Ця Концепція мала бути реалізована через відповідну законодавчу базу, конкретні стратегії, концепції, державні та відомчі програми у різних сферах національної безпеки.

Серед основних напрямків державної політики національної безпеки України було визначено економічну сферу, зокрема, контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямований на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняного виробника.

Таким чином, Концепція визначала захист вітчизняного виробника у пріоритетних, в першу чергу експортоспроможних галузях економіки України, першочерговим завданням і обов’язком держави. Зовнішньоекономічна політика держави мала бути інструментом такого захисту. На жаль, положення Концепції не були реалізовані.

Саме тому Президент України Л.Д.Кучма у своєму виступі 14 грудня 1999 р. на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю поставив економічну складову, з огляду на її масштабність і наслідки, на перше місце з аспектів, які живлять корумпованість. Кожний восьмий з усіх скоєних злочинів припадає на правопорушення в економічній сфері. За оцінками Світового Банку, протягом останніх восьми років з України нелегально вивезено десятки мільярдів доларів. Президент України Л.Д. Кучма звернув увагу на небезпеку фактичної втрати керованості економічними процесами і тотальну криміналізацію зовнішньоекономічної діяльності. Він також відзначив, що економіка залишається найвразливішою ланкою перед злочинним і корупційним тиском через недовершеність початих перетворень, слабкість, а нерідко й відсутність реальних важелів державного управління.

Характерно, що на щорічній сесії групи Світового Банку і Міжнародного валютного фонду, яка проходила у Вашингтоні 28 вересня 1999 року, президент групи Світового Банку Дж.Вульфенсон у своєму виступі відмітив, що слабке державне управління може витіснити цілі країни і народи на периферію економічного розвитку, де вони і залишаться.

Тому, на сьогодні для України вирішення питання економічної безпеки через ефективне державне регулювання є по суті питанням її подальшого збереження як суверенної держави і можливості досягнення стратегічної мети, проголошеної Президентом України щодо економічного зростання та підвищення добробуту більшості населення України.

В умовах жорстокої конкуренції на світових ринках торгові партнери України проводять цілеспрямовану політику виключно виходячи з власних національних інтересів. Ця політика спрямована на розширення ринків збуту своєї продукції. Саме тому, Президент України Л.Кучма у своїй передвиборній програмі наголосив на тому, що державна політика має бути, в першу чергу, “проукраїнською”.

Свого часу переважала думка, що одностороння лібералізація зовнішньоекономічного режиму дозволить Україні якнайшвидше інтегруватись у світову економічну систему. Хоча, саме розвинені країни світу всупереч теоріям “вільної торгівлі” дуже активно використовують переваги протекціонізму для захисту власної економіки та підтримки національних експортерів.

Широкий спектр захисних заходів, спрямованих на підтримку і підйом власного виробництва, передбачають угоди ГАТТ/СОТ. Але їх використання потребує політичної волі і грунтовної підготовчої роботи з боку відповідних органів влади, спрямованої на розробку конкретного плану заходів та обгрунтування можливості їх застосування у відповідності з правилами та процедурами ГАТТ/СОТ.

Указ Президента України “Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/СОТ” від 27.07.96 №478 за два з половиною роки так і не був виконаний.

В Україні набув чинності ряд законів про захист вітчизняного виробника від субсидованих імпортних поставок та поставок, які є об’єктом демпінгу, але поки що вони активно не використовуються.

Слабкість позиції України призводить до того, що їй вже зараз відмовляють у праві використання механізмів державного регулювання, які передбачені міжнародним правом. При цьому слід розуміти, що без регулюючих функцій держави економічний простір займає тіньова економіка і мафія.

