Відповідно до указу, урядові РФ доручено визначити федеральний орган виконавчої влади, що забезпечує координацію, планування і контроль діяльності федеральних державних унітарних підприємств: державної компанії “Росвооружение”, “Промэкспорт” і “Российские технологии”, а також інших російських організацій - розроблювачів і виробників продукції військового призначення, які мають право здійснювати зовнішню торгівлю цією продукцією. Зазначається, що і призначення, і звільнення керівників цих федеральних державних унітарних підприємств здійснює за поданням голови уряду сам Президент РФ.

За Міністерством оборони РФ зберігається право надавати іноземним державам послуги з підготовки національних військових кадрів і технічного персоналу в порядку, встановлюваному урядом РФ. Крім того, Міноборони РФ дозволяється через державних посередників здійснювати реалізацію озброєння і військової техніки (ОВТ), запасних і комплектуючих виробів до них, що вивільняються з наявності Збройних сил РФ, брати участь у створенні, дообладнанні та модернізації об'єктів, призначених для виробництва, розміщення, ремонту й експлуатації, бойовому застосуванні та (або) знищенні (утилізації) ОВТ, а також забезпечувати функціонування цих об'єктів.

Указом Президента РФ створено комісію з ВТС, склад якої свідчить про її високий статус: голова комісії - прем'єр-міністр РФ В.Путін, заступники голови комісії - віце-прем'єр уряду РФ І.Клебанов та начальник управління Президента РФ з питань зовнішньої політики С.Приходько. До складу комісії включено також: голову ГТК РФ М.Ваніна, міністра закордонних справ І.Іванова, міністра фінансів М.Касьянова, заступника начальника Генерального штабу ЗС РФ В.Корабельникова, керівника ВЕК В.Малькевича, начальник департаменту реформування промисловості й конверсії апарату уряду В.Михайлова, заступника секретаря Ради безпеки РФ А.Московського, генерального директора ДК “Росвооружение” О.Огарьова, директора ФСБ РФ Н.Патрушева, заступника керівника апарату уряду А.Піскунова, першого заступника міністра юстиції РФ Е.Ренова, міністра оборони РФ І.Сергєєва, директора СВР РФ В.Трубникова, міністра торгівлі РФ М.Фрадкова, міністра економіки РФ А.Шаповальянця.

В указі визначено пріоритетні напрями діяльності уряду РФ у сфері ВТС. До них, зокрема, належить і консолідація зусиль федеральних органів державної влади й організацій РФ, мета яких - забезпечувати державну підтримку просування продукції військового призначення на зовнішній ринок, державне регулювання і контроль. У документі йдеться також про необхідність зміцнення позицій РФ у державах - традиційних імпортерах російської продукції військового призначення, у тому числі шляхом модернізації раніше поставленої продукції, про підвищення рівня взаємодії РФ із державами - учасниками Договору про колективну безпеку. Першочерговими вважаються активне освоєння нових ринків збуту продукції військового призначення, координація дій суб'єктів співробітництва, запобігання конкуренції між ними, впровадження механізмів часткового фінансування розробки і створення нових зразків продукції військового призначення. Приділяється також увага удосконаленню механізму постачань продукції військового призначення в рахунок погашення заборгованості РФ перед іноземними державами.
На думку багатьох російських спеціалістів з ВТС, прийняття указу та, що особливо важливо – чітке практичне його виконання сприятиме поліпшенню системи ВТС, зміцнить позиції РФ на світових ринках озброєнь. Причому, чимало пунктів цього документа повністю відповідають нині розгорнутій Росією реструктуризації підприємств ОПК.

Друга конференція, більш представницька і такої ж спрямованості, відбулася 3 вересня у Владивостоці. Обговорити “Проблеми ремонту й модернізації ОВТ ВПС РФ на сучасному етапі” (назва конференції) зібрався вищий командний склад ВПС Росії, представники ОКБ “Сухого”, АК імені С.В.Іллюшина, ім. А.Н.Туполєва, МВЗ ім. М.Л.Міля, ФДУП “Росвооружение” і “Промэкспорт”, а також представники адміністрації Приморського краю.

Посилена увага до конференції пояснюється тим, що порушені на ній питання мають пряме і незаперечне відношення до Примор'я. Як заявив віце-губернатор К.Товстошеїн, Приморський край, як ніякий інший регіон, насичений підприємствами ОПК з величезним експортним потенціалом щодо ремонту і модернізації ОВТ. Два авіаційні ремонтні заводи та ряд інших підприємств за наявності замовлень могли б забезпечити зайнятість місцевому населенню, і на це неодноразово зверталась увага. Ще торік ці підприємства значилися в боржниках, а вже нинішнього року при розміщенні мінімальних замовлень вони спромоглися перерахувати в бюджети різних рівнів понад 10 млн рублів.

