НАД
АН-70 СГУЩАЮТСЯ ТУЧИ
Берлин может
нарушить слово и отказаться от
российско-украинско-германского проекта
Евгений
Григорьев. “Независисмая газета” за 3.11. 99
ФЕДЕРАЛЬНОЕ правительство Германии
стоит перед непростым выбором. Время и события
поджимают
определиться наконец окончательно в вопросе о
новом парке военно-транспортной авиации
бундесвера. Причем
речь идет не только о техническом или
экономическом, но и принципиальном политическом
выборе
общеевропейского значения.
Известно, что люфтваффе, как, впрочем, и
ВВС Франции и ряда других европейских союзников
по НАТО, давно
нуждается в замене своих устаревших
двухмоторных "Трансалов". Они соответствуют
технической мысли
сорокалетней давности и задачам, не выходившим
за рамки Европы. Из 84 бундесверовских машин этого
типа
летать могут сейчас не более 30. Примечательно,
что недавняя переброска военного госпиталя и
небольшого
германского контингента в Австралию для участия
в миротворческой операции ООН на Восточном
Тиморе
заняла 35 часов и потребовала промежуточных
посадок и ремонта в шести местах маршрута. Между
тем
расширяющееся участие в таких операциях требует
самолетов, способных в отличие от
"Трансалов" доставлять
тяжелую крупногабаритную военную технику, а
также гуманитарные грузы с намного большей
скоростью и на
дальние расстояния.
Бесспорным фаворитом
тут с любой точки зрения является наш
военно-транспортный самолет Ан-70, получивший
в новейшем российско-украинско-германском
варианте аббревиатуру Ан-7х. Он отвечает всем
параметрам, о
которых еще в 1993 году назад договорились шефы ВВС
шести западноевропейских стран и Турции в
отношении
"большого самолета будущего", сокращенно
названного FLA. В то время его не
существовало даже в чертежах, а
опытный образец Ан-70 в 1994 году уже летал.
Великолепно пройдя все необходимые испытания, он
уже вот пару
лет, как полностью готов. И в новой обстановке,
возникшей в Европе и мире, сама собой родилась
мысль
предложить эту машину странам, нуждающимся в
обновлении своей военно-транспортной авиации.
Так, собственно, и возник совместный
российско-украинско-германский проект
производства нового
военно-транспортного самолета для ВВС ФРГ и не
только для них. Бывший министр обороны ФРГ
Фолькер Рюэ справедливо назвал его "признаком
новых времен". Чтобы придать ему еще большее
общеевропейское значение, имелось в виду
привлечь к производству и Францию.
Весной прошлого года на
"тройственном саммите" в Москве канцлер
Гельмут Коль, президенты Борис Ельцин и
Жак Ширак договорились о совместной реализации
такого сотрудничества. Со своей стороны,
федеральный
канцлер Герхард Шредер во время первого визита в
Москву в конце прошлого года обещал продолжить
линию
своего предшественника в этом деле. Все минувшие месяцы проект
оставался одной из главных тем
трехстороннего и общеевропейского
сотрудничества.
Поскольку основные
французский и германский авиаконцерны Аэробус и
Даса отказались от предложения стать
генеральными подрядчиками проекта, рядом видных
германских авиационных фирм был создан новый
консорциум "Эйртрак". В июле с.г. германское
ведомство по вооружениям пришло к выводу, что
Ан-7х отвечает
потребностям люфтваффе. Помимо его технического
совершенства не менее существенно, что каждая
такая
машина стоимостью в 100 миллионов марок обошлась
бы на 30% дешевле, чем аналогичный самолет
возможного
западноевропейского производства.
Понятно, что речь идет о значительных
суммах. С учетом западноевропейских
потребностей общие размеры
заказа могут составить до 30 миллиардов марок.
Западные конкуренты ни в коем случае не хотят
упускать такой
куш. И они предприняли пожарные меры, срочно
создав специализированный консорциум Airbus Military
Company
(AMC). От его лица в январе с.г. и был предложен
проект франко-германского военно-транспортного
аэробуса.
Поскольку такого самолета еще нет в
природе, а по стоимости и ряду технических
параметров он явно
проигрывает Ан-7х, то был организован
массированный лоббистский нажим на возможных
заказчиков, и прежде
всего правительство ФРГ. Иные чиновники в
берлинском Министерстве экономики упирают в
своих экспертизах
на риск сотрудничества с "прогнившей
экономикой" России и Украины. Идут в ход
аргументы относительно
грозящей потери рабочих мест, утраты ноу-хау,
которое военный НИОКР дает и для гражданской
авиации, а также
перспектив успешной европейской конкуренции в
этой области с американцами. Как сообщил на днях
журнал
"Шпигель", политический нажим на Берлин в
пользу франко-германского проекта FLA оказывает и
Париж .
Похоже, все это
начинает сказываться. Министр обороны Рудольф
Шарпинг уже размышляет о том, как уложиться
в предполагаемые финансовые рамки с более
дорогим военным аэробусом, уменьшив заказ с 75 до
50 машин.
Недавно с большой помпой в присутствии канцлера
Герхарда Шредера и премьера Лионеля Жоспена в
Париже
было подписано соглашение о слиянии двух
авиакосмических концернов - мюнхенского Даса,
являющегося
филиалом германо-американского суперхолдинга
Даймлер-Крейслер, и французского Аэроспиталь.
Возможное
предпочтение их детищу FLA, все еще
находящемуся в эмбриональном состоянии,
преподносится и как шаг к
улучшению несколько "запущенных" в
последний период франко-германских отношений.
В ноябре, пишет "Шпигель",
"снова состоится франко-германская встреча на
высшем уровне. На ней Шарпинг, по
прогнозам из правительственных кругов,
пожертвует более дешевыми Ан-7х". В данном
случае это было бы явной
уступкой эгоизму военно-промышленного лобби.
Отказ от связанных с проектом политических
заверений Москве
и Киеву, несомненно, нанес бы
ущерб международному доверию, а заодно -
перспективам общеевропейского
сотрудничества в новой важной сфере.
В СЧЕТ
ДОЛГОВ ЗА ГАЗ УКРАИНА ПЕРЕДАЛА РОССИИ ДВА
СТРАТЕГИЧЕСКИХ
БОМБАРДИРОВЩИКА
Вчера Украина начала
передавать России стратегические
бомбардировщики Ту-160 и Ту-95МС в счет погашения
части долга за газ. Переброска первых двух
бомбардировщиков осуществлена на авиабазу
Энгельс в Саратовской
области.
Как сообщил "Интерфаксу"
начальник пресс-службы ВВС РФ Александр
Дробышевский, всего России будет
передано 11 стратегических бомбардировщиков -
восемь Ту-160 и три Ту-95.
Предполагается, что до конца этого
года Россия приобретет у Украины и несколько сот
крылатых ракет Х-22,
которые размещаются на стратегических
бомбардировщиках.
За передачу Москве бомбардировщиков и
крылатых ракет Киеву будет погашен долг за
поставленный российский
газ на сумму 285 млн. долларов.
РАКЕТОНОСЦЫ
МЕНЯЮТ ХОЗЯЕВ
Илья Кедров. “Независимая газета” за
10.11.99
РОССИЙСКАЯ дальняя
авиация получила хороший подарок к своему
предстоящему 85-летнему юбилею. 5 ноября
на авиабазу Энгельс прибыли первые два
стратегических ракетоносца из 11 приобретенных у
Украины. В России
экипажи самолетов ожидал торжественный прием.
После того как машины с "жевто-блакитными"
кокардами на
крыльях и трезубцами на килях были поставлены на
стоянки, над ними подняли российские флаги.
Сейчас в России вместе с прибывшей с
Украины машиной имеются восемь ракетоносцев
Ту-160: шесть в составе
22-й Гвардейской тяжелобомбардировочной
авиадивизии (ТБАД), дислоцирующейся в Энгельсе,
постройка еще
одного заканчивается в Казани. С завершением
перегонки самолетов с Украины в составе 22-й ТБАД
командование дальней авиацией планирует
развернуть полноценный полк Ту-160, которые в
руководстве
российскими ВВС называют "оружием нации". В
результате в Энгельсе будет сформирован мощный
кулак в
составе 14 Ту-160, которые в одном вылете могут
поднять 168 крылатых ракет большой дальности и
доставить их
до рубежа, с которого возможен пуск по любому
государству мира .
