Мені приємно вітати в цьому залі Національного інституту українсько-російських відносин при Раді національної безпеки і оборони України провідних вчених-економістів, народних депутатів України, представників вищої ланки виконавчої влади, діяльність яких спрямована на формування законодавчих засад та реалізацію економічної політики нашої держави.

Я щиро вітаю присутніх представників іноземних посольств та установ, діяльність яких допомагає Україні використовувати найкращі здобутки світового досвіду господарювання, увійти у світове співтовариство, стати його повноцінним, бажаним та впливовим членом.

Окремі привітання підприємцям, які у цей нелегкий час намагаються працювати у реальній економіці, відчуваючи на власному досвіді прорахунки нашої економічної політики.

З огляду на професійний рівень учасників нашого Круглого столу тут є змога професійно, всебічно та системно розглянути сучасний стан економіки України, визначити її “больові точки”, виробити реальні та дієві заходи щодо вирішення актуальних проблем економічного розвитку України.

Україна, на жаль, сьогодні переживає не найкращі свої часи. Як і багато інших пострадянських країн, ми все ще знаходимося у глибокій трансформаційній кризі.

Звичайно, не можна все в національній економіці змальовувати чорними фарбами. Останніми роками простежуються окремі позитивні тенденції щодо покращання ситуації. Приборкана інфляція, значно уповільнилися загальні темпи падіння виробництва, а за даними Мінстату у травні цього року спостерігалася певна позитивна динаміка макропоказників. Досить стабільні позитивні зрушення мають місце у Запорізький, Донецький, Миколаївський, Закарпатський, Волинський, Вінницький областях, де вже два роки спостерігається приріст промислового виробництва. Поступово зміцнюється фінансова система України, реформується власність, наповнюється законодавча база національної економіки, розширюються міжнародні економічні зв’язки.

Проте в національній економіці зберігаються й вкрай негативні тенденції. Залишається неприпустимо низькою купівельна спроможність населення, що обумовлює постійне звуження споживчого ринку. А це, у свою чергу, зводить нанівець усі заходи по підтримці українського товаровиробника.

Поглиблюється криза неплатежів: кредиторська заборгованість сьогодні значно перебільшує обсяг валового внутрішнього продукту. За таких умов неможливо забезпечити нормальну роботу підприємств.

Ситуація на світовому ринку і, зокрема, стан економіки у нашого найвагомішого торговельного партнера – Росії, об’єктивно обумовлюють, починаючи з минулого року, скорочення українського експорту.

Вісім років кризи, протягом яких різко зменшилися інвестиції, зокрема інноваційного характеру, призвели до того, що більшість основних фондів у промисловості України вже фізично й морально зношені. Оновлення виробничої бази та номенклатури продукції здійснюється вкрай незадовільними темпами. Україна крок за кроком втрачає той науковий та технологічний потенціал, який дозволяв би їй підтримувати конкурентоспроможність економіки.

Високою є частка енергоємних галузей (насамперед, електроенергетики, паливної, металургійної промисловості), що обумовлює збереження значної залежності вітчизняного виробництва від імпортних енергоносіїв. З іншого ж боку, експорт продукції цих галузей в умовах звуження ринків пострадянських країн суттєво зменшився. Сформувався дисбаланс "ввозу - вивозу", що важким тягарем лягає як на економіку окремих регіонів, так і на економіку України в цілому. При цьому конкурентоспроможність української продукції на світових ринках зменшується за рахунок зростання частки витрат на енергію та паливо.

Залишаються далекими від вирішення соціальні проблеми. Зростає безробіття, майже третина населення отримує доходи, нижчі за прожитковий мінімум, не вдається вирішити питання із заборгованістю по заробітній платі, пенсіях та інших соціальних виплатах, зменшується народжуваність та тривалість життя.

Все це засвідчує, що головні загрози для національної безпеки України зараз зосереджені в економічній сфері. Очевидно, що головні чинники цих загроз слід шукати не у “підступних” діях зовнішніх сил. Ці загрози мають, як правило, внутрішнє походження і обумовлені насамперед руйнацією продуктивних сил.