За своїм геополітичним розташуванням Примор'я знаходиться в центрі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, країни якого є основними замовниками і покупцями російської військової техніки. На думку учасників конференції, саме Примор'я здатне зараз здійснювати масштабне виробництво і нарощувати співробітництво на міжнародному рівні з Китаєм, Японією, Кореєю, Малайзією, В'єтнамом та іншими країнами. Завод “Прогрес”, наприклад, одержав міжнародний контракт на постачання Китаю великої партії ракет і виграв змагання з виробниками зі США в тендері на виробництво і постачання гелікоптерів. До речі, владні структури Приморського краю звернулися до представників Міністерства оборони РФ, керівництва “Росвооружения” і “Промэкспорта” з пропозицією відкрити представництва цих компаній у Примор'ї, мотивуючи це значним скороченням процедури підписання контрактів й оптимізацією співробітництва між цими компаніями та приморськими оборонними підприємствами.

Враховуючи рішення наради, уряд РФ вжив певних заходів щодо поліпшення ситуації, і вже у середині вересня І.Клебанов повідомив представників ЗМІ, що розмір державного оборонного замовлення в 2000 р. має збільшитися у півтора раза. За його словами, “сьогодні 70% держзамовлень спрямовано на стратегічні цілі”. Віце-прем'єр повідомив, що до серійного виробництва готові системи індивідуального захисту громадян, а також новий вид стрілецької зброї. Коментуючи ситуацію на Північному Кавказі, він зауважив, що в російському уряді обговорюватимуться схеми локалізації конфліктів усередині Росії. Особлива увага приділятиметься питанню, “що може зробити оборонна промисловість, аби зменшити кількість жертв”.

Водночас І.Клебанов повідомив, що почався етап списання боргів підприємствам ОПК, який має завершитися у першому кварталі 2000 р. Звичайно, це дуже важлива подія для багатьох підприємств, підкреслив віце-прем’єр, але при цьому слід звернути увагу на те, що чимало з цих боргів стали можливими через несвоєчасне розрахування держави з підприємствами ОПК за виконані роботи. Він особливо наголосив на тому, що вперше з 1992 р. ОПК РФ увійде в 2000 р. без заборгованості по оборонному замовленню. До проекту Бюджету-2000, як уже зазначалося, закладено на оборонне замовлення поки що 36 млрд рублів. Однак Міноборони прагнутиме збільшити цю суму в 1,8 раза. За його словами, не пізніше листопада представники оборонних підприємств повинні внести свої пропозиції щодо реструктуризації галузі. Проте віце-прем'єр не уточнив на цій нараді, як саме погашатиметься заборгованість перед підприємствами ОПК – “живими” грошима чи заліками.

17 вересня Держдума РФ прийняла у першому читанні законопроект “Про державне регулювання діяльності по структурному реформуванню ОПК  РФ”. У доповіді члена думського Комітету з питань конверсії та наукоємних технологій Вячеслава Бойка зазначалось, що виробництво в ОПК падає, федеральний бюджет не виконує своїх зобов'язань щодо оплати державних оборонних замовлень, заборгувавши підприємствам ОПК на кінець 1998 р. 25,5 млрд рублів. Темпи зростання обсягів виробництва у 1998 р. порівняно з 1997 р. знизилися на 4,4%; із 1700 підприємств 400 визнано неплатоспроможними, кредиторська заборгованість зросла до 105,6 млрд рублів., на 20% скоротилися інвестиції в галузь.

Законопроект передбачає конкретні механізми державної підтримки ОПК, стимулювання діяльності організацій оборонної промисловості у сфері ВТС РФ з іноземними державами. Передбачено фінансування цільових закупівель продукції організацій оборонної промисловості у формі інвестиційного податкового кредиту, а також інші заходи.

Середина вересня була багатою на події у сфері ОПК та ВТС на півночі Росії. Аналізуючи події у Дагестані та Чечні, президент Спілки промисловців та підприємців Петербурга В.Ковешников заявив, що “петербурзькі підприємства ОПК у змозі оперативно виготовити будь-які системи озброєнь, що необхідні на Північному Кавказі”. Однак подібні замовлення, зазначив він, поки що не надходять. Усе потрібне для ведення військових дій у специфічних гірських умовах, підкреслив він, може бути виготовлено в Петербурзі незважаючи на те, що довгі роки держава не фінансує ОПК. В.Ковешников наголосив також, що усі оборонні підприємства мають так звані мобілізаційні потужності, які постійно готові до випуску виробів на спецзамовлення. Ці потужності мають фінансуватися з федерального бюджету, але держава поки що не виділяє на це жодної копійки, і заводам петербурзького ОПК доводиться підтримувати свою мобілізаційність на власні оборотні кошти. Цю заяву було зроблено напередодні деяких важливих рішень з фінансування оборонної промисловості та приїзду в північні райони Росії представників уряду.