Планируется также
развернуть еще один тяжелобомбардировочный
авиаполк, вооруженный Ту-95МС. В него и
войдут три машины с Украины.
Следует отметить, что приобретенные у
Киева самолеты выпущены авиазаводами позже тех,
что состоят на
вооружении 37-й воздушной армии. В целом
российские стратегические ракетоносцы намного
"моложе", чем
самолеты аналогичного класса, состоящие на
вооружении ВВС США. Американские В-52,
производство которых
было завершено в начале 60-х гг., по планам
Пентагона будут находиться на вооружении до
2020-2040 гг.
Российский Ту-95МС совершил первый полет в
сентябре 1979 г., и эти машины способны еще
несколько
десятилетий выполнять возложенные на них задачи.
А стратегические ракетоносцы Ту-160 стали
поступать на
вооружение строевых частей в мае 1987 г. Их без
преувеличения можно назвать самолетами ХХI века.
Нужно отметить, что в конце октября
состоялось событие, коренным образом меняющее
облик российской
дальней авиации. Принято решение о развертывании
производства крылатых ракет Х-555 (на базе Х-55) и
Х-101 с
неядерными боеголовками. В конце ноября должны
состояться первые испытания этого оружия.
Высокоточная
система наведения ракет в сочетании с
комбинированной осколочно-фугасной проникающей
боевой частью
позволяет одному самолету Ту-16 0, вооруженному 14 новыми КР, решать
задачи, которые ранее ставились целому
полку.
Энгельс-Москва
ПЕРЕДАЧА
БОМБАРДИРОВЩИКОВ ТУ РОССИИ ЗАВЕРШИТСЯ ДО КОНЦА
ГОДА - ВВС УКРАИНЫ
10.11.99
Киев-Москва. 10 ноября.
ИНТЕРФАКС-УКРАИНА/ИНТЕРФАКС - К новому 2000 году
оставшиеся 9
бомбардировщиков (7 самолетов ТУ-160 и 2 - ТУ-95МС)
будут переданы Российской Федерации.
Об этом в интервью агентству
"Интерфакс-Украина" сообщил пресс-секретарь
командующего ВВС Украины
Анатолий Тобилко.
Он напомнил, что в конце
минувшей недели два бомбардировщика - ТУ-160 и
ТУ-95МС перелетели на военный
аэродром в Энгельс Саратовской области
(Россия).
А.Тобилко сообщил, что по
оставшимся бомбардировщикам работы
продолжаются. "На каждый из них
предварительно был составлен план подготовки
самолета, и он выполняется", - отметил он.
По словам пресс-секретаря,
работы ведутся каждый день по графику, и "для
их форсирования нет оснований".
"В декабре все борта
будут сертифицированы", - сказал собеседник
агентства.
Следующий вылет бомбардировщиков зависит
"только от российской стороны", сказал
А.Тобилко, подчеркнув
при этом: "Мы готовы в течение суток
подготовить такой перелет".
В то же время в России ожидают передачу
оставшихся 9 самолетов до конца ноября.
В интервью "Интерфаксу" командующий дальней
авиации ВВС РФ генерал-лейтенант Михаил
Опарин, высоко
оценил возможности стратегических
бомбардировщиков Ту-160 и Ту-95МС, которые
Украина начала передавать
России.
Заместитель главкома ВВС по
инженерно-авиационной службе генерал-майор
Петр Казазаев сообщил
"Интерфаксу", что, кроме самолетов,
украинская сторона передаст России около 600
крылатых ракет. "На
сегодняшний день военные эксперты приняли
более 50% авиационной техники и 90% крылатых
ракет, которые
находятся в отличном состоянии", - отметил
генерал.
По данным Минобороны РФ, за передачу авиационной
группировки, а также крылатых ракет Х-22 Киеву
будет погашен долг в $285 млн. за поставленный
российский газ. Общая задолженность Украины
перед Россией
за поставленный газ составляет $1 млрд.
На военных аэродромах Украины в
Прилуках (Черниговская область) находилось 19
бомбардировщиков ТУ-160 и
в Узине (Киевская область) - 21 Ту-95МС. Самолеты
оснащались крылатыми ракетами воздушного
базирования
большой дальности, способными нести ядерный
заряд.
ГОЛОВНОКОМАНДУЮЧИЙ
ВПС РФ ЗАДОВОЛЕНИЙ ТЕХНІЧНИМ СТАНОМ
СТРАТЕГІЧНИХ
БОМБАРДУВАЛЬНИКІВ, ПЕРЕДАНИХ РОСІЇ УКРАЇНОЮ
17.11.99
Москва. 17 листопада,
УНІАН. У ході засідання Координаційного комітету
країн СНД в четвер, в якому візьме
участь представник України, буде обговорено
проблеми функціонування об'єднаної системи
протиповітряної
оборони, повідомив в інтерв'ю УНІАН
головнокомандуючий Військово-Повітряними
Силами Російської
Федерації генерал-полковник Анатолій КОРНУКОВ.
Він також заявив, що "технічний стан
стратегічних
бомбардувальників, переданих Росії Україною,
хороший. Два літаки вже доставлені на авіабазу
"Енгельс".
Вони увійдуть до бойовий складу ВПС РФ без
капітального ремонту. На базі літаків ТУ-160, що
надійшли з
України, в РФ передбачається сформувати
авіаційний полк. А.КОРНУКОВ виключив, що у разі
включення цих
літаків до складу ВПС РФ буде порушено
зобов'язання Росії за договорами СНО-1, СНО-2".
Більше того,
підкреслив російський генерал, кількість
стратегічних бомбардувальників, що є в РФ, менше,
ніж допускають ці
домовленості".
Зачем России бомбардировщики,
возвращенные Украиной.
17.11.99
Приобретенные у Украины в обмен на часть
газовых долгов стратегические бомбардировщики
Ту-160 могут
неожиданно дать стране колоссальный не военный,
а финансовый эффект. Об этом обозреватель
"МН"
Александр ЖИЛИН беседует с бывшим военным
летчиком-испытателем, а ныне ведущим
летчиком-испытателем ГосНии Гражданской авиации
Александром Акименковым.
- Сегодня много споров о том, нужно ли было
России забирать с Украины эти самолеты и как их
дальше
использовать? С одной стороны, речь идет об
усилении оборонного потенциала, это значит,
самолеты
должны быть использованы в Министерстве обороны.
С другой - просочилась информация, что они могут
применяться в космических проектах.
- Те самолеты, которые были на Украине, во всяком
случае, большая часть Ту-160, оснащены боевым
комплексом, который был сделан под ракеты, ресурс
которых выходит в ближайшие годы, если не в этом
году. Разработчики уповают на то, что ресурс
можно продлить. Но тогда возникает другая
проблема -
ракеты-то тоже на Украине. Значит, России вновь
придется раскошеливаться за залежалый товар.
Одним
словом, боевой комплекс, который на украинских
Ту-160 стоит, устарел, и его доводка требует
огромных
затрат. Четыре новых Ту-160, которые стоят на
Казанском заводе, - это принципиально иные
самолеты. Под
другие ракеты, под другие возможности, под другие
задачи. Но МО не может их выкупить из-за
отсутствия
денег.
"Московские
РОССИЙСКИЙ
ПОСОЛ В УКРАИНЕ ОБ ОПАСНОСТИ "ХОЛОДНОЙ
ВОЙНЫ"
Ярослав
КОЦЮБА "Сегодня" за 18.11.99
Во вторник
Чрезвычайный и Полномочный Посол Российской
Федерации в Украине Иван Абоимов перед
журналистами зачитал "Обращение Совета
Федерации Федерального собрания РФ к сенату
Конгресса США".
Дело в том, что на днях сенат Конгресса США не
ратифицировал договор о всеобъемлющем
запрещении ядерных
испытаний и договор об ограничении систем противоракетной обороны, который
был подписан между
американской стороной и бывшим СССР еще 26 мая 1972
года. Договор о ПРО был основным международным
документом, ограничивающим мировое
распространение ядерного оружия. Однако
правительсво США, не
обращая внимания на международные нормы, приняло
закон о политике создания национальной системы
ПРО.