На жаль, ми змушені констатувати, що суттєві диспропорції у сфері матеріально-сировинного забезпечення економічного розвитку, успадковані від колишнього народногосподарського комплексу СРСР та обумовлені природно-географічними особливостями України, вже у роки незалежності було поглиблено внаслідок реалізації заходів непослідовної та незбалансованої економічної політики. На мій погляд, саме низка загроз економічній безпеці і визначає ті актуальні проблеми економічного розвитку України, які необхідно вирішувати першочергово. Я би виділив, перш за все, такі проблеми:

1. Стан нашої грошової системи. В ході активної політики макроекономічної стабілізації вдалося істотно зміцнити грошову та валютну складові економічної безпеки. Водночас, таке зміцнення було досягнуте за рахунок накопичення великої кількості системних диспропорцій, тому позитивного розвитку національна економіка не набула. Минулий рік був позначений зростанням темпів інфляції до 20 відсотків на рік, що призупинило тенденцію до збільшення рівня монетизації економіки, який зараз складає менше 15 відсотків. Значною (більше 45 відсотків) залишається питома вага готівки в обігу, що знижує ефективність засобів монетарного регулювання та вимушено робить їх більш жорсткими.

Девальвація гривні, яка склала у минулому році 80 відсотків, змушує знову повернутися до проблем курсової політики. Намагання зміцнити показники економічної безпеки в грошовій сфері, завищуючи вартість гривні, поставили свого часу вітчизняні та імпортні товари в різні конкурентні умови, а також сприяли спекулятивному попиту на національну валюту та цінні папери. Це й далося взнаки у вересні та жовтні минулого року та призвело до падіння курсу гривні після масштабної фінансової кризи в Росії.

Останні прояви ревальвації гривні не сприяють послідовному наближенню курсу української валюти до її рівноважного значення. Не можна залишати поза увагою й той факт, що обмеження падіння гривні було досягнуто запровадженням адміністративних обмежень валютних ринків, а отже - перешкоджає функціонуванню їх як автоматичного регулятора ринкової економіки.

2. Кредитно-банківська система України фактично втратила здатність до акумулювання та ефективного перерозподілу ресурсів. Обсяг сплаченого статутного фонду діючих комерційних банків становить лише 2,1 млрд. грн., а активи банків складали 20,1 млрд. грн., що свідчить про вкрай низьку потужність цих кредитних інституцій.

Необхідність постійно залучати додаткові обсяги позичкових ресурсів за умов відтоку з позичкового ринку нерезидентів та крайнього виснаження внутрішніх фінансів призвела до все більшого вилучення коштів для фінансування державних потреб. Це, при слідуванні принципам жорсткої монетарної політики, веде до збільшення дефіциту грошей та утримання високих процентних ставок на банківські кредити, що руйнує потенціал економічного зростання та робить невизначеними перспективи нових надходжень на покриття боргів держави.

Опинившись під тиском необхідності скорочення бюджетного дефіциту уряд фактично відмовився вiд застосування державного бюджету як засобу економічного регулювання. Логічним наслідком фіскалізації податкової політики стали активізація ухилення від оподаткування та збільшення податкової недоїмки, яка минулого року зросла з 2 до 10 млрд. грн.

Це дає підстави припустити, що норма оподаткування вийшла за рівень ефективної ставки, перетворивши її на чинник інфляції витрат та зниження конкурентоспроможності національного виробництва. Стиснення витрат бюджету на соціальний захист, культуру, охорону здоров'я тощо становить також значну небезпеку для соціальної стабільності, а скорочення фінансування науки веде до наростання загроз національній безпеці в майбутньому.

3. Природне за глибокого спаду промисловості зростання імпорту, обсяг якого після девальвації гривні склав понад 50 відсотків ВВП, означає подальше збільшення товарної залежності економіки України. Понад 40 відсотків імпорту складають енергоносії, що свідчить про збереження значної енергозалежності України. Через викривлену структуру цін та витрат, несприятливі умови для діяльності українських підприємств конкуренція між українськими підприємствами, а також із зарубіжними фірмами виявляється позбавленою фундаментального принципу еквівалентності обміну, не виступає чинником підвищення технічного рівня підприємств та є серйозною загрозою економічній безпеці України, що зумовлює падіння національного виробництва.

4. Не можна не враховувати і розвиток тіньової економіки. З огляду на те, що найбільшою мірою процеси тінізації провокувала несприятлива для розвитку підприємництва політика, тіньове виробництво варто розглядати як складову національної економіки. Проте не можна залишати поза увагою той факт, що тіньова економіка має властивості до зрощування з кримінальними структурами, тому тривале збереження її значної частки несе в собі суттєву загрозу національній безпеці держави.

Я сподіваюся, що більшість із означених мною проблем стануть предметом обговорення на нашому Круглому столі, а результатом його роботи буде напрацювання підходів до їх ефективного вирішення.

Я впевнений, що усі присутні мають бажання знайти той шлях, який зрештою виведе Україну до нормального життя, забезпечить добробут та процвітання нашому народу. Ми усі працюємо на користь нашої країни, своїми зусиллями створюючи її майбутнє. І бажаю нам усім успіху у цій роботі.