Рада Федерації РФ схвалила федеральний закон "Про фінансування державного оборонного замовлення для стратегічних ядерних сил РФ". Закон установлює мінімально необхідні об'єми фінансування основних показників державного оборонного замовлення для стратегічних ядерних сил /СЯС/ на період до 2010 року. Необхідність прийняття цього закону була продиктована тим, що стан боєздатності ЗС Росії, в тому числі і СЯС після розпаду СРСР, в зв’язку з недостатнім фінансуванням, значно погіршився. Щоб уникнути цього, Росія вирішила сконцентрувати свої зусилля та фінанси на основних напрямках, які можуть стримати потенційного агресора – це стан та розвиток ракетно-ядерної зброї, а також засобів ППО. При цьому змінюються підходи Росії до можливості обмеженого застосування тактичної ядерної зброї проти агресії.

В період з 30 червня по 2 липня в Єкатеринбурзі проходила перша Уральська виставка озброєння та військової техніки, підсумкам якої було присвячено багато матеріалів у засобах масової інформації (ЗМІ) протягом місяця. Привітання учасникам та гостям виставки спрямував сам Президент РФ Б. Єльцин, який відзначив, що “проведення виставки ще раз доказує, яким величезним потенціалом володіє російський оборонно-промисловий комплекс (ОПК)”, і що сьогодні Росія ”створює сучасні збройні сили, які здібні відповідати на самі серйозні виклики часу. Вони повинні мати саму сучасну високоєфективну, мобільну техніку.” Необхідно відзначити, що аналогічні слова політики Росії висловлюють неодноразово, проте як доходить до конкретних справ – відповідь одна – немає грошей (до речі, це також стосується й України). На виставці свої експонати представили приблизно 100 підприємств із 20 регіонів Росії. Її відвідали делегації 39 країн, в тому числі 27 – із країн, що розвиваються, і які традиційно закуповують російську зброю, а також із 12 країн НАТО. Було представлено багато натурних зразків різної зброї, проведені показові стрільби. Губернатор Свердловської області Е. Россель запропонував, щоб на базі Нижньотагильського полігону створити федеральний виставочний центр. В цьому році Росія вже декілька разів брала участь у міжнародних виставках, декілька виставок провела сама, в тому числі влітку – вже дві (у червні – в Омську). Очевидно, що там розуміють, що виставки – це реклама зброї, а реклама – двигун торгівлі, тому виділяють на цю справу гроші, які потім окупляться.

Впродовж певного терміну, в тому числі особливо в липні в Росії активно обговорювався проект Указу Президента РФ по ОПК, який повинен суттєво поліпшити систему військово-технічного співробітництва (ВТС) і спростити для підприємств порядок отримання дозволів на експорт військової техніки. При цьому повідомляється, що ці дозволи планується оформлювати протягом 20 діб. Віце-прем’єр РФ І. Клебанов, коментуючи основні положення Указу, відзначив, що ситуація в ОПК не така важка, як говорять. В цьому плані рух “Отечество” розробив і направив Президенту РФ свою програму розвитку ОПК, яка передбачає, що через 8-10 років Росія буде спроможна до повномасштабного переозброєння своїх ЗС. Однім із пунктів цієї програми пропонується повернутися до структурної перебудови ОПК, яка була спланована і розпочалася ще у 1997 р. Спроби переробки цієї програми не привели ні до чого доброго. Необхідно відзначити, що не було суворого контролю за її виконанням з боку держави, не виділялося достатнє коштів, і керівники окремих підприємств віднеслися з прохолодою до виконання поставлених перед ними завдань. Зараз же, коли вони наочно побачили, що держава не особливо піклується про них, що треба самім шукати шляхи із стану, що склався, вони починають відноситись до реструктуризації ОПК з більшою увагою. І певні результати вже є.

