Розвиток економічних зв’язків з Росією має сприяти формуванню та розвитку торговельних відносин на рівноправній та взаємовигідній основі, раціональному використанню ресурсного, виробничого, науково-технічного потенціалу і транспортної інфраструктури України, розвитку міжрегіонального, у тому числі прикордонного економічного співробітництва.

Росія - найкрупніший торговий партнер України серед країн СНД. На жаль, внаслідок кризи товарообіг між країнами значно знизився. Якщо в 1996 рр. частка Росії в товарообігу України складала 45%, то в 1997 р. - 36,9%, в 1998 - 36,5%, в 1999 рр. - близько 34,3%. В результаті серед торгових партнерів України останнім часом Росія посунулася з 4 на 7 місце.

В Україні добре розуміють, що не можна втрачати ємний російський ринок і важливі для неї коопераційні зв’язки. З іншого боку, Росія теж зацікавлена у використанні української транспортної інфраструктури, кооперуванні технологічно пов’язаних підприємств обох країн. Тому вирішення стратегічних питань розвитку економічних відносин як для України, так і для Росії є сьогодні пріоритетним завданням. Політичні діячі України і Росії кваліфікують відносини між країнами як стратегічне партнерство, а це - вищий тип відносин, глибока система спільної стратегії і тактики держав, геоекономічні інтереси яких та стратегія їх реалізації є близькими або збігаються.

Президент України Л.Кучма неодноразово заявляв, що на політичному рівні між двома країнами існує повне порозуміння, а от економічне співробітництво має чомусь інерційний характер. Обидва уряди визнають доцільність спільного виходу із кризи і прийняли ряд заходів щодо координації своїх дій. Зокрема, створено Змішану українсько-російську комісію із співробітництва, спільну Антикризову групу. В рамках цих утворень сконцентрується увага на усуненні перепон в торгівлі, збереженні в теперішні важкі часи коопераційних зв’язків, особливо в ВПК, і на вирішенні проблем фінансової заборгованості.

Основним документом, на базі якого намічено здійснювати погоджену лінію на розвиток всебічної взаємодії, є Програма довгострокового економічного співробітництва на 1998-2007 рр. В ній передбачається вжиття заходів щодо погодження стратегії здійснення економічних реформ, поглиблення економічної інтеграції на основі гармонізації господарського законодавства, узгодження фінансової, інвестиційної та митної політики, сприяння збереженню і розвитку на взаємовигідній основі виробничої і науково-технічної кооперації при розробці та виготовленні сучасної наукоємної продукції тощо. Вже можна відзначити реалізацію в рамках даної Програми ряду практичних заходів із активізації співробітництва у паливно-енергетичному комплексі, в галузі атомної енергетики і авіаційної промисловості, а також у військово-технічній сфері.

Разом з тим з ряду важливих спільних проектів та заходів Програми має місце відставання від намічених термінів, а виконання ряду проектів взагалі зірвано. Наприклад, із 66 заходів, які було заплановано втілити в 1998 р., виконано тільки 19, решта заходів не виконана і рішенням Змішаної Українсько-Російської комісії термін їх виконання перенесений на пізніші строки. Така нерозторопність щодо виконання міждержавних угод завдає значних втрат економікам обох країн і ставить під загрозу досягнення стратегічної мети Програми.

З метою вироблення спільних заходів щодо активізації економічного співробітництва між країнами 30 жовтня 1998 р. в м. Харкові відбулася зустріч високопоставлених урядовців та представників ділових кіл України і Росії. Учасники зустрічі зазначили, що стан двосторонніх економічних відносин не відповідає ні можливостям, ні національним інтересам обох держав. На форумі висловлювалися цілком слушні думки щодо активізації діяльності урядів України та Росії щодо розблокування торговельно-економічної взаємодії, об’єднання і координації зусиль для спільного протистояння світовій економічній кризі, якнайшвидшому підписанню з цією метою двосторонніх міжурядових угод і договорів.