Главным аргументом и мотивом американских
властей восстановления программы ПРО стала
якобы "защита от
мирового терроризма". На основании
постановления уже были проведены первые летные
испытания в рамках
разработки этой системы.
В "Обращении..." российских
экспертов к американским выражено беспокойство,
что игнорирование
американской стороной договоров о разоружении
может привести к серьезному конфликту и
очередному
военному противостоянию. Ведь развертывание
системы ПРО это не что иное как создание
стратегического
оружия дальнего радиуса действия, считают
россияне. Поэтому, чтобы данный конфликт не
перерос в новую
"холодную войну", российские власти
призывают Конгресс США остановить разработку
ядерных комплексов ПРО.
Кроме того г-н Абоимов сообщил, что
Россия совместно с Китаем и Республикой Беларусь
на 54-й сессии
Генеральной Ассамблеи ООН внесли проект
резолюции о сохранении и соблюдении договора о
ПРО. Резолюция
была принята большинством голосов. Против
проголосовали лишь четыре представителя
государств -
Соединенных Штатов, Израиля, Латвии и...
Микронезии. Украина тогда воздержалась.в ОАЭ
семейство
АН- 70 потенциальным заказчикам представляет
украинско-российский консорциум
"Средний транспортный самолет".
18.11.99
Как сообщил агентству "Интерфакс-Украина"
начальник отдела маркетинга АНТК. им. Антонова
Александр Кива, в ОАЭ семейство АН- 70
потенциальным заказчикам представляет
украинско-российский
консорциум "Средний транспортный самолет".
Отметив, что Украина заинтересована в
продвижении АН-7Х на ближневосточном рынке, он
напомнил,
что в начале года проект был представлен
Украиной, Россией и Германией на европейский
тендер по выбору
нового среднего самолета для стран НАТО.
Промежуточные итоги тендера должны быть
объявлены в начале
будущего года.
После Дубайского авиасалона запланирована
презентация АН-7Х в Берлине, для депутатов
Бундестага.
Базовый вариант АН-70 способен перевозить до 35
тонн груза на расстояние до 5 тыс. км. Стоимость
самолета около $50 млн.
Телеканал НТВ
Российско-украинский
консорциум СТС готов доработать проект Ан-7Х под
требования зарубежных
заказчиков, сообщил глава консорциума
21.11.99
МОСКВА, 21 ноября.
/Корр.ИТАР-ТАСС Дайма Тимергалиева/.
Российско-украинский консорциум "Средний
транспортный самолет" /СТС/ готов доработать
проект военно-транспортного самолета Ан-7Х под
требования
зарубежных заказчиков из различных регионов
мира. Об этом сегодня корр.ИТАР-ТАСС сообщил
генеральный
директор консорциума Леонид Терентьев.
В настоящее время Ан-7Х,
представленный на европейский тендер по
военно-транспортному самолету,
полностью удовлетворяет западноевропейским
штабным требованиям. Россия и Украина участвуют
в этом
тендере совместно с немецким консорциумом
"Эйр трак". В ожидании его итогов СТС
прорабатывает детальный
проект контракта на производство самолета Ан-7Х
по кооперации с Германией. Однако, как отметил
генеральный директор российско-украинского
консорциума, сотрудничество с немецкой
промышленностью
продолжится независимо от результатов тендера.
За два года совместной работы по
проекту Ан-7Х сложился хорошо скоординированный
коллектив, в который
вошли более 150 российских, украинских и
германских специалистов. Выработанные ими общие
подходы помогут
в продвижении этой машины на другие экспортные
рынки, где российская и украинская авиатехника
традиционно
пользуется спросом.
По словам Л.Терентьева, налаживание
международных контактов в основном проводится
на авиационных
выставках, в которых консорциум СТС участвует с
1998 года. Как показали результаты работы
консорциума на
международных авиасалонах ИЛА-98 в Германии,
Ле-Бурже-99 во Франции, МАКС-99 в подмосковном
Жуковском и Дубай-2000 в Объединенных Арабских
Эмиратах /ОАЭ/, интерес к проекту самолета Ан-7Х
имеют
ряд потенциальных заказчиков, в том числе из ОАЭ,
Китая, других стран Юго-Восточной Азии, а также
Португалии и Дании.
У
нашу гавань заходили кораблі, а звітувати ми
повинні перед Москвою?
Сергій ЗГУРЕЦЬ, “День” за 23.11.99
Москва звинуватила Київ у порушенні умов
Договору про базування російського
Чорноморського флоту в
Криму. Минулої п'ятниці МЗС Росії направило
відповідну ноту посольству України в Москві.
Фактично це
перший випадок після підписання базових угод
щодо ЧФ, коли Росія привселюдно вдається до тиску
на
Україну.
Цього тижня до Севастополя на запрошення
українського Військово-Морського флоту завітали
два кораблі
Британського військового флоту. Проте саме
очікувана поява цих кораблів стала підставою для
несподіваної і
різкої реакції Москви. У ноті російського МЗС
наголошується, що Україна завчасно не попередила
Росію про
запланований візит англійців до Севастополя. І
що це, мовляв, суперечить 16 статті Договору про
статус та
умови перебування ЧФ на території України.
Від МЗС України поки що не надійшло офіційної
реакції на демарш росіян. Проте в самому
Севастополі
представники командування ВМС України висловили
здивування щодо таких дій Москви. Оскільки де-
юре
за чинними угодами не весь Севастополь є базою
російського ЧФ. Росіяни займають лише частину
бухт
Севастополя. І тому вони можуть наполягати хіба
що на недоторканності цих своїх тимчасових
володінь. Як
сказав один із військових, “якщо ми пустили
гостей в одну з кімнат своєї квартири, це зовсім
не означає, що
ми маємо подарувати їм ключ і від вхідних
дверей”. Показово, що й раніше закордонні
військові кораблі
відвідували Україну та її національні ВМС. І
жодного разу це не дратувало Москву та її
Чорноморський флот.
Нині ж, одразу після завершення президентських
виборів в Україні, Росія, здається, вирішила
відвоювати в
Криму більше прав, ніж вона їх мала донині. Певним
чином це є наслідком трохи поблажливого
ставлення
Києва до прагнень ЧФ. Адже декілька місяців тому
Україна спробувала запровадити перевірку
вантажів для
потреб ЧФ. А також домагалася, щоб будь- яка
передислокація військовослужбовців і техніки ЧФ
у Криму
відбувалася лише після завчасного — за три доби
— попередження начальника Генерального штабу
України.
Проте ці вимоги Києва під тиском Москви були
скасовані. Це, напевно, і породило впевненість у
Москві, що
поступливість у принципових питаннях стала для
Києва вже звичною справою.
ДЕРЖАВНЕ
ФІНАНСУВАННЯ РОБІТ ЗА ПРОЕКТОМ
РОСІЙСЬКОГО-УКРАЇНСЬКОГО
ВІЙСЬКОВО-ТРАНСПОРТНОГО ЛІТАКА В 2000 РОКУ
ЗБІЛЬШЕНО В ЧОТИРИ РАЗИ У ПОРІВНЯННІ З
БЮДЖЕТОМ 1999 РОКУ
23.11.99
МОСКВА, 23 листопада.
/ІТАР-ТАРС - ДІНАУ/. Державне фінансування робіт
за російсько-українським
проектом військово-транспортного літака Ан-7Х у
2000 році збільшено в чотири рази у порівнянні з
бюджетом
1999 року. Більше того в бюджетах міністерств
оборони РФ і України на 2000 рік фінансування
проекту Ан-7Х
виділено окремим рядком. Про це сьогодні
повідомив генеральний директор консорціуму
"Середній
транспортний літак" /СТС/ Леонід Терентьєв на
прес-конференції, що відбулася в ІТАР-ТАСС,
повідомляє
агентство ДІНАУ.
За його словами, серійне
виробництво військово-транспортного літака Ан-7Х
проводитиметься на
коопераційній основі самарським підприємством
"Авіакор" і київським заводом "Авіант".
Державні контракти на
серійне виробництво з заводами-виробниками
укладені ще в 1998 році. Як зауважив генеральний
директор,
фінансування робіт у 1999 році з боку Міністерства
оборони РФ виконано повністю.
