Військово-технічна політика Росії

Стан і розвиток оборонно-промислового комплексу

Розробка й модернізація озброєнь

10 листопада в Росії урочисто відзначили вісімдесятиріччя знаного конструктора стрілецької зброї генерал-майора Михайла Калашнікова. До створення свого всесвітньо відомого автомата він приступив у 1943 р., а в 1949 р. автомат був прийнятий на озброєння Радянською армією. Майже чверть віку життя Калашнікова було пов’язано з Іжевськом, де він працював над створенням різних модифікацій стрілецької зброї. Офіційно його автомат АК-47 прийнятий на озброєння у 55 країнах світу. Його можна впевнено назвати найбільш розповсюдженою зброєю в світі.

Завершуються роботи над проектом новітнього багатофункціонального винищувача МФИ проекту 1.44. Як повідомив головний конструктор літака Ю.Воротніков, перший його політ може відбутися або наприкінці цього року, або на початку наступного. МФИ вперше був показаний представникам російських і закордонних ЗМІ в січні цього року. Після того дата його першого польоту неодноразово переносилася. В російських ЗМІ навіть появилося багато повідомлень про цей літак, у деяких з них говорилось про те, що це – блеф. І от цей літак вже майже готовий, ведуться роботи з перевірки його окремих систем.

Повідомляється також про те, що в таджицькому місті Нурек ракетними військами стратегічного призначення Росії завершені роботи зі створення оптико-електронного комплексу виявлення високоорбітальних космічних об'єктів “Окно”, що входить до складу глобальної системи контролю космічного простору. Комплекс призначений для автоматичного виявлення космічних об'єктів на висотах до 40 000 км. Порівняно з традиційними радіолокаційними засобами він має значно більшу дальність дії і більш високу точність виміру параметрів космічних об'єктів як на геостаціонарних, так і на високоеліптичних орбітах. Будівництво комплексу почалося ще в 1979 р., але у зв'язку з загостренням внутрішньополітичної ситуації в республіці в 1992-1996 рр. було припинено. Продовження будівництва за згодою з Республікою Таджикистан стало можливим лише після стабілізації обстановки. Як повідомили в Головному штабі РВСП, тільки дві держави - Росія і США мають у своєму розпорядженні системи, що ведуть пошук і визначають орбіти космічних об'єктів, визначають їхній клас, призначення, стан і державну приналежність. У відповідності з вимогами Договору по протиракетній обороні від 1972 р., комплекс “Окно” приступив до виконання випробувального чергування.

У Росії на державному науково-виробничому підприємстві “Регион” створена швидкісна підводна ракета “Шквал”. Генеральний директор заводу академік Є.Шахиджанов сказав, що оскільки замовлення з боку МО РФ зараз немає, “Регион” створив експортний варіант – “Шквал-Е”. Ракета під водою здатна розвивати швидкість до 200 вузлів (близько 100 метрів на секунду). Головки самонаведення в “Шквалі” немає, ракета діє за програмою, що закладена в комп'ютер. Тому вона абсолютно перешкодозахищена. “Шквал-Е” уже дозволений для експорту, і, за словами Є.Шахиджанова, багато країн виявили до цієї зброї XXI століття велику зацікавленість.

2. Зовнішня політика

Міжнародна безпека та роззброєння

Доля Договору по ПРО продовжувала обговорюватись на найвищих рівнях у Росії, США та інших країнах світу, не байдужих до долі миру. Президент Росії Б.Єльцин на початку листопада через прем’єр-міністра В.Путіна передав Президентові США Б.Клінтону спеціальне послання, у якому відзначив, що розвал Договору по ПРО внаслідок розгортання в США системи протиракетної оборони території країни мав би украй небезпечні наслідки для всього процесу роззброєння, насамперед у галузі ядерних озброєнь, і тим самим для міжнародної стабільності й безпеки.

Але представники США вважають, що за 27 років існування Договору обстановка в світі змінилася, тому він потребує коригування. Державний секретар США М.Олбрайт, виступаючи 10 листопада в Чікаго перед членами Ради з зовнішніх стосунків, заявила, що створювана в США нова загальнонаціональна система протиракетної оборони “не створюється для захисту від Росії”. При цьому вона послалася на нещодавню заяву одного з російських військових представників про те, що Росія зможе знайти спосіб подолати нову американську систему ПРО.

Разом з тим росіяни вважають, що питання по ПРО – принципове. Тому зміни, що пропонують США внести сюди – можуть привести до його повної руйнації. Цю позицію Росії висловив в інтерв’ю газеті “Век” міністр закордонних справ РФ І.Іванов. Він сказав, що ніякого торгу навколо Договору по ПРО не може бути. Його перший заступник О.Авдєєв, виступаючи 15 листопада на міжнародній конференції “Зміцнення миру в Європі/Євразії” у Дипломатичній академії МЗС РФ, відзначив, що на випадок розгортання США національної системи ПРО буде зруйновано довіру між Росією і США. За його словами, удосконалення системи ПРО не приведе до створення стовідсоткового ковпака над США. Вашингтону не вдасться створити повного прикриття, тому США будуть змушені “постійно розкручувати технологічну гонку з створення ПРО”, що приведе до масової гонки озброєнь.