З точки зору економічного прагматизму сьогодні Україні та Росії для збереження статусу індустріально-розвинутих країн більше підходить не гонитва за "журавлем в небі", а прагнення втримати "синицю в руках", що означає відродження економічних відносин на нових взаємовигідних засадах. Це вимагає від урядів України і Росії пошуку нових, прийнятних для обох сторін алгоритмів економічного співробітництва.

Назріла необхідність застосування принципів, які б забезпечували обопільну присутність українських і російських продуцентів на ринках обох держав, а також на світовому ринку. Сьогодні немає альтернативи взаємному обміну товарами, послугами, капіталами, власністю там, де цього вимагають раціональні господарчі і технологічні ланцюжки, а також економічні інтереси в цілому. Потрібно створювати транснаціональні корпорації, тому що через їх відсутність як Україна, так і Росія програють у глобальній конкуренції з промислово-розвинутими країнами та їх економічними союзами. Головною умовою активізації економічних відносин між обома країнами є обопільне максимальне усунення всіляких перепон та обмежень у торговельно-економічних зв’язках.

Крім об’єктивних причин, що зумовлюють спад торговельно-економічного співробітництва України та Росії (кризовий стан економік обох країн, послаблення коопераційних зв’язків, нестабільність національних грошових систем, погіршення фінансового стану підприємств, недосконалість системи взаєморозрахунків), суттєву роль в зниженні рівня взаємодії відіграє непогодженість державних нормативно-правових баз регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Йдеться передусім про відмінності у тарифних і нетарифних методах регулювання експортно-імпортних операцій, їх оподаткуванні, що обумовлює невиправдане підвищення цін з тієї чи іншої сторони, перешкоджає вільному руху товарів і послуг, стримує приріст обсягів взаємної легальної торгівлі і призводить до розширення масштабів її нелегальних форм.

Подальшої гармонізації потребують законодавчі та інші нормативно-правові акти, що регулюють створення спільних господарських структур, взаємну участь суб’єктів господарювання України і Росії в програмах приватизації, забезпечують необхідний для розвитку підприємництва інвестиційний клімат тощо.

На торговельно-економічні відносини між Україною і Російською Федерацією негативно впливає також відсутність дієвого організаційного механізму виконання двосторонніх угод і домовленостей.

Подальший розвиток відносин з Росією має виходити з наступних концептуальних положень, які враховують економічні інтереси та обмеження щодо забезпечення національної безпеки України:

• побудова моделі економічних відносин на принципах рівноправного партнерства і взаємовигідної інтеграції ринково-орієнтованих економічних систем обох суверенних держав;
• підвищення рівня завершеності технологічних циклів на території України у критичних для національної економіки сферах діяльності, насамперед у ресурсозабезпеченні, енергозабезпеченні та створенні конкурентоздатної експортоорієнтованої продукції;
• відновлення лише таких колишніх чи створення таких нових інтеграційних економічних зв’язків з Росією, які б позбавляли взаємостосунки позаекономічних ознак;
• узгодження і зближення із стандартами ЄС національних стандартів України та Росії на продукцію як виробничого, так і невиробничого призначення, що надало б можливість створити передумови для реалізації товарів не тільки на внутрішніх ринках обох країн, а й на світовому ринку;
• створення передумов для послідовного нарощування обсягів реалізації на внутрішньому ринку Росії продукції АПК України через стимулювання залучення російського капіталу у виробничі та переробні галузі національного АПК;
• стимулювання використання Росією транспортної інфраструктури України, зокрема морських портів, автомобільних, залізничних та трубопровідних шляхів;
• стимулювання взаємопроникнення підприємств і ділових структур недержавних форм власності.

Передумовами подальшого розвитку українсько-російського торговельного партнерства є розуміння значущості взаємних зв’язків для виходу з трансформаційної кризи, усвідомлення обмежень щодо залучення іноземних інвестицій, а також наявність жорсткої конкуренції на ринках далекого зарубіжжя.

