Внутрішня ситуація

Серпень 1999 р був дуже багатий на події військово-технічного характеру. Саме в цей період відбулися зміни в керівництві уряду та в системі військово-технічного співробітництва (ВТС), Росія провела Міжнародний авіаційний салон МАКС-99, на якому представила багато нових зразків озброєння та військової техніки (ОВТ), відзначила деякі ювілеї. Розглянемо основні події декілька докладніше, тим більше, що вони впливають не лише на стан справ у внутрішньому житті Росії, а і декілька ширше.

Розпочався серпень із зміни керівництва федерального державного підприємства “Государственная компания “Росвооружение”. Указом президента РФ від 2 серпня з посади генерального директора цієї компанії без пояснень було звільнено Григорія Рапоту, а іншим указом на цю посаду призначено Олексія Огарьова.

Виступаючи під час його представлення співробітникам компанії, новий генеральний директор заявив, що основне завдання компанії “Росвооружение” да даному етапі – збільшення валютних надходжень від продажу ОВТ. За його словами, ця стратегічна мета може бути досягнута шляхом комплексного вирішення трьох найбільш важливих завдань: 1) компанія повинна різко поліпшити роботу на зовнішніх ринках, причому як на традиційних, так і на нових; 2) необхідно добитися спрощення процедур для дозволу експорту зброї, і 3) слід різко поліпшити роботу із підприємствами оборонно-промислового комплексу (ОПК), щоб їм було вигідно працювати через “Росвооружение”.

Звільнений з посади Г. Рапота відзначив, що він морально завжди був готовий до звільнення, враховуючи части зміни в керівництві країни, коли зміни в уряді проходили майже не кожного місяця. За його словами, колектив компанії працює дуже добре, тому він сподівається, що новий генеральний директор не буде проводити, як це завжди буває, кардинальних змін у його складі. За часи, що він керував компанією, вдалося вирішити ряд завдань з удосконалення її роботи, в тому числі головне – змінити внутрікорпоративну філософію. Компанія повинна поперед усього працювати на державу, на оборонну промисловість, а вже потім вирішувати всі останні питання, втому числі й проблему особистого благополуччя. Створено систему колективного управління, коли процес прийняття рішень є колегіальним, а відповідальність за їх виконання залишається особистою. Вдалося погасити частину боргів перед підприємствами ОПК. Збільшився експорт зброї за кордон – на початок серпня її продано на суму 1,6 млрд доларів, і в цьому заслуга всіх робітників компанії.

В серпні продовжувалася робота з удосконалення системи ВТС РФ. На початку місяця С. Степашін, який ще був тоді головою уряду Росії, підписав нове розподілення обов’язків між своїми заступниками. Так, його заступник Ілля Клєбанов, який відповідав за питання ВТС та ОПК Росії, повинен був виконувати наступні обов’язки:

