6 жовтня на Хофбурзькій конференції країн-учасниць ДВЗЯВ у Відні перший заступник міністра з
атомної енергії РФ Л.Рябов заявив, що цей Договір може бути внесений на ратифікацію до
Державної Думи вже найближчим часом. Зараз, за його словами, у рамках російського уряду
завершується процес міжвідомчого узгодження пакета документів, необхідних для ратифікації.

Довідка. Відповідно до умов Договору, він може набрати сили тільки після його підписання 
й ратифікації всіма 44 державами, що здійснюють ядерну діяльність, однак три з них - Індія, 
Пакистан і КНДР - до нього поки що навіть не приєдналися.
Втім, ДВЗЯВ відкритий для підписання перед усіма країнами світу, що, треба сказати, 
дуже активно скористалися такою можливістю. На даний час Договір уже підписали 154 і 
ратифікувала 51 держава, у тому числі 21 країна з “обов'язкового списку”. У той же час 
головні ядерні держави, зокрема США і Росія, поки не поспішають.
Справа в тому, що договір лише відкриває шлях до ліквідації ядерної зброї. Говорити ж про 
її повне знищення поки що завчасно. Як це не парадоксально, але саме наявність приблизно 
рівних потенціалів наступальних ядерних озброєнь у Росії та США дотепер дозволяла 
підтримувати політичну рівновагу в світі й уникати великих воєн і конфліктів. Очевидно, 
що найближчим часом повністю вивести цей чинник з гри не вдасться, а це означає, що 
роботи над зберіганням і удосконалюванням цього виду озброєнь будуть продовжуватися.

У минулі роки такі роботи неодмінно супроводжувалися проведенням ядерних випробувань,
однак нинішні технології, у тому числі методи комп'ютерного моделювання атомних вибухів,
дозволяють обійтися і без них, хоча якісного “стрибка” забезпечити не можуть. У Росії такі
розробки, за повідомленням фахівців, є й давно застосовуються на практиці. Росія не
проводить ядерних випробувань з 1990 р., однак надійність її військового ядерного потенціалу
не викликає у закордонних фахівців щонайменших сумнівів на предмет відповідності
поставленого перед ним завдання.

Ця проблема привертає до себе увагу ще й тому, що Сенат США відмовився ратифікувати цей
Договір. У зв’язку з цим представник МЗС РФ В.Рахманін офіційно заявив, що Росія “виражає
розчарування і серйозну занепокоєність щодо цього, оскільки на всіх етапах розробки Договору
адміністрація США брала найактивнішу участь і першою поставила під ним свій підпис”. Урядовці
Росії вважають, що це рішення завдає серйозного удару по всій системі домовленостей в галузі
ядерного роззброєння та нерозповсюдження, особливо – якщо брати до уваги перспективи
Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Тому офіційний представник МЗС РФ заявив, що “глибоку тривогу викликає цілком визначена 
тенденція, що простежується останнім часом у діях США: крім провалу ратифікації ДВЗЯВ, це - і 
прийняття закону про національну ПРО, і нові погрози санкціями в галузі експортного контролю, 
ряд інших кроків, що дестабілізують основи міжнародних відносин”.

В межах цього Договору на початку жовтня на території колишнього Семипалатинського
ядерного полігону пройшли міжнародні навчання по виявленню ядерних випробувань.

У ході експерименту “Омега-2” 25 вересня поточного року в штольні гірського масиву Дегелен 
(Семипалатинська область) був проведений калібрований вибух потужністю 100 тонн. Результати 
розподілу енергії при вибуху були зареєстровані сейсмічною апаратурою російської і міжнародної 
сейсмічної мережі. Це дало змогу налагодити сейсмічну апаратуру для розпізнавання вибухів і 
землетрусів.
Дослідження, проведені при каліброваному вибуху, дозволять одержати нові результати з вивчення 
сценарію виявлення несанкціонованих ядерних випробувань. При цьому проведені вибухи безпечні 
з погляду радіаційного тла. 

Велика увага останнім часом приділялась в багатьох країнах світу долі Договору по
ПРО 1972 р. Це сталося після того, як адміністрація США, і особисто її державний секретар
М.Олбрайт запропонували “трохи скоригувати” Договір.

США офіційно звернулися до Росії з проханням переглянути Договір по ПРО. Ще в січні 1999 р. 
Президент США Б.Клінтон надіслав листа Президенту РФ Б.Єльцину, запропонувавши скоригувати 
Договір так, щоб було дозволено створити обмежену систему протиракетної оборони. 
Взамін Вашингтон висловив готовність зробити допомогу Росії в завершенні будівництва 
великої радіолокаційної станції системи ПРО близько Іркутська, модернізувати російську 
РЛС в Азербайджані і направити туди своїх фахівців для спільних чергувань.

Інші американські пропозиції полягали в тому, що російським військовим відкривається доступ на
американські РЛС, включаючи нову, що буде побудована на Алясці; із росіянами, можливо,
будуть ділитися інформацією з цих РЛС; співробітництво в розгортанні супутникових систем і
проведення спільного комп'ютерного моделювання протиракетних систем.

Однак в Росії вважають, і це цілком справедливо, що будь-яка модифікація Договору
суперечитиме її національним інтересам, а також викличе негативну реакцію Китаю й інших країн, що
будуть змушені вжити адекватних заходів. Усе це може привести до створення нових і модернізації
існуючих засобів ядерного нападу, до росту кількості країн, що мають ядерну зброю.