Нині триває узгодження проекту
постанови урядів Росії й України,де будуть
зафіксовані обсяги національних
замовлень на нові військово-транспортні літаки і
графіки поставки по роках.
За словами Леоніда Терентьєва,
виробництво літака Ан-7Х розподілено пропорційно
національному замовленню.
Згідно з вже узгодженими вихідними даними, Росія
купить 164 машини, Україна - 65. У реалізації проекту
Ан-7Х
бере активну участь німецька промисловість.
Згідно з попереднім замовленням, Міністерство
оборони Німеччини
може купити 75 літаків.
РОССИЯ И УКРАИНА
НАЧНУТ ПРОИЗВОДСТВО САМОЛЕТОВ АН-70 В 2002 ГОДУ
23.11.99
Москва. 23 ноября. ИНТЕРФАКС -
Серийное производство новых
российско-украинских
военно-транспортных самолетов Ан-70 будет начато
в 2002 году. Об этом сообщил журналистам
президент
российско-украинского консорциума
"Средний транспортный самолет (СТС)"
Петр Балабуев на
пресс-конференции в Москве во вторник.
По его словам, в настоящий момент на 90% завершены
работы по созданию нового самолета, который
сейчас
проходит межведомственные испытания.
П.Балабуев отметил, что в случае, если
европейские страны не предпочтут созданный
на базе Ан-70
транспортный самолет Ан-7Х в качестве единого
европейского транспортного самолета, то проект
Ан-70
"обречен на жизнь". По словам П.Балабуева, по
оценкам западных экспертов, только до 2008 года,
до момента,
когда планируется завершить создание
основного конкурента Ан-70 - западноевропейского
транспортного
самолета А-400М, потребность мирового рынка в
подобных самолетах составит 627 самолетов.
П.Балабуев также сообщил, что параллельно с
военным образцом самолета Ан-70 создается его
коммерческий вариант, стоимость которого
будет на 20% меньше военного. Планируется, что
коммерческий
Ан-70 взлетит в 2001 году.
Как сообщил журналистам генеральный директор
консорциума "СТС" Леонид Терентьев,
рыночная цена
самолета Ан-7Х на мировом рынке составит, по
предварительным оценкам, $67-68 млн. В случае выбора
Ан-7Х в
качестве единого европейского самолета для
стран-участников проекта производства
самолета его цена составит
$50 млн.
Самолет Ан-70 будет производиться российским
авиационным заводом в Самаре и украинским
авиазаводом в
Киеве. Эти заводы имеют мощности по
производству 30 самолетов в год каждый.
Международный российско-украинский
консорциум "СТС" был создан в 1996 году. В
соответствии с
российско-украинскими соглашениями он является
основным подрядчиком в программе создания
транспортного
самолета и отвечает за проект на всех его этапах
от испытания самолета до серийного производства
и поставки
вооруженным силам России и Украины и на экспорт
ДОЛЮ ЛІТАКА АН-7Х
ПОЛІТИЧНІ КОЛА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ВИРІШАТЬ У 2000
РОЦІ
23.11.99
Київ. 23 листопада. УНІАН. У 2000
році західноєвропейські уряди повинні
ухвалити рішення про переможця
тендера на поставку нового
військово-транспортного літака для своїх
військово-повітряних сил, в якому бере
участь літак Ан-7Х, що створюється АНТК ім.
Антонова на базі літака Ан-70.
Як повідомив генеральний конструктор АНТК ім.
Антонова Петро БАЛАБУЄВ на прес-конференції у
вівторок,
міністерства оборони країн Західної Європи
дали позитивний висновок по Ан-7Х, але
остаточне рішення буде за
політиками. Заступник міністра економічної
політики України Валерій КОЗАКОВ зазначив, що
рішення політиків
Західної Європи дасть відповідь на їх щирість
у взаємовідносинах з Росією і Україною, оскільки
реальної
альтернативи Ан-7Х в світі немає. При виборі Ан-7Х
Західна Європа отримає новий
військово-транспортний
літак, що задовольнить всі вимоги її ВПС на
декілька років раніше при витратах у 2 рази
нижчих і ціні літака в
1,5-2 рази нижчій, ніж альтернативний
західноєвропейський проект А-400М, що має
стати вирішальним
чинником при виборі Ан-7Х.
За словами генерального конструктора АНТК ім.
Антонова, у разі перемоги літака Ан-7Х в
тендері на новий
військово-транспортний літак для Західної
Європи остання повинна буде виплатити за
розробку Ан-70 приблизно
0,8-1 млрд дол. Ціна літака Ан-7Х визначена
приблизно в 50 млн. дол., ціна альтернативного
західноєвропейського літака А-400М становитиме
90-110 млн дол. при вартості його розробки 6,5-7,5
млрд дол.
Як повідомив генеральний директор
міжнародного консорціуму "Середній
транспортний літак"
Леонід ТЕРЕНТЬЄВ на прес-конференції,
західноєвропейськими ВПС потрібно 228 літаків
Ан-7Х, що
створюються на базі Ан-70. За його інформацією,
Росія замовила 164 військово-транспортних літаки
Ан-70 і
65 літаків замовила Україна. Фінансові
зобов'язання Міноборони Росії на 1998-1999 рр. за
програмою Ан-70
виконані повністю, причому асигнування
1999 р. в 4 рази перевищили рівень 1998 р.
Консорциум
"Средний транспортный самолет" будет
сотрудничать с компаниями "Росвооружение" и
"Укрспецэкспорт" для продвижения самолета
АН-7Х на экспортные рынки
23.11.99
МОСКВА, 23 ноября. /Корр.ИТАР-ТАСС
Дайма Тимергалиева/. Российско-украинский
консорциум "Средний
транспортный самолет" /СТС/ будет сотрудничать
с компаниями "Росвооружение" и
"Укрспецэкспорт" для
продвижения военно-транспортного самолета Ан-7Х
на экспортные рынки. Об этом сегодня сообщил
заместитель
министра промышленной политики Украины Валерий
Казаков на пресс-конференции, состоявшейся в
ИТАР-ТАСС.
По словам Валерия Казакова, в
настоящее время прорабатывается формат
сотрудничества консорциума СТС с
уполномоченными государственными экспортерами
военной техники. Маркетинг и продажа самолета на
внешних
рынках будут осуществляться в рамках
соответствующих законодательств России и
Украины. Согласно
российско-украинскому межправительственному
соглашению, консорциум СТС будет выступать
государственным подрядчиком по
программе и нести ответственность за ее
реализацию на всех этапах: от
испытаний до серийного производства и поддержки
в эксплуатации.
Поскольку консорциум предлагает
потенциальным заказчикам не конкретное изделие,
а долевое участие в
кооперационной программе, он не будет выступать
конкурентом государственным компаниям
"Росвооружение" и
"Укрспецэкспорт", отвечающим за продажу
готовых образцов военной техники, отметил
украинский заместитель
министра.
РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ
ПРОЕКТ ВІЙСЬКОВО-ТРАНСПОРТНОГО ЛІТАКА АН-7Х НЕ
МАЄ
КОНКУРЕНТІВ НА СВІТОВОМУ АВІАРИНКУ
23.11.99
МОСКВА, 23 листопада.
/ІТАР-ТАСС - ДІНАУ/. Російсько-український проект
військово-транспортного
літака Ан-7Х не має конкурентів на світовому
авіаринку. Це доводили сьогодні президент
консорціуму "Середній
транспортний літак" /СТЛ/ і генеральний
конструктор Авіаційного науково-технічного
комплексу імені
Антонова Петро Балабуєв на прес-конференції,
проведеній в ІТАР-ТАСС.
За його словами, на даний момент
літак Ан-7Х - це єдина в світі машина, яка повністю
відповідає всім штабним
вимогам НАТО і навіть перевершує їх. З
технічної точки зору проект Ан-7Х готовий на 90
відсотків, а його базова
модель проходить вже другий етап льотних
випробувань.
При її проектуванні було
передбачено можливість створення цілого
сімейства транспортних літаків для
вирішення різних завдань. Зокрема,
вантажопідйомність Ан-70 можна збільшити з 47 до
60-80 тонн, а максимальну
дальність польоту до 10 тисяч кілометрів.