супроводження питань атомної промисловості і ядерної енергетики, забезпечення промислової і ядерної безпеки, питань оборонної і авіаційно-космічної промисловості, військово-технічного співробітництва;
координація взаємодії з державними галузевими академіями та інші.
Ця робота виконувалась на фоні підготовки нового указу президента РФ про удосконалення системи ВТС Росії з іншими країнами, який передбачає організацію жорсткої вертикалі управління експортом зброї. Цей указ впродовж місяця розглядався в уряді, і остаточне його підписання передбачено у вересні. Він спрямований на модернізацію системи ВТС з урахуванням умов сучасності, коли боротьба на зовнішньому ринку зброї, в зв’язку з його звуженням, дуже загострилася. Як відзначив І. Клєбанов, “Росія поки ще не програває своїм конкурентам на цьому ринку, але не має  в силу ряду причин і очевидних плюсів”. При цьому важливим кроком з удосконалення системи ВТС вважається кардинальне скорочення строків на отримання дозволів на експорт російської зброї. Згідно нового указу, різко скорочується кількість підписів, які дозволяють отримати дозвіл на експорт зброї – дві-три замість десятків, які були потрібні раніше. Строк для рішення питання про поставку зброї повинен бути не більше 20 днів. У якості позитивного прикладу, де ці питання вирішуються доволі швидко, в Росії приводять Україну. І це дає підстави стверджувати, що система українського ВТС розвивається досить прогресивно.  
При розробці нових принципів російської військово-технічної політики було відзначено, що уряд повинен не тільки контролювати експортерів зброї, а і допомагати їм, надаючи “активну політичну і економічну підтримку”. Про це особливо було наголошено С. Степашіним під час проведення 4 серпня наради з питань ВТС Росії, і в якої брали участь члени уряду, Ради безпеки РФ, керівники зацікавлених міністерств і відомств. При цьому прем’єр вважав, що “для підвищення зацікавленості виробників ОВТ необхідно прирівняти їх роботи в галузі ВТС до державного оборонного замовлення”. Було підкреслено, що роль ВТС є ключовою для укріплення воєнно-політичного впливу Росії в світі і для соціально-економічного розвитку держави в цілому, і особливо в ОПК. С. Степашін  наголосив, що “тільки експортна складова дозволяє сьогодні оборонній промисловості Росії зберегти свій потенціал для забезпечення обороноздатності держави”. І це цілком вірно, і це можна з повною впевненістю віднести і до України. В умовах, коли держава і її збройні сили із-за гіркого фінансового стану не можуть закупати ОВТ для власних збройних сил, тільки експорт дає можливість підтримати підприємства ОПК “на плаву” з можливістю використання їх збережених таким чином потужностей у майбутньому, коли умови в країні поліпшаться. 
На нараді було особливо підкреслено, що в даний час провідні країни Заходу роблять все можливе для того, щоб завоювати лідируючі позиції в світі на ринку зброї, який має стійку тенденцію до звуження, використовуючи для цього політичні, економічні, дипломатичні і військово-технічні методи дії. Тому в цих умовах, враховуючи як позитивне те, що в Росії вдалося поки ще зберегти експортний потенціал зброї, необхідна чітка система ВТС з ефективним регулюванням та підтримкою на тривалу перспективу. Але поки ще така система в Росії (да і в Україні теж) не створена. Наприклад, ще мають місце чисельні випадки, коли російські торговці зброєю конкурують, в першу чергу, не з іноземними країнами, а між собою, що завдає шкоди як економічному стану, так і політичному іміджу держави. До України це відноситься у меншому ступеню, тому що закінчений цикл з виробництва основних зразків ОТВ мають дуже мало підприємств.
Продовжуючи цю тему, новий голова уряду РФ Володимир Путін, виступаючи 16 серпня в Державній Думі РФ під час рішення питання про його призначення на посаду, сказав, що він вважає, що “укріплення оборонної могутності, матеріальної та моральної підтримки армії – найважливіше завдання уряду”. Звичайно, це правільні слова, їх неодноразово говорять і в Україні, але коли справа доходить до їх виконання – вони не завжди виконуються. Тут же В. Путін запропонував, щоб уряд РФ пішов на важливе рішення – скасувати борги підприємств ОПК перед державою. Причому, необхідно відзначити, що більшість цих боргів створилася внаслідок постійного недостатнього фінансування державою цих же самих підприємств. Виказуючи занепокоєність станом ЗС РФ, він же відзначив, що уряд буде намагатись, щоб ЗС РФ фінансувалися у розмірі 3,5% ВВП. Це може служити прикладом для України. Події останніх років свідчать про те, що Росія поступово наближується до такого показника. Якщо де буде досягнуто, то є підстави стверджувати, що впродовж наступних років у ЗС РФ начнуть поступати нові зразки ОВТ, і в цьому Україна повинна брати приклад.
Підсумовуючи стан ВТС Росії та її окремих спеціалізованих підрозділів з продажу зброї, необхідно відзначити, що сьогодні на долю компанії “Росвооружение” приходиться більше 80% збройового експорту Росії на світовому ринку. Компанія співробітничає більше ніж з 60 країнами світу, має свої представництва в 36 країнах. Серед продукції військового призначення, що поставляється в інші країни, суттєву частку займають бойова авіація й засоби ППО. Великим попитом користуються сучасні зенітно-ракетні системи С-300ПМУ-1, С-300В, комплекси “Бук-М1”, “Тор-М1”, “Игла”. Останнім часом “Росвооружение” активно займається експортом продукції і послуг військово-технічного призначення в галузі космічних проектів, в тому числі організацією й здійсненням запусків космічних апаратів.
Представляючи на салоні МАКС-99 експонати компанії “Росвооружение”, її новий генеральний директор О. Огарьов заявив, що в перспективі компанія буде робити ставку на експорт авіаційної техніки і засобів ППО. За його словами, в даний час частка експорту авіаційної техніки в структурі поставок компанії складає 45-50%, а разом з технікою ППО сягає двох третин обсягу поставок. У найближчі роки “Росвооружение” має намір ще більше посилити свої позиції на світовому ринку такого обладнання. Великі надії “Росвооружение” пов’язує також з ринком модернізації авіаційної техніки, в тому числі з модернізацією і поставкою за кордон винищувачів МіГ-29СМТ, МіГ-29УБТ, МіГ-21, вертольотів Мі-8, Мі-24.
Наприкінці серпня надійшло повідомлення про те, що вже найближчим часом буде підписаний Указ президента РФ про ВТС з іноземними державами, про який вже давно говорилося. Цей указ посилить державне регулювання експорту озброєнь: кожна держкомпанія буде доводити державі необхідність продажу зброї на суму, що декларується. Контроль за цим буде покладений на Міністерство торгівлі РФ. Держпідприємства, що працюють на ринку озброєнь, зможуть укладати контракти не пізніше чим через 20 днів, що приділяються на дозвільні процедури, оскільки спрощується необхідний для продажу зброї процес узгодження. Відповідно до указу, узгодження дозвільних процедур буде проходити тільки в МЗС, Міноборони і Мінторгівлі, замість дев'ятьох відомств, де узгодження проходить у даний час. Крім того, президентом РФ буде затверджений склад урядової комісії з ВТС, керівником якої буде призначений прем'єр-міністр РФ.

Дуже важливою подією, що відбувалася в Росії, було проведення в період з 17 по 22 серпня четвертого Міжнародного авіаційно-космічного салону МАКС-99. Заявки для участі в салоні надіслали 430 фірм з 28 країн світу. На виставці були представлені приблизно 130 російських та закордонних літальних апаратів - практично усіх підприємств авіакосмічного комплексу Росії, Російського авіаційно-космічного агентства, підприємств “Росвооружение” і “Промекспорт”, закордонних фірм, таких як американські “Боїнг”, “Белл”, Пратт енд Уїтні”, французькі “Аероспасьяль” і “Дассо авіасьон”, німецькі БМВ і “Даймлер-Крайслер Аероспейс” (“ДАСА”). Велику експозицію літаків представило українське КБ ім. Антонова, але про це буде далі. Відкривав салон щойно призначений голова уряду РФ Володимир Путін. Під час церемонії відкриття йому були показані всі новітні російські громадянські та військові літаки, на які робить в даний час ставку російська оборонна промисловість. В. Путін сказав, що уряд Росії додасть всіх зусиль, щоб підтримати найбільш приоритетні програми в галузі високих технологій, що в даний час концентрує авіаційно-космічна промисловість.

Звертає увагу та обставина, що на виставці було представлено багато модернізованих зразків ОВТ. Зараз майже в усьому світі вважають, що модернізація, як відносно дешевий спосіб збільшення боєздатності ЗС, має велике майбутнє в найближчі часи для переоснащення армій ряду країн світу. Саме вона на цей раз стала головним лозунгом ВПС МО Росії, що вперше виступили на МАКС-99 із своєю експозицією.

Більше неочікуваних несподіваностей принесла та частина виставки, що була пов’язана із озброєнням, бортовим обладнанням та перспективними проектами. Це пояснюється не тільки тим, що майже не залишилося таємних літаків. Ведучі авіаційні фірми бачать більше перспектив не у створенні нових конструкцій, а в удосконаленні літаків, що вже стоять на озброєнні. Цього вимагає від них сучасний ринок зброї.

