Економічний стан будь-якої країни світу багато в чому визначається обсягом та структурою її зовнішньоторговельних зв’язків. Для України цей фактор взагалі має домінантне значення, оскільки в умовах сталого скорочення внутрішнього попиту на промислову продукцію зовнішня торгівля практично залишилася єдиним вагомим чинником оздоровлення національної економіки та джерелом надходження валютних ресурсів, вкрай необхідних для придбання товарів критичного імпорту та модернізації й структурної перебудови виробництва.

Значущість та благополуччя зовнішньоторговельної сфери України, насамперед, залежить від стану торгівлі з Росією - нашим традиційним і найбільшим торговельним партнером. Після глибокого і тривалого спаду, який спостерігався в економіці обох країн, викликаного розпадом єдиного народногосподарського комплексу СРСР, розривом більшості господарських зв’язків між країнами, а також об’єктивними втратами і суб’єктивними промахами в процесі переведення адміністративно-командної економіки на ринкові рейки, однією з перших сфер зовнішньоекономічної діяльності, що почала оживати в наших країнах, стала зовнішня торгівля. Зовнішньоторговельні взаємовідносини України і Росії були, в основному, переведені на загальноприйняті у світовій торгівлі принципи митного регулювання, але з вельми суттєвою асиметрією оподаткування в національних законодавствах.

Протягом 1994-1996 рр. обсяги зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Росією постійно зростали. Якщо у 1994 р. товарооборот складав 11,0 млрд.дол.США, у 1995 р. - 13,9 млрд.дол.США, то у 1996 р. - 14,4 млрд.дол.США, тобто збільшився за 2 роки у 1,3 раза. Але на фоні ейфорії з цього приводу неможливо залишати осторонь факт непаритетного товарообміну між країнами. Так, якщо за період 1994-1996 рр. експорт товарів у Росією збільшився в 1,2 раза, то імпорт російських товарів зріс в 1,4 раза, внаслідок чого від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу у торгівлі товарами побільшало на 1,5 млрд.дол.США.

Природний розвиток міждержавного товарообміну був перерваний в результаті введення в травні 1996 р. ввізних мит на цукор і підакцизні товари, а з 1 вересня - ПДВ на всі товари українського походження. Це означало позбавлення України режиму найбільшої сприятливості і переведення торгового режиму на двосторонню основу, за якого ПДВ на імпорт стягується обома сторонами.

Після запровадження цих дискримінаційних заходів у зовнішній торгівлі України і Росії спостерігався обвальний спад обсягів експортно-імпортних операцій, про що наочно свідчать дані табл. 2.1.1.

Зовнішня торгівля України та Росії у 1996-1999 рр.

Як бачимо, за 1997 р. загальний товарообіг з Росією товарами, послугами, роботами становив 15 млрд.дол.США і зменшився порівняно з 1996 р. на 16,7%, або на 3 млрд.дол.США. При цьому загальний експорт товарів і послуг скоротився на 22,5% і становив 6,9 млрд.дол.США, тоді як загальний імпорт товарів і послуг зменшився лише на 11% і становив 8,1 млрд.дол.США. Таким чином, склалося негативне сальдо у розмірі 1,2 млрд.дол.США, або в 6 разів більше ніж у 1996 році.

У структурі загального зовнішньоторговельного обороту торгівля послугами, роботами зайняла 23,3%, в тому числі в загальному обсязі експорту послуги та роботи становили 43,1%. Отже обмін товарами зменшувався значно швидше ніж обмін послугами та роботами. Коефіцієнт покриття загального обсягу імпорту в 1997 р. зменшився порівняно з 1996 р. на 12,6%.

Особливо негативно запроваджені Росією дії позначилися на експорті українських товарів, який почав зменшуватись вже в ІY кварталі 1996 р., а в 1997 р. знизився в порівнянні із попереднім роком на 2,0 млрд.дол.США, або на 22,4%, з них 321,5 млн.дол. становило скорочення експорту цукру (додаток 5), на який 15 травня 1997 р. Росія ввела 25% імпортне мито.