Одночасно з проектом Указу Президента про систему ВТС активно обговорювалися можливі шляхи військово-технічної політики Росії в сфері розвитку озброєння та військової техніки (ОВТ). На багатьох самих високих рівнях відзначалося, що основний шлях підтримки боєздатності військ зараз, коли у країні не вистачає коштів, є шлях модернізації ОВТ. Проведення модернізації різних зразків ОВТ – це шлях, по якому зараз йдуть майже всі, навіть самі багаті країни світу. Модернізація дозволить суттєво заощаджувати гроші, і в той же час оснащувати Збройні сили самими сучасними зразками ОВТ. Багато таких модернізованих зразків – літаків, танків, реактивних систем залпового вогню, артилерій, засобів ППО, стрілецької зброї та іншого було представлено вже у цьому році на виставках озброєнь в  Абу-Дабі, Ле-Бурже, Омську та Єкатеринбурзі. Причому, бойову ефективність деяких зразків за рахунок модернізації підвищено у декілька разів при відносно малих витратах коштів. Відзначаючи це положення, І. Клебанов сказав, що в ситуації, яка склалася в країні, російська армія буде модернізувати свої ОВТ, і купувати лише те, що модернізувати неможливо, хоча такий стан справ і не сподобається директорам оборонних заводів, що зацікавлені у більшому прибутку саме від продажу нових зразків. 
В Росії були підбиті підсумки фінансування Міністерства оборони РФ у першому півріччі 1999 р. За словами начальника озброєння ЗС РФ А. Сітнова, МО РФ отримало за цей строк тільки 20% від запланованих коштів, 48% з яких спрямовано на закупівлю нових та модернізацію існуючих зразків ОВТ. Основну частку коштів – більше 60% - Мінфін планує виділити військовому відомству тільки наприкінці четвертого кварталу цього року, але чи будуть вони дійсно виділені – це питання під сумнівом. А. Сітнов також відзначив, що за останні 7-8 років у ЗС РФ парк ОВТ оновлений лише на 1,5%. В той же час, для нормального функціонування ЗС,  щорічно потрібно оновлювати приблизно 350 танків, 400-450 бронетранспортерів, 550 самохідних і 400 несамохідних гармат. Зараз же, у 1999 р. заплановано закупити усього 100 бронетранспортерів БТР-80А, 30 танків Т-90 і 24 самохідні артилерійські установки. Напевне, в Україні стан справ з закупівлі зразків ОВТ для ЗС ще гірший.
У липні в Росії відзначали ювілей два потужні підприємства ОПК: по 60 років виконалося Ростовському вертолітному виробничому комплексу “ОАО Роствертол”, який прославився ще у роки другої світової війни, випускаючи бомбардувальник По-2, а зараз випускає унікальні вертольоти, в тому числі нову модифікацію - нічний Мі-28Н, що успішно конкурує з найкращими закордонними зразками, і знаній фірмі “Су”, що випускає літаки, рівних яким не має у світі. Не зважаючи на негаразди, що відбуваються в Росії, ці фірми зберегли свій науково-виробничий потенціал, кадри і зараз розробляють нові і модернізовані літальні апарати. Фірма “Су” за останні 30 років продала за кордон більше 2000 літаків, і зараз продовжує успішну співпрацю з різними країнами світу, і особливо в цьому відзначаються Китай і Індія. З нагоди ювілеїв, колективи підприємств поздоровив президент РФ Б. Єльцин. 
Продовжується, хоча і з потугами,  реструктуризація підприємств ОПК РФ. Так, 18 липня на зборах керівників основних розробників та виробників зенітно-ракетної системи С-300П було об’явлено про створення крупної інтегрованої структури інститутів і заводів, що виробляють озброєння ППО – відкритого акціонерного суспільства “Науково-виробниче об’єднання “Алмаз” ім. Академіка А.А. Расплетіна. В цю структуру, крім “Алмаза”, увійшли ще приблизно 20 НДІ, КБ і заводів. При створенні об’єднання було заявлено, що воно відкрите для вступу нових членів. Планується, що об’єднання буде мати право самостійного виходу на зовнішні ринки. Основні зусилля в ньому, очевидно, і будуть спрямовані саме на вихід на зовнішній ринок, так як, за словами А. Сітнова слідує, що ЗС РФ закуповувати нові засоби ППО не будуть. Продукція, яку планується пропонувати замовникам – це модернізація комплексів ППО виробництва колишнього СРСР, яких багато у різних країнах світу, і інтерес до яких виріс після подій в Іраку і Югославії, а в перспективі – продаж нових комплексів ППО С-400, що вже демонструвалися на виставках озброєнь.

