ЗБЕРЕЖЕННЯ    ВНУТРІШНЬОГО  РИНКУ
ДЛЯ   ВІТЧИЗНЯНИХ  ПРОДУЦЕНТІВ

На теперішній час на внутрішньому ринку України спостерігається домінування імпортної продукції в багатьох товарних групах. Основними чинниками цього негативного явища, на нашу думку, є: зміни в споживчих перевагах населення, загострення конкуренції на ринку споживчих товарів, економічні наслідки зрушень в структурі кінцевого споживання, складності реструктуризації підприємств.

1. Зміни в споживчих перевагах. В споживчих перевагах населення здійснилися величезні зміни, які мають незворотний характер і макроекономічний масштаб. Споживчі стандарти переорієнтуються на новий рівень якості та дизайну, притаманний імпортній продукції. Нині, незважаючи на труднощі, споживач все частіше віддає перевагу хай навіть більш дорогим, зате більш якісним та краще оформленим товарам. Частка дешевої неякісної продукції, незалежно від того, хто є її виробником, на ринку невпинно скорочується. Ця тенденція яскраво виявляється в мегаполісах, але поступово захоплює і провінцію. Такої ж логіки дотримуються і підприємства, що виробляють споживчу продукцію, виступаючи в ролі покупців на ринках сировини та обладнання: при виникненні претензій до якості чи умов постачання вітчизняних товарів вони без коливань переключають свій попит на імпорт. Вітчизняна продукція в багатьох випадках не витримує і цінової конкуренції з імпортною.
2. Загострення конкуренції на споживчому ринку. Зменшення або навіть зникнення багатьох джерел надприбутків (перекачування безготівкових грошей в готівкові, різниця між твердими державними і вільними цінами на внутрішньому ринку, розпродаж державного майна, фінансові спекуляції тощо) призвело до загострення конкуренції на товарних ринках і зниженню доходності торговельних операцій. Наслідком стало швидке збільшення асортименту товарів майже до рівня розвинутих країн. Заповнення нових, порівняно вузьких ринкових сегментів стало практично повністю здійснюватися за рахунок імпорту. Вітчизняні підприємства в змозі якоюсь мірою конкурувати з імпортом на ринках традиційних товарів чи товарних груп, але нові для українського споживача товари попадають до торгової мережі виключно шляхом закупівлі імпорту.

Аналіз цієї проблеми дозволив виявити такі причини вказаного явища. Українські продуценти намагаються проводити маркетингові дослідження, але ще не освоїли весь комплекс методів маркетингової роботи. На Заході ця діяльність здійснюється в макромасштабі, маркетинг став невід’ємним елементом виробництва і кожна продукція, що виходить на ринок, поряд з технічними параметрами, несе в собі суттєвий елемент маркетингової проробки.

В умовах гострої конкуренції вихід на ринок повинен починатися з пророблення концепції товару, позиціювання його в ринковому просторі і визначення цільових ринків, після чого розробляється комплекс заходів рекламної підтримки, спрямований на відповідні цільові аудиторії. Ігнорування всього цього комплексу заходів можливо лише по колу традиційних товарів, широко відомих українському споживачу. Асортимент таких товарів під дією імпорту невпинно звужується, що є однією із погано усвідомлюємих причин економічних труднощів, які потерпають українські підприємства.

3. Економічні наслідки зрушень в структурі кінцевого споживання. Ступінь відкритості української економіки сьогодні дуже великий. Якщо раніше в довгі технологічні ланцюги вітчизняного виробництва порівняно рідко вклинювалися імпортні складові, то нині існує черезполосиця: вітчизняний ланцюжок чергується з імпортним і т.д. Дешева імпортна продукція з'явилася не тільки на стадії кінцевої реалізації товарів, але і на всіх стадіях українського виробництва. Як на міжзаводському і внутрізаводському рівні багато елементів технологічних ланцюгів не витримали конкуренції і фактично перестали існувати. Разом з тим ті технологічні операції, які вітчизняний виробник в змозі виконувати на задовільному рівні, збереглися і в якій-то мірі навіть розширюються, але в основному за рахунок імпортних обладнання і комплектуючих.