Водночас, як відзначають деякі фахівці, салон зробив очевидними майбутні провали авіакосмічної промисловості Росії. Відзначалося, що модернізацією багато фірм часто займаються не від гарного життя. У військовому авіабудуванні залишилася практично лише одна фірма - "ОКБ Сухого", здатна проводити (в основному на свої гроші) роботу над принципово новими типами бойових літаків наступного покоління.

Більшість інститутів і КБ, із-за відсутності фінансування з боку держави та державних замовлень, мають власні плани диверсифікації і переорієнтуються на цивільних закордонних замовників. Це особливо характерно для космічних фірм (Центр ім. Хрунічева, НВО машинобудування й ін.). Інша стратегія - розширення співробітництва з західними корпораціями в створенні зброї для третіх країн (ЛОМО, КБП, яковлівська і мікоянівська фірми). Змушена експортна орієнтація - не завжди благо. По-перше, при цьому не розвиваються ті напрямки досліджень і розробок, що найбільше важливі для обороноздатності країни (наприклад, засоби бойового керування, електроніка). По-друге, формуються "острівці" оборонної промисловості, орієнтовані на конкретних іноземних покупців і не зацікавлені в інтеграції з іншими російськими підприємствами. До речі, саме це часом лежить в основі конфліктів у російському оборонному комплексі.

Як і раніше, чисто комерційні підсумки салону невеликі в порівнянні з найбільшими закордонними виставками. За словами віце-прем'єра І. Клєбанова, укладено лише 15 контрактів. Найбільше великі з них: постачання в Білорусію восьми МіГ-29УБ, надання послуг по запуску трьох супутників німецькій фірмі (обидва - "Росвооружение"), будівництво для єгипетської фірми "Като ароматик" 15 літаків Ту-204-120 ("Авіаекспорт", "Авіастар" і АНТК ім. Туполева). Зроблено ряд заяв, що випереджають комерційний успіх ряду інших фірм. Тут і обов'язкова участь ВПК МАПО разом із ДАСА (ФРН) у модернізації МіГ-29 європейських країн, і майбутня сертифікація легкого літака Іл-103 у Швейцарії, і просування по шляху перетворення російсько-українського Ан-70 у загальноєвропейський Ан-7Х. Не обійшлося на МАКС-99 без скандалів. Самий великий із них - поспішний вивіз у ніч із 17 на 18 серпня повнорозмірного макету новітньої ракети комплексу "Искандер-Е". За інформацією що є, цього зажадали військові, причому ті ж самі, що раніше письмово погодили демонстрацію новинки на салоні.

В Росії продовжуються роботи із створення нових та модернізації існуючих зразків ОВТ. Деякі з цих зразків були показані під час проведення виставки МАКС-99, тому доведемо про них декілька докладніше.

Іркутське авіаційне виробниче об’єднання (ІАВО) представило на авіасалоні перший модернізований багатоцільовий винищувач Су-30К, що може застосовувати зброю “повітря – поверхня”. Зараз цей літак проходить кінцеві випробування, закінчення яких заплановано на четвертий квартал 1999 р. Модернізована машина відрізняється від існуючих удосконаленим комплексом бортового радіоелектронного обладнання та можливістю застосування ракет з телевізійними системами наведення для боротьби з наземними та надводними цілями. Вся бортова електроніка – російського виробництва. Однак у майбутньому можливе встановлення деяких складових частин виробництва американської компанії “Оптикал імеджінг системз”, що просуваються на російський ринок фірмою “Нексель”. Проведені роботи не тільки підвищать бойовий потенціал російських ВПС, а і збільшать експортний потенціал серійних літаків.

Як вже повідомлялося, на виставці також був представлений новітній ракетний комплекс сухопутних військ “Искандер-Е”, створений групою російських НДІ, КБ та заводів промисловості під керівництвом Коломенського КБ машинобудування, що знане своїми ракетними комплексами “Точка” і “Ока”. Цей комплекс зараз проходить остаточні випробування. Він зібрав в себе найкращі науково-технічні і конструкторські досягнення в області оперативно-тактичних ракетних систем, а за критерієм “ефективність-вартість” випереджає кращі закордонні аналоги у 5-8 разів.

Вперше на авіасалоні був показаний широкій спільноті новітній винищувач С-37 “Беркут” з крилом із зворотнім кутом. Розробка цього літака почалася ще за радянських часів, а льотні випробування – у вересні 1997 р. За оцінками фахівців, С-37 може стати базовою моделлю для створення важкого багатофункціонального винищувача 5-го покоління. Спеціалісти вважають, що за умови нормального фінансування робіт із створення повноцінного винищувача 5-го покоління потрібно до 10 років. Якщо за його основу буде прийнято С-37, що показав дуже високі льотні якості, то його серійне виробництво може бути розгорнуто на будь-якому із авіаційних заводів, що входять до Авіаційного військово-промислового комплексу “Сухой”.
Вертолітна фірма “Міль” вперше представила на салоні варіант глибокої модернізації вертольота Мі-24, що визнаний спеціалістами “самим воюючим вертольотом в світі”. Запропонований варіант модернізації може продовжити строк експлуатації вертольота на 10-15 років. Головними роботами по модернізації вертольота стали використання нових лопастей несучого гвинта, систем управління зброєю та бортового електронного обладнання, що були розроблені при створенні перспективного бойового вертольота Мі-28Н. Крім того цей вертоліт обладнаний приладами нічного бачення, що підвищує ефективність застосування його зброї у 1,7 – 2,2 рази. Планується, що цей варіант модернізації буде запропонований іноземним замовникам, у яких його нараховується приблизно 7 тис одиниць (у 87 країнах світу). Довідка: усього на даний день побудовано більше 30 тис вертольотів марки “Мі”.

Крім того, як повідомив генеральний конструктор фірми “Міль” Георгій Сенельщиков, зараз на різних етапах випробувань знаходяться відразу три машини: перспективний вертоліт Мі-28Н, ударний Мі-24ВО, і самий масовий Мі-8МТО. Всі вони оснащені обладнанням для дій у нічних умовах, і на всі ці машини є високий попит як з боку міністерства оборони РФ, так і з боку закордонних замовників.

