Системний підхід до регулювання
економічного розвитку

В порядку денному нашого Круглого столу передбачено обговорити багато питань і проблем, в тому числі і фундаментальних. Я вважаю, що представникам виконавчої та законодавчої влади необхідно прислуховуватися до думки науковців, а науковцям корисно послухати пропозиції людей, які мають досвід роботи в структурах виконавчої влади. Тільки так можна досягти до якогось консенсусу.

У недавньому минулому науковці писали свої рекомендації, які клалися на полиці у шухлядах відповідних міністерств і відомств, наприкінці року їх в кращому випадку передавали до архіву і новий рік починали з чистих полиць. Я вважаю, що ці часи минули, і однією з позитивних якостей нашого Круглого столу є те, що в ньому приймають участь міністри та інші представники виконавчої влади, народні депутати, науковці і фахівці, які зацікавлені в активному обговоренні цих питань.

В такому складі ми зібралися вперше, але є сенс забезпечити таким зустрічам на постійну основу, без цього не можна узгоджено вирішувати конкретні питання економічного розвитку.

Вважаю, що негативні тенденції соціально-економічного розвитку України останніх років є наслідком не стільки ринкових реформ, скільки відсутності виваженої стратегії їх проведення, непослідовності економічної політики. Сучасний стан економіки України характеризується суперечливими тенденціями, які породжені як об’єктивними причинами, так і помилками та прорахунками в державній економічній політиці. І головні втрати в економічній сфері України були обумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру.

Необхідне кардинальне реформування вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспроможності з огляду на те, що Україна послідовно притримується курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури.

Основними перешкодами на цьому шляху є недосконалість форм та методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін, зокрема, те, що проведена приватизація не дала очікуваних результатів. Значну загрозу становлять зростаючі масштаби "тіньової" економіки, криміналізація економічних, майнових та фінансово-банківських зв’язків і грошового обігу.

Тінізація економіки тісно пов’язана з незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон, що набуло неприпустимо широких масштабів у той час, як реальний сектор економіки відчуває гостру нестачу інвестицій.

Основним стратегічним вектором продовження економічних реформ слід визначити створення соціально орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів вітчизняного виробництва, моделювання його за оціночним критерієм приросту економічного ефекту, а головним завданням поточного періоду є надання більшої керованості процесам, що відбуваються в економіці і соціальній сфері України.

Серед основних заходів, спрямованих на вирішення існуючих проблем, можна визначити, насамперед створення національної доктрини економічного реформування в Україні, яка б висвітлювала стратегію державного регулювання економіки, співвідношення важелів управління на різних його рівнях в ринкових умовах із врахуванням тих змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі.

Важливою проблемою сучасної України є питання співвідношення політики і економіки. Зараз політика превалює над економікою, і економіка під тиском цієї системи, яка не сприяє нормальному функціонуванню в ринкових умовах, неминуче занепадає.

Вирішальне значення має розуміння того, що покращання ситуації в державі можливе тільки на системній основі. А для цього перш за все необхідна послідовна структурна політика, зорієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки України, прискорення її інтеграції в сучасну світогосподарську систему. Для досягнення цього розуміння в Україні мають активно формуватися основи такого суспільства, в якому б поєднувалися моральні та ринкові принципи економічного розвитку.

Окремого розгляду потребує питання координації дій виконавчої і законодавчої влади щодо вдосконалення податкової та грошово-кредитної політики, яка повинна мати за мету, насамперед, забезпечення стабільної та сприятливої кон’юнктури господарювання у реальному секторі економіки. Світовий досвід свідчить, що найефективнішим стимулом економічного розвитку є підвищення рівня внутрішнього споживання, а для цього слід відродити платоспроможний попит, докорінно переглянувши і грошово-кредитну політику, і систему заробітної плати та соціального забезпечення.

Ключового значення в сучасних умовах набувають соціальні фактори економічного розвитку. Взагалі людей цікавить не макроекономіка і мікроекономіка, котрі є поняттями досить абстрактними, не економічні реформи, а їх соціальні наслідки для країни, де вони живуть. І формуючи політику економічного зростання, важливо забезпечити її відповідність критеріям економічної і соціальної доцільності. З огляду на існуючі в Україні тенденції розвитку соціальної сфери, основною спрямованістю соціальних реформ має бути забезпечення зростання вагомості і домінуючої ролі доходів від трудової діяльності.

Україна послідовно будує відкрите суспільство. Проте це обумовлює й необхідність захисту національних інтересів, що неможливо без забезпечення конкурентоспроможності української економіки. А це потребує насамперед активізації інноваційної діяльності. Тільки на цьому шляху Україна зможе на гідних засадах інтегруватися у світове співтовариство, забезпечити необхідний рівень економічної безпеки та добробуту населення.

З іншого ж боку доцільно критично переглянути варіанти розвитку, запропоновані для України Світовим Банком, необхідно запровадити ефективний та гнучкий механізм захисту національного товаровиробника з дотриманням вимог ГАТТ/СОТ, який би забезпечував певний пріоритет вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку, запобігав необмеженій експансії на ньому іноземних товаровиробників.

Нагадаю, що на недавньому самміті в С.-Петербурзі голова МВФ пан М.Камдесю сказав, що головне завдання на ХХІ століття для суспільства полягає в тому, щоб поєднати моральні та ринкові принципи в економічному розвитку, тобто ринкова економіка повинна функціонувати в умовах нормальної моральної атмосфери і за загальноприйнятими моральними принципами.

І підтримуючи цю думку М.Камдесю, хочу відзначити, що, як проведення заявлених реформ, так і будь-яка їх корекція неможливі, коли політика не базується на економічному консенсусі. В його основу повинні бути закладені такі принципи: врахування поточних і перспективних, індивідуальних та суспільних інтересів; демократичність економічного розвитку із реальною участю людей у прийнятті рішень, що впливають на їх життя.