Рекомендації круглого столу

Учасники Круглого столу відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати:

• формування ефективного, конкурентоздатного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;
• зародження національних ринків товарів, праці і капіталу з переважно ринковим ціноутворенням, які здатні задовольняти платоспроможний попит;
• введення національної грошової одиниці - гривні, становлення національної фінансово-банківської системи в цілому, регульованого валютного ринку;
• диверсифікацію і лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва;
• Однак в цілому серед основних тенденцій в соціально-економічному розвитку країни превалюють негативні явища і тенденції:
• не відбулося модернізації структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки. Зокрема, в процесі приватизації так і не створено інституту ефективних власників. Не створено дієздатної системи ринкових інститутів;
• втрачені високотехнологічні виробництва, лідерство у багатьох напрямах фундаментальних досліджень. Критичного рівня досяг “відплив умів”;
• склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також в середині кожного з них;
• швидкими темпами зростають внутрішній і зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;
• криза внутрішнього інвестування набула рис системної. Зовнішні кредити міжнародних фінансових організацій, вкрай потрібні для економіки перехідного типу, разом з тим займають мізерну питому вагу у загальних обсягах реальних інвестицій, майже не впливають на активну структурну перебудову національної економіки, сковуючи ініціативу в пошуку альтернативних, насамперед, власних джерел фінансування суспільних потреб;
• відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення. Розрив у доходах 10% найбагатіших і 10% найбідніших досяг 15-20 разів, тоді як у західних країнах з розвинутою ринковою економікою він становить 4-6 разів;
• небаченого рівня сягнула "тінізація" економіки.

На думку учасників Круглого столу, негативні тенденції соціально-економічного розвитку України у 1991-1999 рр. стали результатом не ринкових реформ, а відсутності виваженої стратегії економічних перетворень, не завжди послідовної економічної політики. Сучасний стан економіки і фінансової сфери України характеризується суперечливими тенденціями, які породжуються як об’єктивними факторами, так і помилками та прорахунками в економічній політиці. Тобто головні втрати в економічній сфері України були обумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру, в результаті чого Україна продовжує залишатися у перманентному перехідному стані.

Головним фактором, що зумовлює необхідність кардинального реформування вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспроможності є вибір курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури. Реалізації цього курсу заважають недосконалість форм та методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, відсутність очікуваних від приватизації результатів, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін.

Загрозу всій політиці ринкового розвитку становить розповсюдження і зростаючі масштаби "тіньової" економіки, криміналізація економічних, майнових та фінансово-банківських зв’язків і грошового обігу. Засоби захисту від криміналізації економіки недостатні і неефективні, в тому числі і через дефіцит фінансування та загального ослаблення державної влади в країні.

Неприпустимою є ситуація із незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон в умовах інвестиційного голодування в реальному секторі економіки.

Спроби перейти від адміністративно-командної економіки до ринкової і наступні намагання уникнути або подолати соціально-економічну кризу засвідчили: короткострокові управлінські рішення та установки приховують в собі прорахунки стратегічного порядку.

Учасники Круглого столу констатують, що в Україні існують різні погляди на фундаментальні і практичні питання економічного розвитку, але є розуміння того, що необхідним є досягнення консенсусу між парламентаріями, урядовцями, регіональними керівниками, науковцями, а також підприємцями щодо вироблення єдиного програмного документа економічних перетворень у державі.

Учасники Круглого столу дійшли висновку, що основним стратегічним вектором продовження економічних реформ слід визначити створення соціально орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів власного виробництва, моделювання його за оціночним критерієм приросту економічного ефекту.

Головним завданням поточного періоду є надання більшої керованості процесам, що відбуваються в економіці і соціальній сфері України. З цією метою видається доцільним:

1. Розробити концепцію національної доктрини економічного реформування та побудови громадянського суспільства, яка б висвітлювала стратегію державного регулювання економіки, співвідношення управління на макро- та мікрорівні в ринкових умовах із врахуванням динамічних змін у зовнішньому середовищі.

Передбачити в цій концепції гармонізацію державних та ринкових важелів, а також механізм гнучкого коригування економічних реформ в Україні з урахуванням постійних змін у світовій економіці.

З огляду на сучасний соціально-економічний стан, національна доктрина, на думку учасників Круглого столу, має бути:

• самостійною із забезпеченням безумовного пріоритету національних інтересів і національної безпеки;
• орієнтуватися на послідовну відкритість національної економіки з урахуванням тенденцій глобалізації економічного розвитку і конкуренції;
• рішучою і послідовною, але водночас і гнучкою у межах визначеної економічної стратегії;
• принципово важливо, щоб економічна політика була загальнонаціональною, а не окремих політичних партій і рухів. На сьогодні необхідне хоча б мінімальне політичне порозуміння з ключових питань національного розвитку.

Особливість і гострота сучасного стану національної економіки вимагають ринкової інституціоналізації з ефективною державною участю в управлінні соціально-економічними процесами.

