Президент України Л.Д.Кучма на урочистому засіданні, присвяченому 8-й річниці незалежності України зауважив: “Економіка має бути предметом нашої постійної та пильної уваги і тому, що саме в цю сферу змістилися можливі загрози національній безпеці”. Сьогодні ми маємо визнати, що переважна більшість важливих рішень, які закладали основи стратегічного економічного розвитку України після набуття незалежності, часто приймалися без належного наукового обґрунтування (під гаслом “ринок все відрегулює”) і врахування національних інтересів. Тому перші роки існування Української держави позначені руйнуванням значного економічного потенціалу. Як наслідок, економічний потенціал України, який є матеріальною основою національної безпеки, сьогодні надто ослаблений.

Лише створення власної системи економічної безпеки дасть можливість уникнути можливих руйнівних наслідків швидкого відкривання національної економіки, забезпечити її конкурентоспроможність, захистити вітчизняного товаровиробника й ефективно взаємодіяти з міжнародними фінансовими та економічними структурами.

Проблема економічної безпеки України має кардинальне значення не лише в рамках сфери національної безпеки, а й у контексті загального рівня розвитку країни. Адже фактичний стан розвитку економіки дозволяє констатувати відсутність відчутних позитивних зрушень, а на основі зробленого аналізу динаміки змін основних макроекономічних показників можна відзначити прогресуючу деградацію економіки України. Це зумовлює виняткову увагу до проблеми економічної безпеки, яка поєднує питання розвитку економіки України із пріоритетами та національними інтересами держави.

Не зважаючи на важливість, значення та роль даного поняття у господарській системі країни, до цих пір воно практично не було досліджене вітчизняними науковцями. Саме тому мною написана монографія “Економічна безпека України”, мета якої полягала у визначені ролі та завдань економічної безпеки, тих її складових, які безпосередньо впливають на рівень розвитку економіки, а також її ролі та місця в системі світової економічної безпеки. Книга складається з п’яти розділів.

Розділ 1. Сутність і сучасний стан економічної безпеки України. Тут розкриваються концептуальні засади економічної безпеки, а також подається аналіз соціально-економічного стану України упродовж останніх семи років реформування економіки країни.

Розділ 2. Основні складові економічної безпеки України. У розділі дана стисла характеристика складових економічної безпеки, а також визначається ступінь значущості кожної з них. Найбільше смислове навантаження несуть підрозділі 4 і 5, де сформульовані визначальні заходи щодо побудови нової господарської системи України.

Розділ 3. Економічна безпека підприємства. Визначається, що важливим завданням економічної науки і практики господарської діяльності підприємств в умовах загальної економічної і суспільно-політичної кризи є розробка і практичне застосування системи забезпечення економічної безпеки підприємств. У розділі визначаються основні загрози економічній безпеці підприємства в сучасних умовах та подаються рекомендації щодо їх усунення і запобігання.

Розділ 4. Геоекономіка в контексті економічної безпеки. На основі різних теоретичних поглядів та дослідницьких робіт сформульовані основні засади концепції глобальної безпеки у багатополюсному світі. З огляду на це сформульовані основні умови, виконання яких дозволить України подолати кордони, побудовані перед нею Заходом, і увійти до світової спільноти як рівноправний партнер.

Розділ 5. Система забезпечення економічної безпеки України. Тут викладені основні принципи раціоналізації механізмів вироблення рішень нормування економічної політики.

Для висвітлення зазначених проблем у роботі поставлено такі завдання:

• аналіз досвіду початкового етапу економічного реформування;
• визначення нових підходів у дослідженні економічної безпеки держави, ролі та місця України у світовій економічній системі;
• дослідження процесу економічної кризи та шляхів її подолання;
• розробка пропозицій щодо структурного реформування господарської системи України на всіх рівнях; визначення стартових позицій відродження та розвитку економічної системи України;
• пропозиції щодо ефективного використання ресурсів України.