Не справдилися надії щодо відновлення потоку експорту в Росію після скасування ПДВ у взаємному товарообороті в лютому 1998 р. Негативні тенденції, що сформувалися протягом дії обмежувальних заходів, залишилися нездоланими. Експорт товарів в Росію за І півріччя 1998 р. скоротився відносно аналогічного періоду 1997 року ще на 15,5%. Традиційний український експорт за час дії дискримінаційних заходів успішно заміщався в Росії імпортом із країн дальнього зарубіжжя. Фактично це означає втрату значної частини російського ринку, в першу чергу, його продовольчого сегменту.

У 1998 р. до цих несприятливих обставин додався вплив світової фінансової кризи, яка в 1997 р. зменшила попит усього світового ринку, а в 1998 р. і російського, на сировинні товари і товари промислового споживання, котрі в українському експорті займають превалюючу позицію. Це зумовило зменшення українського експорту товарів в Росію в цілому за 1998 р. на 22% порівняно з попереднім роком (додаток 1). Негативне сальдо у торгівлі товарами склало 4,2 млрд.дол.США і перевищило показник 1997 р. на 1,1%.

Сумна тенденція подальшого скорочення обсягів зовнішньої торгівлі товарами між Україною та Росією спостерігалася і в 1999 р. За даними Держкомстату України, обсяг зовнішньої торгівлі товарами між обома країнами у 1999 р. зменшився порівняно з 1998 р. на 28%, в тому числі по експортних операціях - на 17,2%, а по імпортних - на 21,1%. Від’ємне сальдо у торгівлі товарами за 1999 р. складало близько 3,2 млрд.дол.США.

Таким чином, аналіз динаміки зовнішньоторговельних взаємовідносин України з Росією за 1996-1999 рр. дозволяє зробити висновок про стале зменшення питомої ваги Росії у загальному обсязі українського товарообміну від 45% до 34,5%, в тому числі в галузі експорту - з 38,7% до 20,7% (додаток 2).

В принципі зменшення залежності від монопольного партнера можна було б оцінити позитивно, оскільки це не тільки підвищує економічну безпеку України, але й дозволяє уникнути жорсткого диктату монополіста при укладанні торговельних угод, але за умови, що це зменшення відбувається за рахунок випереджаючого зростання українського експорту в інші країни, а не за рахунок втрати російського ринку.

Товарна структура українського експорту. В загальному обсязі експорту українських товарів до Росії (що розраховується Держкомстатом України на основі інформації Держмитслужби України та звітів підприємств по товарах, які не проходять митного декларування, з дорахуванням обсягів електроенергії та імпорту природного газу, пов’язаного з недообліком їх митною статистикою) найбільшу питому вагу протягом 1996-І півріччя 1999 рр. мають неблагородні метали та вироби з них - відповідно 25,4% у 1996 р., 30,12% - у 1997 р., 28,79% - у 1998 р. і 23,3% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Це дає підстави говорити про певну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв’язків. Структура цієї групи товарів складається насамперед з чорних металів та виробів з них: міді, нікелю, алюмінію, свинцю, цинку, олова та виробів з них тощо.

Чорні метали (чавун, залізо, сталь, готовий прокат, залізний дріт, прутки гарячекатані тощо) та вироби з них (сталеві труби, металоконструкції з чорних металів, радіатори для центрального опалення тощо) протягом аналізованого періоду залишались найбільш представницькими товарами українського експорту на внутрішньому російському ринку. Частка чорних металів у загальному обсязі експорту до Росії становила 12,14% у 1996 р., 12,63% у 1997 р., 15,58% у 1998 р. і 12,71% у І півріччі 1999 р. (додаток 5), тобто залишалась упродовж зазначеного періоду практично на одному рівні, хоча вартісні обсяги їх експорту в 1997-1998 рр. значно скоротились порівняно з 1996 роком приблизно в 1,5 раза. Основними факторами, що впливають на обсяги експорту чорних металів до Росії, залишаються кон’юнктура попиту російського ринку на ці товари та вітчизняні ціни на них.