Конкретні пропозиції Росії з цього питання, націлені, зокрема, на запобігання обходу обмежень 
Договору, є предметом уваги сесії Постійної консультативної комісії Договору по ПРО, що 
відбувається у Женеві, у якій беруть участь Білорусь, Казахстан, Росія, США й Україна.
Відповідно до кельнської заяви президентів РФ та США, між обома країнами проходять 
обговорення договорів по СНО-3 і по ПРО. Інші такі консультації відбулися 21-22 жовтня в 
Москві між заступником міністра закордонних справ РФ Г.Берденніковим і заступником 
держсекретаря США Джоном Холамом. На консультаціях російська сторона показала 
небезпечні наслідки руйнації Договору по ПРО.
“Згоду Росії на проведення подібних обговорень ніхто не може ототожнювати зі згодою на 
“адаптацію” Договору по ПРО”, - підкреслив офіційний представник МЗС РФ. При цьому він 
нагадав недавнє висловлювання глави МЗС РФ І.Іванова про те, що якщо Договір по ПРО буде 
порушений, то всі переговори по СНО втрачають зміст. Зміни в стратегічній ситуації вимагають 
усілякого зміцнення Договору по ПРО, і “саме на цій основі, а не на “руїнах” договорів про СНО, 
РСМД, ДВЗЯВ, ДНЯО та інших, необхідно зустрічати нові виклики”, - заявив він.

Крім того, міністр відзначив, що Росія готова на цій підставі до продовження процесу скорочення
стратегічних наступальних озброєнь, зокрема СНО-2 і СНО-3 і, крім того, пропонує обговорити
питання створення глобальної системи контролю за нерозповсюдженням ракет і ракетних
технологій, розвивати співробітництво з США та іншими державами в галузях, пов'язаних із
ПРО і що не суперечать обмеженням Договору по ПРО.

Незважаючи на деякі розбіжності між США та Росією у питаннях ядерних озброєнь, вони усе ж таки
співробітничають у деяких ядерних галузях. Так, Міністерство енергетики США збирається
витратити в 2000 фінансовому році 175 млн доларів по трьох основних програмах
співробітництва з Росією в галузі нерозповсюдження ядерних матеріалів і технологій. Про
це повідомили представники американського міністерства, коментуючи прийнятий конгресом і
підписаний Президентом Б.Клінтоном бюджет цього відомства.

Найбільша з програм стосується обліку, контролю і фізичного захисту ядерних матеріалів. Вона 
розпочалася ще в 1994 р., а тепер буде здійснюватися на основі міжурядової угоди, що недавно 
була підписана в Москві главою Мінатома РФ Є.Адамовим і міністром енергетики США Біллом 
Річардсоном. Якщо на початковій стадії США витрачали на неї близько 15 млн доларів на рік, то в 
2000 фінансовому році, що почався 1 жовтня, на ці цілі виділено 145 млн доларів.

Ще дві програми – “Ініціатива по запобіганню поширення” та “Атомні міста” - матимуть загальну
фінансову підтримку в розмірі 30 млн доларів. Адміністрація запрошувала на них коштів у два рази
більше, однак конгрес вирішив урізати асигнування. Почасти це було продиктовано прагненням до
економії, почасти - критикою з приводу виконання даних програм у попередні роки. Так, у нинішньому
році на програму “Атомні міста”, що передбачає спільні конверсійні проекти в Сарові,
Снєжинську і Залізногорську (колишні Арзамас-16, Челябинськ-70 і Красноярськ-26), міністерство
енергетики США збирається витратити 17,5 млн доларів.

Ринок озброєнь та ВТС Росії.

Участь у виставках ОВТ

Впродовж жовтня представники ОПК і МО Росії продовжували активну діяльність з удосконалення
та розвитку ВТС з іншими країнами. Для цього вони використовували різні форми: візити
представників Росії до потенційних замовників, переговори на урядових рівнях, участь у
міжнародних виставках озброєнь. Уся ця різнопланова діяльність приносить свої плоди, і на
деяких питаннях треба спинитись дещо докладніше.

Перш за все необхідно відзначити продовження активної роботи з Індією. 4 жовтня туди
відправився головнокомандувач ВПС РФ А.Корнуков. Росія приготувалася до нового наступу на
міжнародний ринок зброї, і візит головкому ВПС в Делі - це лише перша “проба сил” у принципово
новій галузі ВТС.

“Обкатування” нових російських технологій в галузі збройового експорту аж ніяк не випадково
почате саме на індійському напрямку ВТС.

Довідка. Делі от уже понад 30 років є одним з основних експортерів російської зброї. Нині у
збройних силах Індії експлуатуються літаки російського виробництва МіГ-27, Су-30, Іл-76,
танки Т-72, БМП-1, БМП-2, протиповітряні гарматно-ракетні комплекси “Тунгуска”, підводні
човни проекту 877 ЕКМ, надводні кораблі різних типів та інші зразки ОВТ. Навіть у гірші для
ОПК часи, коли на початку 90-х років спецпоставки Росії за кордон упали до мінімуму,
співробітництво з Індією приносило їй до півмільярда доларів щорічно.

Зараз же фахівці відзначають, що взаємовідносини між Москвою і Делі у військово-технічній галузі
переживають своєрідний “ренесанс”. За замовленням Індії на російських верфях будуються
кораблі та підводні човни, із конвеєра сходять танки нових модифікацій, створюються нові види
боєприпасів. До речі, те, що російських військових у Делі представляє зараз головком ВПС, аж
ніяк не випадково: співробітництво в галузі бойової авіації є найактуальнішим напрямом для
обох країн. Тим більше, що будується воно не тільки на прямому експорті військової продукції.
Недарма в ході нинішнього візиту генерала А.Корнукова індійській стороні планується передати
пакет документів на ліцензійне виробництво Су-30МК - новітнього багатофункціонального
винищувача, створеного російськими авіабудівниками.