 Розробку нових систем ОВТ та модернізацію існуючих підштовхують військові конфлікти, що трапились за останні декілька років – “Буря в пустелі”, “Лис в пустелі”, події цього року в Югославії. Тому, виступаючи під час проведення салону МАКС-99, начальник озброєння ЗС РФ генерал-полковник А. Сітнов заявив, що МО РФ прийняло рішення про розробку новітніх систем озброєнь, дія яких заснована на нових фізичних принципах. Він вважає, що російські фахівці в галузі озброєнь не вичерпали науково-технічний заділ, що накопичений у попереднє десятиріччя. В галузі аеродинаміки Росія ніколи не поступалася іншим країнам. Що ж стосується авіоніки, то за останні роки прийнятий цілий ряд дуже важливих рішень, спрямованих на удосконалення бортових навігаційно-прицільних комплексів, системи бортового радіоелектронного обладнання та інших компонентів літальних апаратів. Відповідаючи на питання про то, чому не застосовується новітня зброя у бойових діях в Дагестані, генерал сказав, що це не війна, а ліквідація бандитських формувань, що не передбачає відправку у цей район новітньої армійської зброї. 

Необхідно відзначити, що останнім часом в Росії багато уваги приділяється збройним силам, їх технічному оснащенні. Події в Югославії наочно підтвердили, що зразки ОВТ, що є в ЗС РФ, застаріли, і їх треба оновлювати. Але всі ці висловлювання, рішення і т.п. залишаться тільки побажаннями, якщо не будуть виділятися необхідні кошти. Виступаючи з цього приводу на заключній конференції по підсумках проведення МАКС-99, заступник голови уряду РФ І. Клєбанов сказав, що російська армія перейде на закупки новітніх озброєнь через 3-4 роки. В даний час, за його словами, ставка робиться на модернізацію існуючих зразків ОВТ, яка приближує їх до систем нового покоління. І ця модернізація, що важливо, зацікавлює багатьох іноземних замовників. Так, в найближчі роки заплановано провести модернізацію приблизно 1000 винищувачів МіГ-21, МиГ-23, Су-22, Су-24, що знаходяться у військах, і що потім можуть бути запропоновані для продажу за кордон, а замість них російська армія буде закуповувати новітні системи авіаційного озброєння. Оцінюючи це рішення, необхідно відзначити, що це дуже розумний хід (звичайно, як що він буде виконаний), тому це необхідно прийняти “на озброєння” в Україні, в збройних силах якої стан зразків ОВТ, напевне, гірший за Росію, а потужностей для ремонту та модернізації всіх зразків ОВТ – дуже багато.

На початку серпня було прийнято остаточне рішення про передислокацію випробувального полігону МО РФ із м. Емба (Казахстан) на територію Державного випробувального міжвидового полігону “Капустін Яр”. Це рішення визрівало вже давно. Після розпаду СРСР кількість заходів з випробування нових зразків ОВТ різко зменшилася. Тому утримання двох полігонів стало не під силу РФ. Це стало відчутним особливо тоді, коли Казахстан став вимагати своєчасної плати за використання полігонів, що розташовані на його землях. Звичайно, Росія виконати цього не могла, тому що в неї не вистачало грошей. Це і підштовхнуло прийняття рішення про передислокацію полігону. За розрахунками спеціалістів, об’єднання полігонів дасть можливість скоротити чисельність військовослужбовців майже на півтори тисячі людей, а витрати держави на їх утримання зменшити на 91 млн рублів на рік.

10 серпня в м. Снежинськ (Челябінська область) пройшла зустріч розробників та випробувачів радянської атомної бомби. Саме цього місяця відзначається 50 років з того моменту, коли завдяки самовідданій праці вчених, конструкторів та робітників (правда, часто за гратами) було покінчено з монополією США на цей новий вид зброї. Ця подія сталася 29 серпня 1949 р., але об’явлено про це було тільки 25 вересня під тиском міжнародної спільноти.

Зараз в світі йде дискусія – не аморальна лі ця зброя, що і зараз постійно удосконалюється. На це питання багато політиків відзначають, що саме завдяки тому, що є ядерна зброя, зберігається паритет сил у світі і не сталося нової світової війни. Тому ядерну зброю вважають більше політичною. Як вважають деякі фахівці, російські політики взагалі не думають про те, що в Росії є ядерна зброя. Багато хто з них навіть не уявляє собі, що це таке. Вони не знають того, що ядерною зброєю можна грозити, але воювати – неможна, тому що це стане самогубством. Дехто з фахівців вважає, що заяви керівників Росії про те, що ядерна зброя є пріоритетом держави, поки що є пустими деклараціями, тому що дійсної уваги розвитку усіх складових, які забезпечують підтримку цієї зброї на належному стані, з боку держави не видно. При цьому російські фахівці вважають, що розвиток високоточної зброї, на що уповає дехто із спеціалістів, в тому числі і військових, не є альтернативою ядерної зброї.