У структурі експорту до Росії частка виробів з чорних металів протягом 1996-І півріччя 1999 рр. становила 12,01% у 1996 р., 15,48% у 1997 р., 10,95% у 1998 р. і 6,96% у І півріччі 1999 р. (додаток 5) і попит на них був обумовлений кон’юнктурою на російському ринку металопродукції.

Сталим попитом на внутрішньому російському ринку в 1996-І півріччі 1999 рр. користувалась продукція машинобудівного комплексу. В товарній структурі зовнішньої торгівлі України з Російською Федерацією частка цієї підгрупи товарів посідала друге місце, а саме: 15,97% у 1996 р., 18,92% у 1997 р., 19,28% у 1998 р. і 18,27% у І півріччі 1999 р. (додатки 3, 4). Серед основних товарів цієї підгрупи - машини, устаткування, механізми, електротехнічне устаткування, відтворювальна апаратура, телеапаратура тощо.

Найбільш представницькими товарами в цій товарній групі експорту є машини та устаткування (турбіни, двигуни турбореактивні та внутрішнього згорання, насоси, прокатні стани, металорізальні верстати та багато інших виробів), частка яких у загальному обсязі експорту до Росії складала 10,81% у 1996 р., 12,81% у 1997 р., 14,26% у 1998 р. і 13,3% у І півріччі 1999 р. (додаток 5).

Електричні машини та устаткування протягом зазначеного періоду також були найбільш представницькими товарами українського експорту до Росії. До цієї групи товарів належать насамперед електричні двигуни та генератори, електрогенераторні установки, електричні трансформатори, електричні акумулятори, телефонні апарати, електрична апаратура та багато інших товарів. Частка цієї групи товарів у загальному обсязі експорту до Росії становила у 1996 р. - 5,16%, у 1997 р. - 6,11%, у 1998 р. - 5,02% і 4,97% у І півріччі 1999 р. ( додаток 5).

Упродовж 1996-І півріччі 1999 рр. Російська Федерація продовжувала залишатись найбільшим ринком збуту товарів харчової промисловості України. Частка цієї підгрупи товарів у товарній структурі експорту до Російської Федерації становила 16,08% у 1996 р., 11,75% у 1997 р., 7,64% у 1998 р. і 8,48% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Основними експортоспроможними товарами цієї товарної підгрупи на російському ринку є цукор, вироби з м’яса та риби, етиловий спирт, продукція борошномельного виробництва, алкогольні та безалкогольні напої, тютюн тощо. Найбільш представницьким серед товарів харчової промисловості до 1997 р. був цукор, частка якого в загальному обсязі експорту становила 8,72% у 1996 р., але з 1997 р. внаслідок "цукрової війни" експорт цукру почав стрімко падати і в 1998 р. його частка становила лише 0,75% загального експорту, тобто зменшилась майже у 23 рази (додаток 5).

Практично на одному рівні протягом 1996-І півріччя 1999 рр. залишалась в загальному обсязі експорту вітчизняних товарів до Росії частка продукції агропромислового комплексу України, яка складала 7,05% у 1996 р., 7,54% у 1997 р., 6,67% у 1998 р. і 8,69% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Це в основному - живі тварини, м’ясо та харчові субпродукти, риба і рибопродукти, молоко, молочні продукти та яйця, інші продукти тваринного походження.

Найбільш представницьким товаром цієї товарної підгрупи була яловичина морожена, однак обсяги експорту її починаючи з 1996 р. впали з 263 млн.дол.США у 1996 р. до 152,6 млн.дол. у 1998 р. Частка цього товару в загальному обсязі експорту становила 4,72% у 1996 р., 6,01% у 1997 р., 5,25% у 1998 р. і 7,46% у І півріччі 1999 р. (додаток 5).