Бюджет Росії поки не може підкріпити розроблену ідеологію підтримки військово-промислового комплексу, вважає віце-прем'єр Ілля Клебанов.

Колишній голова уряду РФ С. Степашин здійснив ряд поїздок по підприємствах ОПК, розташованих в районах Сибірі і Далекого Сходу. Так, він відвідав Єкатеринбург, Нижній Тагіл, Барнаул і Владивосток.  Метою поїздки була оцінка реальних можливостей та потенціалу підприємств ОПК цих регіонів, стан флоту. При цьому він відзначив, що ОПК - “це в принципі базова проблема. Тут усе – від збереження й розвитку інфраструктури до проблем обороноздатності країни. Все це – оцінка можливостей країни у ХХ1 віці забезпечити воєнний, економічний і в кінцевому разі політичний суверенітет Росії”. 
Підсумовуючи події липня у військовій і військово-технічній сфері Росії, необхідно відзначити, що вони були багаті на різні питання, серед яких виділялись питання стану ОПК і удосконалення системи ВТС РФ з іншими країнами.

Так, у румунському місті Констанца пройшов четвертий раунд переговорів за участю шести причорноморських держав - Болгарії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини та України - з вироблення заходів зміцнення довір'я і безпеки у військово-морській галузі на Чорному морі. Цей процес було ініційовано Україною і, враховуючи провідну роль Української держави, її обрано головуючою на переговорах.

США заявили, що у випадку рішення Росії про продаж зброї Сирії може бути припинена програма допомоги РФ із боку США. А Россійські офіційні особи заявляли неодноразово про те, що ВТС із Сірією буде вестися з урахуванням інтересів США.

Продувжувалася миротворча діяльність навколо Югославії, більш-менш нормалізуються відносини в цьому питанні між Росією і НАТО. “Росія і НАТО підтверджують свою схильність повному виконанню умов і цілей резолюції 1244 Ради Безпеки ООН”, - говориться в поширеному в Брюсселі за підсумками засідання Спільної постійної ради (СПР) Росія-НАТО заяві. Сторони рішуче настроєні зробити все можливе, щоб забезпечити рівну безпеку всіх жителів Косово незалежно від їх етнічної, політичної або релігійної приналежності. Росія і НАТО будуть продовжувати вивчати на засіданнях СПР шляхи подальшого поліпшення безпеки в Косово. Вони засуджують будь-які акти насильства проти населення краю. Відповідальні за це повинні будуть стати перед правосуддям, про що говориться в резолюції 1244 Ради Безпеки ООН. Сторони стурбовані значним виходом сербів, що продовжується, і інших етнічних груп населення з Косово. Члени СПР просять їх залишатися в Косово, а тих, хто покинув край, повернутися у свої будинки. Росія і НАТО закликають усіх жителів Косово підтримувати і співробітничати з міжнародними силами безпеки і цивільних організацій, що виконують мандат, наданий їм резолюцією СБ ООН 1244.

На початку липня відбулася зустріч міністра оборони РФ І. Сергеєва та віце-прем’єра РФ І. Клебанова з міністром оборони В’єтнаму Фам Ван Ча, в ході якої розглядалися та обговорювалися питання подальшого розвитку ВТС між двома країнами, проблеми регіональної безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Росію (а раніше – СРСР) з цією країною поєднують давні зв’язки. У В’єтнамі багато ОВТ виробництва СРСР, що потребують оновлення, ремонту та модернізації. Крім того, В’єтнам зацікавлений не лише у поставках російської зброї, а і у навчанні своїх військових спеціалістів у російських військових навчальних закладах, як це і було раніше, у створенні на його території бази для ремонту та обслуговування ОВТ. Звичайно, Росія зацікавлена у такого роду співробітництві, тому і обіцяла В’єтнаму всебічну підтримку.