Однак, навіть незважаючи на безпрецедентне зростання оборонного бюджету, що у 1998-1999 рр.
збільшився в Індії відразу на 15%, перевищивши 10 млрд доларів США, деякі новітні види озброєнь
виявилися індійцям явно не по кишені. І це при тому, що відмовитися зараз від переозброєння своєї
армії Делі просто не може: відносини з сусіднім Пакистаном, у якому до того ж здійснено військовий
переворот, постійно балансують на грані повномасштабної війни. У підсумку під погрозою виявився
цілий ряд перспективних російсько-індійських контрактів в оборонній галузі: з огляду на складний
фінансовий стан Делі, конкуренти стали збивати ціну. Першого удару було завдано по програмі
“індійського АВАКСа” - літака далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛВ). Москва пропонувала
Делі закупити російський варіант літака ДРЛВ А-50 – того, що виробляється на Таганрозькому
авіазаводі. Однак в останній момент ізраїльська корпорація “Ісраел ейркрафт індастріз”
запропонувала індусам свій варіант АВАКСа на базі “Боїнга-707” за істотно заниженою ціною.
Цей контракт уже вважався загубленим для Росії, однак військові вирішили запропонувати своїм
індійським колегам дещо принципово нове.

Повний список пропозицій, із якими генерал А.Корнуков відправився в Делі, тримається поки в
секреті. Однак, за свідченням інформованих джерел, мова йтиме про можливість лізингу не
тільки російського А-50, але й про постачання до складу індійських ВПС на таких же умовах
російських бомбардувальників Ту-22М3, яких ще жодного разу не продавали на зовнішньому ринку.
Що ж стосується самої можливості оренди військової техніки, то вона лише на перший погляд
виглядає несподіваною. Подібний варіант угод зафіксований у вересневому указі Б.Єльцина, що
регламентує діяльність російських спецпосередників у галузі ВТС. До того ж саме з Індією досвід
подібного співробітництва був напрацьований ще в часи СРСР: у 1988-1991 рр. атомний
підводний човен Північного флоту проекту 670А був арендований індійським ВМФ під ім'ям “Чакра”.

В цілому, як випливає з повідомлень російських ЗМІ, в ході візиту до Індії А.Корнукова досягнута
попередня домовленість про модернізацію зенітно-ракетного комплексу російського
виробництва “Печора”, що знаходиться на озброєнні індійських сил ППО. В Делі виявляють
підвищений інтерес до російських радіолокаційних станцій типу “Каста” і “Гама”, автоматичних
засобів керування силами і засобами ППО типу “Універсал” і “Байкал”, зенітних ракетних систем
сімейства С-300 і далеких бомбардувальників Ту-22М3. Індійські військові висловили прагнення
швидше розпочати модернізацію винищувачів МіГ-21 і МіГ-29 (до рівня МіГ-21-93 і МіГ-29СМТ),
вирішити питання про продовження ресурсу авіаційних ракет.

У першій половині жовтня майже одна за одною в Індії відбулися дві виставки зброї, в яких
активно брала участь Росія. Спочатку в період з 8 по 10 жовтня відбулася перша індійська
міжнародна морська виставка “ИНМЕКС-99” в Панджимі, столиці південноіндійського штату
Гоа, а потім з 12 по 16 жовтня - міжнародна виставка озброєнь сухопутних військ і
військово-морських сил в Делі “ DEFEXPO INDIA 99”.

На виставці “ИНМЕКС-99” Росію представляли “Балтійський завод” і “Пролетарський завод”
із Санкт-Петербурга, що показали свою військово-морську продукцію та перспективи її розвитку.

На виставці “DEFEXPO INDIA 99” Державна компанія “Росвооружение” представила понад 200
експонатів - продукцію майже 40 підприємств російського ОПК. Зокрема, демонструвалися
розробки Мотовіліхінських заводів, Арзамаського машинобудівного заводу, Туламашзаводу,
Кургандамашзаводу, ВАТ “Вымпел”, “Рубин”, “Изумруд”, “Сплав”, “Тайфун”, Північного ПКБ,
ВП “МАПО”, КНААВО та ряду інших підприємств. Усього в роботі виставки взяли участь розроблювачі
та виробники озброєнь і бойової техніки понад 30 країн світу. Така увага пояснюється тим, що
велика частина озброєнь Індії потребує оновлення, ремонту або модернізації. Багато країн
пропонують свої проекти у цій справі. Не має наміру відстати в цій важкій боротьбі й Росія.
“Росвооружение” надає ВТС з Індією першорядного значення і будує його на плановій довгостроковій
основі.

Відзначається, що на виставці була подана продукція МАПО “МИГ” і АВПК “Сухой”, що
жорстко конкурують між собою за контракт на постачання авіагрупи до важкого авіанесучого
крейсера “Адмірал Горшков”. За неофіційною інформацією з індійських урядових кіл,
остаточне рішення про тип літаків, які Делі закупить на крейсер, буде прийнято в кінці цього року.

Повідомляється, що у стадії підготовки перебуває й проект по закупівлі Індією ліцензії на
виробництво танків Т-90. Вважають, що контракт може бути підписаний до 31 березня 2000 р.
Уявляється, що в цьому контракті збройні сили Індії одержать 250-300 танків, частина з яких
буде складена на території самої Індії.