Україні забороняють використовувати стратегію економічного розвитку, яка поєднує ринкові механізми добросовісної конкуренції з протекціоністською політикою захисту конкурентноспроможних галузей економіки. Серед основних причин називається корупція у владних структурах. Це було закріплено в умовах надання Україні чергових траншів, які переважно спрямовувались на дерегуляцію, реструктуризацію та розвиток малого і середнього бізнесу. Хоча самі іноземні інвестори вважали корупцію ефективним інструментом прискореної лібералізації торгових режимів і забезпечення доступу своїх товарів на внутрішні ринки країн, які розвиваються.

На сьогодні для України дуже актуальним є питання вибору економічної моделі з огляду на національну безпеку держави. Черговий Меморандум економічного розвитку України, підготовлений експертами Світового Банку за участю ряду українських урядовців, пропонує Україні по суті назавжди відмовитись від застосування захисних механізмів, передбачених указами Президента України, законами України, угодами СОТ, обравши так звану модель відкритої економіки на ринкових засадах конкуренції. З точки зору національної безпеки держави потрібно було б проаналізувати згаданий Меморандум, інші рекомендації для Президента і Кабінету Міністрів України, що їх саме тепер часто публікують міжнародні фінансові організації та спонсоровані іноземними державами центри і розглянути їх на Раді національної безпеки і оборони.

Одним з ключових елементів забезпечення національної економічної безпеки є система технічного регулювання доступу продукції на внутрішній ринок. Розвиток цієї системи належить до компетенції Держстандарту України. Останнім часом у світі підвищується роль стандартизації і сертифікації у проведенні заходів, спрямованих на забезпечення національної безпеки, зокрема, якості експорту, захисту життя або здоров’я людини, тварин чи рослин, захисту навколишнього середовища, або запобігання шахрайським діям. Угода про технічні бар’єри в торгівлі СОТ визначає, що для досягнення згаданої вище мети, жодній країні не повинні створюватись перепони і вона може встановлювати такій рівень захисту, який вважає за потрібний. При цьому, слід враховувати, що інші захисні механізми національних економік, передбачені угодами СОТ, такі як тарифні та кількісні обмеження буде застосовувати все складніше, оскільки існує домовленість між країнами СОТ щодо зниження середньозваженого рівня тарифів до рівня 4-5% і заборони кількісних обмежень після 2005 року. Результати третьої міжміністерської конференції країн-членів СОТ у грудні 1999 року у м. Сієтл (США) підтвердили тенденцію зростання значення нетарифного регулювання, в першу чергу, технічного, у глобальній торгівлі. Було також відзначено, що лібералізація торгових режимів служить інтересам лише найбільш економічно розвинених країн і потужних національних корпорацій. Україна має врахувати досвід Сієтлу при визначенні умов приєднання до СОТ.

Науковці НАН України відзначали важливість збереження і розвитку національної системи стандартизації і сертифікації для забезпечення економічної безпеки України. Виходячи з цього, на спільному засіданні Президії НАН України і колегії Держстандарту 14 липня 1999 року було прийняте рішення про необхідність підготовки НАН України матеріалів з проблемних питань стандартизації, метрології, сертифікації та акредитації і подання їх до Ради національної безпеки і оборони України.

Існуюча система стандартизації та сертифікації, створена з метою реалізації права України як суверенної держави на національне технічне регулювання, відповідає меті та принципам ГАТТ/СОТ, міжнародних настанов ISO/IEC та європейських норм серії EN 45000. Українська система технічного регулювання (стандартизації та сертифікації) докладно аналізувалась в ході складних переговорів з Світовим Банком (СБ) щодо виконання умов кредитної угоди про позику на розвиток підприємств (EDAL). На основі всебічного аналізу експерти СБ прийшли до висновку, що українська система стандартизації та сертифікації створена з метою реалізації права України як суверенної держави на національне технічне регулювання, відповідає цілям та принципам ГАТТ/СОТ, положенням настанов міжнародних організацій з стандартизації та європейським нормам.

Законодавчою базою створення національної системи сертифікації є Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” від 10 травня 1993 року, підписаний прем’єр-міністром України Л.Д. Кучмою, яким Держстандарт визначений як національний орган з сертифікації, а також більше 30 законів і законодавчих актів України, в яких встановлені вимоги до сертифікації окремих видів продукції.