Розроблено і вже виготовлено
фюзеляж комерційного варіанта Ан-70,
розрахованого на двох членів екіпажу.
Життєвий цикл нової
російсько-української машини Ан-7Х становить 30
років. При цьому консорціум готовий
забезпечити його сервісною підтримкою протягом
всього циклу, аж до утилізації.
Ціна на Ан-7Х, запропонованого на
європейський тендер з військово-транспортного
літака, становитиме 50
мільйонів доларів, що в 1,8-2 рази дешевше від
конкуруючого проекту А400М, який поки що існує
лише на папері.
До того ж створення нового західноєвропейського
військово-транспортного літака пов'язане з
великими
технічними проблемами. Вони не йдуть ні в яке
порівняння з політичними та економічними
ризиками, на які
посилаються опоненти проекту Ан-7Х, підкреслив
Петро Балабуєв.
ГРУППА
РОССИЙСКИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ВЫЛЕТЕЛА В УКРАИНУ ДЛЯ
ПРОДОЛЖЕНИЯ ПРИЕМА
СТРАТЕГИЧЕСКИХ БОМБАРДИРОВЩИКОВ
23.11.99
Москва. 23 ноября. ИНТЕРФАКС -
Группа специалистов инженерно-технической
службы военно-воздушных
сил РФ во вторник вылетела на Украину для
продолжения приема группировки стратегических
бомбардировщиков Ту-160 и Ту-95МС, которые
перебазируются в Россию.
Как сообщили "Интерфаксу" в Главном штабе
военно-воздушных сил, российские военные
эксперты во главе с
первым заместителем Главкома ВВС Александром
Ионовым продолжат обследование самолетов,
наземного
оборудования и вооружения.
На сегодняшний день российской стороной уже
принято 50% бомбардировщиков и 90% крылатых
ракет, которые
вместе с самолетами передает Украина,
отметили военные. По их сведениям,
перебазирование группировки
ракетоносцев в Россию должно быть закончено к 15
декабря.
Всего Россия приобретет у Украины восемь
стратегических бомбардировщиков Ту-160 и три -
Ту-95МС, двое из
которых (Ту-160 и Ту-95МС) 5 ноября уже прибыли на
авиабазу Энгельс в Саратовской области РФ.
Вместе с
группировкой стратегических бомбардировщиков
Россия приобретет у Украины более 500 крылатых
ракет Х-22,
которые находятся на вооружении этих
самолетов.
По данным российских военных, передача
других самолетов начнется только после
подписания
соответствующего соглашения Госкомпании
"Росвооружение" с аналогичной
структурой Украины.
Военные напомнили, что за передачу Москве
группировки бомбардировщиков, а также
крылатых ракет Киеву
будет погашен долг в размере $285 млн за
поставленный российский газ. Общая
задолженность Украины перед
Россией за поставленный газ составляет $1 млрд.
"Средняя стоимость одного самолета
составит около $25 млн, -
сообщили военные.
На сегодняшний день в составе ВВС находится
около 50 самолетов Ту-95МС и 6 Ту-160. Исправность
парка
дальней (стратегической) авиации составляет
85%. Укомплектованность личным составом - 102%.
Средний
налет летчика дальней авиации составил в прошлом
году 21 час, в первом полугодии этого года 12
часов.
Между тем на военных аэродромах
Украины в Прилуках находилось 19
бомбардировщиков ТУ-160 и в Узине - 21
Ту-95МС. Самолеты оснащаются крылатыми ракетами
воздушного базирования большой дальности,
способными
нести ядерный заряд.
Бомбардировщики ТУ-160
и ТУ-95МС, передаваемые Украиной в счет погашения
долга за газ, будут
перебазировани из Украины в Россию не позднее 15
декабря.
24.11.99
Сегодня в первой половине дня на Украину
вылетает группа инженерно-технического состава
и летчиков
дальней авиации во главе с первым заместителем
начальника Главного штаба Военно-воздушных сил
РФ
генерал-лейтенантом авиации Александром
Ионовым.
Специалисты российских ВВС продолжат прием
стратегических бомбардировщиков (восьми Ту-160 и
двух
Ту-95МС), аэродромного оборудования и вооружения,
передаваемых Украиной в счет погашения долга за
газ.
Как сообщили корреспонденту Агентства военных
новостей в Главном штабе ВВС, на сегодняшний день
уже
подготовлены к перебазированию на авиабазу
Энгельс (Саратовская область) более 50% самолетов
и около
90% крылатых ракет. Авиационная техника и
вооружение, принимаемые у Украины, находятся в
хорошем
состоянии.
Ожидается, что в ближайшее время между
Госкомпанией "Росвооружение" и украинским
экспортером
вооружения - "Укртехэкспортом" будет
подписан соответствующий договор, и не позднее 15
декабря все
самолеты отправятся в Россию.
Крылатые ракеты будут доставлены к новому
месту базирования железнодорожным транспортом.
Пока, как
уже сообщалось, в Энгельс перелетели один Ту-160 и
один Ту-95МС.
"Российская газета"
Группировка
стратегических бомбардировщиков будет
переведена из Украины в Россию до конца текущего
года, заявил Анатолий Корнуков
25.11.99
МОСКВА, 25 ноября.
/Корр.ИТАР-ТАСС Павел Коряшкин/. Группировка
стратегических бомбардировщиков
будет переведена из Украины в Россию до конца
текущего года. Об этом сообщил сегодня
журналистам главком
ВВС России, генерал-полковник авиации Анатолий
Корнуков.
По его словам, на военных
аэродромах в Прилуках и в Узине полностью готовы
к перелету в Россию четыре
стратегических бомбардировщика ТУ-160 и два ТУ-95
МС.
Анатолий Корнуков напомнил, что в
начале ноября два ракетоносца ТУ-160 и ТУ-95 МС уже
перебазированы
на авиабазу в Энгельс /Саратовская область/.
К отправке в Россию
железнодорожным транспортом также готовы 575
крылатых ракет Х-22, а также
определенное количество авиационного имущества,
сказал Анатолий Корнуков.
По его словам, задержка с переводом
в Россию самолетов и ракет вызвана отсутствием
контракта между ГК
"Росвооружения" и украинской компанией
"Укрспецэкспорт". По словам Анатолия
Корнукова, для заключения
данного контракта требуются распоряжения
президентов и правительств двух стран. Россия
получит украинские
бомбардировщики в счет погашения долга Украины
перед Россией в 280 млн долларов за российский
природный
газ.
В настоящее время на Украине
продолжает работу группа российских офицеров
под руководством заместителя
начальника Главного штаба ВВС Александра Ионова.
Российские ВВС
заказали 164 самолета АН-70
24.11.99
Генеральный директор
международного консорциума "Средний
транспортный самолет" Леонид Терентьев на
прошедшей 23 ноября пресс-конференции сообщил,
что объем национального заказа составил 164
военно-транспортных самолета Ан-70 для России и 65
самолетов - для Украины. Финансовые
обязательства
Минобороны России на 1998-1999 гг. по программе Ан-70
выполнены полностью, причем ассигнования
1999 г. в 4 раза превысили уровень 1998 г.
Западно-европейским ВВС требуется
228 самолетов Ан-7Х, создаваемых на базе Ан-70. В
случае победы
самолета Ан-7Х в тендере на новый
военно-транспортный самолет для Западной Европы,
последняя должна
будет выплатить за разработку Ан-70 примерно 0,8-1
млрд долл. Цена самолета Ан-7Х определена
примерно
в 50 млн долл., цена альтернативного
западно-европейского самолета А-400М составит 90-110
млн долл. при
стоимости его разработки 6,5-7,5 млрд долларов.
ИА "ФИНМАРКЕТ"
РУКОВОДИТЕЛИ РОССИИ,
ГЕРМАНИИ И ФРАНЦИИ МОГУТ ОБСУДИТЬ ПРОЕКТ
САМОЛЕТА АН-7Х
24.11.99
Москва. 24 ноября. ИНТЕРФАКС -
Вопрос о едином европейском транспортном
самолете на базе
российско-украинского Ан-70 предполагается
обсудить в рамках запланированной на 21
декабря текущего года
встречи руководителей России, Германии и
Франции.