Слід також зазначити, що в період з 2 по 4 листопада на базі 38-го Науково-дослідного
інституту випробування бронетанкової техніки й озброєння Міністерства
оборони РФ (Кубінка Московської області) були проведені показові випробування
комплексу оптико-електронного придушення “Штора-1”. Цей тест проводився в рамках
підготовки контракту на закупівлю Індією танків Т-90, три з яких уже пройшли випробування
у складних кліматичних умовах у пустелі Тар (штат Раджастан) і в одному з гірських районів
на півночі Індії. Росія таким чином намагається всіляко схилити Індію до укладення цього
контракту і підтримати свою промисловість. Є думка, що завдяки військовому перевороту в
Пакистані їй це може вдатися.

В період з 7 по 10 жовтня відбулася 8-а міжнародна авіаційна виставка в іншій
стратегічно важливій для Росії з точки зору ВТС країні - Китаї, в якій взяли участь 16
російських підприємств і об'єднань, що діють в авіаційній промисловості.

Серед російських підприємств - такі великі компанії, як вертолітний завод в Улан-Уде, АТ “Рыбинские 
моторы”, АТ “Люлька-Сатурн”, Казанський вертолітний завод, Ілюшинський авіаційний комплекс. 
Російські підприємства представили багату експозицію - останні розробки в галузі авіаційної техніки, 
двигуни, наочні прилади. У цілому в авіаційній експозиції, за даними її організаторів, брали участь 
204 найбільші авіаційні компанії з 23 країн, у тому числі США, Англії, Франції, Німеччини, Австрії та 
Канади.

В деяких закордонних ЗМІ були спроби звинуватити Росію у бажанні встановити
військово-технічні контакти з Пакистаном. На думку росіян, це має за мету посварити
Росію з Індією. Тому офіційний представник прес-служби компанії “Росвооружение”, що брав
участь у виставці озброєнь “DEFEXPO INDIA 99”, яка проходила в індійській столиці, заявив,
що Державна компанія “Росвооружение” не здійснює і не планує будь-які проекти у
військово-технічній сфері з Пакистаном. Водночас він ще раз відзначив позицію Росії, що Індія
є одним із найбільших її партнерів в галузі ВТС.

Після того, як Рада безпеки ООН призупинила дію санкцій проти Лівії, Росія у травні
цього року відновила дипломатичні й економічні відносини з цією країною, а також має
можливості відновити з нею контакти в галузі ВТС .

В середині жовтня офіційна урядова делегація Росії під керівництвом віце-прем'єра І.Клебанова
вже вела в Лівії переговори про поновлення ВТС. До складу делегації входили заступник
міністра торгівлі Г.Рапота, представники компаній “Росвооружение” і “Промэкспорт”. За
словами І.Клебанова, на переговорах були обговорені питання ремонту і модернізації
систем ППО Лівії. Лівійська сторона виявляє неабиякий інтерес до поновлення постачань
російських боєприпасів і військово-морської техніки. Надалі список виробів ОВТ може бути
розширений.

Російський віце-прем'єр заявив, що питання про закупівлю нових озброєнь даного разу
практично не стояло, але може бути піднято після виконання вже досягнутих домовленостей з
ремонту й модернізації військової техніки. Він не підтвердив інформацію, що Росія одержить
від виконання лівійських контрактів 500 млн доларів у рік, заявивши, що суми контрактів не
обговорювалися. При цьому віце-прем'єр підкреслив, що на переговорах більше
обговорювали цивільні проекти.

У російських урядових колах відзначається, що Росія має намір у наступному році розширити
ринок збуту військових літаків. Повідомляється, що є намір поновити поставки літаків до Лівії, а
також в деякі інші країни, у яких є потреба в літаках марки “Су”. Цьому може сприяти те, що тепер
усунута конкурентна боротьба за експортні замовлення між трьома російськими авіазаводами, що
випускають винищувачі цього типу. Підприємство в Іркутську виконує всі замовлення на винищувачі
для Індії, у Комсомольську-на-Амурі - для Китаю, а Новосибірське виробниче авіаційне об’єднання
ім. Чкалова буде спеціалізуватися на ремонті та модернізації літаків Су-24. Декілька тисяч цих
бойових машин знаходиться на озброєнні в державах Близького Сходу та Північної Африки. Це
може дати цим підприємствам можливість заробляти гроші, що вкрай потрібні для розв’язання
проблем збереження існуючого потенціалу й завантаження підприємств роботою.

Загалом Росія одержить від експорту військової техніки в поточному році близько 500 млн 
доларів. Про це заявив перший заступник генерального директора Російського агентства по 
звичайних озброєннях В.Ричков на зустрічі з керівниками оборонних підприємств у Новосибірську, де 
він брав участь у всеросійському економічному форумі “Схід-Сибір-Захід”, присвяченому 
промисловому і науковому потенціалу сибірських регіонів.
За його словами, у наступному році планується значно збільшити асигнування на розвиток 
підприємств, що випускають оптику й електронну продукцію військового призначення. “Близько 
70% державних інвестицій в ОПК буде спрямовуватися саме цим підприємствам”, - підкреслив він. 
Довідка. На сьогодні в Росії діють 167 оборонних підприємств, на яких працюють 335 тис 
людей. Питома вага озброєння в промисловому виробництві, за словами В.Ричкова, складає 19%.

Росія готова продовжувати ВТС і з іншим своїм, можна сказати, стратегічним
партнером – Сирією, в якій знаходиться величезна кількість зброї усіх видів радянського
виробництва (приблизно 90%). Про це заявив 21 жовтня надзвичайний і повноважний
посол РФ у Сірійській Арабській Республіці Р.Маркарян, виступаючи на прес-конференції
в Дамаску. Він зазначив, що Москва готова дати Сирії усе, що їй необхідно з військової
технології, модернізувати стару військову техніку радянського виробництва, або поставити
їй нові зразки ОВТ, які вона попросить.