Умовляючи Росію погодитись із пропозицією про перегляд Договору по ПРО, американці пропонують Росії допомогу в деяких питаннях. Одне з них – вони обіцяють надати кошти на відновлення Красноярської станції системи попередження про ракетний напад, на що головнокомандувач РВСП Росії генерал-полковник В.Яковлєв заявив, що цю станцію зруйновано і Росія не збирається її відновлювати, оскільки в неї є інші кращі і значно дешевші системи.

Кандидат у президенти США Джордж Буш-молодший навіть пообіцяв, якщо він прийде до влади, подарувати Росії протиракетні технології в обмін на згоду піти на компроміс. Д.Буш підкреслив, що “у відносинах з Москвою головне – зупинити розповсюдження зброї масового знищення і разом з Росією створити систему протиракетної оборони”. За його словами, він має намір продовжити та розширити програму сприяння Росії в знищенні ядерних озброєнь в рамках договору про роззброєння. Але, як вважають в Росії - ідея “майже безоплатно” подарувати Росії технологію ПРО, м'яко кажучи, не дуже свіжа. Те ж саме збирався зробити Білл Клінтон. А до нього - Рональд Рейган. Але ці обіцянки так і залишились обіцянками.

Долю Договору по ПРО росіяни винесли для обговорення на найвищі світові кола. Тимчасовий повірений у справах РФ у Великобританії О.Крамаренко 15 листопада довів до відома Лондона, що спроби перегляду положень Договору по ПРО приведуть до нового витка гонки озброєнь і РФ буде змушена почати адекватні заходи, “що навряд чи порадують” НАТО. Він підкреслив, що Росія сподівається на те, що міжнародне співтовариство оцінить небезпеку руйнації цього договору, оскільки це порушило б баланс сил і поставило б під загрозу цілу серію інших глобальних домовленостей. Він висловив сподівання Москви, що “офіційний Лондон не підтримає ревізіоністських планів Вашингтону”.

У справі Договору по ПРО Росія звернулась також і до України. 16 листопада Надзвичайний і Повноважний посол РФ в Україні І.Абоїмов перед українськими журналістами зачитав “Звернення Ради Федерації Федеральних зборів РФ до сенату Конгресу США”, в якому увага акцентується на тому, що ігнорування американською стороною договорів про роззброювання може привести до серйозного конфлікту і чергового військового протистояння, що принесе нову загрозу миру. Тому, щоб даний конфлікт не переріс на нову “холодну війну”, російські влади закликають Конгрес США зупинити розробку ядерних комплексів ПРО. Крім того, І.Абоїмов повідомив, що Росія разом із Китаєм і Республікою Білорусь на 54-й сесії Генеральної Асамблеї ООН внесли проект резолюції про зберігання і дотримання Договору про ПРО. Резолюція була прийнята більшістю голосів. Проти проголосували лише представники чотирьох держав - США, Ізраїлю, Латвії і... Мікронезії. Україна тоді утрималася.

18 листопада постійний представник Росії при ООН С.Лавров на прес-конференції в клубі Асоціації акредитованих при штаб-квартирі ООН журналістів заявив, що Договір по ПРО у тому вигляді, в якому він існує, дає можливість продовжити дискусію про те, як зробити його більш ефективним. Він підкреслив, що питання збереження Договору по ПРО – “питання не двосторонніх відносин, а всесвітньої стратегічної стабільності”. На його думку, разом з Договором по ПРО буде підірвана також основа існуючих угод і договорів про скорочення стратегічних озброєнь і сутність інших договорів і конвенцій про глобальну стратегічну стабільність. “Руйнування Договору по ПРО може тільки підсилити розвиток ракетних технологій”.

Іншим питанням, що турбує увесь світ і також продовжувало обговорюватись майже в усіх країнах і на усіх рівнях, - це питання щодо Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ). Сенат США 13 жовтня відмовився ратифікувати цей договір. Це одразу ж викликало негативну реакцію у світі і особливо в Росії. Тому США офіційно повідомили ряд головних світових держав, включаючи й Росію, що мають намір дотримуватися умов ДВЗЯВ. З цього приводу держсекретар США М.Олбрайт направила у другій половині жовтня своїм іноземним колегам листи, у яких підтвердила схильність адміністрації Б.Клінтона цій міжнародній угоді.