Активно розвиваються і військово-технічні відносини Росії з однією з найпотужніших країн азіатського регіону – Індією. Як раз у цей період успішно закінчилися випробування трьох російських танків Т-90С в Індії, що проходили у складніших умовах в пустелях та гірських районах при високій температурі оточуючого повітря. За результатами випробувань дуже імовірне укладання договору на поставку в Індію 250 – 300 танків на декілька сотень мільйонів доларів, що дасть змогу завантажити завод у Нижньому Тагілі. Як що це буде зроблено, то збройні сили Індії отримають танк, який має бойову ефективність не нижче українського танка Т-80УД, що поставляється Пакистану, і з яким у Індії постійно виникають суперечки, які переходять у військові дії. Таким чином йде змагання цих двох країн у їх довічному військовому протистоянні та прикордонних спорах.

На початку липня в Москві перебувала військова делегація Сирійської Арабської Республіки та президент цієї країни Хафез Асад. З Сирією, як і з В’єтнамом та Індією, Росію також поєднують тісні зв’язки у військово-технічній сфері. Правда, був період після розпаду СРСР, коли ці зв’язки декілька ослабли, але останнім часом намічається тенденція до їх відновлення. І це не випадково: Сирія, як і інші країни, потребує оновлення ОВТ, що свого часу поступало з Радянського Союзу. Головною темою переговорів сирійського Президента з керівництвом Росії було мирне врегулювання конфлікту на Близькому Сході та продаж Сирії російської зброї, в тому числі 20 винищувачів. Хафез Асад шукає підтримки з боку Росії на вирішальної стадії мирних переговорів з Ізраїлєм, в ході яких очікується жорстка “торгівля” із-за Голанських висот, що Ізраїль захватив ще у 1967 р. Крім того, Сирія, яка здійснює переозброєння своєї армії, хоче модернізувати більше 100 винищувачів МіГ-21 і МиГ-23, купити новітні системи ППО, танки Т-80 та модернізувати танки Т-72. За деякими даними, вартість контракту, що може бути укладений, може скласти до 2 млрд доларів. Це задовольняє Росію, і відмовлятися від співробітництва з Сирією Росія не хоче. Це і зрозуміло: Сирія має борг перед Росією за поставлену ще за часів СРСР зброю на суму приблизно 12 млрд доларів, і Росія намагається хоч якось ці гроші повернути.

Продовжується військово-технічне співробітництво Росії з Бангладеш. На початку липня віце-маршал ВПС Бангладеш Джамалутдін Ахмед повідомив, що в грудні цього року Бангладеш повинен отримати чотири перших з восьми винищувачів МіГ-29. Останні чотири літаки в рамках укладеного 28 червня контракту з держкомпанією “Росвооружение” будуть поставлені у лютому 2000 р. Для Бангладеш важливо те, що виплата вартості цих літаків (124 млн доларів) буде здійснюватися впродовж дев’яти років. Незадоволення цією угодою висловив уряд США, але керівництво Бангладеш з цього приводу висловилося в тому дусі, що воно само має право укладати угоди з будь-якою країною задля підвищення боєздатності своїх збройних сил.

Продовжувалися консультації спеціалістів російського ОПК з Лівією відносно відновлення поставок озброєння в цю країну. Санкції, що були введені Радою Безпеки ООН проти цієї країни, призупинені, тому ряд країн вже поспішає зайняти свою нішу на цьому важливому ринку зброї. Не хоче в цьому процесі відстати і Росія, тому вже зараз представники “Росвооружения” проробляють питання відносно можливостей військово-технічного співробітництва з Лівією на майбутнє. На нашу думку, не слід від цього відставати і Україні, якій теж є що запропонувати Лівії.