Британські ЗМІ повідомляють про те, що в обхід санкцій ООН робляться спроби до
поновлення ВТС Росії з Іраком. Вони говорять про нещодавно укладену угоду між
Москвою та Багдадом, в якій Росія нібито пообіцяла передати Іраку декілька сот знімків
території Близького Сходу, зроблених із космосу. Крім того повідомляється, що Росія
береться за модернізацію та ремонт зразків ОВТ Іраку, а також може продати йому нові.
Але конкретних фактів надано не було. В Росії вважають, що це повідомлення є
провокацією з боку Заходу, який також чекає на зняття санкцій, щоб одразу ж поновити
свою діяльність на цьому ринку зброї у важливому для них стратегічному регіоні з метою
закріплення на ньому свого впливу.

Співробітництво у виконанні міжнародних ракетно-космічних програм

Продовжується співробітництво Росії з іншими країнами в ракетно-космічній сфері.

15 жовтня в Москві був підписаний контракт на адаптацію російської ракети “Протон”
для запуску міжнародної астрофізичної обсерваторії гамма-променів “Інтеграл”
Європейського космічного агентства (ЄКА) із Російським авіакосмічним агентством, Космічним
центром ім. Хрунічева та Ракетно-космічною корпорацією “Енергія”. Запуск побудованої за
замовленням ЄКА італійською фірмою “Аленія” обсерваторії гамма-променів має відбутися в
жовтні 2001 р. з космодрому Байконур (якщо ЄКА не відмовиться від цієї ракети після чергової
аварії “Протону” 27 жовтня 1999 р.).

Російське авіакосмічне агентство, Космічний центр ім. Хрунічева (виробник “Протонів”) та
РКК “Енергія”, що поставляє розгінні блоки для цих носіїв, забезпечать постачання ракети для
запуску “Інтеграла”. Для здійснення цього старту необхідно зробити деяку модифікацію
ракетоносія. Відповідні роботи двох російських фірм і стали предметом контракту, що був
підписаний.

Росавіакосмос надасть для запуску “Інтеграла” ракету “Протон” в обмін на 24% гарантованого
часу спостереження обсерваторії. В цілому російська сторона зможе мати доступ до 27%
наукових даних, отриманих за допомогою “Інтеграла”. Для прийому цієї інформації при
Російській академії наук створюється спеціальний центр космічних даних.

18 жовтня Російські фахівці запустили з космодрому Байконур ракетоносієм “Союз” в космос
на кругову орбіту чотири американські супутники зв'язку системи “Глобал стар”.

Цей запуск апаратів “Глобал стар” - п'ятий у поточному році. В лютому, березні, квітні та вересні по 
чотири супутники цієї серії вже були доставлені в космос. Зараз їхня кількість, виведених “Союзами”, 
сягає 20. В даний час в орбітальному угрупованні знаходиться 44 зв'язкові апарати даного типу. 
До кінця поточного року планується вивести в космос ще 8 супутників для завершення формування 
угруповання з 48 основних і 4 резервних апаратів. Один запуск буде здійснений ракетоносієм 
“Союз”, а решта чотири супутники виведе на орбіту американський носій “Дельта-2”. До речі, варто 
нагадати, що більшість запусків супутників за цією програмою Росія отримала після невдалого 
пуску у вересні минулого року українського ракетоносія “Зеніт”, коли загинуло 12 супутників.
Нова невдача з запуском “Протона” підстерегла Росію 27 жовтня. На 4-й хвилині польоту 
відбулося загорання носія, у результаті чого стався вибух і уламки ракети впали на територію 
Карагандинської області Казахстану. Запуск супутника “Экспресс-А”, за даними РБК, був 
застрахований ВАТ “Восточно-Европейское страховое агентство” на 290 млн долл. Договір 
передбачав ризики падіння уламків і сутички з повітряними об'єктами на всьому шляху польоту, а 
також ряд інших ризиків, передбачених Міжнародною конвенцією 1972 р. Як уже повідомлялося, 5 
липня на Байконурі сталася аварія “Протона”, у результаті чого виготовлювач ракетоносія - ГНКЦ 
ім. Хруничева виплатив Казахстану 270 тис доларів у якості компенсації за завданий матеріальний 
та екологічний збиток. 
Наступний запуск ракети “Протон” запланований на 21 листопада, але він, швидше за все, буде 
відкладений, тому що уряд Казахстану заборонив усі запуски з космодрому Байконур усіх російських 
ракет до повного аналізу обставин та уточнення можливих наслідків аварії. Разом з тим, 
відповідаючи на запитання, чи не буде Казахстан домагатися повної заборони запусків із космодрому 
Байконур, прем'єр-міністр Казахстану К.Токаєв відповів, що хоча позиція Казахстану дуже жорстка, 
але його представники розуміють значення Байконура. “Тим більше, що вже в космосі літають інші 
апарати, що потребують підживлення”, - зауважив прем'єр-міністр. “Тому наша позиція буде 
максимальною мірою гнучка з погляду підтримки рівня цивілізації, що досягнутий на Байконурі”, - 
сказав К.Токаєв.

За його словами, усі визнають, що Байконур - це досягнення цивілізації і він належить цивілізації.
Проте, разом з тим національні інтереси Казахстану, особливо в частині здоров'я населення, що
стосуються екології на територій країни, безумовно, мають враховуватися.