У посланні говориться також, що США, незважаючи на незатвердження Договору в сенаті, будуть суворо дотримуватися мораторію на ядерні вибухи. Тому М.Олбрайт не вважає, що угода остаточно “загинула”. За її словами, адміністрація постарається внести її на повторний розгляд у сенат, коли для цього будуть створені “сприятливі умови”.

Поки ж велика частина американських законодавців відмовляється схвалити ДВЗЯВ. Супротивники Договору стверджують, що він не передбачає належної системи контролю і ставить під загрозу надійність ядерних арсеналів країни. Крім того, республіканці вказують, що Договір усе одно не набере сили, оскільки до нього не хочуть приєднуватися Північна Корея, Ірак та Іран. Серед членів “ядерного клубу” Договір підтримали законодавці Великобританії та Франції.

Однак цей Договір не ратифікувала ще й Росія, хоча вона вже майже десять років не проводить ядерних випробувань. Об’єктивно, США також підштовхували Росію на це, оскільки їм вигідно продовжувати випробування ядерної зброї. Втім, Президент Росії Б.Єльцин перед від’їздом до Стамбула на саміт ОБСЄ заявив, що він підписав законопроект про ратифікацію ДВЗЯВ і висловив надію, що вже найближчим часом цей законопроект буде схвалено Державною Думою Росії. Він закликав усі країни світу взяти цю подію в Росії за приклад.

Звертаючи увагу на важливість Договору, Президент РФ Б.Єльцин після повернення із Стамбула навіть призначив міністра закордонних справ РФ І.Іванова, міністра оборони РФ І.Сергєєва та міністра РФ по атомній енергії Є.Адамова своїми офіційними представниками при розгляді палатами Федеральних Зборів питання про ратифікацію ДВЗЯВ.

У супровідному листі, раніше надісланому Г.Селезньову, Б.Єльцин підкреслив, що Росія брала активну участь у розробці цього Договору і робить ефективний вплив на діяльність створених у його рамках міжнародних механізмів. Росія, говориться в цьому документі, розглядає ДВЗЯВ як найважливіший інструмент зміцнення режиму ядерного нерозповсюдження і потужний чинник запобігання удосконалювання ядерної зброї.

Відзначається, що Договір не завдає збитків обороноздатності і безпеці Росії. У випадку якщо будуть поставлені під загрозу вищі національні інтереси, Російська Федерація зможе використовувати своє право виходу з Договору, підкреслюється в документі.

Росія продовжила проводити випробування існуючих та нових зразків ОВТ. Так, на передодні саміту з ОБСЄ було зроблено випробування двох ядерних ракет SS-N-20, випущених з підводного човна у Баренцевому морі.

Рівно через місяць після випробувань американцями космічного перехоплювача, що мав стати основою майбутньої системи ПРО території країни, Росія зробила відповідний хід. 2 листопада на одній із площадок полігону Сари-Шаган, розміщеного поблизу казахського озера Балхаш, фахівцями військ Ракетно-космічної оборони РВСП була запущена ракета ближнього перехоплення системи ПРО А-135. Широко оголошена ціль пуску - перевірка працездатності атмосферних ракет-перехоплювачів, що несуть бойове чергування в системі ПРО Москви, із метою продовження з 10 до більш ніж 12 років гарантійного терміну їхньої служби. Ця подія стала знаковою і вона фактично відчинила період реальної підготовки Росії до запровадження нової військової політики, що може стати необхідною, якщо США підуть на руйнацію Договору по ПРО 1972 р.

На думку фахівців, перехід російських військових від слів до справи має насправді насторожити тих у США, хто бореться за якнайшвидше розгортання так званої національної ПРО. Але аналіз досить бурхливої реакції представників Пентагона на випробування російської протиракети свідчить, що у Вашингтоні поки що позицію не змінили. Водночас у висловлюваннях міністра оборони США В.Коена і прес-секретаря військового відомства К.Бейкона є цікаві моменти.

По-перше, вони підкреслюють, що США не мають того, що є в Росії, хоча очевидно, що в Росії мова йде про дозволену систему оборони столиці, а в США - про заборонену національну ПРО.

По-друге, В.Коен дав зрозуміти, що сприймає російський пуск як ознаку невдоволення Москви політикою Вашингтона, однак зробив спробу ще раз переконати російське керівництво, що створювана в США ПРО не порушить стратегічного балансу.

По-третє, міністр пообіцяв, що до червня-липня наступного року обговорення проблеми з Росією буде продовжуватися, і його, В.Коена, рекомендація про розгортання ПРО буде сформульована і висловлена Президентові США після аналізу всіх випробувань.