Та все ж у російських ЗМІ вважають, що за останній місяць російський прем'єр помітно зміцнив свій авторитет серед “військової” частини електорату, до якої належать військовослужбовці силових міністерств і відомств, співробітники правоохоронних органів і спецслужб, ветерани Збройних сил, працівники оборонних галузей промисловості, а також члени їхніх сімей. Загалом це майже 12 млн виборців. Утім, панує думка, що В.Путін стрімко набирає очки й серед широких кіл громадськості, а це згодом може відчутно позначитися на майбутніх президентських виборах.

21 вересня, перебуваючи у Санкт-Петербурзі напередодні проведення чергового виїзного засідання урядової комісії з ОПК, віце-прем’єр І.Клебанов під час проведення засідання координаційної ради Асоціації економічної взаємодії територій “Північ-Захід” заявив, що витрати на національну оборону РФ мають становити приблизно третину бюджету. При цьому він зазначив, що кошти, виділені витрати на потреби МО РФ, “поки що бачаться на рівні 2,8% ВВП, але є сподівання на певне їх збільшення”. “Разом з тим, - підкреслив він, - не можна сильно збільшувати оборонні витрати, оскільки це відчутно обмежить соціальну частину бюджету”.

Отже, аналізуючи дану заяву, необхідно зробити висновок, що уряд Росії з усіх сил прагне збільшити витрати на оборону країни й привести їх у відповідність з вимогами Конституції РФ (до 3,6% ВВП), однак, де ці гроші взяти – не знає. Аналогічна ситуація, до речі, склалася і в Україні.

22 вересня в Санкт-Петербурзі відбулося виїзне засідання урядової комісії з військово-промислових питань, на якому обговорювались проблеми суднобудування цивільного призначення. Воно стало логічним продовженням обговорення проблем військового кораблебудування, що відбулося 17 вересня в Сєвєродвинську. Тоді комісія з військово-промислових питань прийняла рішення протягом місяця доробити і затвердити програму розвитку Військово-морського флоту до 2015 р. У Санкт-Петербурзі ж комісія розглянула програму суднобудування цивільного призначення на період до 2020 р. На засіданні в Сєверодвинську прем'єр-міністр В.Путін запропонував об'єднати обидві програми - військову і цивільну - в одну. Мабуть, це відбудеться наприкінці року. Якщо це станеться, то суттєво зменшаться витрати на виконання прийнятих програм, легше буде “перекидати” кораблебудівні потужності військового та цивільного призначення для виконання важливих завдань і замовлень, практично здійснюватимуться конверсійні плани стосовно “мирної” інтеграції військової промисловості у цивільну.

Під час засідань обговорювались проблеми існування підприємств ОПК, головними з яких були – фінансування підприємств та погашення заборгованостей. Віце-прем'єр уряду І.Клебанов повідомив, що залікові схеми надалі не застосовуватимуться при погашенні заборгованостей федерального бюджету підприємствам ОПК. Представники підприємств сприйняли це з певним оптимізмом, сподіваючись надалі отримувати “живі” гроші. Віце-прем'єр запевнив, що борги за 1997-1998 рр. буде виплачено з бюджету до 1 грудня поточного року, а останню суму заборгованості в розмірі 25,6 млрд рублів буде перераховано підприємствам до кінця першого кварталу 2000 р. У цьому зв’язку відзначимо, що подібних обіцянок погасити заборгованість було і раніше чимало, проте в останній рік справи дещо поліпшилися, даючи підстави сподіватись на зрушення у цій справі.

І.Клебанов повідомив також, що в державному оборонному замовленні на 2000 р. буде значно збільшено асигнування на засоби особистого захисту солдат і офіцерів, озброєння сухопутних військ і техніку та зброю для ліквідації локальних конфліктів. До цього, як на нашу думку, керівників РФ змусили останні події в світі та в самій Росії (Югославія, Чечня, Дагестан, Киргизія, Таджикистан та інші). 
Обіцяючи підприємствам ОПК всебічну підтримку з боку держави, І.Клебанов підкреслив, що “розраховувати на зовнішні інвестиції сьогодні не доводиться”, тому підприємства самі мають шукати інвесторів та налагоджувати зв’язки з іноземними партнерами. Але, за його словами, держава повинна забезпечити промисловість вигідними довгостроковими і недорогими інвестиційними кредитами. У цьому він вбачає одне з найважливіших завдань уряду. Було звернуто увагу й на те, що притягнення внутрішніх капіталовкладень в економіку ОПК сьогодні великою мірою залежить від позиції й роботи Центробанку РФ.

