Мандибура
В.О. |
Подолання “тінізації” економіки ні в якому разі не можна розуміти як насильницьке знищення всіх структурних складових “тіньової” економіки. Світова практика доводить, що тільки силовими методами і наскоком цієї проблеми не вирішити. Це є поступовий процес передусім її декриміналізації шляхом створення якісно нової правової системи.
При цьому необхідно застосовувати різні підходи і диференційовані методи впливу держави на окремі складові тіньової економіки такі, як: 1) “сіра” економіка; 2) “темно-сіра” економіка; 3) “кримінально-чорна” економіка і, нарешті, 4) “криваво-чорна” економіка.
Наприклад, уряд Сполучених штатів не звертає уваги на доходи громадян, які не перевищують 2000 доларів на рік (і такої ж суми на кожного утриманця). До того ж платники податків США мають стандартні скидки, що становлять 3000 доларів на рік на окремого платника податків і 5000 доларів на рік для сімейної пари, що заповнює спільну декларацію.
В той же час в Україні на сьогодні податком на доходи обкладається сума, що еквівалентна 40 доларам США на рік або 3 долари 25 центів на місяць чи 15 центів на день. Тобто рівень неоподатковуваного мінімуму в Україні у 125 разів є нижчим ніж у Сполучених Штатах. В той же час навіть для країн Латинської Америки доход на рівні 1 долара на день вважається фахівцями ООН вкрай злиденним.
2. З метою прискорення легалізації “темно-сірої” економіки і переходу її в легальну, офіційну економіку необхідно реалізувати комплекс конкретних заходів.
По-перше, необхідно провести економіко-правову інвентаризацію з подальшою відповідною декриміналізацією більшості з існуючих проявів так званих “тіньових” правопорушень, залежно від ступеня їхньої соціально-економічної небезпеки.
Основним напрямом тут повинен стати такий підхід, за яким переслідування, покарання і стягування вартісно-майнової компенсації може бути застосовано до тих конкретних підприємців, які своїми шахрайськими протиправними діями завдали реальних збитків своїм партнерам, клієнтам, приватним особам.
По-друге, необхідно пом`якшити і диференціювати штрафні санкції і покарання за суттєво нешкідливі правопорушення.
Практика (у тому числі міжнародна) свідчить, що невеликі, але неминучі суми штрафів, що будуть неодмінно накладатися на порушників, скажімо, акцизних правил торгівлі, будуть більше сприяти дотриманню законів з боку “тіньовиків”. У той час як надвисокі штрафні санкції, навпаки, сприяють приховуванню таких порушень.
По-третє, необхідно усунути існуючі дискримінаційні елементи, що на цей час мають місце в чинному законодавстві, та підвищити ефективність захисту прав власності й інтересів підприємців з боку державної влади.
У цьому напрямі акцент слід зробити на тому, що процес удосконалення кримінального законодавства сьогодні значно відстає від розвитку приватної власності та підприємництва. Так, у Кримінальному кодексі до цього часу ще немає такого поняття, як захист прав приватної власності (індивідуальної, акціонерної, корпоративної). Необхідно також розмежувати розподіл норми кримінального законодавства щодо здійснення захисту різних форм власності, взявши за основу поняття — “чуже майно (власність)”.
Вбачається, що широкий доступ суб`єктів приватної підприємницької діяльності до надзвичайно потужних і ще не задіяних потенційних можливостей державного правового захисту особистих майнових прав може стати достатнім стимулом і необхідним гарантом полегшення процесу легалізації “тіньової” економіки.
По-четверте, слід значно спростити та суттєво скоротити кількість державних інстанцій, а також кількість обов`язкових візитів підприємців до державних установ і організацій для реєстрації та виконання багаторазової звітності, податкових платежів та інших надмірних бюрократичних вимог.
Тобто на порядку денному гостро стоїть питання оптимальної економіко-правової дерегуляції підприємницької діяльності у приватному секторі економіки.
По-п’яте, слід також налагодити правову та організаційно-кадрову роботу з метою підвищення рівня професіоналізму, цивілізованості державного апарату та посилення його відповідальності за прояви неуважного і некоректного відношення до підприємців усіх форм власності, тобто створити правове поле відносин держслужбовців і підприємців.
Здійснення конкретних та ефективних правових та організаційно-процедурних заходів, спрямованих на захист і звільнення підприємців з лещат тотальної корупції, з одного боку, і кримінально-мафіозного рекету, з іншого, є однією з головних і необхідних умов обмеження небажаної “тінізації” економіки.