Важливою подією, що трапилася в межах СНД і суттєво відобразилася на відносинах Росії з Казахстаном, а також деякою мірою зачепила й Україну, була невдала спроба запуску 5 липня російського військового супутника “Радуга-1” із-за технічної несправності другого ступеню ракети-носія “Протон-К”. Ця аварія призвела до забруднення великої частки території Казахстану екологічно шкідливим паливом цієї ракети – гептілом. Уряд Казахстану при цьому заявив, що запуски ракет з Байконуру робитися не будуть до тих пір, поки не будуть установлені причини аварії, і поки Росія не погасить заборгованість перед Казахстаном за аренду космодрому. Це рішення призвело до затримки запуску українського космічного апарату “Океан-О” ракетою-носієм “Зеніт”, запланованого на 8 липня, а також вантажного космічного корабля “Прогрес” ракетою “Союз”, запланованого на 14 квітня, що працюють на гасі. Все ж таки згоди вдалося досягнути, і 17 липня супутник “Океан-О” було успішно запущено на орбіту.

Наприкінці липня Росію з офіційним візитом відвідав нещодавно призначений міністр оборони Вірменії Вагаршак Аратюнян, який підкреслив, що ВТС Вірменії з Росією “однозначно” буде розвиватися. Це співробітництво не спрямовано проти будь-яких третіх країн. За його словами, немає жодних проблем у контактах між військовими двох країн, так як всі вони – вихідці з однієї військової школи, разом служили у СРСР, мають загальний менталітет. До речі, необхідно відзначити, що Вірменія є єдиною країною у кавказькому регіоні, яка ще підтримує Росію, тому Росії дуже важливо розвивати відносини з цією країною у всіх сферах, в тому числі і у військовій. За договором, що був підписаний президентами двох країн ще у 1995 р., на території Вірменії розміщена 102 військова база МО РФ (чисельністю приблизно 2,5 тис військовослужбовців) з запасами ОВТ на дві дивізії. З кінця минулого року на цю базу стали прибувати нові зразки озброєння, в тому числі нові літаки та засоби ППО, що викликало занепокоєність у сусідніх країнах. У відповідь було заявлено, що це ніяким образом не спрямовано проти сусідніх країн, а призначено виключно для захисту південного повітряного кордону країн СНД в межах об’єднаної системи ППО. Крім того, Вірменія бере участь в кооперації з Росією у виробництві серійних зразків комплексів ППО С-300ПМ.

В середині вересня Президент України Л. Кучма, виступаючи на зборах офіцерів Збройних Сил України, заявив, що Україна відноситься до Росії як до стратегічного партнера, і це є домінантою її зовнішньої політики. Він підкреслив, що в результаті тривалого переговорного процесу Росія і Україна визнали одна одну суверенними і незалежними державами і нині не мають ніяких територіальних претензій. Визначення долі Чорноморського флоту (ЧФ), статусу перебування російських військ на території України, а також наближення до закінчення переговорів щодо делімітації кордонів між двома державами - все це свідчить про взаєморозуміння української і російської сторін.

Продовжувалися дискусії відносно умов перебування російського ЧФ на території України. Питання з цього приводу обговорювалися під час візиту в Україну з 15 по 18 липня С. Степашина. Політичне керівництво Росії вже зробило деякі висновки із Югославського конфлікту. Тому Президент і уряд Росії проробляють для себе можливі варіанти виникнення подібних ситуацій, в тому числі і в Чорноморському регіоні, де планується провести ряд навчань, в деяких з них начебто згодна брати участь і Україна. За підсумками зустрічей на вищому рівні Президент України дав доручення підготувати проекти міждержавних угод про рішення деяких проблем ЧФ, в тому числі про його матеріально-технічне забезпечення. До речі, на сьогодні в стадії підготовки більше 30 міжурядових додаткових угод, що мають деталізувати зміст трьох базових і вже ратифікованих двома країнами документів щодо перебування ЧФ в Україні. Прем'єри України та Росії під час зустрічі в Києві підписали лише одну угоду — про порядок використання повітряного простору над Чорним морем. Було вирішено також питання про те, що військовослужбовці ЧФ після звільнення можуть залишатись в Криму, не змінюючи російського громадянства, і отримувати там пенсію. Складним питанням в цьому напрямку є ситуація щодо бажання Росії замінити літаки Су-17, що перебувають на озброєнні частин ВПС ЧФ, на більш нові Су-24, що здатні нести ядерну зброю.

