Головні напрями реформування
української економіки

Перше, що треба відзначити - це актуальність такого зібрання, як сьогоднішній Круглий стіл. У подальшому такий обмін думками необхідно проводити частіше, поглиблюючи та розширюючи коло проблем.

Я не зовсім поділяю позиції, які були виказані переді мною і не вважаю, що економісти вже виявили усі проблеми і знають відповіді на усі питання. З огляду на наукові публікації, і головне, на результати економічної діяльності різних гілок влади та органів управління на всіх структурних рівнях можна констатувати, що тут далеко ще до дійсного розуміння і проблем, які ми отримали у спадок від колишньої системи і проблем, породжених глобальними викликами сучасної цивілізації на межі двох тисячоліть. Тому я думаю, що нам ще треба шукати відповіді на сучасні, наукові, політичні, теоретичні парадигми і це треба робити значно швидше.

Я хотів би зупинитися дуже коротко на трьох основних моментах. По-перше, на мій погляд, ситуація в нашій країні і, зокрема, в економіці дійсно складна, але я особисто бачу дуже багато і позитивного в цій ситуації. Я бачу якісні позитивні зміни, які відбуваються на фоні падіння виробництва і кризи в економіці.

По-друге, я хотів би відзначити, що, на мій погляд, принципово неприйнятним є існуюче трактування бюджетної економіки. Навкруги цього зараз ламають списи на всіх рівнях, починаючи з Верховної Ради і закінчуючи місцевою владою і органами самоврядування. Я вважаю незаперечним необхідність переходу до економіки розвитку.

Третій аспект — це питання поточної економічної політики, на які я хотів би звернути вашу увагу. Я думаю, що немає жодного неупередженого науковця чи політика, який би не бачив, що у сьогоднішній дійсно складній ситуації є ряд позитивних якісних змін і в структурі економіки, і в економічному базисі країни. Реально здійснюється системна трансформація, з’являються нові риси, зокрема сукупність ринків як головна базова економічна структура, що обумовлює необхідність ефективного використання ресурсів.

Чому програв Радянський Союз в цьому плані в двобої з капіталізмом? Тому, насамперед, що ми не ефективно використовували ресурси і змінити ситуацію може лише ринок, який народжується зараз. Тут я поділяю думку про те, що і економіка, і суспільство страждає не від реформ, а від їх недостатності. Від того, що ці реформи здійснюються непослідовно. І саме зародження всієї сукупності ринків — ринків товарів і послуг, капіталів, фондового ринку, ринку інтелектуальних продуктів, технологій, валютного тощо, — і дає можливість відбирати ресурси не директивним шляхом, не шляхом “розверстки” на всіх рівнях, а шляхом вибору. І хоч дехто саркастично відзивається про невидиму руку ринку, але, як говорив великий політик ХХ ст. У.Черчиль, "кращого ніж демократія та ринок суспільство поки що не придумало".

Ще раз хочу підкреслити, що за умов падіння виробництва, кризи, стагнації і депресії відбуваються позитивні якісні зміни в економіці. Але, звичайно, ці якісні зміни повинні бути підкріплені відповідною адекватною дієвою економічною політикою. Оцінюючи кроки, які були здійснені державою, стає очевидним, що багато втрачено від певної непослідовності і неадекватності дій саме в галузі економічної політики. І, на мій погляд, велика і принципова помилка полягає в тому, що зараз ми сповідуємо бюджетну економіку. Ми бачимо на телебаченні і в газетах, що всі списи ламаються навколо бюджету. Причому бюджету в гіршому розумінні цього слова.

Йдеться про розподіл бюджетних ресурсів, які скорочуються невпинно, а не йдеться про формування економіки розвитку — принципово нового типу економіки, якого ми сьогодні потребуємо. Коли розподіл бюджетних ресурсів відбуватиметься на конкурсній основі, це забезпечить ефективність їх використання в реальному секторі економіки. Це стосується і галузей виробництва, і регіонів тощо.

Мова йде про те, які взагалі можуть бути складові економіки розвитку - зараз це відносно новий напрям в світовій науці. Мова йде про те, як сформувати насамперед, національний виробничий капітал.

Очевидно, що реальний шлях - це створення фінансово-промислових груп, яке повинно нарешті розпочатися в Україні. Порівняно нещодавно був відповідний Указ Президента, проте практично не створено жодної реально функціонуючої фінансово-промислової групи. ФПГ - як складової національного капіталу.

Іншою складовою економіки розвитку, крім реального сектора економіки, великих транснаціональних компаній, має бути адекватна економічна політика. У сучасних умовах не може бути велике дерево цілей, неосяжних, як це було на початку, коли було багато програм і вважалося, що це добре. При цьому на них не виділялося жодної копійки, або ж фінансове забезпечення було мізерним.

Ще за часів А.Сміта та Д. Рикардо була розроблена теорія конкурентних переваг і кожна країна має такі переваги в певних галузях. І саме ці галузі Україна повинна взяти за основу свого розвитку. Ми повинні прорахувати, яким є потенціал таких галузей, як, скажімо, аерокосмічна техніка, літакобудування, переробні галузі АПК, порошкова металургія, можливості відомого інституту Патона тощо. Тільки тоді можна профінансувати їх на державній основі, створивши відповідні холдінги з приватним та іноземним капіталом.

Це будуть галузі, які складуть базову структуру української економіки, з якими Україна вийде на світові ринки з урахуванням вимог ГАТТ/СОТ. Їх конкурентоспроможність буде реальною, а не придуманою кимось. Тільки за цих умов, на мій погляд, ми зможемо дійсно вийти з кризи, і я не поділяю песимізм, що ми ще багато років маємо знаходитись в такому депресивному стані. Я думаю, якщо Верховна Рада оперативно використає ці пропозиції, і відповідним чином трансформує їх у закони, Україна вже найближчим часом, починаючи з наступного року, вийде на стадію стабільного економічного зростання.