Как сообщил "Интерфаксу" помощник
президента России Евгений Шапошников, сейчас
ведется подготовка
необходимых материалов к этим переговорам.
Е.Шапошников отметил, что в настоящий момент
готовится совместное письмо президентов
России и Украины
руководству Германии и Франции о
необходимости принятия Ан-70 базовой моделью
будущего европейского
транспортного самолета.
Проект европейского транспортного самолета Ан-7Х
на базе АН-70 участвует в тендере на
унифицированный
средний транспортный самолет для европейских
стран, и по мнению руководства
российско-украинского
консорциума "Средний транспортный самолет"
(реализует проект создания АН-70), в настоящий
момент
существуют только политические мотивы отказа
Европы от Ан-70, поскольку по
финансово-экономическим и
техническим показателям он превосходит
конкурентов из США и Европы. Промежуточные
итоги тендера
должны быть объявлены в начале будущего года.
Серийное производство новых
российско-украинских военно-транспортных
самолетов Ан-70 будет начато в
2002 году на мощностях Киевского авизавода
"Авиант" в кооперации с российским ОАО
"Авиакор"(Самара).
Согласно экспертным оценкам, потребность ВВС
России в аналогичном самолете - 164 самолета,
Германии - 75
и Украины - 65. Базовый вариант АН-70 способен
перевозить до 35 тонн груза на расстояние до 5
тыс. км.
Параллельно с военным образцом
самолета Ан-70 создается его коммерческий
вариант, стоимость которого
будет на 20% меньше военного. Планируется, что
коммерческий Ан-70 взлетит в 2001 году.
Судьба самолета Ан-7Х
решается политическими кругами Западной Европы
24.11.99
Как сообщил 23 ноября на пресс-конференции
генеральный конструктор АНТК им. Антонова Петр
Балабуев,
в 2000 г. западно-европейские правительства должны
принять решение о победителе тендера на поставку
нового военно-транспортного самолета для своих
ВВС, в котором участвует самолет Ан-7Х,
создаваемый
АНТК им. Антонова на базе самолета Ан-70. По словам
источника, министерства обороны стран Западной
Европы дали положительное заключение по Ан-7Х, но
окончательное решение будет за политиками.
Заместитель министра экономической политики
Украины Валерий Казаков отметил, что решение
политиков
Западной Европы даст ответ на их искренность во
взаимоотношениях с Россией и Украиной, так как
реальной альтернативы Ан-7Х в
мире нет.
При выборе Ан-7Х Западная Европа получит новый
военно-транспортный самолет, удовлетворяющий
всем
требованиям ее ВВС на несколько лет раньше при
затратах в 2 раза ниже и цене самолета в 1,5-2 раза
ниже,
чем альтернативный западно-европейский проект
А-400М, что должно стать решающим фактором при
выборе Ан-7Х.
ИА "ФИНМАРКЕТ "
Виробництво Ан-70
розпочнеться 2002 року
“День” за 25.11.99
Серійне виробництво нових
російсько-українських військово-транспортних
літаків Ан-70 розпочнеться
2002 року, повідомив президент
російсько-українського консорціуму “Середній
транспортний літак (СТЛ)”
Петро Балабуєв на прес-конференції в Москві. З
його слів, на даний момент на 90% завершено роботи
з
створення нового літака, який зараз проходить
міжвідомчі випробування.
П. Балабуєв зазначив, що у разі, якщо
європейські країни не віддадуть перевагу
створеному на базі Ан-70
транспортному літаку Ан-7Х як єдиному
європейському транспортному літаку, то проект
Ан-70 “приречений
на життя”. За словами П. Балабуєва, за оцінками
західних експертів, тільки до 2008 р. потреба
світового
ринку в подібних літаках становитиме 627 літаків.
П. Балабуєв також повідомив, що паралельно з
військовим
зразком літака Ан-70 створюється його комерційний
варіант, вартість якого буде на 20% меншою за
військового. Планується, що комерційний Ан-70
злетить 2001 року.
Літак Ан-70 вироблятиметься російським
авіаційним заводом у Самарі і українським
авіазаводом у Києві. Ці
заводи мають потужності для виробництва 30
літаків на рік кожний.
СТРОИТСЯ СТАРТОВЫЙ
КОМПЛЕКС ДЛЯ УКРАИНСКОГО РАКЕТОНОСИТЕЛЯ
“Сегодня” за 25.11.99
Как мы уже сообщали в одном из
предыдущих номеров нашей газеты, компания
"Infraero" приступила к
строительству на бразильском космодроме на
экваторе стартового комплекса для запуска
украинского
ракетоносителя "Циклон-4". Так реализуется
подписанное в Киеве украинско-бразильское
соглашение о
сотрудничестве в освоении космоса. Замдиректора
Национального космического агентства Украины
Эдуард
Кузнецов считает, что использование космодрома
в зоне экватора почти на 40%
повысит эффективность
украинского ракетоносителя, мощность которого
позволяет выводить на орбиту высотой от 600 до 800
км до
4 тонн полезного груза. Основные конструктивные
отличия трехступенчатого "Циклона-4" от
предшественников
этого класса состоят в том, что третья ступень
берет на 30% больше запасов топлива и позволяет
проводить
многоразовые включения двигателей, а также имеет
более точные и надежные системы управления и
телеметрических измерений. По словам Кузнецова,
для модернизации "Циклона-4" с целью
приэкваторных
запусков будет создано СП, в которое войдут КБ
"Южное" и ПО "Южмаш" (оба --
Днепропетровск), итальянская
фирма "Fiat-Avio", которая финансирует работы по
модернизации ракетоносителей, и российское ЦКБ
транспортного машиностроения (Тверь), которое
модернизирует двигательную установку и системы
управления.
Компания "Infraero" в состав СП не войдет. СП
будет оплачивать "Infraero" каждый запуск
"Циклона-4".
Стартовый комплекс должен быть готов к концу 2000
года. Первый коммерческий запуск "Циклона-4"
намечен на
2001 год. Заказчики на запуски
телекоммуникационных спутников уже есть.
Посол
США в Українi Стівен ПАЙФЕР:
“У справі внесення змін у Договір
ПРО США сподіваються на підтримку з боку
України”
Розмовляв Сергій ЗГУРЕЦЬ, “День” за
25.11.99
Два стратегічнi партнери України —
Росія та США — нині мають чи не протилежні
підходи до майбутнього
Договору про протиракетну оборону. Тиждень тому
Надзвичайний та повноважний Посол Росії в
Україні
Іван Абоїмов на прес-конференції у Києві
фактично звинуватив США у прагненні підірвати
основи цього
Договору, а отже порушити стратегічну
стабільність між США та Росією.
Як відомо, у США влітку було ухвалено
закон, за яким після підготовчого етапу в Америці
може бути створена
нова система протиракетної оборони. Вона має
захистити американські штати від можливих
поодиноких ворожих
ракетних атак. Росія такими планами США
невдоволена. Москва каже, що це порушує Договір
ПРО від 1972 року,
оскільки він забороняє прикривати протиракетною
парасолькою всю країну, як це
планує Америка. Нині цей
Договір дозволяє США та Росії захищати від
можливої ракетного нападу ворога лише по одному
районові
діаметром у 150 кілометрів. Решта площі держав має
залишатись майже беззахисною, і за таких
обставин, як
планувалось, жодна зі сторін Договору не
зважиться на розв'язання ядерного конфлікту
першою — з огляду на
наслідки ядерної атаки у відповідь. Отже, в разі
реалізації Америкою своїх намірів Росія буде
вимушена вдатись
до кроків у відповідь, аби компенсувати захисні
переваги США. А це — нова гонка озброєнь.
Надзвичайний та Повноважний Посол США
в Україні Стівен Пайфер у розмові з
кореспондентом “Дня” виклав
підходи американської сторони в цьому болючому
питанні, яке може стати яблуком розбрату між
двома
ядерними супердержавами. З усіма негативними
наслідками для країн на кшталт України, які
намагаються в
таких випадках безболісно пройти між Сциллою та
Харибдою.
