Сухорукова
О.А. |
Реформування
відносин власності та
оргструктур в
інформаційній сфері
В розвинутих країнах структура видавничо-поліграфічної галузі є досить складною, організаційні форми набувають різного вигляду, основними серед них є:
Французький концерн "Груп де ля сите" включає об'єднання "Лярусс", "Робер Лаффон", "Натан". Концерн "Хольц брінк" включає німецькі видавництва "Дремер- Кнаур", "Фішер", "Ровольт", британське - "Макміллан", американські - "Хенрі Холт", "Фаррар”, “Штраус & Жиру", журнал "Сайєнтіфік Амерікен"; концерн "Бертельсманн" включає біля 300 німецьких та зарубіжних фірм. Американський концерн "Рендом Хауз" включає видавництва та об’єднання "Альфред Кнопф", "Пантеон Букс", "Краун Паблішинг Груп", "Баллантайн", мережу книгорозповсюдження, рекламні агенції тощо.
Відбувається створення "медіа-холдингів" і в Росії. Прикладами є медіа-холдинг "Альфа-ТВ, медіа-имперії групи "Мост", РАО "Газпром". Не виключається участь в них іноземних учасників. Наприклад, в медіа-холдингу "Альфа-ТВ" ймовірно прийме участь крупна французька група Carat (спеціалізується у всьому світі на media-buying - закупці рекламного часу, бере участь в Росії у низці спільних проектів з групою "Сегодня" - "Комсомольская правда"). З 1999 р. РАО "Газпром" веде активну інформаційну політику через "Газпром-медіа", що об’єднує низку ЗМІ, в яких РАО має пакети акцій (у т. ч. в телекомпаніях НТВ, ОРТ, газетах "Труд", "Рабочая трибуна"). Завданням "Газпром-медіа" є поліпшення іміджу РАО “Газпром” у зв’язку з його проникненням на міжнародні ринки цінних паперів і початком крупних проектів у Європі та Азії.
Отже поряд із створенням малих та середніх підприємств в інформаційній сфері створюються великі угрупування ЗМІ. Виникнення медіа-імперій викликається бажаннями великих компаній диверсифікувати діяльність задля збільшення прибутку, впливати на політику, використовувати ЗМІ у конкурентній боротьбі.
В Україні ці процеси практично не розвиваються. Однією з причин є недосконалість законодавчої бази. Відносини у видавничої сфері України регулюються законами "Про видавничу справу" від 05.06.97 № 318/97-ВР, "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16.11.92 № 2782 - ХІІ, "Про авторське право та суміжні права" від 23.12.93 № 3792 -ХІІ, "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23.09.97 № 540/97-ВР, іншими правовими актами. 25 лютого 1995 р. затверджена Державна програма розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 р. Проте, передбачені заходи не призвели до покращання стану видавничо-поліграфічного комплексу.
В той же час у Росії відбувається розвиток видавничої діяльності і цей досвід є для нас важливим з огляду на фактичне існування єдиного інформаційного простору. Головним документом, що регламентує видавничу діяльність у РФ, є "Тимчасове положення про видавничу діяльність в РСФСР" від 17.04.91, №211, "Закон про засоби масової інформації" від 27.12.91, № 2124-1, Федеральний закон “Про державну підтримку засобів масової інформації і книговидання РФ" від 01.12.95, №191-ФЗ.
"Тимчасове положення про видавничу діяльність в РСФСР", як і Закон України "Про видавничу справу", визначають поняття видавничої справи, права та обов'язки її суб’єктів. В Законі України, крім того, визначені напрями державної політики у цій сфері, особливості приватизації, умови функціонування Книжкової Палати, умови реєстрації видавців, виробників та розповсюджувачів продукції, обмеження у видавничій справі, умови міжнародного співробітництва.
Важливими правовими актами є закони про підтримку видавничої справи. Закон РФ регулює порядок державної підтримки ЗМІ і книговидання, умови приватизації підприємств цієї сфері. Під державною підтримкою розуміється сукупність заходів, що здійснюються державою для забезпечення прав громадян на об'єктивну інформацію і незалежнсть ЗМІ. Підтверджується рівноправність підприємств всіх форми власності.Подібний Закон України, як це випливає з його назви, спрямований лише на підтримку періодичних ЗМІ. Закон визначає підстави та умови надання державної підтримки ЗМІ, податкове, митне, валютне, тарифне регулювання, умови державної підтримки районних та міських газет і телебачення, умови розповсюдження інформаційної продукції, особливості приватизації в інформаційній сфері, заходи по соціальному захисту журналістів. Книговидання лишається поза межами цього Закону.
Окремо слід розглянути заходи щодо податкового митного, валютного і іншого фінансового регулювання.Отже, досвід РФ має бути врахований та використаний в процесі формування правових засад інформаційної діяльності в Україні. Необхідним є удосконалення національного законодавства для підтримки вітчизняного книговидання. В законодавстві має бути передбачений більш широкий спектр пільг для видавничих, поліграфічних, книгорозповсюджувальних організацій, зокрема, звільнення від ПДВ операцій по випуску та виготовленню видавничої продукції, звільнення від оподаткування прибутку від випуску продукції наукового, культурного, освітнього значення в частині, що зараховується в бюджет, а також прибутку, що спрямовується на розвиток матеріально-технічної бази, поширення на книговидання пільг, встановлених для ЗМІ. Правовими документами мають бути більш чітко окреслені умови приватизації і створення видавництв та інших організацій видавничої галузі. Важливим є також усунення протиріч в законодавстві. Це є необхідним для підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного видавничо-поліграфічного комплексу, створення децентралізованих джерел інвестування інформаційної сфери, забезпечення інформаційної безпеки України.