У виступах І.Клебанова акцентувалась увага на ситуації в промисловості Росії в цілому, і в ОПК, зокрема. Нинішній, 1999 р. кардинально відрізняється від минулих - чимало галузей, наприклад літакобудування і двигунобудування, перебувають на відчутному підйомі і прикростей зазнають лише через надто “довгі і дуже дешеві” гроші.

На нараді йшлося і про деякі перспективи подальшої перебудови й реформування підприємств ОПК Півночі РФ. Так, на базі приблизно ста радіоелектронних підприємств Петербурга планується створити 3-5 потужних базових концернів. Про це заявив генеральний директор Російського агентства з систем керування /РАСК/ В.Симонов. За його словами, РАСК має намір подати до уряду РФ конкретні пропозиції щодо посилення й розвитку вітчизняної радіоелектронної галузі. В.Симонов повідомив, що приблизно з 1600 російських заводів ОПК майже 700 входять до структури агентства. Підприємства галузі, сказав генеральний директор, об'єднуватимуться і на їхній базі створюватимуться великі інтегровані структури, що включатимуть до свого складу розроблювачів, досвідчені виробництва і серійні заводи. Мета такої концентрації - забезпечення податкових платежів, виконання державного оборонного замовлення й експорт не менше половини продукції цих підприємств. Керівник РАСК при цьому зазначив, що “експортний потенціал галузі великий”.

Україна, що досягла певних успіхів у галузі радіоелектроніки і має у своєму розпорядженні досвідчені конструкторські бюро і потужні підприємства, також могла б визначитись і знайти своє місце в загальній співпраці з Росією, тим більше, що договір про економічне співробітництво двох країн це передбачає. Для цього слід лише докласти певних політичних зусиль.

Привертає увагу той факт, що деякі з керівників російського ОПК по-різному оцінюють його стан. Для прикладу наведемо висловлювання двох із них.

На прес-конференції в ІТАР-ТАРС 15 вересня генеральний директор Російського агентства з боєприпасів З.Пак заявив, що “Росія не в змозі виробляти десятки боєприпасів, дуже потрібних на випадок серйозного військового конфлікту”, і немає підстав йому не вірити. Водночас губернатор Свердловської області Е.Россель сказав: “Ми готові у 24 години надати будь-яку зброю для придушення терористів у Дагестані”.

Кому з них вірити? Можливо, З.Пак, як генеральний директор агентства, краще знає реальну обстановку, а у висловлюванні Е.Росселя переважають елементи колишнього “завжди готовий”? Отже, до всього слід підходити обережно і критично.

На фоні подій, що стосувалися з реформування системи ВТС та підприємств ОПК, в Росії продовжувалась робота щодо створення нових та модернізації існуючих зразків ОВТ. Фінансові труднощі не зупинили пошуків багатьох підприємств. Ці роботи іноді підтримувалися державою у вигляді цільового фінансування, деякі - державними посередниками з продажу ОВТ, а певна частина проводилась за власний рахунок підприємств – використовувались кошти, отримані за виготовлення й продаж іншої продукції. Тобто, нерідко перемагали здоровий глузд і сподівання на взаємність з боку держави.

На початку вересня надійшло повідомлення про те, що вчені і корабели ОПК Росії розробили і виготовили перший морський багатоцільовий катер "Меркурій", визнаний фахівцями зброєю ХХ1 століття. Адміністрація федерального державного унітарного підприємства “Российские технологии” підтвердила, що катер - унікальне за своїми тактико-технічними характеристиками морське судно, що воно вперше демонструвалось 12 вересня на Чорному морі.

Показ швидкохідного катера на повітряній подушці було проведено в Анапі спеціально для делегацій асоціації військово-морських аташе при посольствах іноземних держав у Росії і представників закордонних комерційних структур. Як стверджують фахівці, “Меркурій” продемонстрував високий рівень російської військової технології, відкривши тим самим нові сприятливі можливості для широкого міжнародного співробітництва РФ у військово-технічній сфері. Зауважимо, що багатьом країнам світу потрібні кораблі саме такого класу, і вони зараз користуються неослабним попитом на світовому ринку. В Україні також виробляються кораблі такого типу. Отже, Росія складе Україні в цьому питанні суттєву конкуренцію.

Восьмого вересня голова Комітету Держдуми РФ з питань оборони Р.Попкович заявив, що у Росії “вже є технологічні розробки і є можливості для того, щоб приступити до виготовлення ракет нового класу із головними частинами, що розділяються… Ніяка протиракетна оборона не буде здатна перебороти наші нові ракети”. За його словами, “США практично вийшли з договору по протиракетній обороні” (ПРО) від 1972 р. Відповідними кроками Росії на створення нової протиракетної оборони США, на думку Р.Попковича, “повинен стати розвиток цілком нового наступального озброєння… І це буде вже не міжконтинентальна балістична ракета “Тополь-М”... Нехай американці витрачають гроші”, - заявив глава думського Комітету з питань оборони. Отже, можна зробити висновок, що загроза мирові може зрости, якщо американці та росіяни втягнуться в нову гонку озброєнь.