Продовжує розвиватися військове та військово-технічне співробітництво Росії з її 
основним партнером по СНД – Білоруссю. 
6 жовтня в Москві під головуванням маршала І.Сергєєва в Штабі з координації військового 
співробітництва країн СНД на засіданні спільної колегії Міністерства оборони Росії та 
Білорусі було розглянуте питання про створення єдиної регіональної системи ППО двох 
країн. Як повідомили учасники колегії, у зв'язку з можливістю подальшого розширення НАТО на 
схід питання це є актуальним. Білорусь має сучасні зенітні ракетні системи сімейства С-300П, з яких 
постійно роблять навчальні пуски на території Росії білоруські фахівці. Вже проведено кілька 
спільних навчань частин і з'єднань протиповітряної оборони двох країн. Як вважають у Москві, 
інтегрована система ППО двох республік, що бажають об’єднатися, буде мати достатню міць 
і можливість відбити повітряного супротивника. На засіданні, крім того, був обговорений проект 
спільної програми озброєнь, перелік і порядок використання об'єктів спільної інфраструктури в 
інтересах регіонального угруповання військ, затверджені плани спільної роботи на 2000 рік.
Нещодавно в пресі активно обговорювалась тема стосовно можливого повернення до Білорусі 
стратегічних ракет “Тополь”, що були виведені з республіки після прийняття нею рішення 
про без’ядерний статус. Після жовтневого засідання було оголошено, що цього не трапиться: 
навіть після об’єднання військових угруповань двох країн, що вже розпочалося, колишні 
білоруські “Тополя” залишаться в Росії.
Важливим кроком в житті Росії та Білорусі є ратифікація Радою Федерації РФ Угоди між 
цими країнами про спільне використання об'єктів військової інфраструктури в інтересах 
забезпечення безпеки держав. На думку комітетів Ради Федерації у справах СНД та безпеці й 
обороні, реалізація цього документа стане важливим кроком на шляху створення єдиної союзної 
держави.
Угоду підписано за дорученням президентів Росії та Білорусі міністрами оборони обох держав 
ще восени минулого року. Вона є логічним продовженням Договору між РФ і Білоруссю про 
військове співробітництво й Угоди про спільне забезпечення регіональної безпеки у військовій 
сфері, що вже стали чинними. На думку членів Ради Федерації, цей документ відбиває прагнення 
сторін практично здійснити координацію заходів в інтересах безпеки обох держав.
Як вважають військові експерти, з набуттям чинності угодою це дозволить розширити можливості 
для військово-політичного, стратегічного й оперативного планування як для білоруського, так і 
для російського військового командування й політичного керівництва. У системі міжнародних 
відносин його ратифікація підтвердить готовність російської сторони продовжувати зусилля, 
спрямовані на виконання російсько-білоруських угод у галузі спільної оборони і захисту союзників.
Росія продовжує зміцнювати своє угруповання на Кавказі. В цьому напрямку необхідно 
відзначити закінчення у жовтні переозброєння 102-ї російської військової бази, дислокованої у 
Вірменії, на нові винищувачі МіГ-29. При цьому головнокомандувач ВПС РФ генерал-полковник 
авіації А.Корнуков заявив, що ці дії не спрямовані проти кого б то не було. “Наша зброя є суто 
оборонною, і вона спрямована тільки проти агресора, якщо такий з'явиться”, - запевнив 
головком ВПС в ексклюзивному інтерв'ю. “Сили російської військової бази у Вірменії зміцнюються 
і переозброюються тільки в інтересах забезпечення безпеки російського військового угруповання 
й у рамках Договору про колективну безпеку, Договору про об'єднану систему ППО СНД”, - 
підкреслив він. 
Українсько-російські 
військово-технічні стосунки

Вирішення долі 
стратегічних бомбардувальників

Нарешті розв’язане питання стосовно долі частини українських стратегічних літаків 
Ту-160 і Ту-95МС. В жовтні Україна і Росія змогли домовитись про передачу Росії восьми літаків 
Ту-160 і трьох Ту-95МС, а також приблизно 500 - 600 крилатих ракет для них. Середня вартість 
одного літака складає приблизно 25 млн доларів, а загальна вартість цієї угоди - 285 млн доларів. 

За роки тривалого “торгу” Україна понесла суттєві втрати: як вважають спеціалісти, на
утримання літаків щорічно витрачалось приблизно 1,3 млн доларів; вартість одного літака
росіянами “збито” з 75 до 25 млн доларів за одиницю. Літаки пішли взамін часткового
погашення українського боргу за енергоносії, лише державна частина якого складає близько
1 млрд доларів.

Примітка. Після того, як матеріал було вже підготовлено, надійшло повідомлення про
те, що 5 листопада перші два літаки – один Ту-160 і один Ту-95МС здійснили переліт
до Росії на місце їхнього нового дислокування.

Військово-технічне співробітництво

Незважаючи на деякі суперечності, ВТС України з Росією поступово продовжує розвиватися в 
позитивному для обох країн напрямі. Щодо цього слід відзначити, що Росія була змушена погодитись 
на співробітництво з Україною у тій галузі, в якій Україна почуває себе досить добре. Так, відзначено, 
що в Росії буде створено фонд підтримки дослідно-конструкторських робіт в 
авіаприладобудуванні та модернізації приладобудівних підприємств. Його обсяг та 
джерела поповнення будуть визначені до 1 січня 2000 р. 
Таке рішення було прийняте на засіданні в Санкт-Петербурзі колегії керівників підприємств-учасників
 корпорації “Аэрокосмическое оборудование”, що об’єднує понад десять розробників та 
серійних виробників бортового радіоелектронного обладнання з Росії, України та Білорусі. 
Необхідно відзначити, що ця подія є корисною для України, оскільки можна сподіватися на 
залучення деяких коштів для розвитку її промисловості, а участь у цьому об’єднанні дасть 
можливість доступу до новітніх технологій.
Продовжується успішне співробітництво України з Росією в рамках спільного виконання 
міжнародної космічної програми “Морський старт”. 10 жовтня після ретельної підготовки був 
здійснений перший запуск надсучасного американського телевізійного супутника “DIRECTV-1” за 
допомогою українського ракетоносія “Зеніт-3SL”.
Довідка. Для реалізації проекту “Морський старт” створено міжнародний консорціум, 
засновниками якого є американська компанія “Боинг” (40% капіталу, інвестування 
проекту і маркетингові дослідження), російська ракетно-космічна корпорація 
“Енергія” (25%, підготування і запуск космічних транспортних систем), норвезька 
“Кваернер” (20%, експлуатація судів плавучого космодрому) і два українських 
підприємства - КБ “Південне” і Південмашзавод (разом 15%, постачання 
ракет-носіїв “Зеніт-3SL”). Демонстраційне виведення на орбіту макета 
космічного апарата відбулося в березні нинішнього року.