2. У соціальній свідомості громадян України потрібне розуміння того, що покращення ситуації в державі можливе тільки на системній основі. Ніякі, навіть гучні аматорські заходи ситуацію не виправлять. Перш за все, необхідна послідовна структурна політика, орієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки України, прискорення її інтеграції в сучасну світогосподарську систему.

4. Визнати важливою проблемою - питання співвідношення політики і економіки, оскільки, якщо політика превалює над економікою, то економіка неминуче занепадає, подавляючись директивною системою, яка не сприяє нормальному господарському функціонуванню на ринкових засадах.

6. Податкова та грошово-кредитна політика повинна мати за мету, перш за все, забезпечення стабільної та сприятливої кон’юнктури господарювання у реальному секторі економіки. Цьому ж має бути підпорядкована діяльність всієї банківсько-фінансової системи держави у виключно утворювальному напрямі сталого розвитку.

Відродження платоспроможного сукупного попиту є найефективнішим і найдоступнішим кроком на шляху до пожвавлення власного товаровиробництва, нормального руху товарів і грошей на внутрішньому ринку.

Грошово-кредитна політика, яка своєю метою має економічну стабілізацію, повинна здійснюватися не в межах вузької і низькоефективної взаємодії: “стиснення грошової маси – зменшення відносного бюджетного дефіциту – скорочення попиту – зниження інфляції”. Щодо цього напряму економічної політики треба керуватися ширшою системою, а саме: “накопичення капіталу – розширення попиту – зростання зайнятості і виробництва – зростання бюджетних доходів – скорочення бюджетного дефіциту та дефіциту платіжного балансу – зниження інфляції”.

Слід скоригувати політику стабілізації і починати з оздоровлення фінансів підприємств і галузей, розв’язання проблем формування і цільового використання інвестиційного потенціалу виробничої сфери, відтворення і накопичення капіталу на новій технічній основі.

8. Як інструмент реалізації ефективної податкової політики особливого значення набуває Податковий кодекс України – систематизований законодавчий акт, який має забезпечити комплексний підхід до вирішення наболілих проблем податкового права.

Прийняття Податкового кодексу дозволить побудувати стабільну, зрозумілу податкову політику, забезпечить збалансованість загальнодержавних та приватних інтересів, сприятиме розвиткові підприємництва, активізації інвестиційної діяльності. Це - єдиний шлях нарощування національного багатства України та добробуту її громадян.

9. Принципово важливого, якщо не ключового значення в сучасних умовах набувають соціальні фактори економічного розвитку. Взагалі людей цікавить не макроекономіка і мікроекономіка, котрі є поняттями досить абстрактними, а економіка країни, де вони живуть. Не макро- і мікроекономічні, не зовнішньоекономічні і, навіть не просто економічні реформи, а, в першу чергу їх соціальні наслідки.

Формуючи політику економічного зростання, важливо розуміти, наскільки вона відповідатиме критеріям економічної і соціальної доцільності.

Основна спрямованість соціальних реформ – забезпечення зростання вагомості і домінуючої ролі доходів від трудової діяльності. Необхідно запровадити систему пріоритетів в економічній політиці, забезпечивши досягнення суттєвих змін у пропорціях доходу на користь заробітної плати, державного бюджету і виробничих інвестицій.

10. Забезпечення конкурентоспроможності української економіки потребує насамперед активізації інноваційної діяльності. Тільки на цьому шляху Україна зможе на гідних засадах інтегруватися у світове співтовариство, забезпечити необхідний рівень економічної безпеки та добробуту населення.

механізм забезпечення "податкових канікул" для учасників реалізації інноваційного проекту на перші два роки з часу підписання інноваційної угоди.

З цією метою пропонується запровадити у практику такі організаційні заходи:

- державне страхування ризиків від інноваційної діяльності з наступним відшкодуванням інвесторам визначеної частки можливих фінансових втрат, викликаних неспроможністю інноваційних проектів при їх венчурному фінансуванні;

- розвиток інноваційної інфраструктури, пристосованої до ринкових умов.

Доцільно за участю Держкомнауки, Міносвіти, Держкомпідприємництва, Держіннофонду розробити міжгалузеву програму активізації інноваційної діяльності в Україні, яка передбачатиме створення інноваційно-технологічних центрів за рахунок коштів регіонів, а також при залученні коштів федерального бюджету, завданням яких є доведення результатів НДДКР до необхідного рівня конкурентоспроможності і випуск нової продукції невеликими партіями для апробації на ринку.

Учасники Круглого столу відзначають, що як проведення заявлених реформ, так і будь-яка їх корекція, чи реформування на принципово інших засадах неможливі, коли політика не базується на економічному консенсусі. В його основу повинні бути закладені принципи: врахування поточних і перспективних, індивідуальних та суспільних інтересів; рівноправності всіх в умовах розвитку і в отриманні результатів суспільного прогресу; демократичності розвитку із реальною участю людей у прийнятті рішень, що впливають на їх життя.

Важливо досягти того, щоб і в перехідних умовах економічний консенсус був суспільно конституйованим, а не кон’юнктурним. Для цього необхідно становлення і конструктивна взаємодія всіх інститутів держави і ринку – усталених, прозорих і зрозумілих у своїй діяльності для населення.