• розробка моделі трансформації економічної системи держави в економіку складного типу;
• рекомендації щодо стратегії і тактики забезпечення економічної безпеки;
• розкриття ролі та значення для економічного зростання держави економічного потенціалу, зосередженого в оборонній сфері;
• розкриття ролі та значення інформаційної безпеки та її вплив на економічну безпеку держави.

У даному дослідженні, виходячи із стратегічних цілей економічного розвитку України, мною окреслено стратегічні національні інтереси України в умовах її інтеграції до світової економічної системи, а також визначені основні загрози економічній безпеці України.

Адже сьогодні перед Україною постало питання, що полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися у світову економіку, з одного боку, та забезпеченням внутрішньої економічної інтеграції, захистом свого внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національних інтересів, з другого. Ситуація постійно загострюється через відсутність аналізу нового міжнародного економічного порядку у розв’язанні глобальних господарських проблем. І подолати ці суперечності можна лише на основі захисту національних інтересів, контролю держави за ефективним використанням власних природних та інших ресурсів, досягнення високого рівня виробництва і якості продукції, що забезпечують її конкурентоспроможність і дозволяють на рівних, справедливих умовах брати участь у світовій торгівлі, коопераційних зв’язках та обміні науково-технічними досягненнями. Основою успішного здійснення економічних реформ в Україні має стати забезпечення розвитку та росту продуктивних сил, єдиним шляхом досягнення яких є розробка нового механізму, здатного працювати в інтересах всього суспільства і об’єднати полюси сьогоднішнього протистояння.

Сподіватись сьогодні на ефективність хаотичних ринкових реформ безглуздо – вони не діють через відсутність господарського механізму функціонування економіки держави. Економічна лібералізація суб’єктів господарювання відбувалася без створення відповідних ринковій системі інституціональних форм регулювання економіки. Як наслідок, у періоди найменшого втручання держави в економічні процеси у надмонополізованій економіці країни почали спостерігатися сплески інфляції, особливо інфляції витрат. Так, упродовж останніх років темп інфляції в Україні становив: 1991 р. –290%; 1992 р. – 2000%; 1993 р. – 10156%; 1994 р. – 401%; 1995 – 181,6%; 1996 –39,7%; 1997 – 10,1%; 1998 – 20,1% . При цьому понад 50% всіх кредитів, виділених НБУ протягом 1993 року, було надано уряду переважно на покриття дефіциту державного бюджету.

Проте не меншу небезпеку становить штучне стримування інфляції, локалізоване, відірване від зовнішньоекономічних процесів, що врешті призводить не лише до викривлення економічного механізму, а й до розбалансування, а в деяких випадках – і до розриву грошових та товарних потоків. Дотримання жорсткого фіскального курсу створює “кризову спіраль”, при якій недобір податків веде до чергового скорочення бюджетних витрат, а це, в свою чергу, депресивно впливає на економіку і спричиняє ще більший недобір податків. Жорсткий монетарний і фіскальний курс, що нав’язується уряду України МВФ, був певною мірою виправданий у період дуже високої інфляції, але явно суперечить нинішнім умовам. Продовження такої політики обумовить лише подальше абсолютне падіння реального обсягу ВВП.

І це при тому, що вже сьогодні спад ВВП перейшов критичну межу – 2/3 від рівня 1990 року. За підсумками 1998 року ВВП скоротився у порівняних цінах на 1,7% до рівня ВВП 1997 року. Обсяг промислової продукції протягом перших п’яти місяців 1999 року скоротився на 2,7% порівняно з аналогічним періодом 1998 року, а обсяг сільськогосподарської продукції за 1998 рік – на 8,3% порівняно з 1997 роком.

Великий обсяг зовнішніх запозичень, а також вересневий фінансовий обвал гривні призвели до значного зростання обсягу державного боргу України. Вкрай важка ситуація матиме місце у 2000 році, коли необхідно буде сплатити кредиторам 3,2 млрд. дол. США, тобто більше 60% загальної суми доходів Держбюджету України на 2000 рік. Якщо ми не реструктуруємо борг, то зумовимо знищення бюджетної сфери, в першу чергу соціальних програм. І це тоді, коли соціальне зубожіння і без того перетворилося у головну загрозу майбутнього людства. Адже лише за 5 років (1987-1992 рр.) розрив між 10 найбільш багатими і 10 найбільш бідними країнами за розміром ВВП на душу населення збільшився з 37 до 44 разів.