Констатуючи сталий попит російського ринку на продукцію агропромислового комплексу, слід однак зауважити, що збут на зовнішньому ринку живих тварин та продуктів тваринництва і рослинництва, шкіри, хутра призводить водночас до оголення вітчизняного ринку і стимулює зростання внутрішніх цін на них. Сировина стає дедалі більш недосяжною для українських виробників, а зростаюче проникнення на внутрішній ринок продукції іноземних фірм, виготовленої з української сировини і напівфабрикатів, прискорює деградацію вітчизняної переробної промисловості, темпи спаду виробництва в якій у 2-3 рази перевищують відповідні показники сировинних галузей.

У 1996-І півріччі 1999 рр. продовжувала користуватись попитом на російському ринку продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. В загальному обсязі експорту до Росії частка цієї товарної групи була в 1996 р. - 8,92%, у 1997 р. - 8,59%, у 1998 р. - 9,94% і 10,69% у І півріччі 1999 р. (додаток 4). Структура цієї підгрупи товарів складалася в основному з продуктів неорганічної хімії, органічних хімічних з’єднань, фармацевтичних продуктів (включаючи медикаменти, добрива, дубильні екстракти і барвники, ефірні масла та есенції, миючі засоби, білкові речовини тощо).

Найбільш представницькими товарами в структурі цієї групи були продукти неорганічної хімії (сірчана та азотна кислоти, штучний корунд, сульфіти, нітрити і нітрати, оксиди та гідроксиди хрому, заліза, кобальту та інші товари). Частка продуктів неорганічної хімії становила 4,62% у 1996 р., 4,2% у 1997 р., 5,58% у 1998 р. і 5,35% у І півріччі 1999 р. (додаток 5).

Частка фармацевтичних продуктів та дубильних екстрактів і барвників у загальному обсязі експорту до Росії в 1996-І півріччі 1999 роках залишалася практично на одному рівні (відповідно 0,62% і 1,11% у 1996 р., 0,98% і 1,12% у 1997 р., але з 1998 р. питома вага фармацевтичних продуктів різко впала: 0,39% у 1998 р. і 0,22% у І півріччі 1999 р.).

У той же час значно зменшилися обсяги експорту до Росії органічних хімічних з’єднань - з 42,5 млн.дол.США у 1996 р. (0,76% загального обсягу експорту) до 18,3 млн.дол. у 1998 р. (0,63%) (додаток 5).

Серед найбільш представницьких товарів продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості - каучук та гумові вироби, частка яких у загальному обсязі експорту поступово зростала протягом аналізованого періоду.

В цілому по товарній групі, що об’єднує продукцію хімічної промисловості, відбувається постійне скорочення обсягів експорту до Росії, тобто цей сектор є одним з найбільш потерпілих. Україна практично втратила російський ринок збуту калійних та азотних добрив, різко зменшилися обсяги експорту до Росії сірчаної кислоти, кальцинованої та каустичної соди, фосфатних добрив та інших товарів хімічної промисловості. Протягом аналізованого періоду залишалися стабільними позиції українських експортерів на російському ринку пластмас та синтетичних смол, оскільки на ньому зберігався попит на поліетилен, полістирол, споживчі смоли, полівінілхлорид.

Ускладнення проблеми експорту українських товарів хімічної промисловості до Російської Федерації обумовлене рядом факторів, основними серед яких є: різке скорочення попиту на хімічну продукцію промисловості, транспорту і особливо сільського господарства Росії, нестабільне забезпечення українських підприємств енергоносіями та сировиною (зокрема нафтою та стиролом), подібністю внутрішньої галузевої структури хімічної промисловості в Україні і Росії. Тому можна передбачати збереження в перспективі попиту російського ринку на вироби української малотоннажної хімії (барвники, хімічні реактиви, синтетичні пігменти, особливо чисті речовини), хлорвміщувальні продукти та ін.

У той же час посилення позицій українських експортерів на російському ринку товарів хімічної промисловості може бути забезпечене лише при докорінній перебудові вітчизняної галузі з метою створення виробництв, що не залежать від імпортної сировини та із значно меншою енергоємністю.