Генеральний директор АВПК "Сухой" М.Погосян повідомив, що на фірмі завершено розробку конструкторської документації на новий легкий винищувач, який дістав умовне позначення С-54. Він не став розкривати тактико-технічні характеристики нової бойової машини, але зазначив, що створюватиметься вона з широким використанням технологій, застосовуваних у винищувачах четвертого і п'ятого поколінь. М.Погосян упевнений, що досвід, накопичений при виготовленні важких винищувачів сімейства Су-27, дасть можливість створити машину, яка відповідатиме найжорсткішим вимогам, властивим винищувачам легкого класу. Зараз фірмою "Сухой" проводиться аналіз ринку і визначаються терміни й умови реалізації даної програми.

У ВПС РФ почалася реалізація “Програми модернізації авіаційної техніки й озброєння на період до 2005 р.” Програма передбачає озброєння стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160 крилатими ракетами нового покоління КРВБ Х-101 (102). Сьогодні на 360-му авіаремонтному заводі в Рязані за сприяння Авіаційного науково-технічного комплексу ім. Туполєва і машинобудівного конструкторського бюро “Радуга” завершується модернізація першого стратегічного бомбардувальника Ту-95МС. Надалі тут планується переозброїти ще 12 Ту-95МС. Модернізовуватимуться також бомбардувальники Ту-22М3 далекої дії, що оснащуватимуться протикорабельною ракетою Х-32 (замість застарілої Х-22), крилатою ракетою СД із звичайною бойовою частиною й авіабомбою КАБ-1500ЛГ, що коректується. За оцінкою фахівців Головного штабу ВПС, модернізація дасть змогу збільшити оперативні можливості 37-ї повітряної армії Верховного головнокомандування до кінця 2005 р. приблизно на 15-20%. На все це буде витрачено приблизно 1,1 млрд рублів.

У радіотехнічних частинах ВПС РФ, як заявив начальник цих військ генерал-лейтенант О.Шрамченко, почалися військові випробування радіолокаційної станції нового покоління. Станція вже цілком готова до роботи. Розробив РЛС колектив Всеросійського науково-дослідного інституту радіотехніки. Її тактико-технічні характеристики не оприлюднюються, проте відомо, що в цій станції застосовані принципово нова елементна база, цифрові методи опрацювання інформації. За оцінкою О.Шрамченка, нова РЛС забезпечує виявлення, супровід повітряних цілей у всьому діапазоні висот і швидкостей. Безсумнівним достоїнством станції є її мобільність і порівняно невеликі габарити. Поряд із збільшенням бойового потенціалу Протиповітряних сил, нова РЛС, за словами генерала, дає можливість також значно підвищити ефективність керування повітряним рухом. Паралельно з випробуванням першого зразка розгортається серійне виробництво станції. Очікується, що до кінця року радіотехнічні війська ВПС одержать ще два комплекти нової радіолокаційної станції.

Є повідомлення про те, що Росія планує найближчим часом збільшити виробництво на експорт військово-морської техніки та озброєнь для неї. Так, державна компанія “Росвооружение” має портфель замовлень до 2005 р. на суму приблизно 10 млрд дол. США, причому 40% із них припадає на військово-морську техніку й озброєння. Велика частка цих замовлень - новітні системи, що здатні кардинально змінити характер морського бою.

Російські військові експерти вважають, що нові ПКР матимуть добрі перспективи на ринку військово-морських озброєнь. За їхніми оцінками, обсяг цього ринку до 2005 р. оцінюється в 10-12 млрд дол. США. Протягом найближчих 3-5 років у світі проходитиме перший етап переозброєння надводних кораблів і підводних човнів ПКР нового покоління, що замінять ракети, створені в 60-70-х роках. На світовому ринку може бути продано майже 2000 ПКР на суму понад 2 млрд дол. США. Звичайно, це ласий шматочок, і Росія має унікальний шанс, який вона намагається не втратити. І це буде величезною підтримкою для підприємств її ОПК.

Повідомляється - і це є особливо важливим для потенційних “нових” та “старих” замовників - що ракетами 3М-54Е можуть бути озброєні як нові, так і певні види раніше поставлених на експорт надводних кораблів і підводних човнів російського виробництва. Зокрема, підводні човни проектів 877 і 636 (клас “Кило” за натовською класифікацією) є найбільш продаваними у світі і можуть, крім торпед, мати на борту певну кількість ПКР 3М-54Е. Кожен підводний човен може оснащуватися 18 торпедами (6 - у торпедних апаратах і 12 - на стелажах). Бойова міць човна значно посилюється, якщо 4-5 торпед замінюються ракетами “Новатора”.