Цікаво, що К.Бейкон заявив про те, що останнє російське випробування може бути ознакою відмови Росії в майбутньому від використання ядерних бойових частин у протиракетах і переході до американської концепції неядерної поразки ворожих боєголовок. Тому, як відзначив він, випробування новітніх російських озброєнь не викликають великої тривоги в Пентагоні. “На даному етапі ми не бачимо в цьому особливої загрози, оскільки Росія, зважаючи на все, повністю дотримується підписаної нею угоди по контролю над озброєннями”, - заявив він. “Після закінчення “холодної війни” росіяни, природно, продовжують розробку наступальних озброєнь, - зазначив К.Бейкон. - Тому немає нічого надзвичайного в тому, що час від часу проводяться випробування”. Незважаючи на вже укладені угоди по роззброюванню, “обидві сторони вправі продовжувати створення нових, більш сучасних систем зброї”.

Привертає до себе увагу позиція кандидата у президенти США колишнього сенатора Б.Бредлі в Массачусеті. У своїй промові наприкінці листопада він сказав, що США мають негайно почати переговори з Росією про подальше скорочення ядерних озброєнь, не чекаючи ратифікації СНО-2 у російському парламенті. На його думку, однієї-двох тисяч боєголовок буде цілком достатньо для того, щоб забезпечити безпеку США на належному рівні.

Ринок озброєнь та ВТС Росії

Росія має певні досягнення на світовому ринку зброї.

Наприкінці жовтня Лондонський інститут стратегічних досліджень опублікував чергову щорічну доповідь, присвячену світовому ринку озброєнь. За підсумками 1998 р. Росія хоча і зайняла 4-е місце у світі, вона продала зброї усього на 2,8 млрд доларів (на мільярд менше, ніж у рекордному 1996 р.). Західні аналітики відзначають, що в результаті деградації ОПК, втрати політичної ваги і кадрової нестабільності Росія продовжує втрачати лідируючі позиції в експорті військової продукції.

Однак за підсумками 1999 р., відповідно до попередніх внутрішньоросійських даних, ситуація може піднести росіянам приємний сюрприз. Тільки “Росвооружение” одержить 2,7-2,8 млрд дол., а загальний обсяг продажу з урахуванням діяльності інших експортерів складе понад три млрд дол.

23 листопада на обговоренні в редакції газети “Красная звезда” колишній голова ДК “Росвооружение”, а нині перший заступник міністра торгівлі РФ Г.Рапота повідомив, що аналіз тенденцій розвитку світового ринку зброї показує, що драматичних змін на ньому не передбачається, тому підвищити обсяг експорту російської зброї в 2-3 рази, як це вважають деякі “фахівці”, не можна. Діючий голова ДК “Росвооружение” О.Огарьов відзначив, що зараз “портфель” замовлень компанії “Росвооружение” на період до 2005 р. оцінюється сумою в 9 млрд дол. А те, що знаходиться в так званому заділі, оцінюється сумою в 17 млрд дол. Наскільки вдасться реалізувати можливості експорту російської зброї, залежить від багатьох чинників: фінансового стану країни, швидкості прийняття рішень і т.д. В той же час О.Огарьов пояснив, що наявність портфеля замовлень ще не означає, що ці 9 мільярдів, що їх матиме Росія від торгівлі зброєю, надійдуть в оборонний комплекс. “Але надходження 70-80% цілком реально”.

За його оцінкою, зараз щорічна ємність світового ринку озброєнь знаходиться в межах 40-50 млрд дол. Ринок характеризується “озлобленою конкуренцією”, пропозиція на ньому багаторазово перевищує попит.

Великий вплив на експорт зброї роблять ті процеси, що зараз відбуваються і будуть відбуватися в оборонній промисловості Росії, вважає О.Огарьов. При цьому головну роль грає участь і сприяння держави у справі просування вітчизняних ОВТ на зовнішні ринки збуту, успіхи у справі реструктуризації підприємств оборонної галузі, створення великих об'єднань. “Величезною мірою успіх буде залежати від того, наскільки швидко й ефективно на основних ключових напрямах державі вдасться зібрати поки ще розрізнені підприємства в єдиний кулак”, - підкреслив О.Огарьов.

На частку державної компанії “Росвооружение” припадає від 75 до 90% експорту ОВТ Росії. “Росвооружение” здійснює співробітництво з 50 країнами світу. Кількість контрактних документів перевищує 3,5 тис. Основними партнерами “Росвооружения” є Китай, Індія, ОАЕ, Кіпр, Алжир і Сирія.

Більшість інших замовників російської зброї - країни, що розвиваються, не мають великих запасів вільних валютних коштів. Проте в умовах конкуренції з боку розвинених країн Європи і США “Росвооружению” вдалося зберегти за собою визначений сектор світового ринку зброї. О.Огарьов відзначив, що просуванню на ринки збуту російської військової продукції допомагають її висока якість і відносно низька вартість. Немаловажним позитивним чинником є також те, що на озброєнні багатьох країн світу знаходяться зразки ОВТ, поставлені ще в радянські часи.

