Шановні колеги! Я вважав би за доцільне зауважити наступне. Якщо досі однією з найважливіших інституціональних передумов входження країни з перехідною економікою в ринкове середовище вважалися приватизація і корпоратизація структурних ланок економіки, то вже на сьогоднішній день (як це відзначалося практично в усіх доповідях) на передній план, не перекреслюючи роль приватизації, можна висунути ідею конкурентоспроможності як окремих підприємств та їх об’єднань, так і національної економіки в цілому.

Сучасні риси конкурентоспроможності проявляються в двох основних аспектах. Перше - це здатність Уряду мотивувати підвищення конкурентоспроможності національної економіки в цілому і, друге, - це реструктуризація господарчого комплексу України, яка повинна реалізовуватись на основі більш досконалої інвестиційної та інноваційної політики.

Збереження ж економічної ситуації в Україні, якою вона є на сьогоднішній день, як ми це бачимо, загрожує повним руйнуванням виробничого потенціалу країни. І якщо докорінно не змінити цю ситуацію, то рівень зносу, фізичного зносу мається на увазі, основних фондів, а особливо активної її частини, приведе за оцінками фахівців до технологічної катастрофи вже на протязі найближчих 5-10 років.

Як сьогодні відзначалося усіма виступаючими, не можна говорити, , про економічну безпеку України відокремлено, а саме відокремлено від проблем інтеграції її до європейської і світової господарської систем. І в цьому напрямку важливо, перш за все, розглянути і прийняти довгострокову стратегію, саме стратегію, підкреслюю, економічної інтеграції України в світову господарську систему.

Наша зовнішня економічна політика повинна будуватися, в першу чергу, на реальному національному прагматизмі. Так що, як бачимо, спектр проблем дуже широкий. Ми дякуємо всім учасникам від імені організаторів Круглого столу за їх пропозицій щодо напрямків вирішення цих проблем.