Аналіз впливу імпорту на вітчизняну економіку в певних аспектах поглиблює розуміння процесів, що лежать в основі економічної кризи, яка в Україні має декілька причин. Хоча повний перелік цих причин потребує уточнення, наведемо деякі найбільш очевидні в порядку їх виникнення: розрив господарських зв’язків внаслідок послаблення та ліквідації механізмів централізованого управління; скорочення військового замовлення; розпад СРСР та РЕВ; різка зміна структури цін; вклинювання імпорту тощо.

На нашу думку, вплив останнього фактору нині домінує. Наплив імпорту можна охарактеризувати як глобальний виклик українській економіці. Імпортні товари, які лавиною хлинули на вітчизняний ринок, змінили споживчі стандарти, але мало торкнулися системи виробництва. Більш чи менш помітні процеси реконструкції здійснюються в тих виробництвах, які безпосередньо працюють на споживчий ринок. На попередні ж технологічні переробки ці процеси розповсюджуються слабо, оскільки реконструкція та забезпечення виробництва тут здійснюється в основному за рахунок імпорту. Тому, наприклад, вітчизняне машинобудування в основній масі повністю відсічено від структурної перебудови.

4. Проблеми внутрішньої реструктуризації підприємств. Поряд з технічною реструктуризацією виробництва перед українською економікою стоїть не менш важливе завдання термінової реструктуризації всієї системи трудових відносин. Сьогодні інтенсивність праці на українських підприємствах знаходиться на неприпустимо низькому рівні. Поширені грубі порушення технології, що знижує не тільки термін служби машин і обладнання, але і якість виробляємої продукції. Тривалі простої призвели до того, що на багатьох підприємствах люди втратили свою кваліфікацію, по суті розучилися працювати. Ці тенденції повинні бути переломлені, бо в противному разі українська промисловість ніколи не зможе стати конкурентоспроможною. Це вимагатиме прийняття жорстких і твердих заходів по підсиленню дисципліни та інтенсифікації праці.

Першочергові завдання, вирішення яких є необхідною умовою збереження внутрішнього ринку для українських продуцентів, можуть бути згруповані у 3 блоки.

1. Дослідження підтвердили тезу, що українська промисловість терміново потребує значних інвестицій. Разом з тим виявлений структурний аспект цієї проблеми, який свідчить, що здібність ефективно розпоряджатися інвестиціями існує тільки у тих підприємствах, котрі в технологічному ланцюзі розташовані близько до кінцевого споживача. Відносно часто ці підприємства мають можливості некапіталоємного розширення своїх виробничих потужностей. Однак, оновлення виробництва на більш віддалених з технологічної точки зору переробок потребує значних інвестицій, оскільки відтепер вони не в змозі ефективно забезпечувати підприємства, що працюють на кінцевого споживача. Це призводить до витиснення вітчизняної продукції з ринків засобів виробництва.
2. Дослідження засвідчили, що у конкуренції між вітчизняною та імпортною продукцією існує певний структурний аспект, пов’язаний не з галузевою чи асортиментною належністю товарів, а зі ступенем їх новизни для українських споживачів. Вітчизняні підприємства готові конкурувати з імпортними по колу традиційних товарів, де їх частка на ринку досить велика. Заповнення ж нових ринкових сегментів, правильне позиціювання своєї продукції, визначення цільових ринків та аудиторій для реклами - цей комплекс необхідних питань практично не вирішується вітчизняними продуцентами. Створення відповідних маркетингових служб є об’єктивно важким та капіталоємним завданням, хоч воно і не підходить повністю під стандартне визначення виробничих інвестицій. Сьогодні існують лише одиничні підприємства, на котрих ця задача вирішена принаймні на мінімально задовільному рівні. Відставання українських підприємств в галузі маркетингу створює додаткову небезпеку для подальшого зниження частки вітчизняних продукцентів на товарних ринках України.
3. Задача освоєння товарних ринків тісно пов’язана з необхідністю вирішення другого інституційного завдання, а - саме реструктуризації трудових відносин на підприємствах. Неякісний труд, грубі порушення виробничої і технологічної дисципліни, на жаль глибоко укорінилися на багатьох вітчизняних підприємствах. Для вирішення цієї проблеми потрібні законодавчі та інституційні рішення, які допоможуть ефективним власникам реально здійснювати економічну владу на підприємствах.