Стратегічним партнером Росії на ринках зброї продовжує залишатися Індія. На початку вересня в Індії з триденним візитом перебувала російська робоча група з військово-технічних питань на чолі з віце-прем’єром І.Клебановим. Досягнуто домовленість про те, що Росія й Індія будуть вести спільні розробки і виробництво новітніх видів озброєнь. Так, у 2000 р. в Індії почнеться ліцензійне виробництво літаків Су-30МКИ, контракт про це, приблизна сума чого може скласти 1,5-2 млрд дол., заплановано підписати вже до кінця цього року.

Відповідно до підписаного протоколу передбачається розвивати такий напрям співробітництва, як створення спільних підприємств (СП) і здійснення спільних розробок новітніх видів озброєнь і їхньої можливої реалізації в третіх країнах. СП будуть створюватися як в Індії, так і в Росії. Підписано угоду про передачу Індії авіанесучого крейсера “Адмирал Горшков”, а також про модернізацію і переоснащення його за рахунок Індії, що також може принести Росії дохід у 2 млрд доларів. Підписати відповідний контракт намічається в першому кварталі майбутнього року. Сторони дійшли згоди, що корабель буде нести літаки МіГ-29К, таким чином можна вважати, що фірма “МіГ” фактично перемогла в боротьбі за індійський контракт фірму “Сухого”. За словами І.Клебанова, у ході переговорів обговорювалися також перспективи оснащення індійських ВМС підводними човнами класу “Кило” й “Амур”, у тому числі з організацією в Індії їх ліцензійного виробництва і ремонту. Крім того, можливий продаж Індії бомбардувальників Ту-22 і літаків далекого радіолокаційного спостереження А-50 (російський “Авакс”). Передбачається також співробітництво двох країн у галузі розробки сучасних систем ППО. Є також у Росії сподівання про те, що вона зможе умовити індійців закупити новітні російські танки Т-90С, а також модернізувати індійські Т-72, що також дасть чималі прибутки. Усього від реалізації заходів, що передбачені в протоколі, Росія може в найближчі роки отримати приблизно 4-6 млрд дол.

Продовжують виконуватися попередні домовленості між Росією та Індією. Так, 17 листопада в Індію були доставлені літаком Ан-124 “Руслан” останні два із десяти багатоцільових винищувачів Су-30К. Цією поставкою завершено виконання контракту вартістю 300 млн дол., підписаного у 1998 р. компанією “Росвооружение” та індійським урядом. Співробітництво іркутського авіаційного заводу з Індією продовжується: виконується ще один контракт, що передбачає поставку сорока більш досконалих винищувачів Су-30МКИ. В рамках цього контракту вже поставлені вісім винищувачів Су-30К, що потім будуть доведені до модифікації Су-30МКИ. Постачання останніх 32 винищувачів має бути завершено у 2002 р.

Продовжує розвиватися співробітництво Росії в галузі науки та ВТС з іншим стратегічним партнером - Китаєм. У столиці Китаю Пекіні наприкінці жовтня завершилась третя сесія підкомісії з науково-технічного співробітництва Російсько-китайської комісії з підготовки регулярних зустрічей голів урядів двох країн. Учасники зустрічі прийняли рішення включити 27 нових науково-технічних проектів до програми науково-технічного співробітництва між Росією і Китаєм, серед яких є й проекти з ВТС.

Особливу увагу в підписаному документі звернено на “установлення довгострокового і взаємовигідного співробітництва в сфері інноваційної діяльності”, “формування спільних технопарків, науково-дослідних центрів і підприємств”.

В рамках ВТС з Китаєм продовжуються роботи з підготовки до поставки в Китай винищувачів Су-30МК, угоду про що було укладено в середині нинішнього року. Зараз же сторони домовились про те, що ці літаки будуть оснащені новітніми ракетами класу “повітря-поверхня”, з яких особливо ракета К-59М великої дальності надзвичайно ефективна при нанесенні повітряних ударів по наземних і надводних цілях. Це значно підвищує наступальні можливості літаків китайських ВПС і радіус їхньої дії. Нова зброя дозволить змінити тактику дій ВПС КНР, що поряд з оборонними завданнями матимуть наступальні функції.

Поступово відновлюється ВТС Росії з В’єтнамом, яке в недалекому минулому також можна було віднести до стратегічного. Зараз завершуються російсько-в’єтнамські переговори про придбання СРВ 12 винищувачів Су-30К, базова вартість кожного з яких складає 30-35 млн доларів. “Москва і Ханой мають намір розвивати військове співробітництво, що не спрямоване проти третіх країн”, - заявив 17 листопада високопоставлений представник російського ОПК.

