І зараз багато виступаючих наголошували на тому, що багато ще необхідних складових реформування не здійснено в Україні, а деякі з здійснених не дали бажаного результату. Я можу з більшістю з них погодитися, але хотів би задатися таким питанням: чому це так відбулося? Процес реформування започаткований був зверху. Держава його активізувала і проводить. Кадри, які працюють в інститутах держави, здійснюють цю роботу, і разом з тим ми залишаємося поза багатьма процесів, які б необхідно було здійснити. Саме це змушує нас оцінити ті заходи, що були здійснені, щоб подальші наші кроки на шляху поглиблення реформ принесли відповідний успіх.

Перш за все, декілька зауважень, що мають відношення до інститутів держави, які здійснюють процес реформування. Зрозуміло, що старі інститути з відомих причин були зруйновані. А з іншого боку, давайте задамося питанням: чи були створені всі ті інститути, які б в необхідній мірі забезпечили державу можливостями для здійснення відповідних кроків ? Мені здається, що в цьому розумінні склався певний інституційний вакуум і сьогодні ми не маємо відповідних сильних інститутів держави, спроможних проводити політику економічного реформування. Альтернативою сильній державі, що може забезпечити розв‘язання існуючих завдань, можуть бути демократичні інститути. З відомих причин ми можемо сьогодні засвідчити, що відповідних демократичних інститутів в Україні теж немає. І, таким чином, ми знаходимося в ситуації, коли немає ані сильних державних інститутів, ані відповідних прозорих демократичних процедур і сильних демократичних інститутів, які були б здатні цей процес забезпечувати.

Якщо подивитися на фактори, які зумовлюють наявність сильних інститутів держави, то для цього треба, перш за все, здійснювати необхідні витрати. Аналіз, який на сьогодні вдається провести, скажімо, на прикладі Китаю чи Польщі, що досягли успіху в реформуванні економіки, свідчить, що витрати на звичайний уряд і на ту частину функцій, які забезпечують трансформаційний процес, зростали, а скорочувалися витрати на оборону і т.д. Наприклад, витрати на звичайний уряд в Польщі після деякого зниження зростали. Ми ж весь час проводимо політику їх зниження і, зрозуміло, не можемо створити як відповідні інституції, так і реалізувати відповідні функції.

З іншого боку, процес формування демократичних інститутів теж йде досить незадовільним темпом. Хоча зауважимо, що в своїй основі він не може йти швидко, бо об‘єктивно формується еволюційним шляхом. Аналіз, який ми провели, показує, що сьогодні так званих недержавних організацій, через які люди можуть захистити свої, скажімо, права у відношенні до організацій, і таких, що забезпечують впровадження нових видів діяльності, охопили всього 2-3 відсотки населення. А в той же час десятки мільйонів людей фактично не мають можливості бути залучені до таких видів діяльності. Хоча ми пам‘ятаємо ще вислів Гегеля: “якщо громадянське суспільство не має перепон до свого розвитку, то народонаселення і його промисловість зростає”. Це говорить про те, що в ситуації, в якій ми опинилися, з огляду на необхідність створення перспектив, перш за все, для економічного розвитку, питання формування громадянського суспільства, всіх його складових, які б забезпечували активну позицію людей у всіх відношеннях, на сьогодні потребує досить серйозної уваги. І мені здається, що тільки через поступове формування громадянського суспільства ми, нарешті, дійдемо до того, що ті ліберальні реформи, на які ми наголошуємо, все ж таки відбудуться і вже тоді функції держави можуть носити зовсім інший характер. Тому адміністративна реформа, яка сьогодні почалася, мені здається повинна носити багато елементів відродження сильних інститутів держави. На цьому шляху, як мені здається, сьогодні є декілька дуже важливих перепон.

Перш за все, ми повинні змінити відношення до самої ролі цих інститутів, оскільки весь час ми ліквідовували старі інститути, не народжуючи нові, або народжуючи такі, які не виконували свої зобов‘язання.

Ще один дуже важливий елемент - це кадри, які працюють в сучасних державних інститутах. Особливість полягає в тому, що ці кадри не підготовлені до діяльності за функціональним принципом. І сьогодні, коли ми почали кроки в бік здійснення адміністративної реформи, я невпевнений, що ми до кінця пропрацювали ці проблеми і розуміємо, що цей перехід дуже важливий, а весь апарат зовсім по іншому має бути організований. Розбудова нового апарату - це надзвичайної ваги державна задача. Нам треба почати серйозну перепідготовку людей саме в цьому напрямку. Може скластися так, що ми зараз реформуємо за функціональними ознаками Кабінет Міністрів, але міністерства і відомства будуть працювати за галузевим принципом. І цей розрив збільшиться і реформа принесе негативні результати. Питання надзвичайної ваги і відома теза, що кадри вирішують все, але в цьому розумінні вона на сьогодні настільки актуальна, що ми повинні усвідомлювати, якщо зараз, коли відбувається ця реформа, ми не закладемо підвалини для підготовки кадрів, здатних по-сучасному здійснити задум реформ, відбудеться зміна кубиків-рубіків, тобто проста заміна одних організаційних структур іншими. Повинен відбутися перехід до нової парадигми управлінської діяльності. І мене турбує те, що проблема апарату, його підготовки до нової функціональної діяльності залишається поза межами відомих нам рішень. В подальшому це вимагатиме серйозної перебудови і тих самих міністерств, які залишилися поки що галузями.