— Я хочу насамперед наголосити, що
американські плани — це не реанімація відомих
“Зоряних воєн”, що
замислювались як система захисту саме від
радянських балістичних ракет. У даному разі наше
занепокоєння, яке
ми довели до відома й України, пов'язане з
висновками нашої розвідки. Йдеться про те, що
впродовж наступного
десятиліття такі країни, як Північна Корея, а
також Іран та Ірак отримають у своє
розпорядження балістичні
ракети великого радіуса дії. Отже, йдеться про те,
щоб США мали можливість захиститись не від
ядерного
потенціалу Росії, а від малої кількості
балістичних ракет, які з'являться в арсеналі цих
країн через 5—10 років.
Цього літа в США було розглянуто
варіант, як мала б виглядати загальна
архітектура цієї протиракетної оборони.
Проте — хочу підкреслити — США ще не прийняли
рішення про розгортання такої системи. Але за
планом, який
існує, передбачається розташування на Алясці
радарних систем наведення та ста протиракет, які
будуть здатні
перехоплювати ракети противника. Крім цього,
передбачається модернізація радарних станцій
раннього
попередження, які ми вже маємо в США, в Гренландії
та Британії. Часові рамки цього плану такі, що
якщо
система ПРО на Алясці мала б вступити в дію 2005
року, то її будівництво слід було б розпочати
2001-го.
Рішення президента Клінтона з цього
приводу — тобто або дати зелене світло цьому
проектові, або призупинити
його — має бути прийняте влітку 2000 року.
Згідно з планом, існує й друга фаза, яка
передбачає розгортання в США ще певної кількості
протиракет. Але
реалізація цієї фази вимагає переговорів про
перегляд окремих положень Договору щодо ПРО і не
є такою
нагальною. Вона буде відкладена на декілька
років.
Наше бажання нині полягає в тому, щоб
домовитись з Росією, а також з іншими учасниками
Договору — а це
Україна, Казахстан та Білорусь, про певні зміни в
ньому щодо обмеження систем протиракетної
оборони. Коли
цей Договір укладався в 1972 роцi, то вже тоді було
розуміння того, що стратегічна ситуація може
змінитися. Сам
Договір має статті, які вказують на те, що цей
документ може бути змінений чи адаптований до
нових реалій.
Ми хотіли б провести переговори й
домовитись у такому ключі, щоб на той час, коли
зміни в Договорі
дозволили б розгорнути обмежену кількість
протиракет, зусилля щодо зменшення загальної
кількості
стратегічних наступальних озброєнь
продовжувались б.
Отже, я хотів би ще раз наголосити на
трьох принципових речах.
По-перше, на даний момент у США не
прийнято рішення про розгортання системи
протиракетної оборони. Таке
рішення буде ухвалено через рік.
По-друге, ми вважаємо, що це не
становить жодної загрози російським
стратегічним силам. Ядерні сили РФ зараз
нараховують тисячі боєголовок, і вони є досить
досконалим механізмом. Вони включають такі
елементи
стратегічного наступу, як спеціальні схеми щодо
знешкодження радарних систем раннього
попередження, аби
допомогти проникненню балістичних ракет через
систему протиракетного захисту. Таким чином,
сотня
ракет-перехоплювачів не може вважатись чимось
таким, що становить серйозну перешкоду і не
дозволить,
наприклад, Росії атакувати територію США.
І, нарешті, третє. США не збираються
відмовлятися від Договору про протиракетну
оборону. Ми вважаємо, що
цей Договір має залишатись ключовим елементом
стратегічної стабільності. Але ми хотіли б
внести в його зміст
такі обмежені зміни, які надали б Сполучним
Штатам можливість захищатись під можливих
ракетних ударів з
боку так званих країн-парій.
— А чим був продиктований вибір
розташування протиракетної бази США саме на
Алясці? В Росії стверджують,
що таке місце її знаходження якраз підтверджує
антиросійську скерованість американських
планів.
— Розташування бази на Алясці
диктується не її близькістю до Росії, а
насамперед наближеністю до
Північної Кореї. Якби йшлося про розташування
протиракетної оборони антиросійської
спрямованості, то тоді
слід було б брати до уваги і врахувати багато
більше географічних точок.
— Сполучені Штати переконані, що 100
протиракет на Алясці не варто сприймати як
порушення військової
рівноваги із Росією. Тим більше, що нині навколо
Москви вже розгорнуто сто російських
ракет-перехоплювачів.
Проте головна небезпека, якщо вірити російським
аналітикам, криється в тому, що в процесі
розгортання
обмеженої системи ПРО на Алясці будуть зроблені
достатні технологічні напрацювання, які за
короткий час
дозволять вашій країні накрити надійною
протиракетною парасолькою всі п'ятдесят штатів.
І тоді стратегічний
баланс буде порушено. Причому безповоротно — з
огляду на економічну неміч Росії.
— Російське занепокоєння щодо
можливості швидко розгорнути систему ПРО над
усією країною не повинно бути
дуже сильним. Насамперед з огляду на тривалість
будівництва і технічного розгортання таких
систем. Навіть для
невеликої бази на Алясці потрібно щонайменше
чотири роки, аби вона вступила в дію. Якщо ж вести
мову про
щось поза межами цього проекту, то можна собі
уявити, скільки часу займуть дебати та дискусії з
цього приводу у
Сполучених Штатах, про які Росія, звісно, знатиме.
Наприклад, коли в серпні ми поінформували Москву
про наші
погляди на майбутнє систем ПРО, то вона не була
здивована, бо це питання вже порушувалось в
конгресі і
дебатувалися в мас -медіа. Тож,
якби у певний момент Росія відчула, що Сполучені
Штати хочуть взагалі вийти з
цього Договору, то в неї було б достатньо часу,
аби вжити адекватних заходів.
Проте нині ми наполегливо намагаємося
залучити росіян до обговорення цієї проблеми з
тим, щоб прояснити всі
деталі наших планів. Ми сподіваємося, що якщо
Росія справді їх зрозуміє, то в неї не буде
якихось застережень.
— Проте нині є застереження не лише в
Росії. Наприклад, повідомлялося, що Гренландія не
дасть згоди на
розміщення в неї елементів системи
протиракетної оборони, якщо Росія буде проти
такого кроку.
— Згідно з Договором щодо ПРО від 1972
року кожна зі сторін цього Договору — тоді СРСР
та США — мали
утримувати радарні системи попередження про
ракетний напад по периметру своїх національних
територій.
Єдиний виняток було зроблено для двох
американських радарів, розташованих у
Гренландії та Британії.
Поясню, що зараз США мають п'ять
станцій раннього попередження. Станції в
Гренландії, Британії та на Алясці
накривають зону Північного полюсу (через полюс
пролягають можливі траєкторії російських ракет
до США,
зокрема й з підводних човнів — Авт. ). Станція в
Каліфорнії контролює простір над Тихим океаном.
П'ята станція
розташована, здається, в штаті Массачусетс.
Слід погодитись, що в НАТО зараз
існують деякі питання щодо наших намірів. Ми
зараз займаємося роз'ясненням
нашої позиції.
— А як Сполучені Штати нині оцінюють
позицію України в ситуації, що складається
навколо Договору
щодо ПРО? Оскільки до цього часу журналістам,
наприклад, досить важко було зробити якісь
висновки з огляду на
певну утаємниченість навколо цих проблем.
— Тема ПРО посідає значне місце в
українсько-американському діалозі протягом
останніх чотирьох місяців.
По-перше, тому, що Україна є учасницею
спеціальної консультативної групи, яка
опікується всіма питаннями в
межах Договору щодо ПРО. Крім того, з огляду на
стратегічний характер наших взаємин, ми хотіли б,
щоб позиція
США була максимально прозорою для України. На
початку вересня я мав розмови з тодішнім
секретарем РНБО
Володимиром Горбуліним та міністром закордонних
справ України Борисом Тарасюком, пояснюючи
американський підхід до цієї проблеми.
Наприкінці жовтня на наше прохання в Україну
прибула делегація з
Пентагону, аби провести брифінги для
представників РНБО, Міністерства оборони та
Міністерства закордонних
справ України. Цього понеділка, під час засідання
Комітету з питань зовнішньої політики в межах
комісії
“Кучма — Гор” це питання також порушувалось.