Було вирішено питання про повернення в Росію ракетного крейсера “Москва”, що знаходився з 1990 р. на ремонті в м. Миколаєві. Під час візиту С. Степашина Україна і Росія домовились між собою про умови оплати ремонту – в рахунок боргу України за енергоносії, і 20 липня крейсер прибув у Севастополь, де очолив парад кораблів з нагоди святкування днів Військово-морських флотів обох країн.

Як вже повідомлялося, зроблений ще один успішний крок на шляху співробітництва України з Росією у ракетно-космічній галузі – після затримки, яка була викликана аварією російської ракети-носія “Протон-К” 5 липня, 17 липня здійснено вдалий запуск ракетоносієм “Зеніт-2” супутника “Океан-О”, оснащеного унікальним комплексом бортової апаратури для спостереження за поверхнею Землі, робота якого призначена в інтересах України і Росії. Після аварії "Зеніту-2" у вересні минулого року цей ракетоносій був витіснений з програми "Глобал Стар". В результаті ретельного розслідування причин цієї надзвичайної події, українсько-російська комісія дійшла висновку: аварія сталася через відмову системи управління, викликану послідовним відключенням двох каналів бортової обчислювальної системи. Було спільно розроблено рекомендації щодо розробки надійного алгоритму для захисту каналів від поодиноких збоїв, з обов'язковою реалізацією його при наступних запусках "Зеніту". Тому цей вдалий запуск ще раз підтвердив якість та надійність “Зеніту”, і його шанси у використанні для міжнародних космічних програм, в тому числі для програми “Морський старт”, значно покращилися.

Міждержавний авіаційний комітет сертифікував у першому півріччі 7 авіапідприємств Росії й України.