Необхідно, по-перше, прийняти пакет законодавчих актів, які б посилювали захист приватної та публічної форм власності, забезпечували надійну правову захищеність підприємців;
По-друге, розробити механізми впровадження програми легалізації “тіньових” капіталів, передусім тих, які не мають кримінально-кривавого та національно небезпечного походження (включаючи гарантії амністії для капіталів, що мають повернутися з-за кордону);
По-третє, зосередити роботу репресивного і правоохоронного апарату на локалізації організованої злочинності та кримінальних промислів;
3. Що стосується “кримінально-чорної” та “криваво-чорної” складових “тіньової” економіки, передусім потрібно ліквідувати існуючі зони правового вакууму, що провокує поширення процесів “тінізації” і криміналізації вітчизняної економіки. Значні прогалини, що існують нині у чинному законодавстві, не дають можливості, навіть за умови виявлених конкретних (за світовими стандартами) злочинів у сфері ринкових відносин, притягувати до відповідальності порушників.
Отже, чим швидше держава буде спроможна занурити власну економіку, що реформується, у нове, нормативно-правове середовище, тим більше можливостей з`явиться щодо обмеження економічно небезпечних, передусім, кримінальних складових ”тіньової” економіки.
Яких же законів не вистачає для подолання масштабної “тінізації” і криміналізації економіки?
По-перше, це стосується законодавчої бази, яка обмежить використання державної власності (її капіталу, фінансів, природних ресурсів) з метою особистого і групового збагачення.
По-друге, законодавчої бази, що обмежить можливість чисельних фінансових шахрайств та проявів нечесного бізнесу і протиправної конкуренції (особливо застосування у цій боротьбі кримінальних структур).
По-третє, законодавчої бази, що максимально обмежить можливість ухилення від оподаткування доходів громадян (передусім високих і надвисоких).
І, нарешті, по-четверте, обмеження таких протиправних дій у сфері фінансово-банківської діяльності та фондового ринку як: псевдопідприємництво і псевдобанкрутство; створення біржової паніки; організованої курсової гри; перепродажу пільгових кредитів; проникнення у комп`ютерні мережі і системи кредитно-банківських установ та багато інших злочинів.
Тобто мова йде про ті злочини, які вже давно визначені світовою юридичною практикою як кримінальні.
До правової бази, що вкрай необхідна для подолання найбільш економічно небезпечної кримінальної складової економіки, можна віднести розробку і затвердження наступних законодавчих актів.
Перше. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України в частині: 1) посилення відповідальності за порушення бюджетного законодавства та нецільове використання бюджетних коштів; 2) посилення відповідальності за економічні злочини, що завдали збитків державі; 3) посилення відповідальності громадян та посадових осіб за приховування доходів і ухилення від повної та своєчасної сплати податків; 4) посилення відповідальності за контрабанду і ухилення від сплати мита (ввізного та вивізного) та інші законодавчі акти, що мають попереджати і карати злочинність, яка можлива у кредитно-банківській системі.
Друге. про “відмивання” грошей та посилення кримінальної відповідальності за операції, пов`язані з “відмиванням” грошей.
Третє. Про попередження зловживань і злочинності на ринку цінних паперів.
Четверте. Про джерела походження первинного (стартового) капіталу.
Окремо необхідно виділити законодавчі акти, спрямовані на обмеження “тінізації” економіки в сфері грошово-кредитних відносин, які необхідно прийняти найближчим часом:
І ще одне. Світова практика свідчить про певний відхід від презумпції невинності в процесі підтвердження легітимності доходів. Тому статтю 94 Кримінально-процесуального кодексу необхідно посилити, доповнивши пункт 6 наступною нормою: “Приводом для порушення кримінальної справи є також наявність у власності фізичної (або юридичної) особи нерухомості, майна, коштовностей, грошової та валютної готівки, антикварних та художніх виробів, депозитів, цінних паперів тощо, реальна вартість яких не відповідає рівню фактичних доходів, що були оподатковані і джерела походження яких не можуть бути підтверджені на законних підставах”.
На завершення необхідно підкреслити, що від того, чи будуть спроможні владні структури відрізнити та раціонально диференціювати “тіньові” правопорушення за рівнем їхньої об’єктивної соціальної небезпеки та економічної шкоди і відповідно застосовувати до них диференційовані санкції, буде передусім залежати створення необхідних умов для подальшої легалізації тимчасових учасників “тіньового” підприємництва. Тобто, мова йде про тих суб`єктів “тіньової” економіки, діяльність яких не нанесла значних збитків суспільству, на відміну від дійсно небезпечних кримінальних і насильницьких елементів організованої злочинності. Від цього залежатиме не тільки успіх боротьби із злочинністю, але й суттєво підвищаться потенційні можливості прискорення економічного, соціального і духовного відродження України.