Новими ракетами 3М-54Е будуть озброєні перші три експортні фрегати проекту 1135.6, що будуються на Балтійському заводі в Санкт-Петербурзі. На сучасному ринку морських озброєнь підвищений попит мають надводні кораблі подібного класу, а також нові ПКР “Новатора”, що можуть забезпечити їм унікальні можливості для знищення будь-яких надводних цілей.

У Росії триває підбиття підсумків роботи авіаційного салону МАКС-99, аналізуються зразки ОВТ, що були там представлені. У цьому зв’язку повідомляється про пропозиції підприємств російського ОПК з переобладнання звичайної зброї на високоточну. Актуальність цього питання посилилась як ніколи раніше. Події навколо Іраку (операції “Буря в пустелі” та “Лис в пустелі”), війна в Югославії показали, що у розвинених країнах НАТО широко застосовувалась під час бойових дій високоточна і надзвичайно ефективна зброя. Росія має деякі аналогічні зразки подібної зброї, але в цілому, особливо ж у масовому виробництві таких озброєнь РФ суттєво відстала від країн Заходу. Тому на виставці були представлені комплексні програми переобладнання некерованого авіаційного й артилерійського озброєння на керовану зброю. Мається на увазі передусім комплекс авіаційної керованої зброї “Угроза”, до складу якого входять ракети С-5Кор (калібр 57 мм), С-8Кор (80 мм) і С-13Кор (120 мм), що коректуються. В основі їх - некеровані авіаційні ракети (НАР) типу С-5, С-8 та С-13, оснащені системами пасивного або лазерного напівактивного кінцевого самонаведення. Зазначимо, що НАР даних типів є стандартним озброєнням практично всіх бойових літаків і гелікоптерів фронтової, армійської і морської авіації Росії, а також ВПС багатьох зарубіжних країн.

Комплекс “Угроза” здатен уразити наземні цілі на відстані 2,5-8 км. Точність влучення ракет - 0,8-1,8 м (на два порядки перевищує точність звичайних НАР).

Російські військові спеціалісти вважають, що оснащення новим комплексом високоточної зброї бойових літаків, що раніше для ураження наземних цілей мали на озброєнні лише некеровані авіаційні ракети традиційних типів, підвищує їхні показники за критерієм “ефективність-вартість” утроє-четверо, а витрати боєприпасів для поразки типових цілей можуть бути зменшені більше ніж у 50 разів.

Особливо слід наголосити на важливості оснащення системами кінцевого самонаведення 203-мм гаубичних та 240-мм мінометних боєприпасів для наддалекої стрільби.

У вересні тривало нарощування зусиль РФ щодо розгортання військового і військово-технічного співробітництва у південно-східному напрямі. З жовтня 1998 р. глава російського військового відомства І.Сергєєв відвідав з офіційними візитами три держави цього регіону - В'єтнам, Індію і Китай. У свою чергу, до Росії приїжджали високопоставлені військові делегації з В'єтнаму, Індії, КНР, Південної Кореї та Японії.

У цьому контексті триденний офіційний візит російського міністра оборони до Республіки Корея, що розпочався 2 вересня, варто розглядати як продовження “східної” політики МО РФ. Під час візиту міністр оборони РФ заявив, що Росія готова “до найтіснішого співробітництва” із Південною Кореєю у військовій і військово-технічній галузях. І.Сергєєв назвав співробітництво Росії та Південної Кореї у військовій сфері “принципово важливим чинником зміцнення російсько-південнокорейських відносин у цілому”, що, за його словами, “відповідає політичним і економічним інтересам двох держав”.
За даними військових джерел, загальний обсяг поставок російських зразків ОВТ до Південної Кореї вже склав на сьогодні приблизно 240 млн дол. США. Зокрема, цій країні поставлено 33 танки Т-80У, 33 БМП-3, 770 переносних ракетних протитанкових комплексів “Метис-М”, 50 переносних зенітно-ракетних комплексів “Игла”. Російські фахівці сприяють в освоєнні, експлуатації та ремонті південнокорейських ОВТ. Понад 60 військовиків Південної Кореї пройшли навчання у вузах Міністерства оборони РФ.
І хоча І.Сергєєв заявив, що головна мета його візиту – розширення й поглиблення військового співробітництва Москви і Сеула, проте питання міри безпеки і стабільності в Північно-Східній Азії, розширення ВТС стали одним із ключових на переговорах військової делегації РФ з міністром оборони Республіки Корея Чо Сон Те. Йшлося насамперед про контракт на закупівлю Сеулом партії дизельних підводних човнів класу “Кило”. Сторони досягли принципової згоди щодо поставок човнів головним чином за “живі” гроші, тоді як попередні військові поставки з Росії до Кореї - танків Т-80У, бойових машин піхоти БМП-3 та інших зразків ОВТ - здійснювалися в рахунок погашення російського боргу.
Параметри майбутнього контракту та умови його виконання ще остаточно не погоджені. Позиція південнокорейської сторони полягає в наступному. Угода щодо підводних човнів (партія із шести одиниць) має складатися з двох частин. Спочатку Сеул закупить три човни і супутне устаткування на загальну суму приблизно 1 млрд дол. США. З цієї суми 70% буде надано ВКВ, решта піде на часткове погашення заборгованості РФ. Гарантом і посередником угоди виступить фірма “Хендай”. Потім Москва має передати Кореї деякі ноу-хау та підводно-човнові технології, щоб на верфях “Хендай” в Ульсані було організовано спільне виробництво ще трьох “Кило”.