Зовнішня політика
Росія і “далеке” зарубіжжя
Дуже насиченим був серпень для подій у відносинах Росії з країнами “далекого” зарубіжжя, серед яких виділяються східні країни – поперед усього Китай, Індія, Південна Корея. За підрахунками спеціалістів, тільки торгівля зброєю з Китаєм та Індією приносить Росії доход щороку приблизно у 2 млрд доларів При цьому необхідно виділити розширення ВТС з Китаєм, з яким Росію дуже давно поєднують взаємні поставки різних товарів, в тому числі і військового призначення.
Ще на початку місяця надійшло повідомлення про те, що Китай уклав крупний контракт на суму приблизно 2 млрд доларів на виготовлення більше 40 літаків Су-30 з Комсомольск-на-Амурі авіаційним об’єднанням, що забезпечить нормальне завантаження цього підприємства приблизно на два роки.  
Попередня домовленість про їхню закупівлю була досягнута в червні цього року в ході візиту в Росію заступника голови Центральної військової ради КНР генерал-полковника Чжан Ваньняня. Тоді ж російська сторона виявила принципову згоду на розгортання ліцензійного виробництва цих машин у КНР. Раніше в 1992-1996 рр. Росія вже поставила в Китай 74 літаки Су-27 декількох модифікацій, а в 1996 р. КНР купила ліцензії на право виробництва 200 літаків Су-27СК. Ці угоди в цілому принесли Росії  4,2 млрд доларів. Крім літаків Китай закуповує в Росії й інші зразки озброєнь, серед яких зенітні комплекси С-300, підводні човни, надводні кораблі.
Переговори з Китаєм з питань ВТС на рівні перших керівників країн були продовжені в Бішкекі 25 серпня під час перебування там Б. Єльцина і Цзян Цземіня. Обидва вони дали високу оцінку стану ВТС.
Майже в той же час в Пекіні перебував віце-прем’єр РФ І. Клєбанов, а також генеральний директор компанії "Росвооружение" О.Огарьов і генеральний директор Російського космічного агентства Ю. Коптєв, які також вели розмови з представниками КНР про стан та необхідність посилення ВТС між Росією та Китаєм. Як вважають в самому Китаї, цей візит “дасть новий товчок розвитку дружніх, партнерських відносин”.
 В рамках візиту 24 вересня в Пекіні відбулося сьоме засідання російсько-китайської комісії з економічного співробітництва, а також переговори І. Клєбанова з заступником голови Центральної військової ради КНР Чжаном Ваньнянєм. Відразу ж після переговорів І. Клєбанов був прийнятий прем’єром Державної ради КНР Джу Жунцзінєм, який охарактеризував візит російської делегації як “дуже вдалий”.
Перед зустріччю з Чжу Жунцзінєм І. Клєбанов підтвердив намір Росії продавати Китаю літаки Су-30, хоча це і може викликати суперечності Росії із США, які є основними конкурентами у створенні та будівництві літаків цього класу.  За словами І. Клєбанова, російська делегація привезла декілька "уже відпрацьованих", а також "ряд нових, дуже серйозних пропозицій, у тому числі і з ВТС". Попередня робота у цьому напрямку показала, що "у загальному і цілому ми навчилися дуже добре розуміти один одного". "Ми з Китаєм - стратегічні партнери", - сказав І. Клєбанов. Зв'язки у військовій сфері свідчать про "високу двосторонню довіру". За словами віце-прем'єра, очікується підписання ряду контрактів, відкривати зміст яких він не став. 
Також в Китаї був підписаний Протокол про співробітництво між Російським космічним агентством і Китайською національною космічною адміністрацією. Протокол передбачає подальше співробітництво в чотирьох областях: безпосередніх прикладних дослідженнях, зв'язаних із космосом, перспективній програмі пілотованих досліджень, фундаментальних дослідженнях Місяця, Марса, навколоземного простору; а також "окремих елементах, зв'язаних із створенням космічних апаратів".
І. Клебанов високо оцінив підсумки візиту російської урядової делегації в Китай, що завершився 28 серпня, у ході якого були підписані ряд угод - у тому числі, в області військово-технічних зв'язків двох країн. ”Поїздка була в цілому десь навіть переломною, - заявив він. - І дуже добре, що вона відбулася одночасно під час зустрічі двох керівників  країн у Бішкеку”.
     За твердженням віце-прем'єра РФ, “темпи співробітництва РФ з Китаєм будуть тільки зростати”. “Китайські вищі керівники нам постійно говорили, що вони проти однополярного світу і вважають, що світ повинний бути багатополярний, - сказав І. Клєбанов, - і, принаймні, одним із полюсів цього світу повинні бути Росія і Китай”.

В серпні продовжувалась робота російських спеціалістів із укладання контрактів з ВТС з країнами далекого зарубіжжя. У цьому напрямку необхідно відзначити наступні.

Компанія “Росвооружение” 5 серпня уклала контракт з німецькою фірмою “ОХБ-Систем” на запуск в 2000 р. з космодрому Плісецьк трьох наукових супутників. Запуски буде здійснено силами й засобами ракетних військ стратегічного призначення Росії.

Міністерство оборони Індії і “Росвооружение” підписали 10 вересня контракт про поставку 250 танків Т-90С виробництва тагильського “Уралвагонзаводу”, але поставки танків поки ще відкладені в зв’язку із нестабільною політичною обстановкою в Росії із-за зміни голови уряду. Переговори з індійською стороною тривали більше півроку, і контракт було укладено тільки після успішних випробувань танків в пустелі. Вартість кожного танка – приблизно 2 млн доларів.

