| Крючкова І.В. кандидат економічних наук, зав. відділом Інституту економічного прогнозування |
Ключові
проблеми економічного розвитку
України в 1999-2000 роках
Однією із ключових проблем 1999 та 2000рр. є погашення (реструктуризація, списання) зовнішнього державного боргу. У 1999-2000 роках Україна має виплатити значні обсяги боргів (включаючи як відсотки, так і основні суми боргів та зобов’язання НБУ перед МВФ). Гострота ситуації зумовлена відсутністю економічного зростання та недовірою до України як отримувача кредитів на міжнародних ринках капіталу (стан, наближений до кредитної блокади). Отже, важко розраховувати на приплив в Україну капіталу для покриття зовнішніх виплат. Сумарні зовнішні боргові зобов’язання України в 1999 році складають 2,3 млрд.дол., в 2000 році - 3,2 млрд.дол.
За нашими розрахунками, Україна в прогнозному періоді матиме зростаюче від’ємне сальдо по рахунку поточних операцій без відповідного покриття за рахунок припливу додаткових зовнішніх позик. В умовах, коли актуальним для держави є пожвавлення попиту, повернення в повному обсязі боргів призведе до скорочення внутрішнього споживання та обсягів валового капіталоутворення, що підірве потенціал економічного зростання. Для України важливо розпочати віддавати борги лише за рахунок приросту реального ВВП (лише частку приросту), в іншому випадку вона потрапляє в борговий капкан, повну економічну залежність від іноземних позичальників. В прогнозному періоді вкрай необхідним є конструктивне вирішення цього питання.
Потенційними напрямками вирішення назрілої проблеми є реструктуризація (списання) частки боргових зобов’язань, покращання торговельного балансу в умовах скорочення імпорту та зростання експорту товарів і послуг, а також жорстка бюджетна політика. Ми не виключаємо можливості деякого припливу ВКВ в країну у 1999р. під час проведення виборчої кампанії. Але головним напрямком виходу з кризи зовнішніх платежів є зростання високотехнологічного та конкурентоспроможного виробництва. Саме на це мають бути спрямовані зусилля уряду.
Міждержавні домовленості щодо товарного покриття боргових виплат є одним із кращих шляхів зняття напруженості в платіжному балансі, але це потребує зусиль з боку держави щодо кредитної підтримки зростання виробництва відповідних товарів з гарантованим зовнішнім попитом. Особливо привабливою є можливість забезпечити зростання тих видів виробництва, що не призводить до рівноцінного зростання потреби на енергоресурси, а отже не потребує розширення їх імпорту.
Передача акцій за рахунок погашення боргів є також одним із альтернативних шляхів скорочення державного боргу та вирішення проблеми погашення боргів у 1999 та 2000 роках.
Ситуація з дефіцитом платіжного балансу в 2000 році впливатиме на девальвацію гривні відносно ВКВ. Ми вважаємо, що є можливість краще вирішити цю проблему, що дозволить забезпечити відносно невелике перевищення зростання курсу гривні відповідно до темпів інфляції, хоча і заплановано синхронізацію їх змін.
В той же час ми не відкидаємо можливості загострення ситуації в 2000 році за відсутності кроків в напрямках списання чи реструктуризації частини зовнішніх боргів, що може призвести до шокових ситуацій на валютному ринку.
Щодо бажаного для країни розширення прямого довгострокового іноземного інвестування для переоснащення виробництва високими технологіями комп’ютеризованого та високого наукомісткого рівня, то очікування досить помірні. Результатом фінансової кризи в Росії та нестабільності світових фінансових і фондових ринків стане відтягнення у часі припливу довгоочікуваних прямих іноземних інвестицій ще на два-три роки. Обсяг іноземних інвестицій за сучасним станом не відповідає потребам і масштабам країни.
Навіть у таких критичних умовах існує зацікавленість іноземних інвесторів участі в деяких державних програмах ( будівництві транспортних коридорів, засобів зв’язку тощо). Тому за умов гнучкого державного підходу до вирішення спірних питань з іноземними партнерами є шанс залучити досить масштабні та конче потрібні інвестиції до країни.
Вже в поточному році спостерігається згортання діяльності підприємств з іноземними інвестиціями в Україні, в яке посилюється.
Позитивним наслідком шоку 1998 року є згортання діяльності спекулятивного іноземного капіталу в Україні. Ми не можемо собі дозволити знову стати на шлях дорогих та коротких запозичень із зовнішнього світу.
Відновлення довіри інвесторів до України залишається однією з головних стратегічних задач, але необхідно залучати головним чином довгострокові інвестиції у високотехнологічні виробництва, що має створити передумови для зростання конкурентоздатності вітчизняних товарів.
Таким чином, однією із ключових проблем 1999-2000рр. є досягнення зростання українського експорту, реструктуризація (або списання) частки зовнішніх державних боргів за умов недопущення росту імпорту і короткострокових та дорогих зовнішніх запозичень.