Напрями економічного розвитку
та раціонального розміщення
видавничо-поліграфічного комплексу України

Сучасний етап розвитку людства характеризують такими термінами як постіндустріальне, посткапіталістичне, постекономічне і, нарешті, інформаційне суспільство (О.Тоффлер, Д.Белл, Г.Кан, Р. Коєн). Ознаками такого суспільства є:

• перехід від індустріального до сервісного суспільства, в результаті чого змінюється співвідношення сфери виробництва благ та сфери послуг, відбувається розукрупнення важкої промисловості, диверсифікація виробничо-економічних систем;
• вирішальним стає значення теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій у всіх сферах економіки та людського життя (еліта в постіндустріальному суспільстві - це еліта знаючих людей і найважливішим ресурсом стає людський капітал, а чинником зростання національного продукту - прогрес знання та технології);
• нова інтелектуальна технологія перетворюється у ключовий інструмент системного аналізу і прийняття рішень, в першу чергу рішень, що стосуються економічного розвитку країни.

У зв’язку з цим інформація стає важливим продуктом та одним з основних товарів. Передумовами створення сучасного інформаційного поля є виникнення та розвиток інформаційних технологій, систем накопичення, обробки, передачі, збереження інформації.

Довгострокові тенденції зайнятості, зокрема, у розвинутих країнах світу, свідчать про те, що вже в минулому сторіччі найбільш зростаючими були сфери, які пов'язані з інформацією. Перш за все це відноситься до однобічних засобів комунікації - книг, журналів та газет.

Друковані засоби розповсюдилися в цілому як наслідок значних перетворень в швидкісній технології друку в останній чверті 19-го сторіччя Телекомунікації, що розпочалися з телеграфа та телефону, стали найважливішим “роботодавцем” після 1900 року З появою комп'ютеризованих картотек інформації та на їх основі з'явилися нові види послуг.

Розвиток інформаційних послуг включає три стадії прогресивного руху:

1. становлення промисловості по виробництву та розподілу інформації;
2. розширення номенклатури інформаційних послуг для всіх галузей промисловості;
3. створення широкої мережі інформаційних засобів на споживацькому рівні.

В цих умовах видавничо-поліграфічний комплекс, як сукупність підприємств по виготовленню друкованої продукції, не втрачає своєї значимості. Навпаки, його роль у забезпеченні інформатизації економіки та всього суспільства підвищується. Діяльність видавництв та поліграфічних підприємств включає 2 місії - просвітницьку або соціально - культурну (в т. ч. - створення та розповсюдження інформації) та організаційно – господарську, що спрямована на отримання прибутку.

Культурна місія видавничо-поліграфічного комплексу полягає в тому, що діяльність видавництв, поліграфічних підприємств та книготорговельних організацій є важливим фактором створення культурного середовища країни, формує світогляд та свідомість суспільства. Розвиток поліграфічних підприємств має також велике значення для формування ринкових відносин, виходу українського виробника на зовнішні ринки. Ступінь забезпеченості інформацією керівників, вчених, спеціалістів значною мірою впливають на зростання продуктивності праці.

Видавничо-поліграфічний комплекс має тісні зв’язки з іншими галузями, які забезпечують його обладнанням, папером, фарбами та іншими засобами виробництва. Він також повинен мати розвинену інфраструктуру, тобто сукупність проектних, наукових, маркетингових, консультаційних та інших організацій. Всі ці складні зв’язки повинні враховуватися при вирішенні питань розміщення продуктивних сил видавничо-поліграфічного комплексу, розвитку його науково-технічного та виробничого потенціалу.

Аналіз свідчить про те, що стан видавничої справи в сучасний момент характеризується різким зменшенням книг, що випускаються: за кількістю назв з 8362 найменувань в 1985 р. до 5535 в 1998 р., за загальним тиражем - з 155 млн. примірників. до 40,571 млн. примірників. Значно зменшилася питома вага видань українською мовою: з 89% до 60% - для журналів, з 65% до 35% для газет.

Причинами такої ситуації є загальні економічні проблеми країни, що викликає низьку платоспроможність населення, звужує рамки діяльності підприємств видавничо-поліграфічного комплексу, породжує їх невпевненість в майбутньому, не заохочує видавців робити довгострокові капітальні вкладення (а цикл створення та розробки книги може сягати 2-3 років).