У середині серпня в Хабаровському краї Росії знаходився прем’єр-міністр Малайзії Махатхір Мохамад, який виказав зацікавленість до літаків Су-27 та деяких інших зразків озброєння. Він відзначив, що  однієї з головних цілей його візиту було знайомство з Улан-Уденським авіазаводом. “Вертоліт Мі-171 відповідає інтересам Малайзії, якщо він буде модифікований під умови нашої країни”, відзначив прем'єр-міністр. Крім того, заявив Махатхір Мохамад, “уже зараз можна сказати, що російський штурмовик Су-39, що випускається в Улан-Уде, буде включений у конкурсний список постачальників літаків для малайзійських ВПС”.
Під час проведення авіакосмічного салону МАКС-99 німецький концерн “Даймлер Крайслер аероспейс АГ”, Російський промисловий комплекс МАПО (ВПК МАПО) і Державна компанія “Росвооружение” підписали меморандум про співробітництво в модернізації літаків МіГ-29. Це співробітництво передбачає організацію обслуговування літаків, їх ремонт і модернізацію. При цьому домовились поширити сферу діяльності створеного раніше у 1994 р. спільного підприємства “МіГ ейркрафт продакт саппорт Ко”, що буде обслуговувати літаки МіГ-29 не тільки в Німеччині, а і в інших країнах, особливо в тих, що недавно увійшли до блоку НАТО.
Зацікавленість до ВТС з Росією та Україною виказали представники Італії. Це стосується, що особливо важливо для наших країн, проекту створення європейського літака Ан-7Х на базі Ан-70.
Представниками південно-корейської фірми LG було об’явлено, що вони зацікавлені і вже готовлять контракт на покупку в Росії приблизно 50 вертольотів фірми “Камов”, що також декілька радує Україну, так як майже на усіх російських вертольотах установлюються українські двигуни.
Крім того, на авіасалоні МАКС-99 була відзначена підвищена зацікавленість до пропозицій ВПК "МАПО", спрямованих на підвищення бойової ефективності російських літаків. На переговорах з закордонними партнерами ВПК "МАПО" вирішував конкретні задачі. З німецьким концерном ДАСА обговорювалися питання експлуатації і спільної модернізації МіГ-29, із французькими фірмами - проблеми сертифікації і просування на ринок спільного російсько-французького учбово-тренувального літака нового покоління МіГ-АТ.
     Проект ближнємагістрального авіалайнера Ту-334, у якому ВПК "МАПО" має намір брати участь разом з АНТК ім. Туполева і київським заводом "Авіант", також став предметом переговорів з одним із потенційних замовників.
     По легкому літаку Іл-103, що серійно робиться філією ВПК "МАПО" Луховицьким машинобудівним заводом, підписаний тристоронній меморандум про його сертифікацію у Швейцарії з метою просуванню на європейський ринок.
Наприкінці серпня досягнута домовленість, що на модернізованих російських вертольотах Мі-24 і Мі-8 будуть використовуватися активно-матричні рідиннокристалічні дисплеї американської фірми “Оптикал іміджінг системз" і фільтри нічного бачення американської фірми "Корі електронікс". Про це повідомив Борис Данілов, віце-президент американської фірми “Нексель”, що представляє інтереси ряду головних американських корпорацій на російському ринку. Як думають експерти, устаткування вертольотів Мі-24 і Мі-8 сучасною технікою нічного бачення, досконалим радіонавігаційним устаткуванням і електронною індикацією підвищить їхню бойову ефективність у 3-5 разів при порівняно невеликих фінансових витратах.
     За словами Б. Данілова, для модернізації російських вертольотів використовуються американські активно-матричні рідиннокристалічні дисплеї і фільтри нічного бачення, раніше поставлені в Росію для модернізації цілого ряду літальних апаратів. Рідиннокристалічними дисплеями, зокрема, були оснащені досвідчені модернізовані винищувачі МіГ-29СМТ і МіГ-29УБТ.  Усього в Росію було поставлено біля 100 активно-матричних рідиннокристалічних дисплеїв.
29 серпня в столицю Південної Кореї Сеул з 12-денним візитом прибула делегація російського міністерства оборони на чолі з генерал-лейтенантом Ігорем Валінкіним, щоб обговорити зі своїми партнерами подальші перспективи розвитку співробітництва й обмінів між збройними силами двох країн. Росіяни відвідають підприємства військово-промислового комплексу Республіки Кореї і військові частини. Паралельно з цією подією з період із 2 по 4 вересня запланований офіційний візит у Сеул міністра оборони РФ Ігоря Сергєєва, який має намір обговорити не тільки питання подальшого розвитку з Південною Кореєю обмінів у військовій області, але і можливості погашення частини російського боргу Сеулу в розмірі 1,8 млрд доларів за рахунок постачань сюди великих партій озброєнь, включаючи підводні човни класу "Кило" або "Амур" і новітніх реактивних винищувачів Су-35. Південнокорейська сторона зацікавлена в тому, щоб Москва зробила натиск на Пхеньян із метою змусити північнокорейське керівництво відмовитися від планів чергового іспиту нової балістичної ракети. 

СНД і Союз Росія-Білорусь
18 серпня, під час проведення салону МАКС-99, державна компанія “Росвооружение” уклала контракт з представниками Білорусії на поставки восьми одиниць винищувачів МіГ-29УБ, що повинні бути поставлені до кінця поточного року. Необхідно відзначити, що ВТС з цією країною поступово розширюються. Робляться спільні проекти з розробки нових та модернізації існуючих зразків ОВТ, проекти спільного виходу на зовнішні ринки, що, безумовно, буде на користь обом країнам.

Українсько-російські відносини

Однією з головних тем навколо українсько-російських відносин у сфері ВТС, що на протязі серпня мусувалися в українських і російських ЗМІ, була тема стратегічних бомбардувальників Ту-160 і Ту-95МС. Причому, ці повідомлення були дуже протиричівими: то начебто домовленість досягнуто, то ні. Так, на початку вересня в українських ЗМІ з’явилося повідомлення про те, що міністр оборони України Олександр Кузьмук, на тлі візиту в Україну міністра оборони США Вільяма Коена сказав про те, що Україна не збирається віддавати Росії стратегічні бомбардувальники за російський газ. Раніше інформація про можливість цього бартеру досить детально коментувалась в російських та українських ЗМІ. Проте нині, за словами міністра оборони, можливість такої події є лише точкою зору журналістів. Це повідомлення одразу ж викликало багату різного роду публікацій. Майже відразу ж з’явилися публікації про те, що, як вважають представники уряду України та міжнародні фахівці, передача цих літаків Росії не означала б порушень умов України по договору СНО, а прем’єр-міністр України В. Пустовойтенко ще раз підтвердив намір України передати Росії частину літаків в рахунок заборгованості за газ.

За останні п’ять років пройшло більше 20 різного роду переговорів між Україною та Росією відносно долі цих літаків. За цей час “ціна” на ці літаки, що її пропонує Росія, зменшилась з 75 млн доларів за одиницю до приблизно 25. Було багато різних варіантів обміну літаків – на запасні частини до винищувачів Су-27 і МіГ-29, на військово-транспортні літаки Ан-22 “Антей” та інші. В кінці кінців, з’явився новий варіант – в рахунок погашення боргів за спожитий російський газ, величина якого, за російськими підрахунками, сягає 1,8 млрд доларів. Звичайно, треба зрозуміти позицію міністра оборони України – він зацікавлений в тому, щоб передача літаків Росії здійснилася з користю для Збройних сил, фінансування яких вкрай незадовільне. Враховуючі стан ОВТ ЗС України, так треба було б і зробити. Але у держави є й інші “діри”, що також треба “латати”, і головна з них – енергоносії. Тому треба зрозуміти і уряд України. А поки що цім вміло користуються лише росіяни – вони то беруть літаки, то відмовляються від них, і тим самим “збивають” на них ціну. Так сталося і під час останнього візиту в Росію прем’єр-міністра України В. Пустовойтенка наприкінці серпня, коли щойно призначений голова уряду РФ В. Путін заявив, що “ми не дуже розуміємо, чи нам ці літаки потрібні, чи ні”. Таким чином, питання знову повисло у повітрі, а тим часом Україна витрачає все нові і нові кошти на утримання літаків, які сягають достатнє великих обсягів.