Аналіз товарної структури українського експорту в Росію показав, що вона за останні 3 роки практично не змінилася: продукція металургійної промисловості, машини та механізми, продукція хімічної промисловості, продовольство, різна промислова продукція, руди та мінеральні продукти, деревина, папір, целюлоза, будматеріали з каменю та гіпсу, продукція легкої промисловості.

Рис. 2. Структура імпорту товарів з Росії в Україну в 1998 році

У структурі загального ввозу з Росії майже три чверті становлять енергоносії (газ, нафта, нафтопродукти тощо), а з урахуванням машинобудівної, хімічної, гірничорудної та металургійної промисловості, деревини та деревообробки питома вага продукції, що належить до сфери виробничо-промислового імпорту й спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 92%. Звідси можна зробити очевидний висновок, що імпорт із Росії має життєво важливе значення для України, і його зменшення без суттєвої структурної перебудови вітчизняної економіки може призвести до колапсу у народногосподарському комплексі держави. Водночас експортні поставки до Росії дають змогу "втриматися на плаву" українській промисловості, сплачувати податки й зарплату, забезпечити процес відтворення тисячам підприємств, які не змогли б реалізувати свою продукцію на внутрішньому ринку. Тому цілком зрозуміло, що обвальний спад взаємного обміну товарами в 1998 р. нижче рівня 1994 р. не може не викликати занепокоєння (рис.3).

За 1998 р. зовнішньоторговельний оборот з Росією товарами (без послуг) становив лише 9,9 млрд.дол.США і зменшився порівняно з 1997 р. на 1,6 млрд.дол., або на 13,8%.При цьому експорт товарів (без послуг) скоротився аж на 22,0% і становив 2,9 млрд.дол., а імпорт товарів (без послуг) порівняно з 1997 р. зменшився на 9,9% і становив 7,0 млрд.дол. (додаток 1). Певною мірою негативне сальдо в торгівлі товарами поки що вдається покривати доходами від надання Росії послуг, здебільшого транзитних. Але в зв’язку з тим, що Україна, на жаль, поступово втрачає своє значення як транзитна територія для Росії, збалансування (хоча і неповне) позицій у торговельних взаєминах в найближчому майбутньому виглядає проблематичним.

Враховуючи, що введення подвійного ПДВ значною мірою спричинило падіння українського експорту до Росії, необхідно мати на увазі ще одну обставину. Зниження взаємного товарообміну збіглося з падінням виробництва як в Україні, так і в Росії. До погіршення взаємної ділової активності насамперед призвели загальноекономічний спад та системна криза в обох країнах, а не тільки введення ПДВ чи неузгоджена зовнішньоекономічна діяльність. Так, наприклад, за статистичними даними Держкомстату України обсяги виробництва продукції в легкій та харчовій промисловості в 1998 р. залишились практично на рівні 1997 р. (варіація відповідно +1,5% та -0,5%), що приблизно в 4-3 рази нижче ніж в 1990 р. (додаток 6). Якщо ж взяти до уваги, що споживчий ринок Росії на 49% наповнюється за рахунок імпорту продовольчих товарів, то українські виробники у зв’язку зі стагнацією виробництва втрачають шанс завоювати дуже місткий ринок збуту.

На тлі загального спаду обсягів експорту українських товарів приємним винятком є збільшення експорту турбін майже в 3 рази, підшипників - в 2,5, криогенного устаткування - в 2,2 раза. Але зменшення експорту інших товарів традиційного експорту призвело до зростання негативного сальдо України в торгівлі з Росією товарами на 44 млн.дол.США.

Слід також відзначити певний негативний вплив неплатоспроможності багатьох підприємств, що призводить до подорожчання продукції, в тому числі й експортної. Ці фактори викликали суттєве зниження обсягів експорту українських товарів до Росії. Перш за все це стосується продовольчої та іншої сільгосппродукції, значно менше - продукції машинобудування, адже згідно з законодавством Російської Федерації від ПДВ було звільнено близько 750 товарних позицій, частка яких у загальному експорті продукції машинобудування до Росії у 1996 р. становила близько 40%.Разом з тим, слід зауважити, що в квітні 1997 р. у Російській Федерації було прийнято Закон РФ "Про внесення змін до Закону РФ "Про податок на додану вартість", згідно з яким звільняються від пільг по стягненню ПДВ: технологічне устаткування, транспорт громадського користування та комплектуючі з запасними частинами до них. Це також вплинуло на зменшення обсягів експорту перелічених груп продукції внаслідок її недостатньої конкурентоздатності на російському ринку.