Контракт обумовлюватиметься і рядом політичних вимог. Зокрема, Москва має дати дозвіл на роботу в Генеральному консульстві Південної Кореї у Владивостоці трьом офіційним представникам південнокорейської розвідки. При цьому Сеул гарантує, що їхня діяльність не становитиме загрози інтересам національної безпеки РФ. Крім того, російська сторона має докласти максимум зусиль у тиску на лідера Північної Кореї Кім Чен Іра, щоб той відмовився від програми розробки і виробництва ракетної зброї.

Незважаючи на розбіжності у багатьох питаннях зовнішньої політики, продовжувалась робота з військового та військово-технічного співробітництва Росії з найпотужнішою країною світу – США. 8 вересня в Москві відбулися російсько-американські переговори з питань міжнародної безпеки й роззброєння, в яких брали участь заступник міністра закордонних справ Росії Г.Мамедов та перший заступник держсекретаря США Строуб Телбот. На переговорах було розглянуто ситуацію щодо ратифікації договору СНО-2 і проблеми протиракетної оборони. Останнє особливо турбує світове співтовариство, оскільки намір США переглянути умови договору з ПРО можуть призвести до нової гонки озброєнь та підвищення напруженості у світі.

Американська допомога для Росії має велике значення. Генеральний директор “Звездочки” М.Калістратов повідомив, що упродовж двох останніх років утилізація атомних підводних човнів на верфі здійснюється тільки за рахунок засобів, наданих американцями. За цей період перероблено 12 човнів, ще п’ять знаходиться в роботі. Усього протягом найближчих двох років на цих підприємствах, у тому числі з допомогою США, намічено утилізувати 46 атомних підводних човнів.

Тривала робота стосовно раніш укладених контрактів з продажу російських ОВТ країнам “далекого” зарубіжжя. У доках заводу “Адмиралтейская верфь” у Санкт-Петербурзі модернізуються два індійські підводні човни. Програмою передбачається оснащення їх новітніми ракетами 3М-54Е класу “підводний човен – корабель”, що створені єкатеринбурзьким ОКБ “Новатор”, про які вже повідомлялося. Після оновлення ці підводні човни зможуть знищувати кораблі ймовірного супротивника, залишаючись водночас невразливими.

Ракетами 3М-54Е з вертикальним пуском будуть оснащені, крім підводних човнів, три фрегати, що також будуються на замовлення індійських Військово-морських сил на “Балтийском заводе” в Санкт-Петербурзі. Кожен з фрегатів матиме вісім протикорабельних ракет, що запускаються з вертикальних пускових контейнерів у носовій частині корабля.

Корпус першого корабля на стапелі вже готовий. Наприкінці вересня буде закладено корпус другого фрегата. Як повідомив генеральний директор Північного проектно-конструкторського бюро В.Юхнін, створений у ППКБ проект фрегата цілком відповідає військово-морській доктрині Індії. Однією з його відмінних рис є модульна конструкція, що дає змогу адаптувати корабель під вимоги будь-якого потенційного замовника. Зокрема, фрегат має багатофункціональні ракетні пускові установки: з одного пускового контейнера можуть запускатися чотири різні види зброї, вибір якої робить замовник.

Для Військово-морських сил Конго акціонерним суднобудівним товариством (АСТ) “Вымпел” у Рибинську розпочато будівництво чотирьох замовних новітніх швидкохідних катерів класу “Мангуст”, створених у Центральному морському конструкторському бюро в Санкт-Петербурзі. “Мангуст” відповідає усім світовим вимогам, що ставляться перед швидкохідними патрульними катерами, які призначені для охорони територіальних вод і боротьби з наркобізнесом. Експортний ринок для катерів цього класу досить ємний, і російська суднобудівна промисловість має непогані перспективи щодо розширення продажу цих катерів. Оснащені вони ракетно-артилерійським комплексом “Вихрь-К”. Головний катер з цим комплексом, що не має аналогів у світі, буде побудований наприкінці поточного року і відправлений до Феодосії на ходові випробування, повідомив генеральний директор заводу.