Іншим питанням, що активно обговорювалося в українсько-російських відносинах, цього разу з більш “радісним” результатом, було питання, що стосувалося долі спільної українсько-російської розробки – військово-транспортного літака Ан-70 та можливості створенні на його базі західноєвропейського військово-транспортного літака Ан-7Х. Особливі події з цього приводу проходили під час проведення в Росії авіакосмічного салону МАКС-99, на який Україна представила цілу гаму літаків, в тому числі і Ан-70. 
За словами фахівців, спільне замовлення росіян та українців на цей літак на період до 2015 р. може скласти приблизно 200 одиниць. Варіант літака Ан-70, створений для європейського ринку за назвою Ан-70Х, продовжує участь у європейському тендері, де його представляє російсько-український консорціум “Середній транспортний літак”, разом із консорціумом, що об'єднує 12 німецьких фірм. Необхідно відзначити, що велику зацікавленість у створенні літака та у просуванні його за Заході приділяє Німеччина, яка може мати до  25% вартості нового виробництва, а бундесвер отримує 75 літаків. Питання відносно участі Німеччини, а також інших країн в проекті західноєвропейського літака Ан-7Х на рівні уряду буде вирішено орієнтовно наприкінці цього року. У жовтні передбачається створення спільного україно-російсько-німецького підприємства з розробки і виробництва цих літаків. До консорціуму увійдуть 8 німецьких форм, об'єднаних у консорціум “Ейр Трак”, і 10 українських та російських підприємств - розробників частин і агрегатів Ан-70, об'єднаних у консорціум “Середній транспортний літак”. 
У ході МАКС-99 відбулося чергове засідання російсько-українсько-німецької робочої групи по уточненню ряду питань, що стосуються розробки Ан-7Х по вимогах країн НАТО. Якщо по яких-небудь політичних причинах західні країни не виберуть Ан-7Х у якості європейського військово-транспортного літака, Росія й Україна продовжать роботи з проекту самостійно і будуть поставляти Ан-7Х на експорт, - так заявляють російські й українські фахівці, які впевнені у якості літака та у його перевагах над іншими існуючими та можливими варіантами. Вони вважають, що він знайде застосування та попит в інших регіонах світу. Для довідки: фахівці підрахували, що програма створення нового транспортного літака Ан-7X на базі українсько-російського літака Ан-70 вимагає 850 млн євро, а створення в Європі аналогічного літака вимагатиме не менш як 6,5 млрд євро. Вартість серійного виробництва Ан-7X становить приблизно 50 млн євро. Аналогічний західний проект військово-транспортного літака, який поки існує лише на папері, оцінюється в 65-70 млн євро. Для європейських країн потрібно 288 літаків цього класу.
Але поки ще коштів в Україні і Росії на завершення розробки літака виділяється недостатнє. Домовленості про бюджетне фінансування програми створення літака Ан-70 існують — але досі, як рахують фахівці, державного фінансування проекту ні з боку України, ні з боку Росії практично не було. Так, на просування  проектів виробництва літака Ан-70 та іншого - Ан-140 у поточному  році в Україні планується виділити 59 млн грн., що становитиме усього 18,9% необхідного обсягу фінансування робіт на 1999 р. 
У рамках 4-го міжнародного аерокосмічного салону "МАКС-99" АНТК ім. Антонова проводив інтенсивні переговори щодо просування літака Ан-70 на іноземні ринки. Переговори велись, перш за все, з представниками міністерств оборони ряду західноєвропейських країн (зокрема,  Великобританії, Італії, Франції, Данії, Португалії, Італії та ФРН), з одного боку, і АНТК ім. Антонова і консорціумом “Середній транспортний літак”, з іншого.

Також до розряду досить важливих необхідно віднести домовленість між представниками України і Росії щодо модернізації українських засобів ППО, насамперед зенітно-ракетних комплексів С-300 (а Україні необхідно модернізувати приблизно 30% комплексів), що були досягнуті під час перебування міністра оборони України О. Кузьмука у другій половині серпня на коаліційних навчаннях країн СНД “Боевое содружество-99”, що пройшли на полігоні Ашулук в Астраханській області Росії. До цієї роботи будуть залучені не лише російські фахівці, а і українські, що дасть змогу завантаження деяких підприємств українського ОПК. До речі, в Росії цього місяця створено нову фінансово-промислову групу з розробників та виробників зброї ППО, а також модифікацій С-300 з назвою «Алмаз». Нині формуються сім підструктур нової компанії. Не виключено, що Україна могла б ввійти в ту з них, що займатиметься створенням та виробництвом радіолокаційних систем. Ці можливості може забезпечити Дніпровський машинобудівний завод. Але, нажаль, Україну взяти участь в цієї роботі не запросили. Що це – прорахунки наших політиків, чи спеціальна політика Росії? Треба, на наш погляд, все ж докласти певних зусиль, і по можливості добитись того, щоб українські підприємства також взяли участь у цієї роботі, узявши за приклад спільну роботу із створення літака Ан-70.

Можлива спільна робота російських і українських підприємств і для виконання іноземних замовлень. Так, Росію запрошено взяти участь з вертольотом Ка-50-2 “Чорна акула” у завершальному етапі тендеру на постачання в Туреччину 145 бойових вертольотів (суперник – американський вертоліт “Апач”). Якщо росіяни переможуть, то це буде й користю для України, так як на цьому вертольоті установлюється український двигун ВАТ “Мотор-Січ”. Звичайно, росіяни не хотіли б ділитися грошима з українцями, але вони змушені будуть це робити, так як заміни двигунам поки ще немає. При цьому необхідно додати, що вартість двигуна складає приблизно до 25% від вартості усього вертольота (за оцінками експертів, вартість двигуна для Ка-50-2 складає близько 500 тис доларів). Тому, на наш погляд, українським дипломатам треба також докласти зусиль та допомогти росіянам у справі перемоги у цьому тендері.