Точка старту знаходиться на екваторі, неподалік від острова Різдва. Після відпрацювання двох
щаблів ракети і виведення супутника на геостаціонарну орбіту, керування ним узяв на себе
російський Центр керування польотом у підмосковному Корольові.

Програма “Морський старт” передбачає повномасштабне об'єднання космічних і океанічних
технологій. Найближчим часом планується як мінімум чотири запуски, вартість кожного з яких
перевищує 70 млн доларів.

Продовжується спільна робота України з Росією і в іншому перспективному космічному
проекті. Так, у Росії ведеться ескізне проектування комплексу “Повітряний старт”, за допомогою
якого в найближчі роки планується здійснювати комерційні запуски ракет із супутниками з
найважчого серійного транспортного літака у світі Ан-124 “Руслан”. Про це повідомив керівник
департаменту зовнішніх зв'язків корпорації “Повітряний старт”, що здійснює проект, Г.Рябков. За
його словами, використання в якості космодрому “Руслана” дозволить забезпечити мобільність
стартового комплексу, а також, що особливо важливо, проводити запуски з екваторіальних вод, де
при виводі на орбіти супутників найповніше використовується ефект обертання Землі.

Головний розроблювач авіаційних компонентів системи - Експериментальний
машинобудівний завод ім. Мясіщева. У роботах беруть участь також київський
АНТК ім. Антонова (розроблювач “Руслана”) і АК “Політ”. Для проведення космічних
стартів “Ан-124” доведеться доопрацювати. Зокрема, планується оснастити його
системами запуску і керування польотом, навантаження і кріплення ракети.

Передбачається, що витрати на реалізацію проекту аж до першого запуску ракети з
“Ан-124” складуть 120-130 млн доларів. Зараз “Повітряний старт” веде переговори з
потенційними стратегічними партнерами й інвесторами.

Перший запуск у рамках унікальної програми планується провести в четвертому кварталі
2002 р. Вартість одного запуску супутника - близько 20 млн доларів, тобто значно дешевше, ніж
запуск у рамках програми “Морський старт”. Але поки що корпорація не уклала відповідних
контрактів. Коментуючи цю подію, необхідно відзначити, що ця робота є вигідною для України.
Її успішне завершення дасть їй змогу брати участь в міжнародних космічних програмах і
закріпитися на ринку космічних запусків, кількість яких зараз постійно зростає.

Під час проведення в Києві у жовтні виставки “Авіасвіт-XXI заступник Російського
аерокосмічного агентства Г.Поліщук повідомив, що Україна і Росія мають намір до грудня
цього року завершити підготування двосторонніх міжурядових і міжвідомчих угод про
співробітництво в проекті по створенню міжнародної космічної станції (МКС), в якому
Україна до цього участі не брала. Ця подія є визнанням заслуг та можливостей України на ринку
космічних послуг, а також свідчить про те, що Росія має певні труднощі в фінансуванні цього
проекту. Як повідомляється, Україна буде включена до МКС власним науковим модулем у складі
російського сегмента станції.

У ВТС України з Росією є й спірні питання. На даний момент, і це стосується подій, що відбувалися
в жовтні цього року й активно мусувалися в українських і російських ЗМІ, існує два основні питання.
Перше з них стосується умов перебування на території України російського ЧФ, і основного в
цьому - можливості розміщення на ньому ядерної зброї (на кораблях ЧФ або на нових літаках
Су-24М, на які переозброюється авіація ЧФ), а друге – поставок українських танків до інших
країн.

Щодо першого питання, українське МЗС виключає можливість розміщення на території України
ядерної зброї, у тому числі на об'єктах Чорноморського флоту Росії, що базується в Криму. Про це
заявив на початку жовтня міністр закордонних справ України Б.Тарасюк. Ця проблема
обговорювалась з міністром закордонних справ Росії І. Івановим під час його відвідування України
8-9 жовтня. Останній запевнив, що Росія не має наміру розміщувати на своїх об’єктах в Україні
ядерну зброю. Необхідно нагадати, що це питання особливо гостро стало після рішення Росії
провести заміну застарілих винищувачів-бомбардувальників Су-17 на фронтові бомбардувальники
Су-24М. Розв’язання цього питання триває понад 2,5 роки. До останнього часу основною перепоною
було те, що Україна проголосила про свій без’ядерний статус, а літаки Су-24М здатні нести ядерну
зброю. Росіяни запевнили, що цього не буде, а облаштування літаків кріпленнями для ядерної зброї
будуть зняті, про що Україна може переконатися шляхом проведення періодичних перевірок.

Останнім часом спірні питання були зняті, і вже з першого жовтня мала розпочатися заміна літаків за
графіком – по одному літаку на три доби. Але з деяких причин цього не сталося. І питання все ще
залишається у стадії вирішення.