В 1998 р. спостерігалось також істотне зменшення експорту до Росії таких традиційних українських товарів, як продукція борошномельного виробництва - на 28,2%, спирт етиловий - на 75,1%, цукор - на 86,8% (додаток 14). Крім того, за 1998 р. значно впали обсяги експорту до Росії таких товарів, як масло, консерви плодоовочеві, барвники, фарби, мило та миючі засоби, пластмаси та каучук. Причому слід мати на увазі, що по деяких із вказаних товарів основною причиною зменшення обсягу експорту стало зниження обсягів їх виробництва порівняно з 1997 р. В першу чергу це стосується таких товарів, як трактори - на 30,4%, металорізальні верстати - на 13,0%, продукція з незбираного молока - на 17,4%; тваринне масло - на 8,6%; олія соняшникова - на 17,1% (додатки 9 і 11).

Перелік українських товарів, які перестали експортуватися в Росію, можна умовно диференціювати на три групи. Перша - це ті товари, що були швидко переорієнтовані з російського ринку на ринки інших країн, зокрема, чорні метали та вироби з них, електричні і неелектричні машини й устаткування, гумові вироби, частково наземний транспорт, прилади, продукти органічної та неорганічної хімії тощо.

Друга група товарів, що не потрапили до Росії, це ті, які не вдалося реалізувати на зовнішніх ринках інших країн і вони поповнили неліквідні запаси на складах: агропродовольча продукція, хімічна, крім продуктів органічної і неорганічної хімії (код за ТН ЗЕД 28, 29), пластмаси і вироби з них, вироби з каменю, гіпсу, скло і скляні вироби та ін. Це обумовлено високою насиченістю світового ринку агропродовольчою продукцією, низькою якістю українських товарів, недостатнім професіоналізмом її продавців тощо.

І, нарешті, третя група - це товари, що завоювали ринки інших країн значно більшою мірою, ніж російський, в зв’язку з чим зменшення їх експорту в Росію не мало для України великого значення. Це, зокрема, мінеральні продукти, шкіра і шкірсировина, деревина і вироби з неї, текстиль і текстильні вироби, крім одягу й інших готових виробів тощо.

Імпорт російських товарів в Україну за 1996-І півріччя 1999 рр. також зменшився, але значно нижчими темпами ніж український експорт в Росію: в 1997 р. відповідно на 11,1% і 33,2%, в 1998 р. - 9,9% і 22% і тільки в І півріччі 1999 р. - на 27,9% і35,7%. Основна причина зменшення українського імпорту російських товарів - значне скорочення валютної виручки від зменшеного експорту в Росію, а більш повільні темпи зниження пояснюються необхідністю зберегти за всяку ціну життєво важливі обсяги критичного імпорту. Тому, наприклад, обсяг домінантної статті критичного імпорту - енергоносіїв - скоротився за 1997-1998 рр. лише на 14%, тоді як імпорт інших, менш потрібних продуктів, скоротився значно більше. У відносному виразі в найбільшій мірі зменшився імпорт продуктів рослинного походження - за 1997-1998 рр. на 85%, деревини і виробів з неї - на 69%, текстилю та текстильних виробів - на 55%, пластмас та каучуку - на 36%, машин і устаткування - на 30%, хімічної продукції - на 30,6%, неблагородних металів і виробів з них - на 27,5% (додаток 3).

При цьому слід зазначити, що виробництво вищенаведених груп товарів в Україні не збільшилося, тому говорити про заміщення російського імпорту вітчизняною продукцією не доводиться.