Національна система технічного регулювання визнана країнами - торговими партнерами України, які уклали з нею угоди у відповідності з положеннями статті 6 Угоди про технічні бар’єри в торгівлі, якими передбачена співпраця в галузі взаємного визнання результатів робіт з сертифікації.

На сьогодні в галузі стандартизації, метрології та сертифікації укладено 44 угоди з 31 країною, в тому числі 19 на міжурядовому рівні.

Реформування національних систем стандартизації, сертифікації та акредитації спрямоване на підтримку вітчизняного виробництва та захист конституційних прав громадян на споживання безпечної та якісної продукції і базується на прагненні України до інтеграції у світову економіку, вступу у Світову організацію торгівлі, реалізацію Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

На виконання доручення Президента України Держстандартом був підготовлений проект Концепції реформування національних систем стандартизації, сертифікації та акредитації, в основу якої покладені основні принципи Угоди про технічні бар`єри в торгівлі СОТ, принципи європейської системи стандартизації і оцінки відповідності, положення настанов міжнародних організацій ISO, IEC, а також багаторічний досвід роботи національної системи стандартизації і сертифікації. Концептуальні засади поетапного розвитку національної системи стандартизації і сертифікації були схвалені експертами ЄС. Реалізації основних положень Концепції має здійснюватись через розроблення і прийняття законів України “Про відповідальність постачальника за випуск і реалізацію неякісної та небезпечної продукції”, “Про стандартизацію та сертифікацію” та ряду інших, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.97 № 244 “Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів”.

Зокрема, реалізація Закону України “Про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію небезпечної і неякісної продукції” надасть постачальнику можливість вибору способу підтвердження відповідності своєї продукції нормативним документам, чинним в Україні. Підтвердження відповідності третьою стороною (сертифікація) залишиться лише для певних особливо потенційно небезпечних видів продукції, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Законопроект встановлює рівні умови конкуренції між вітчизняним виробником і імпортером, створює високоефективний механізм нагляду і контролю на споживчому ринку України, надає можливості постачальнику застосовувати декларацію про відповідність його продукції вимогам нормативних документів. 1 грудня 1999 року законопроект прийнятий Верховною Радою України у першому читанні, як і до цього проект Закону України “Про вилучення, утилізацію, перероблення, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції”.

Знаходяться на етапі узгодження з відповідними міністерствами і відомствами підготовлені Держстандартом проекти законів України “Про стандартизацію та сертифікацію” та “Про акредитацію”. Проект закону “Про стандартизацію та сертифікацію”, підготовлений з урахуванням директив Європейського Парламенту і Ради 98/34 та 98/48 щодо порядку надання інформації в галузі технічних стандартів та регламентів, директиви Ради ЄС 93/465 ЕЕС щодо модулів для різних фаз процедур оцінювання відповідності та правила надання і використання маркування СЕ. Що стосується проекту закону “Про акредитацію”, то при його підготовці були враховані положення Концепції акредитації і політики ЄС в галузі оцінки відповідності, положення Настанов ISO/IEC 62, 65 та європейських стандартів EN серії 45000. Проектом закону передбачено створення національної системи акредитації, у відповідності з міжнародними вимогами. Проекти зазначених законопроектів одержали позитивний відгук європейських експертів.