Проект угоди також включає пункт про модернізацію 12 винищувачів Су-27СК і Су-27УБК, що надійшли на озброєння в'єтнамських ВПС у 1995-98 рр. На думку російських фахівців, постачання і модернізація літаків істотно розширять можливості в'єтнамських ВПС. Поряд із виконанням завдань по перехопленню повітряних цілей, пілоти модернізованих Су-27 зможуть застосовувати високоточну зброю.

Останнім часом істотно розширилися військово-технічні зв'язки Росії з державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Понад 50% російського експорту зброї складає авіаційна техніка, близько 25% - ОВТ сухопутних військ, і понад 10% - військово-морська техніка і засоби ППО.

Росіяни намагаються просувати свою зброю не тільки до традиційних для них країн, а й до деяких нових. До таких треба віднести Швецію. ЗМІ повідомили, що в цій країні пройшов перший етап тендеру по закупці бойових вертольотів. При цьому російський вертоліт Мі-28, що змагався з американським АН-64 “Апач”, визнаний поки що кращим.

У звіті, що надійшов із Швеції, говориться, що російський вертоліт надійний (за увесь час випробувань не було жодної відмови), прекрасно озброєний, простий і доступний в обслуговуванні й експлуатації. Висока оцінка дана маневреним можливостям Мі-28. Відзначається, що цей вертоліт може виконувати усі фігури вищого пілотажу. Для участі у другому етапі тендера, проведення якого через фінансові проблеми відкладене Швецією на 2001 р., фірма Міля має намір виставити удосконалену модифікацію Мі-28 - бойовий вертоліт Мі-28Н “Ночной охотник”.

Продовжується ВТС Росії з Великобританією. Так, Великобританія має намір виділити 3 млн фунтів стерлінгів на програму утилізації радіоактивних відходів у Мурманській області. Це підтвердив у ході свого візиту до Мурманська у середині листопада генеральний консул Великобританії Джон Гай. Можливо, британці, крім того, візьмуться утилізувати і виведені з бойового складу російські атомні підводні човни. Кольський півострів давно вважається одним із найбільш екологічно неблагополучних регіонів планети, тому британці, можливо, дбаючи про свою небезпеку, вирішили надати Росії допомогу в цьому болючому для обох країн питанні.

Туреччина оголосила тендер на спільне виробництво 145 бойових вертольотів, сума контракту може скласти 3,5-4 млрд дол. В рамках цього тендеру Росія надіслала до Туреччини в листопаді пакет технічної документації на свій вертоліт Ка-50-2, що вона його пропонує будувати разом з Ізраїлем (на цей вертоліт, до речі, встановлюються двигуни українського виробництва, тому російська перемога в тендері вигідна також і Україні). Результати тендеру будуть підведені в лютому наступного року.

Росія й Ізраїль розраховують на перемогу в цьому тендері, пропонуючи за розумну ціну найдосконалішу з усіх, що беруть участь у тендері, бойових машин. Вони також заявляють, що, на випадок вибору російсько-ізраїльського вертольота, Туреччині буде передана сучасна авіаційна технологія.

Створена компанією “Камов” разом з ізраїльською “Исраэль эйркрафт индастриз” на базі бойового вертольота Ка-50 “Черная акула” його двомісна модифікація є результатом майже дворічної роботи. Названий “Ердоган”, що турецькою значить “породжений воїн”, вертоліт цілком відповідає вимогам міністерства національної оборони Туреччини і стандартам НАТО.

При розробці “Ердогана” у машину були внесені конструктивні зміни й у результаті, як вважають російські та ізраїльські фахівці, утворився вертоліт, що сполучив кращу у світі аеродинамічну платформу із найсучаснішою авіонікою.

Росія, як повідомили у представництві держкомпанії “Росвооружение” в Анкарі, крім того, готова сприяти Туреччині у створенні власної вертолітної промисловості, підготовці кадрів, а також поставляти вузли й агрегати авіаційної техніки, виробництво яких у місцевих умовах було б нерентабельним.

Продовжувати ВТС з Росією зацікавлена й інша країна НАТО - Греція. Про це заявив 30 листопада міністр закордонних справ Греції Г.Папандреу.

Глава МЗС Греції відзначив, що його країна “купувала і продовжує купувати” зброю в Росії. “Якщо в Росії є озброєння, що нам потрібне, ми його будемо продовжувати купувати”, - підкреслив міністр.

Відповідаючи на питання про те, чи не створює російсько-грецьке співробітництво в цій галузі проблем для Афін у рамках НАТО, Г.Папандреу підкреслив, що у визначенні видів озброєнь, що купує та або інша країна альянсу, “немає прерогативи НАТО”, і тут виникає лише питання про сумісність систем озброєнь, що їх Греція купує в Росії, з іншими системами, використовуваними альянсом, - пояснив він. Але це його висловлювання дещо розбігається з колишніми подіями, що розгорнулися навколо можливої закупівлі російських комплексів ППО С-300: тоді рішення було прийнято на користь американським “Петріотам”, швидше за все, саме з оглядом на політику НАТО.