Другим спірним питанням, навколо якого постійно йдуть суперечки між Україною та Росією,
є питання продажу нових та модернізації існуючих танків третім країнам. Росіяни відмічають,
що в останні роки Україна суттєво посилила свої позиції на світовому танковому ринку. Особливо це
стосується контракту на поставку 320 танків Т-80УД до Пакистану, виконання якого практично
завершено. Цей контракт дав змогу Україні підняти танкову промисловість, освоїти виробництво
тих складових частин танків, і навіть танкових гармат, що в Україні до цього не вироблялись.
Вагомі позиції України на ринку ремонту та модернізації танків виробництва колишнього СРСР, яких
дуже багато в інших країнах і які зараз потребують ремонту і модернізації. Цьому сприяє наявність в
Україні п’яти потужних танкоремонтних заводів, що були провідними в СРСР. Так от, ці підприємства
складають вагому конкуренцію російським танкобудівним та танкоремонтним заводам. Особливо це
стосується питання поставок танків до Пакистану, Індії, Туреччини, Греції, Кіпру. Це питання є досить
}болючим для України. Пакистанський контракт практично завершено. До участі в тендері на поставку
танків до Туреччини Росію не запросили, тому суперником її у цій країні можна не вважати. Але
поставки танків до Туреччини розпочнуться не скоро. До речі, ще необхідно виграти тендер у
змаганні з серйозними супротивниками – США, Німеччиною, Італією та Францією. Українські танки
мають непогані характеристики і майже удвічі дешевші за своїх суперників. Але в такому випадку
важливу роль може зіграти політика – Туреччина є країною НАТО. Це ж стосується і Греції. Тому
турецький контракт зараз є для України як “журавель у небі”, і їй, для підтримки своєї танкобудівної
промисловості, необхідно шукати інші ринки збуту.

Залишаються Індія і Кіпр. Індія є давнім партнером Росії в галузі ВТС, і це вже відзначалося. Це
стосується і російських танків. Росія пропонує Індії танки Т-90С, що вже пройшли випробування. Але
останнім часом є повідомлення, що індійців не влаштовує дизельний двигун, який стоїть на цьому
танку – він виявився недостатньо надійним, і, головне – має малу потужність (840 к.с.). Тому Україна
запропонувала Індії і Росії установити на ці танки свій більш потужний двигун 6ТД-1 (1200 - 1250 к.с.).
В рамках модернізації індійських танків Т-72, “Арджун” та інших Україна також пропонує свої двигуни.
Природно, що Росію це не влаштовує, тому вона намагається наголошувати на недоліках українського
двигуна, багато з яких - надумані (напевне, дехто з так званих російських “спеціалістів” плутають
цей двигун з його попередньою модифікацією 5ТДФ, що встановлювався на танки Т-64 і справді мав
недостатню потужність та надійність).

Останнім часом надійшло повідомлення про те, що Україна “перебиває” Росії контракт з Кіпром, який
висловив бажання закупити ще декілька десятків танків серії Т-80. До цього він уже придбав
російські Т-80У. А зараз свої танки Т-84 Кіпру запропонувала Україна, і є дані, що Кіпр на цю
пропозицію начебто погодився. Це також дратує росіян, що втрачають вигідний контракт.

Із цього необхідно зробити висновок, що звуження танкового ринку останнім часом, політична
боротьба навколо нього, поява на ньому нових країн призводять до підвищення конкуренції.
І це в багатьох випадках заважає Україні та Росії посісти на ньому гідне місце.

Але українські і російські фахівці вже неодноразово висловлювались про необхідність
об’єднання зусиль на ринку нових танків, а також послуг з ремонту та модернізації
танків виробництва колишнього СРСР, яких у світі налічується декілька десятків тисяч,
і такої роботи вистачило б на обидві країни. Щодо цього необхідно звернути увагу на
висловлювання генерального директора державного підприємства “Завод ім. Малишева”,
заступника міністра промислової політики України, голови концерну “Бронетехніка України” Г.
Малюка на прес-конференції в Харкові 12 жовтня: “Ми зацікавлені у відновленні зруйнованих
виробничих зв'язків із російськими колегами”. Він відзначив, що декілька років тому склалася не
зовсім правильна ситуація, коли після розпаду Радянського Союзу розірвалися технологічні та
виробничі зв'язки, що складалися десятиліттями, в тому числі й у галузі танкобудування. За
словами Малюка, українські танкобудівники не були зацікавлені в тому, щоб витрачати величезні
кошти на освоєння виробництва усіх вузлів і систем танків на українських підприємствах. “Але, -
сказав він, - ми були поставлені в таке становище, тому що без цього було неможливо гарантувати
виконання пакистанського контракту”.

Росія загубила через відмову від співробітництва з Україною у виконанні пакистанського контракту 
близько 150 млн доларів, але ми затратили не менше на освоєння виробництва вузлів і систем у 
себе, - підкреслив Г.Малюк. Він висловив думку, що жодне підприємство або конструкторське 
бюро Росії також не було зацікавлене в розриві цих зв'язків - виробничники розуміли один одного. 
Основною причиною прийняття українським урядом рішення про “замикання” циклу виробництва 
танків усередині країни, вважає Г.Малюк, стало “втручання недалековидних політиків, в основному, 
у Москві”.

Відновлення виробничих зв'язків, на думку Г.Малюка, дозволило б скоординувати зусилля фахівців
двох країн на створенні перспективних зразків машин, а також використовувати окремі переваги,
якими володіє та або інша машина в тих або інших країнах, переваги підприємств промисловості
ОПК України та Росії з метою зниження ціни і підвищення конкурентоспроможності нашої
спільної продукції та послуг військово-технічного характеру на світовому ринку зброї.