	Протягом місяця продовжувалась дискусія в українських та російських ЗМІ відносно ідеї передачі Росії частини стратегічних бомбардувальників Ту-160 і Ту-95МС, що залишились після розпаду СРСР на території України. Були різні ідеї відносно долі цих літаків: обміняти їх на аналогічну кількість військово-транспортних літаків Ан-22 “Антей” і Ан-124 “Руслан”; обміняти на деякі запасні частини для ОВТ російського виробництва, що є на озброєнні армії України; переобладнати частину літаків для комерційних цілей, в тому числі для повітряного запуску космічних апаратів; знищення літаків, на що американці згодні були надати допомогу в розмірі 8 млн доларів; і ще один варіант -  передати літаки в рахунок погашення українського боргу за енергоносії. Звичайно, міністерство оборони України намагалося вирішити це питання з користю для себе. І це, враховуючі скрутні умови, в яких знаходяться Збройні Сили України, було б цілком справедливим. Однак, імовірно, питання все ж буде вирішено не на користь МО, і бомбардувальники будуть віддані за газ. Але і це принесе користь Україні, так як утримання літаків обходиться Україні у великі гроші, а кожний рік і навіть місяць затягування вирішення цього питання приводить до погіршення стану літаків і зменшення їх ціни, яка і так за шість років торгу вже впала в декілька разів (за деякими повідомленнями – з 75 до 25  млн доларів за одиницю). Є надії, що це питання буде вирішено найближчим часом - розпорядженням Кабінету міністрів України від 22.07.99 р. № 714 вже створено спеціальну комісію, яка повинна узгодити перелік та обсяги ОВТ, що повинні бути передані РФ в рахунок погашення заборгованості Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за поставлений газ. Очолив робочу групу голова правління НАК “Нафтогаз України” І. Бакай. Остаточно всі питання заплановано вирішити наприкінці серпня цього року під час візиту в Росію прєм’єр-міністра України В. Пустовойтенка. Необхідно відзначити, що таке рішення цілком задовольняє Росію – вона отримає бойові стратегічні літаки, що суттєво підвищать боєздатність її Збройних сил, й одночасно отримає частку плати за газ, хоча і не грошима (які, до речі, віддати Україні в повному обсязі було б дуже проблематично).
Наприкінці липня в Україні перебувала делегація російської державної компанії з торгівлі зброєю “Росвооружение” на чолі з її генеральним директором Г. Рапотою, яка провела ряд переговорів з українськими колегами із компанії “Укрспецекспорт”. Як повідомляють ЗМІ обох країн, підсумки переговорів цілком задовольнили обидві сторони. Було підкреслено, що віднині українські і російські спецекспортери будуть діяти так, щоб “систему ВТС між країнами перевести із сфери конкуренції в область реального співробітництва”. Необхідно відзначити, що Україна і Росія мають у свої арсеналах величезну кількість зброї, що дісталася їм у спадщину після розвалу СРСР. Цією зброєю вони торгують практично в одних і тих же сегментах світового ринку, складаючи конкуренцію один одному і збиваючи при цьому ціну. Вони пропонують одним і тим же країнам й послуги військово-технічного характеру – обслуговування, ремонт, модернізація зразків ОВТ радянського виробництва. Але складові частини до цих зразків ОВТ часто виробляються у різних країнах, що ускладнює роботу кожної окремої країни в цьому напрямку. Якщо розробники, виробники, ремонтники та експлуатаційники зброї України і Росії об’єднають свої зусилля на зовнішньому ринку зброї і послуг військово-технічного характеру – вони зможуть досягти гаразд більшого ефекту за той, якій вони зараз мають, діючи окремо, - такий був лейтмотив переговорів. І слід відзначити, що це цілком справедливо – на сучасному світовому ринку зброї навіть багаті і потужні країни зараз не виступають поодинці. Лише спільними зусиллями можна досягти позитивних результатів у такої складної справі, якою є торгівля зброєю. Під час переговорів делегації домовились по трьох основних напрямках співробітництва: 1) про правила взаємної поведінки на світовому ринку. Залишаючись конкурентами в торгівлі зброєю, вони будуть дотримуватися коректності у відношенні до продукції один одного й не будуть робити дій, що здатні завдати їй шкоди; 2) визнаваючи існування на світовому ринку визначених ніш, де обидві компанії мають достатнє міцні позиції, вони будуть інформувати друг друга про свої плани у випадку просування своєї продукції в ці регіони; 3) обидва спецекспортери будуть докладати зусиль до спільного створення та просування на ринок російсько-української військово-технічної продукції. В зв’язку з цим на зустрічі обговорювалась доцільність створення українсько-російських фінансово-промислових груп у сфері військового виробництва, що, насправді, потребує удосконалення договірної бази між країнами з питань ВТС, що є на даний час. Якщо для Росії найбільш важливим є вихід на зовнішній ринок зброї і свідомість про дії у цієї сфері України, як важливого суперника, то, відверто кажучи, Україна зацікавлена у співробітництві з Росією не тільки для цього, а також і для модернізації ОВТ для власних Збройних сил, особливо тих, що в Україні не виробляються – бойових літаків, засобів ППО тощо.
Таким чином, у військово-технічному співробітництві об’єктивно зацікавлені обидві країни. І якщо воно буде розгортатися, як і у всьому цивілізованому світі, якщо Україна і Росія у цієї справі будуть виходити не з політичних інтересів окремих груп і партій, то це буде корисно обом країнам з усіх точок зору.

Серпень 1999 р.