І ще одна проблема, у вирішенні якої Росія намагається використовувати співробітництво, або швидше за все – допомогу країн Заходу – це проблема знищення забороненої хімічної зброї. Росія сама невзмозі профінансувати знищення величезних запасів цієї зброї, а також об’єктів промисловості, що використовувались для її виготовлення. Вартість цього проекту в Росії складає приблизно 100 млн дол., з яких росіяни можуть оплатити приблизно тільки 10%. Виходячи із небезпеки хімічної зброї для світу, американці вже майже згодні допомогти Росії в цьому питанні. На їх думку, краще дати Росії ці гроші на знищення хімічної зброї, ніж зіштовхнутися з нею на полі бою.

Росія на міжнародних виставках зброї

У листопаді росіяни самі провели міжнародну виставку зброї, а також взяли участь у двох за межами Росії, важливих для них регіонах .

Так, 10 листопада в Москві відкрилась виставка озброєнь і спеціальних засобів “Інтерполіцай-99”, що проводилась за ініціативою МЗС Росії. На ній була подана продукція російських підприємств ОПК - новітні зразки стрілецької зброї і спеціальних засобів, що надійдуть на озброєння силових структур РФ найближчим часом.

У середині листопада пройшов престижний шостий авіакосмічний салон “Дубай-2000” в ОАЕ. На цьому салоні російські підприємства ОПК представляло рекордне число учасників - понад 10 компаній і об'єднань. Серед них, як традиційні учасники - КБ “Сухой”, МАПО-МиГ, ММПП “Салют”, ДК “Росвооружение”, вертолітні заводи Казані та Ростова-на-Дону, так і нові. У церемонії відкриття виставки взяв участь всюдисущий заступник голови уряду Росії І.Клебанов, який очолював російську делегацію.

На виставці росіяни представили новий навчально-тренувальний літак МіГ-АТ, створюваний за допомогою французів, що має непогані перспективи на світовому ринку. Цей літак, як вважають вони, може бути використаний для освоювання пілотування як російських МіГів, так і французьких “Міражів”. У демонстраційних польотах був поданий новий російський близькомагістральний пасажирський літак Ту-334, виробництво якого планується разом з Україною. Крім того Росія показала модернізований винищувач МіГ-21-93 і спортивно-пілотажний літак Су-29.

Для демонстрації своїх виробів в Емірати з'їхалися представники близько 500 фірм із 37 країн, у тому числі такі авіагіганти, як “Boeing”, “Lockheed-Martin”, “British Aerospace”, “Daimler-Chrysler Aerospace”, “Aerospatiale”, в експозиції яких були представлені як військові, так і цивільні літаки. Такий інтерес до виставки в ОАЕ, пов’язаний з тим, що цей регіон за об’ємами закупівлі зброї перевищує всі інші.

На цій же виставці українсько-російським консорціумом “Середній транспортний літак” був представлений військово-транспортним літаком Ан-70, який його створювачі активно просувають не тільки на європейський, а також і на близькосхідний та азіатський ринки військової продукції.

А наприкінці листопада – початку грудня росіяни взяли участь у міжнародній виставці авіакосмічної і військово-морської продукції “Лима-99”, що 28 листопада відкрилась в Малайзії. “У найближчі 15 років збройні сили країн цього регіону будуть активно обновляти і модернізувати своє озброєння, і Росія не залишиться на узбіччі цього процесу”, - так заявив генеральний директор ДК “Росвооружение” О.Огарьов, підкреслюючи важливість цієї виставки для Росії. Всього у виставці взяли участь близько 600 компаній із 40 країн світу, що змагаються між собою за право постачання своєї зброї у цей регіон.

Про значущість, яку Росії надавала ця виставка, говорять хоча б такі цифри: ДК “Росвооружение” продемонструвало на ній продукцію 34 оборонних підприємств Росії, до складу російської делегації входило близько 200 конструкторів і директорів заводів російського ОПК.

Щодня показували свої якості в повітрі багатоцільові бойові літаки Су-30К і Су-30КИ. Вперше фахівці побачили у малайзійському небі двомісний варіант випробуваного в боях, у тому числі в Чечні, штурмовика Су-25 - Су-25УБК. Широко були подані російські бойові і військово-транспортні вертольоти.

На виставці хотіли побачити і російську новинку – штурмовик Су-25ТМ з високоточною зброєю, усі витрати на демонстрацію якого брала на себе малайзійська сторона. Але в останній момент Міністерство оборони РФ не дало дозвіл на виліт літака за рубіж. Таке рішення Міноборони, очевидно, пов'язане з тим, що зараз готується до підписання контракт на постачання партії цих штурмовиків до однієї з поки що неназваних країн. Літак, що мав демонструватися в Малайзії, потрапляє в експортну партію і мав пройти необхідну підготовку до відправлення замовнику після підписання контракту.