На основі аналізу причин кризи, проведеного в процесі роботи над дослідженням, мною було зроблено висновок, що механізм відтворення господарської системи слід будувати на принципах підпорядкування економічної системи розширеному відтворенню кінцевого внутрішнього продукту (замість досягнення прибутку), стратегічного планування і поєднання планових, ринкових та інших механізмів управління й регулювання в рамках збалансування складових дворівневої економіки, орієнтації на національні кадрові, наукові, виробничі, сировинні, фінансові ресурси, надання пріоритету стратегії перед тактикою, суспільним інтересам перед вузькогруповими, наукоємним, екологовідтворювальним і ресурсозберігаючим технологіям.

Саме дворівнева економіка передбачає функціонування в органічній взаємодії і взаємодоповненні державного управління та методів саморегулювання ринкового середовища, що у подальшому дасть змогу досягти оптимального впливу на процес суспільного відтворення (макроекономічні параметри, галузеві структури виробництва, ціни і грошово-фінансові потоки) для підтримки економічної безпеки України.

1. Визначити єдиний напрямок структурної перебудови економіки держави та скоординувати зусилля законодавчої, судової, виконавчої влади.
2. Віддати пріоритет розвитку науки, нових технологій та освіти з тим, щоб економічне будівництво спиралося на науково-технічний прогрес та підвищення якісного стану трудових ресурсів.
3. Домогтися раціонального врегулювання та збалансованості суспільного виробництва, адже господарська система може ефективно працювати лише тоді, коли грошову масу буде збалансовано. Зайві гроші шкідливі, бо вони спричиняють інфляцію. Нестача їх призводить до ще гірших наслідків, адже веде до зупинки виробництва та розриву економічних потоків.
4. Розробити методичні вказівки щодо розробки та складання планів і прогнозів соціального й економічного розвитку держави, окремих регіонів та областей, що дасть можливість скоординовано провести аналіз стану та розробити заходи щодо структурної перебудови економіки України.
5. З метою забезпечення керованості народним господарством здійснити перехід усіх секторів економіки на систему національних рахунків та міжгалузевих балансів, але на новій методичній базі із застосуванням системи управління проектом на основі найсучасніших досягнень менеджменту та закритих мережевих систем.
6. На основі всебічного аналізу стану виробничого сектора економіки, а також відповідно до натурально-вартісного балансу визначити перелік та обсяги оптимально-необхідних для України сировини, товарів та послуг. На підставі розрахунків та результатів аналізу зовнішньої торгівлі здійснити оптимізацію експортно-імпортного сальдо країни.
7. Економічними методами обмежити ввезення імпортних товарів. Цей захід окрім сприяння розвитку вітчизняного товаровиробника дозволить зменшити відплив капіталу за кордон через тіньову економіку.
8. 8 Впровадити систему жорсткого контролю над використанням амортизаційних відрахувань за їх прямим призначенням у повному обсязі.
9. Подолати штучно створену кризу неплатежів, яка заблокувала весь процес відтворення і економічного кругообігу.
10. Під час проведення аналізу стану економіки України визначити стратегічні напрямки розвитку та пріоритетні галузі народного господарства.

Правильний вибір є стратегічним аспектом здійснення ефективних структурних трансформацій. Без вироблення цілісної державної політики у сфері економічної безпеки України та забезпечення її реалізації неможливе вирішення проблем виходу з економічної кризи, створення ефективного механізму соціального захисту населення, стабілізації політичних процесів. Головною метою створення економічної системи держави має бути побудова траєкторії економічної динаміки – перехід від кризового спаду до економічного оживлення, а потім підйому і забезпечення стабільного розвитку на новому, більш високому рівні. Тобто іншими словами створення нової системи економічного зростання.