Під час проведення салону МАКС-99 було поширено повідомлення, що на базі КБ фірми "Камов" найближчим часом передбачається створити вертольотобудівний концерн. До складу концерну увійдуть КБ і серійні заводи з виробництву агрегатів і вузлів для вертольотів. Відповідаючи на запитання про перспективи співпраці в рамках цього проекту з українськими підприємствами, генеральний конструктор КБ фірми “Камов” С. Міхєєв високо оцінив технічний рівень двигунів, що виробляються на підприємстві “Мотор-Січ”. Однак про участь українських підприємств в концерні, що створюється, не йдеться, сказав С. Міхєєв, оскільки створення концерну передбачає, насамперед, об'єднання держпакетів акцій російських вертольотобудівних підприємств, тобто створення 100%-ї державної структури, що займатиметься повним циклом виробництва вертольотів - від маркетингу і розробки до післяпродажного супроводу.

Після подій, що сталися з невдалим запуском російського ракетоносія “Протон”, та враховуючі позицію Казахстану, Рада директорів російсько-української Міжнародної космічної компанія /МКК/ "Космотрас" на початку серпня звернулася до уряду Казахстану з пропозицією про співробітництво в програмі конверсійних ракет-носіїв "Дніпро", що запускаються з космодрому Байконур. Передбачається, зокрема, участь у якості співзасновника-акціонера МКК “Космотрас” однієї з казахських організацій, рекомендованої урядом цієї країни, а також входження двох представників Казахстану до складу Ради директорів “Космотраса” із правом голосу і можливостями представляти національні інтереси в діяльності МКК.
     На думку Ради директорів “Космотраса”, російсько-українсько-казахське співробітництво по програмі використання ракет "Дніпро" могло б полягати в спільному мирному використанні космосу, наданні підтримки Національному аерокосмічному агентству Казахстану /НАКА/ із боку “Космотраса” у виді надання можливостей ракети-носія і кооперації підприємств.
Для довідки: з космодрому Байконур за допомогою ракети-носія "Дніпро-1", що являє собою конверсійний варіант стратегічних ракет СС-18 “Сатана”, що підлягають знищенню до кінці 1997 р., успішно запущений 21 квітня англійський супутник “УоСАТ-12” фірми “Ес-Ес-Ті-Ель”. Досягнуто згоди між “Космотрасом” і цією фірмою про продовження співробітництва в області виведення на навколоземні орбіти малих супутників ракетами “Дніпро-1”. Протягом 2000-2001 рр. планується щорічно здійснювати 2-3 запуски. Наступні два запуски планується провести в березні-квітні і жовтні-листопаді 2000 р.     Маркетингову підтримку програми “Дніпро” на світовому ринку космічних послуг забезпечує американська фірма “Тиокол”, що є відділенням компанії “Кордант текнолоджис інкорпорейтед” з американського штату Юта. 
Безумовно, участь в цієї програмі Казахстану зніміть деякі спірні питання у відносинах між країнами і полегшіть виконання програми запусків, що буде на користь всім країнам.

Крім того, МКК запропонувало співпрацю компанії “Росвооружение” для здійснення запусків військових супутників ракетами “Дніпро”. При цьому до уваги береться те, що компанія “Росвооружение” має досвід роботи із закордонними замовниками і може запропонувати їм запуски їх супутників як військового, так і громадянського призначення.

Пропонується спільна праця військових конструкторів Росії і України і в такої галузі, в якої вони мають досить сильні позиції. Так, начальник автобронетанкового управління Міністерства оборони РФ Сергій Маєв заявив про необхідність об'єднання зусиль Росії, України та Білорусі у створенні танка 21 сторіччя. Коментуючи цю пропозицію, керівник КБ танкобудування ім. Морозова Михайло Борисюк сказав, що співробітництво з танкобудівними фірмами є однією з обов'язкових передумов появи новітньої бронетанкової техніки, яка б повністю відповідала всім сучасним уявленням про зброю такого виду. М.  Борисюк  погодився з думкою С. Маєва про те, що за умов поглиблення співробітництва в галузі танкобудування три наші країни могли б суттєво зміцнити свої позиції на світовому ринку бронетанкової техніки. Перспективу просування у цьому напрямку він пов'язав з наявністю конкретної програми з її належним фінансуванням, відзначивши, що головним у такого роду справі завжди залишатиметься воля політиків та урядів. Разом з тим, М. Борисюк наголосив на відкритості українських розробників та виробників бронетанкової техніки для співпраці з будь-якими іноземними фірмами, навівши для прикладу співробітництво з Чехією, Францією та іншими країнами. (Довідка: на початку вересня, під час перебування в Україні міністра оборони Чехії, їм було заявлено, що Чехія відкидає українсько-чесько-французький варіант модернізації танка Т-72, а бере для виконання чесько-ізраїльский. Тим самим фактично поставлено хрест на сподіваннях України про модернізацію танків Т-72 для країн Східної Європи, і на тлі цього Україна втрачає понад 100 млн доларів, що могла б заробити). Тому, виходячи із останніх повідомлень, тільки співпраця з Росією в галузі танкобудування, ремонту, модернізації та обслуговування танків як для власних збройних сил, так і для третіх країн, може певні принести дивіденди Україні.

Таким чином, підсумовуючи події серпня у сфері військово-технічної політики і військово-технічного співробітництва Росії і України, необхідно відзначити, що вони були досить насіченими і важливими для обох країн. Особливо в Росії в цей період проводилось багато заходів як з удосконалення системи військово-технічного співробітництва, структури й організації ОПК, так і з розробки, удосконалення та просування на зовнішньому ринку своїх зразків ОВТ, причому найбільшу увагу було приділено модернізації існуючих зразків. Слід признати, що в Україні ці роботи велися з меншою інтенсивністю, тому необхідно і доцільно у деяких випадках брати Росію за приклад. В той же час деякі останні події серпня і початку вересня говорять за те, що необхідно розвивати військово-технічне співробітництво в першу чергу саме з Росією та іншими країнами СНД, відкинувши політичні амбіції, так як це буде на користь обом країнам. Тільки спільними зусиллями, об’днавші величезний науковий потенціал та потенціал підприємств ОПК, що мають Росія і Україна, можна буде досягти успіху на сучасному дуже непростому світовому ринку зброї.

Старший консультант відділу ВВТВ                     В. Борохвостов