Для поглиблення економічного співробітництва між Україною і Росією вбачається доцільним здійснити ряд організаційних заходів:

• з метою сприяння залученню інвестицій у розвиток економіки обох країн створити в Москві під егідою Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції, а також Укрдержінвесту постійно діючий Інвестиційний центр України з функціями встановлення ділових контактів з російськими та іноземними фінансовими структурами, презентацій пріоритетних інвестиційних проектів з наданням допомоги в їх реалізації;
• розробити програму торговельно-економічного співробітництва між окремими регіонами України і РФ та укласти відповідні угоди;
• розробити та затвердити спільну програму підвищення конкурентоспроможності експорту українських та російських товарів і послуг, у якій усунути дублювання, закріпити спеціалізацію за кожною країною по найбільш розвинутих у ній напрямках з подальшим взаємним обміном розробленими новітніми технологіями і поділом ринків збуту цих товарів;
• розробити та затвердити комплекс заходів щодо надання підтримки українським виробникам високоліквідної продукції, яка відноситься до стратегічного експорту в Росію, в напрямку зменшення її собівартості, підвищення якості, відповідності сучасним вимогам з метою підвищення її конкурентоспроможності на російському ринку;
• активізувати роботу із створення українсько-російських ФПГ та ТФПГ у стратегічно важливих для України напрямах і галузях: геологорозвідці; пошуку і переробці паливно-енергетичних ресурсів; участі у проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації нафтогазових транспортних трубопроводів, виробництві труб великого діаметра та нафтового сортаменту; виробництві алюмінію, алюмінієвого прокату, продукції хімічної промисловості; виробництві суден, космічної та авіаційної техніки, зброї, обладнання для атомної енергетики;
• запровадити систему пріоритетності реалізації прямих торговельних зв’язків між українськими виробниками (експортерами) і російськими споживачами (імпортерами) продукції, орієнтованої на крупнооптові поставки при мінімальній участі посередників, передбачивши при цьому надання відповідних преференцій, що істотно вплине на зменшення експортних цін та підвищення конкурентоспроможності українських товарів на російському ринку;
• розробити та затвердити загальний порядок торгівлі з Росією основними товарами продовольчої групи (особливо виділити товари, стосовно яких Росією запроваджені відповідні тарифні і нетарифні заходи регулювання імпорту), передбачивши сприяння на державному рівні укладенню довгострокових договорів між відповідними українськими відомствами (виробниками продовольчих товарів) та найбільшими російськими споживачами цієї продукції: Міноборони, МВС, Роскомрезерви, Мінгеологія та ін.;
• створити систему міждержавної координації інвестиційного кредитування третіх країн, які б використовували надані Україною та Росією кредити для придбання товарів, які виробляються в обох країнах;
• активніше залучати українських товаровиробників до участі у виставках і ярмарках, що проводяться на території Росії, створити українські ділові центри в Москві, Санкт-Петербурзі, Тюмені та інших регіонах Росії;
• укласти міжурядову угоду із залученням міністерств, відомств і торгово-промислових палат Росії і України з метою запровадження порядку захисту суб’єктів господарювання на ринках обох країн від неблагонадійних партнерів; розробити спільну систему обмеження виходу і роботи на зовнішньому ринку неблагонадійних суб’єктів господарювання;
• розробити двосторонні програми щодо організації і проведення маркетингових досліджень з метою створення спільної російсько-української інформаційної системи, широко рекламувати товари і послуги українських виробників в усіх регіонах Росії;
• створити міждержавний інформаційно-консалтинговий центр, в якому сконцентрувати повну базу українських і російських даних з питань комерційних заявок і пропозицій, нормативно-правових і законодавчих актів, з метою надання послуг суб’єктам господарської діяльності обох країн в питаннях реклами;
• створити міжурядову комісію для вирішення питань і реального формування зон вільної торгівлі.