Найбільше абсолютне зменшення імпорту із Росії торкається енергоносіїв (873 млн.дол.США, хоча відносне їх зменшення становило лише 14%), машин і устаткування (394 млн.дол.), пластмас та виробів з гуми (184 млн.дол.), неблагородних металів (крім чорних) та виробів з них (122 млн.дол.), хімічної продукції (94 млн.дол.), текстилю і текстильних виробів (48 млн.дол.).

Щодо деяких товарів можна констатувати повне або часткове заміщення їх імпорту з Росії імпортом з інших країн. Так, зменшення в 1997 р. імпорту з Росії жирів і масла тваринного та рослинного походження на 3 млн.дол.США було компенсовано його приростом з інших країн на 4 млн.дол., скорочення імпорту сірки, штукатурних матеріалів на 4 млн.дол. було з лихвою заповнено імпортом з інших країн на 31 млн.дол. Правда, залишається відкритим питання щодо економічної ефективності та доцільності цієї переорієнтації українського імпорту.

Разом з тим імпорт багатьох російських товарів за аналізований період значно збільшився. Це стосується, зокрема, виробів з риби та м’яса - у 5 разів, риби і рибопродуктів - в 3,3 раза, какао та виробів з нього - у 3 рази, руди - на 50%, інструменту - на 42%, залізничних локомотивів і рухомого складу - на 40%, літальних апаратів - на 30%, приладдя - на 23% тощо.

Таким чином структурна перебудова імпорту російських товарів в Україну була спрямована на скорочення, в першу чергу, менш потрібних для економіки України товарів і свідчить, що зменшення імпорту визначалось, насамперед, нестачею валютних ресурсів. Структура імпорту російських товарів за 1996-1998 рр. погіршилася: виросла з 45,8% до 75,2% питома вага енергоносіїв, збільшилася від 1,3% до 2,4% питома вага тієї готової продукції, яку повинен був би виробляти реальний сектор економіки України, зате питома вага продукції високих технологій, яка могла б сприяти модернізації українського виробництва, навпаки, зменшилася від 13,7% до 11,5%.

Застарілі енергоємні технології промислового комплексу України не дозволяють ефективно використовувати імпортовані з Росії енергоносії і виробляти на вітчизняних підприємствах продукцію в такій кількості і такої якості, щоб їх експорт дозволяв хоча б відшкодувати валютні витрати на імпорт енергоносіїв. Тому баланс торгівлі України з Росією протягом всіх років економічного співробітництва стабільно складається на користь Росії, причому негативне сальдо в торгівлі товарами невпинно зростає. В 1996-1998 роках Україна постійно скорочувала імпорт з Росії як енергоносіїв, так і інших товарів, проте експорт українських товарів скорочувався ще швидше і в результаті від’ємне сальдо в торгівлі з Росією збільшилося з 3,2 млрд.дол.США в 1996 р. до 4,2 млрд.дол.США в 1998 р., хоча темп цього зростання за ці роки істотно сповільнився від 27% у 1997 р. до 1,1% у 1998 р. У 1999 р. після фінансової кризи спостерігалася інша картина: негативне сальдо України знову зменшилося до 3,2 млрд.дол.США за рахунок зменшення експорту в Росію на 17,5% і неадекватного зменшення імпорту з Росії – на 19,1% (додаток 1).

До факторів, що зумовлюють зростання дефіциту торговельного балансу, можна також віднести порівняно високу й постійно зростаючу собівартість товарів традиційного експорту до Росії (товари продовольчої групи, металургійної та хімічної промисловості, машинобудування тощо); несприятливу кон’юнктуру по цих же товарах, що складається на інших зовнішніх ринках; низку заходів нетарифного обмеження, що впроваджуються з боку РФ переважно на відомчому рівні; систематичне пов’язування поточних торговельно-економічних питань з питаннями політичного характеру.

Дослідження причин, які протягом останніх років негативно впливають на стан двостороннього торговельно-економічного співробітництва України з Росією, дозволяє виявити такі основні фактори сталого зменшення обсягів експортно-імпортних зв’язків між обома країнами.