В Україні існують сили, які підтримують намагання із зовні добитися односторонніх поступок для доступу на український ринок імпортної продукції. Їм сприяють дії окремих інституцій, що створюються і діють в Україні і які фінансуються за кошти платників податків інших країн, щодо підтримки аматорських пропозицій стосовно “реформування” українських систем сертифікації та акредитації. Під прикриттям гасел невідповідності української системи технічного регулювання міжнародній та європейській практиці, пропонується розподіл єдиної системи технічного регулювання на окремі відомчі або галузеві системи сертифікації. При цьому ті, хто готує подібні пропозиції, посилаються на “прогресивність” і “європейськість” російського досвіду. Хоча, цей досвід чітко показує, що відомчий підхід до підтвердження відповідності призводить до створення штучних бар’єрів в міжнародній торгівлі через складність, непрозорість, дублювання функцій та збільшення часу і вартості робіт щодо підтвердження відповідності. В першу чергу, російські виробники висловлюють незадоволення подібною системою через необхідність отримувати декілька сертифікатів у різних відомчих системах на один вид продукції, а перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Російській Федерації, на декілька порядків більше, ніж існуючий на сьогодні в Україні.

У грудні 1999 року у ряді регіонів України пройшли громадські слухання з питань регуляторної реформи і контролю за якістю і безпекою продукції. Слухання були організовані за кошти ряду іноземних організацій. Учасникам слухань нав`язувалась думка про необхідність роздрібнення існуючої системи технічного регулювання на відомчі системи сертифікації і акредитації. Незважаючи на це учасники слухань прийняли звернення і направили його до Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національної ради з питань якості при Президентові України щодо підтримки шляхів реформування національних систем стандартизації, сертифікації і акредитації, запропонованих Держстандартом через прийняття законів України "Про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції", "Про стандартизацію і сертифікацію", "Про акредитацію" та інших законів прямої дії, які регулюють питання якості і безпеки окремих видів продукції.

У разі впровадження в Україні системи технічного регулювання, основаної на відомчому принципі, у торгових партнерів України з’явитися реальні підстави вимагати від України ліквідувати її як таку, що дійсно не відповідає вимогам угоди ТВТ ГАТТ/СОТ, УПС та інших міжнародних зобов’язань України. Можливо тому, найбільші торгові партнери України такі, як США, ЄС, Японія, Канада поки що ухиляються від ведення переговорів з Україною про укладення двосторонніх угод про взаємне визнання оцінки відповідності, але в той же час, не можуть звинуватити Україну у невідповідності системи її технічного регулювання міжнародним та європейським засадам. Це підтвердила участь Голови Держстандарту Т.Кисільової у Міжнародній конференції з питань структурних реформ в Україні (3-4 грудня 1999р.) та участь першого заступника Голови Держстандарту Ю.Рубана в 6-му засіданні Комітету з торгівлі та інвестицій українсько-американської міждержавної комісії (5-10 грудня 1999р. м. Вашингтон).

Серед першочергових заходів, які забезпечать економічну безпеку України у сфері технічного регулювання, мають бути прийняття Концепції реформування національних систем стандартизації, сертифікації та акредитації, проектів законів України "Про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції", "Про стандартизацію і сертифікацію", "Про акредитацію", підготовлених Держстандартом і схвалених більшістю міністерств, відомств, НАН України, громадськими організаціями, вітчизняними виробниками. При цьому слід розуміти, що це не дасть очікуваного ефекту, якщо одночасно не буде проводитись послідовна державна політика в інших сферах економіки. Зокрема, якщо під виглядом дерегуляції держава буде усунута від регулювання економічними процесами для забезпечення потреб трейдерського і торгово-фінансового капіталу в національних інтересах інших країн.

Нинішня ситуація вимагає скоординованої роботи і підвищення ефективності усіх структур, відповідальних за економічну безпеку держави. До цього часу не прийнята Концепція економічної безпеки держави, яка б передбачала конкретні заходи, спрямовані на захист національних економічних інтересів.

Прийняття такої Концепції дозволило б отримати критерії оцінки діяльності державних службовців, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Президент України на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю вимагав докорінної перебудови роботи і досягнення конкретних результатів від усіх, хто причетний до вирішення цих питань. На цьому етапі підвищується роль Ради національної безпеки і оборони, яка має впровадити систему здійснення постійного моніторингу щодо стану внутрішнього ринку та впливу тих чи інших законодавчих та нормативно-правових актів у сфері економіки на рівень національної економічної безпеки.