Бачення Світовим банком процесів економічного
реформування в Україні

Діагноз проблем України зробити зовсім не складно. Більше того, відповідь на те, що треба зробити для того, щоб Україна вийшла на шлях розвитку, теж не складна. Щоб це довести, я б хотів сказати, що економіка Україна за останні 5 років прийшла до занепаду, бо вичерпала всі засоби свого екстенсивного розвитку функціонування. Достатньо подивитися на зовнішню та внутрішню заборгованість на наступний рік (зовнішня - близько 3,5 млрд. дол. внутрішня - біля 10 млрд. дол.). Великими є заборгованість по пенсіях та зарплаті в бюджетній сфері, а також між підприємствами. Підприємства, що ще працюють, дуже часто, на жаль, “проедают” амортизаційні фонди та інші ресурси, що були накопичені у минулому. Інвестиції у соціальну сферу відсутні.

Зрештою, Україна прийшла до того, що, у неї немає більше засобів для розвитку внутрішнього ринку та захоплення міжнародних ринків. Кредити МВФ використовуються, насамперед, для розрахунків з МВФ. Світовий банк наближається до такого ж принципу відносин з Україною: мова йде про те, щоб сьогодні давати гроші Україні, а потім давати нові гроші для того, щоб одержати попередні.

Звичайно, зовнішня заборгованість зростає за внутрішніх причин, робітники в Україні хочуть одержати свої гроші, і не хочуть працювати без грошей. Я думаю, це і є відправним моментом для прогнозування. Ми, наприклад, вже добре знаємо і розуміємо, де буде знаходитися Україна в наступні 2 роки. Заборгованість показує, що б далі не трапилося, хоча б з’явилися якісь ангели в Україні, ситуація через 2-3 роки не може бути краще. Тут ніяких чудесних рішень немає і бути не може.

Виходячи з цього, Світовий банк бачить дві можливості розвитку цієї ситуації в Україні:

1. Польський варіант - дійсні та сильні реформи.
2. Болгарський варіант - коли уряд покладається лише на швидкість перетворень. Тут є дуже цікавий політичний момент, на якому можуть спекулювати ліві сили, що грають у президентські вибори (звичайно, вони обіцяють якісь швидкі успіхи). Але при цьому, як я вже сказав 2-3 роки не буде ніяких успіхів. Якщо нова влада піде болгарським шляхом, за рік прийдеться пройти через велику інфляцію, через нестачу товарів. Таким чином, якщо Україна пройде через болгарський варіант, це може означати, що Україна загубить ще 2-3 роки, але зрештою знайде себе в тій же точці, з якої вийшла сьогодні.

Так що, я думаю, Україна не може уникнути дійсних реформ, тобто польського варіанта. Питання в тому, які будуть витрати часу на його реалізацію. Що ж означатиме на сьогодні польський варіанту для України? Відповідь тут не дуже складна.

Ми бачимо два головних напрямки реформ, котрі треба зробити в Україні:

1. Розвиток середовища для підприємництва - включає багато компонентів, зокрема, компонент серйозної приватизації великих підприємств, щоб вони краще запрацювали, і це може бути однією з головних можливостей одержання грошей до бюджету (наші висновки показують, що нав Україні можна одержати до 1 млрд. дол. на рік завдяки приватизації великих підприємств за гроші). Іншим компонентом є створення сприятливого середовища для малого бізнесу за рахунок раціоналізації системи оподатковування, і процедур збирання податків, ліцензування, стандартизації і т.п. Всі добре знають, що сьогодні в Україні працювати в офіційній економіці підприємцю неможливо. Ще один момент полягає в тому, що без великої приватизації не буде в Україні серйозних іноземних інвестицій, тому що приклади таких країн як Польща, Угорщина і т.д. показали: серйозні інвестиції приходять через серйозну приватизацію працюючих підприємств.

2. Необхідною є реформа адміністрації. Тут було сказано, що сьогодні ринок не може усього вирішувати. В економіці ринки грають дуже велику роль, але все рівно в економіці перехідного типу, звичайно, потрібна сильна регуляція і контроль за економікою, але не такого типу, як зараз відбувається на Україні. Я в якомусь інтерв'ю сказав, що для мене така система нагадує Бермудський трикутник, де все пропадає усередині, але нічого позитивного з того не виходить, і деяким людям в уряді не зовсім це сподобалося. Але я хочу додати, що сьогодні в Україні система така, що Верховна Рада знаходиться в перманентній опозиції уряду. Я не кажу, чому це так є, але це факт. Якщо гілки влади знаходяться в перманентній опозиції, немає надії, що хтось буде відповідати за те, що робиться в економіці. Рішення має буди єдине – треба узгодити дії і уникати радикального протистояння.

Задача Президента та його адміністрації - відшукати можливості для подолання цього протистояння, щоб всі гілки влади були лідерами стратегічних змін в Україні.

Уряд України складається з двох частин. Це апарат прем'єр-міністра, що сам приймає рішення, часом змінює рішення міністрів, і міністри, теж хочуть приймати рішення. Є ще й регіональні амбіції, що не підкріплені відповідальністю. Ця система не може працювати у напрямі позитивних конструктивних змін в Україні.

Хотів би ще раз підкреслити, що обидва напрямки, які нами пропонуються: створення сприятливого середовища для приватного бізнесу, і реформа адміністрації - це головне, що треба зробити в Україні.

Проблеми України на сьогодні дуже серйозні, але в Україні, на щастя, немає проблем, що є в країнах, де спалахують етнічні та релігійні конфлікти, або в країнах, що мають погане геополітичним положення. В Україні таких проблем немає. Це для мене важливий оптимістичний момент.

Нарешті, я б хотів сказати, що Україна й українці будуть самі приймати рішення. Україна хоче йти шляхом реформ та економічного зростання, щоб принаймні за 20 років бути на рівні європейської країни середнього розвитку. Природно, нікого не можна звинувачувати в тому, що це відбулося або цього немає. Якщо хтось звинувачує МВФ або Всесвітній банк у стані української економіки, хочу відповісти, що ми завжди готові давати якісь гроші для підтримки, давати якісь поради, але в принципі, зрештою, останнє рішення залишається за українською стороною, українським народом. Я впевнений, що будь-які проблеми можна вирішити, якщо є бажання.