Звісно, українську позицію може
висловити лише українська сторона. Я викладу
своє розуміння. Український
уряд поки що не заявив, що він погоджується з
нашими планами. Але ваш уряд також не заявив про
те, що він є
противником. Мені здається, що зараз уряд України
має намір краще ознайомитись і краще зрозуміти , в чому
полягають наші наміри. З нашої точки зору, це
абсолютно нормальна та природна позиція.
Звичайно, коли ми будемо домагатися
дозволу на внесення зміни в Договорі щодо ПРО, ми
сподіваємося мати на
цей час розуміння та підтримку з боку України.
Так само, як і з боку Росії.
Одне зі специфічних питань, яке ми
обговорюємо з Україною, — це ставлення до спроб
росіян в контексті
резолюції, яку вони внесли на розгляд
Організації Об'єднаних Націй і яка закликає
зберегти Договір щодо
протиракетної оборони в незмінному вигляді. З
нашої точки зору, питання, які стосуються цього
Договору,
повинні обговорюватись між США та Росією. А також
у рамках спеціальної консультативної групи за
участю
України, Казахстану та Білорусі. Ми не думаємо, що
це є тим питанням, яке повинна розглядати
Генеральна
асамблея ООН.
Тому наше прохання до України та інших
країн полягало в тому, щоб вони під час
попереднього голосування в
першому комітетi ООН або утримались, або
проголосували проти російської пропозиції. І
коли проходило це
голосування, то Україна утрималась. Ми з
вдячністю поставились до цієї позиції. Ми
сподіваємося, що Україна
утримається й коли проходитиме голосування з
цього приводу на Генеральній асамблеї ООН.
— На сьогодні позиції США та Росії у
підходах до майбутнього ПРО є різними, якщо не
сказати абсолютно
протилежними. Кожна сторона має низку зауважень
до позицій іншої сторони. То чи не був би на
такому тлі
більш продуктивним якійсь спільний проект на
кшталт глобальної системи захисту від ракетної
загрози, який міг
би об'єднати інтереси всіх сторін і всі “мінуси”
аргументів та контраргументів перетворити на
один спільний
“плюс”?
— Я не думаю, що насправді погляди США
та Росії так серйозно розходяться. В процесі
переговорів, я думаю,
ми можемо вийти на пропозиції, які цілком
задовольнятимуть Росію. Що ж до спільної
протиракетної оборони,
то це цікава думка. І мені здається, що ми почали
діалог з росіянами на цю тему. Якщо ми подивимося
на
держави- парії, то деякі з них можуть становити
рівну загрозу як для Сполучених Штатів, так і для
Росії. Причому
ці країни на декілька років раніше матимуть у
своїх арсеналах ракети, які досягатимуть
території Росії, ніж
ракети, які спроможні долетіти до США.
Першим кроком до спільної
протиракетної оборони можуть вважатися заходи,
пов'язані зі взаємним
попередженням про запуски ракет. Тобто йдеться
не лише про запуски з Росії чи Америки. Ми можемо
ділитись
з росіянами інформацією з наших радарів раннього
попередження та супутників про такі запуски. А
росіяни
могли б ділитись даними зі своїх
систем.
— У цьому контексті цікаво, чи
відповідають дійсності такі речі. Те, що в обмін
на згоду Росії внести зміни в
Договір ПРО США ладні профінансувати добудову
станції попередження про ракетний напад під
Іркутськом.
Допомогти Росії запустити на орбіту вісім
військових супутників, які будуть стежити за
американськими
ракетними шахтами. І нарешті те, що Америка буде
готова поділитись з Росією тими технологіями,
які будуть
застосовані в розвитку своєї протиракетної
оборони?
— Я бачив повідомлення про перші два
моменти в пресі. Я не можу точно сказати, якою є
позиція США з цих
питань. Що ж стосується технологій, то це справа
віддаленого часу. Головні моменти полягають у
тому, що ми
прагнемо вести діалог з Росією, аби там зрозуміли
наше занепокоєння новими реаліями, і знайти
шляхи, аби
заспокоїти російську сторону. Ми говоримо про
зміни, які скеровані проти країн-парій, які
становлять загрозу як
Сполученим Штатам, так і самій Росії.
— А чи не було б дешевше вкласти гроші
в те, щоб ці країни з нестабільним політичними
режимами ніколи не
здобули ракетної зброї, ніж витрачати
астрономічні суми на побудову систем захисту від
їхніх ракет?
— Я думаю, що зробити це темою
переговорів було б важко. Тому що завжди існує
фактор непередбачуваності дій
з боку подібних країн. Скажімо, поведінка
північнокорейського керівництва протягом
останніх років була важко
прогнозованою. Північна Корея перебуває в
складній економічній ситуації і просить
західної підтримки, щоб
впоратися зі своїми негараздами. Але все одно
розробляє балістичні системи, знаючи при цьому,
що це є
приводом як для нашої невдоволеності, так і
невдоволеності сусідів цієї країни. Так що
підхід, який полягав би в
тому, щоб заплатити Північній Кореї за
нерозробку ракетних систем, не був би
продуктивним.
— Якщо з Росією так і
не вдасться домовитись щодо ПРО, то який вибір
зробить Америка?
— У такому випадку вибір буде дуже
складний. Існує варіант виходу з Договору, але
Вашингтон дуже чітко заявив,
що він не хоче такого рішення. Адже цей документ є
дуже важливою складовою стратегічної безпеки.
У такому разі президент США, ухвалюючи
відповідне рішення, буде враховувати декілька
обставин.
По-перше, рівень ракетної загрози з
боку країн-парій.
По-друге, як це вплине на загальну
систему контролю за стратегічними озброєннями.
І, нарешті, чи не головним буде те, яким
буде вплив того чи іншого рішення на
американську безпеку загалом.
Але ми хотіли б, щоб події розвивались у напрямку
переговорів і спільних акцій та зусиль.
СПІЛЬНЕ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ
ВИРОБНИЦТВО АН-70 ПЕРСПЕКТИВНЕ У РАЗІ ЛІДИРУЮЧОЇ
РОЛІ РОСІЇ В ПРОЕКТІ - ЗАММІНІСТРА ОБОРОНИ РФ
26.11.99
Москва. 26 листопада,
УНІАН. Заступник міністра оборони РФ, начальник
озброєння Збройних Сил Росії,
генерал-полковник Анатолій СИТНОВ вважає
спільне російсько-українське виробництво
військово-транспортного літака Ан-70
перспективним за умови, якщо Росія в цьому
проекті гратиме лідируючу
роль (оскільки Росія в створення літального
апарату вкладає більше коштів, ніж Україна). В
інтерв'ю УНІАН він
зазначив, що "крило літака виготовляється в
Ташкенті, двигун - у Запоріжжі на заводі
"Мотор-Січ", однак
складання літака бажано проводити або в Уфі, або
в Воронежі. За таких умов Міноборони РФ
підтримуватиме цей
проект, і до 2005 року передбачено закупити у
України два літаки Збройних Сил Росії, а до 2018
року - 164.
А.СИТНОВ також вважає, що Ан-70 має альтернативу -
російський літак ІЛ-71-М1, і якщо по ряду критеріїв
Іл-71
буде кращим, ніж Ан-70, російська сторона надасть
перевагу своєму літаку. Водночас, за словами
генерала-полковника, Ан-70 - найкращий
військово-транспортний літак цього класу в
світі, оскільки він може
сідає на аеродроми 3-го класу, а також має
можливості щодо модернізації.
"МОРСЬКИЙ
СТАРТ" ВІДСТАЄ ВІД ГРАФІКА
30.11.99
Київ. 30 листопада, УНІАН.
Підготовка чергового запуску з плавучого
космодрому Sea Launch ("Морський старт")
відстає від графіка щонайменше на місяць.
Про це з посиланням на заступника
генерального конструктора корпорації
"Енергія" Валерія АЛІЄВА повідомила
у вівторок газета "Время". Корпорація
"Енергія" керує науково-технічним центром
по програмі
"Морського старту", наступним
"вантажем", доставленим Sea Launch на орбіту, має
стати супутник міжнародної
компанії глобального зв'язку ICO Global Communications Ltd. Попередня підготовка до старту (яка
полягає в
"підгонці" українській ракети-носія
"Зеніт" під характеристики конкретного
космічного апарату) вже завершена. |