гасел щодо створення союзів на сумнівному підгрунті привели до того, що Україна ще й досі перебуває на роздоріжжі, не маючи авторитету надійного і привабливого партнера і серйозних ділових зв`язків.

4. Планова система управління економікою була необачливо зруйнована, а нова ще й досі не створена. Попри здорового глузду, в країні водночас існують несумісні за своєю природою зародки ринкових відносин поряд із старими системою та структурою керування. Діяльність кадрів, що залишилися від попередньої формації, визначається стереотипами, стандартами і критеріями, які несумісні з бажаним громадянським суспільством і парадигмою цивілізованої держави.

Таке становище зрікає будь-які намагання вийти з кризи. Цілком закономірно, такий збіг обставин періодично приводив і буде приводити надалі до некерованих цінових обвалів, інфляційних вибухів.

5. Кон'юнктурний характер і мінливість законодавчого клімату надали Україні статус країни з високим рівнем ризику і зробили її непривабливою не тільки для вітчизняного інвестора, а й для світових фінансових потоків. Типовим прикладом такого становища є стан в автомобілебудуванні. Запорізький автозавод, який мав стати поштовхом для прориву в цій та суміжних галузях, перетворився на ледь животіюче підприємство з нез`ясованою перспективою. Інвестор, для якого свого часу були створені небачені в світі протекційні пільги, почав вивозити капітал. Стратегічні з огляду національної безпеки України нафтопереробні комплекси з відповідною інфраструктурою поступово виходять з-під контролю держави. Залишаються на стадії роздумів проекти щодо ліквідації залежності України від російської монополії в сфері постачання базових видів енергоресурсів та запровадження багатоваріантного забезпечення потреб української економіки в енергоносіях.

6. Неабиякої шкоди завдала авторитету України в фінансовому світі повна безконтрольність і неефективне використання кредитів, отриманих від закордонних фінансових структур.

7. Попри існуючого твердження про недостатність законів для розвитку ринкової економіки, вважаємо, в Україні створена необхідна законодавча база, але вимоги законів не виконує а ні держава, а ні юридичні та фізичні особи. Склався не дефіцит законів, а дефіцит законододержання.

8. Головну першопричину смутного стану української економіки ми бачимо в самоусуненні держави від здійснення програм реформування. За умов відсутності організованої і високопрофесійної опозиції роль реформатора, безперечно, повинна виконувати держава. Цього не сталося. В виробничій, соціальній, комунальній та військовій сферах почали розвиватися некеровані руйнівні процеси. Були покинуті напризволяще сфера науки, освіта, охорона здоров`я. В розвитку суспільства стали домінуючими закони ентропії.

Вважаємо, що вирішення зазначених проблем, поряд з іншими, необхідно передбачити програмою невідкладних дій в напрямку започаткування економічного піднесення і розв`язання соціальних проблем.