Мінське підприємство вже одержало першу партію із семи комплексів ППО “Тунгуска”. Поставки інших комплексів двома партіями очікується найближчим часом. Весь обсяг ремонтних робіт стосовно замовлення Міноборони РФ планується виконати до кінця року. Для білорусів подібні замовлення – явище не випадкове: підприємство “Минотор-сервис” ремонтує і модернізує системи військової ППО Росії з 1991 р. За цей час "друге життя" тут одержали понад 200 російських зенітно-ракетних комплексів “Тор” і “Тунгуска”.

Під час серпневого авіасалону МАКС-99 у Жуковському було досягнуто домовленості про поставки в Білорусь останніх модифікацій винищувачів МіГ-29СМТ і МіГ-УБТ. Водночас ВПС Білорусі на базі Барановичського авіаремонтного заводу (Брестська обл.) приступають до модернізації застарілих МіГ-21 і МіГ-23. На Борисовському 140-му танкоремонтному заводі удосконалюватимуться російські танки Т-72. Мова йде про установку новітніх лазерних прицілів, що виготовляються на Мінському ВО “БелОМО”, тепловізорів й елементів активної броні. Не виключено, що багатомільйонна вартість поставок з Росії нових МіГів погашатиметься в рахунок оплати ремонту в Мінську російських зенітно-ракетних комплексів “Тор” і “Тунгуска”. Крім того, керівництво “Минотор-сервис” запропонувало послуги стосовно капітального ремонту зенітних установок “Шилка”.

Аналітики відзначають небувалий за останні роки сплеск військових ділових контактів між Мінськом і Москвою, пов'язаний з подіями на Балканах та в Чечні. Заява О.Лукашенка про те, що “Білорусь буде наступною після Югославії”, змусила білоруський уряд розщедритися на оборонні програми.

Надійшло повідомлення й про те, що компанією “Росвооружение”, Ульяновським механічним заводом та білоруським підприємством “Минотор-сервис” запропоновано зарубіжним країнам модернізовані зенітні самохідні установки “Шилка”, які будуть захищені від високоточної зброї, що наводиться на ціль за допомогою лазерного променя. Чотирижерлову ЗСУ “Шилка” було прийнято на озброєння в радянській армії у 1962 р., і вона використовувалася для прикриття мотострілецьких та бронетанкових підрозділів і частин від повітряних цілей, що низько летять. У 1964-1984 рр. понад 3,5 тис. “Шилок” Ульяновський механічний завод експортував до 25 країн, включаючи держави Близького Сходу, Азії й Африки. Застосовувалися вони під час арабсько-ізраїльських війн 60-70-х років, а також в афганській війні та під час бойових дій у зоні Перської затоки в 1991 р.

Багато зарубіжних країн виявляють зацікавленість до модернізації “Шилок”, оскільки за помірну ціну можуть мати зброю сучасного покоління. Термін експлуатації “Шилок”, модернізованих за російсько-білоруською технологією, продовжується на 10 років із забезпеченням їх на цей термін запасними частинами. Компанія “Росвооружение” уже виграла тендери на модернізацію “Шилок” у ряді країн, які директор “Минотор-сервиса” назвати відмовився. Російські та білоруські військові експерти оцінюють наразі потенційний ринок модернізації “Шилок” у 2500 одиниць. Якщо їм удасться заволодіти хоча б половиною цього ринку, то, на їхню думку, це можна вважати значним успіхом.

Разом з тим, усупереч деяким заявам, група російських фахівців авіації дальньої дії, яка побувала недавно в Україні, підтвердила, що значна частина призначених для передачі Росії стратегічних бомбардувальників знаходиться у справному стані.

Ще одне болюче питання, довкола якого постійно ведуться розмови політиків в Україні та Росії, і яке частково також вирішилось у вересні. Маються на увазі умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Постійні непорозуміння і суперечки щодо постачання Чорноморського флоту електроенергією та її оплати настільки затягнулися, що всередині вересня за дорученням уряду Росії було підготовлено проект договору щодо адресного постачання електроенергії на об'єкти Чорноморського флоту, що перебуває на території України. Документ повинні підписати представники РАО “ЄЕМ Росії”, компанії “Укренерго” та командувач ЧФ. На морські об'єкти щорічно планується поставляти з Росії до 110 млн кіловат/годин електроенергії. Це дасть змогу, як вважають росіяни, підтримувати боєздатність кораблів незалежно від умов, що складаються на енергетичному ринку України. Звичайно, це досить, на наш погляд, розумне рішення з боку росіян. Однак деякі політики в Україні висловлюють занепокоєння, що ця електроенергія, особливо ж її надлишки (якщо вони будуть) можуть стати предметом політичного торгу й тиску на Україну з боку Росії в Криму.