Не меншими є і внутрішні проблеми галузі, головними з яких є такі:

• велике зношення основних фондів, що веде за собою низьку якість друкованої продукції і змушує споживачів цієї продукції замовляти її за кордоном;
• брак кваліфікованих управлінських кадрів для роботи в нових умовах;
• високий ризик діяльності, наявність конкурентів з закордону та з боку інших засобів масової інформації;
• низька оперативність випуску порівняно з новими засобами інформації.

Несприятливою для економічного розвитку видавничо-поліграфічного комплексу є податкова система - звільнення підприємств книготоргівлі від сплати податку на додану вартість незначно зменшує ціну книги по причині високої собівартості виготовлення продукції; виникають проблеми оподаткування продукції, що віддрукована за кордоном. Юридична база теж є недосконалою і вимагає доробки.

Разом з цим є і деякі позитивні зрушення: збільшилася кількість назв журналів з 206 до 717 назв (при цьому слід враховувати те, що загальний їх тираж зменшився з 170 млн. примірників. до 20 млн. примірників); кількість газет зросла з 1799 до 2206 назв (середній разовий тираж залишився сталим - 23 тис. примірників). Тобто, відбувається розширення асортименту продукції, що випускається.

Кількість малих підприємств поліграфічної промисловості за період 1991-1996 рр. зросла з 85 до 603 (тобто майже в 7 разів, в той час як по промисловості в цілому лише в 2,9 раза). Частка продукції малих підприємств в промисловому виробництві галузі складала в 1996 р. 20,1% (по промисловості в цілому - 2,5%), що обумовлюється введенням в дію об’єктивних законів ринку.

Книга, газети, журнали - це впливовий засіб розповсюдження не лише інформації, але і знань і ідей, засіб ведення пропаганди, тому значення комплексу для інформаційної безпеки вкрай важливе. Розвиток видавничо-поліграфічного комплексу вимагає державної підтримки книговидання, особливо української книги не на словах, а у справах, тобто перегляду методів оподаткування, надання пільг в оподаткуванні матеріалів та обладнання поліграфічної промисловості, що ввозиться з закордону, запобігання незаконного ввозу друкованої продукції, інтелектуального "піратства", розвитку культурних зв'язків з іншими країнами.

В рамках інформаційного суспільства розвиток видавничо-поліграфічного комплексу потребує також збільшення гнучкості управління, перебудови виробничих потужностей по створенню інформаційних продуктів, розвитку інформаційної інфраструктури, розробки системи дійових заходів по захисту авторських прав, розробки систем захисту учасників інформаційного простору, перекваліфікації кадрів та розвиток їх здібностей, скорочення денного робочого часу і, врешті - розвитку науки та освіти, як основи для отримання знань.

У розміщенні підприємств та організацій видавничо-поліграфічного комплексу спостерігається тенденція поступового розукрупнення великих і створення малих та середніх підприємств, але конкурентне середовище формується повільно. Оскільки невеликі капіталовкладення дозволяють організувати видавничо-поліграфічні центри в будь-якому місті країни, широке розповсюдження мають знайти малі поліграфічні підприємства (МПП), зокрема в невеликих районних центрах.

Дуже слабко розвинутою є на сьогодні інфраструктура видавничо-поліграфічного комплексу та його технічна база. В той час, як у розвинутих країнах та Росії активно розгортається процес створення інформаційно-фінансових груп, що надає їм великі інвестиційні можливості, в Україні цей процес ще не набув необхідного розвитку.

Слабо використовуються інноваційні можливості розвитку видавничої справи у галузі програмного, інформаційного та технічного забезпечення, зокрема, недостатньо використовуються можливості настільно-видавничих систем. Використання таких систем вимагає сучасного друкарського устаткування, адже в майбутньому має відбутися об’єднання функцій видавництва та поліграфії і поєднання функцій додрукарського та друкарського устаткування. Слід враховувати те, що у світі спостерігається розвиток офсетного способу друку, як найбільш продуктивного та якісного. Сучасні типографії мають потребу в високоавтоматизованих, екологічних та простих в експлуатації машинах.

Організаційно-економічні проблеми, які постають зараз перед видавничо-поліграфічним комплексом, потребують досліджень, метою яких має бути: визначення пріоритетів та головних напрямків розміщення продуктивних сил комплексу; обгрунтування заходів щодо реформування форм власності; прогнозування сталого розвитку виробничого і науково-технічного потенціалу комплексу з врахуванням попиту суспільства, ринкових організаційно-економічних змін, міжгалузевих зв’язків, ресурсних обмежень; підготовка відповідних пропозицій до законодавчих актів.