Був представлений на виставці й російський унікальний зенітно-ракетний комплекс “Бук-М-1-2”, що є єдиним у світі комплексом, здатним уражати не тільки повітряні цілі, включаючи сюди й літаки-невидимки, але й кораблі.

Військово-морська частина російської експозиції була подана дизель-електричними підводними човнами ХХI століття типу “Амур” і вдосконаленими субмаринами “Кило”, що прозвані за їхню низьку шумність “чорними дирами в океані”, ракетним катером “Молния” та десантним катером на повітряній подушці “Мурена”, що, на думку фахівців “Росвооружения”, мають гарні експортні можливості, а також новинкою російського суднобудування - фрегатом “Гепард”, створеним із використанням технології “стелс”.

Співробітництво у виконанні міжнародних ракетно-космічних програм

Продовжувалось співробітництво Росії з іншими країнами світу в ракетно-космічній галузі. Проблемним питанням щодо цього була заборона Казахстаном запусків ракет з космодрому Байконур у зв’язку з аварією “Протона”. Але незважаючи на це, росіяни мають певні успіхи в цій галузі.

Член колегії Російського авіаційно-космічного агентства (РАКА) О.Кузнецов, який очолює Управління засобів виведення і наземної інфраструктури РАКА, повідомив, що стосунки з Казахстаном поступово входять у нормальне русло. Росія починає виплачувати гроші за використання космодрому, що їй украй необхідний для підтримки в належному стані свого космічного угруповання, в тому числі станції “Мир” і міжнародної космічної станції, а також якось дбати про екологічну безпеку району пусків ракет. Разом з тим він повідомив, що, хоча паливо ракет типу “Протон” і має високу токсичність, продукти його згорання, як це не парадоксально, значно безпечніші, ніж аналогічні з американських “шатлів”. Він навів такий приклад: з точки зору дії на озоновий шар атмосфери, усі російські запуски впродовж року менш небезпечні, ніж один запуск американського “човника”.

Зараз Росія виконує приблизно 10-12% усіх світових пусків космічних ракет. Близько 60% має Європа, далі йдуть США і Китай. На ринку запусків супутників на геостаціонарну орбіту об'єднуються російські й американські зусилля. Центр Хруничева і “Локхід-Мартін” спільно просувають “Протон”.

Для просування космічної продукції на світовому ринку космічних послуг росіяни також шукають “потужного західного партнера”, що узяв би на себе маркетинг. Так, в проекті з “Союзом” у якості партнерів обрані європейці. Є спільне підприємство “Старсем”, у якому від Франції беруть участь дві фірми: “Аероспасьяль” (головний виробник ракет у Європі) і “Аріанеспас”. З російської сторони в проекті бере участь розроблювач і виготовлювач ракет - самарський центр ЦСКБ “Прогрес”. Це спільне підприємство досягло значних результатів. Цього року, за станом на 22 листопада, зроблено шість комерційних запусків на “Союзі” під час виконання програми “Глобал стар”.

У рамках європейського спільного підприємства зараз інвестується подальша модернізація “Союзу”, удосконалюється інфраструктура Байконура.

Частина коштів, отриманих за комерційні запуски ракет, іде на створення перспективних ракетоносіїв, у тому числі сімейства “Ангара”. Є й інший приклад успішної співпраці Росії з Заходом у цій галузі: двигуни РД-170 для ракетоносія “Зеніт” і системи “Энергія-Буран”, що випускаються НПО “Енергомаш”, були використані в якості прототипу двигуна РД-180, що виграв тендер у США і зараз використовується в якості базового для системи перспективних ракетоносіїв фірми “Локхід-Мартін”. Зараз ідуть його успішні випробування.

В рамках виконання міжнародної космічної програми “Глобал стар” 22 листопада ракетоносієм “Союз” був зроблений вдалий запуск чотирьох супутників зв’язку. Через кілька тижнів супутники займуть задані орбіти й у такий спосіб буде завершене будівництво сузір'я системи супутникового зв'язку “Глобал стар”із 48 супутників.

У січні 2000 р. має відбутися ще один запуск ракети з чотирма запасними супутниками системи “Глобал стар”. Цей старт відбудеться з космодрому на мисі Канаверал із використанням ракетоносія “Delta 2”.

Росія і країни СНД

Основні події в сфері ВТС Росії з країнами СНД у листопаді цього року розгорталися довкола другого в цьому році невдалого пуску 27 жовтня російського ракетоносія “Протон” та заборони в зв’язку з цим Казахстаном запусків російських ракет з космодрому Байконур (інший невдалий пуск був 5 липня).

За результатами переговорів Росія і Казахстан уклали угоду про порядок взаємодії при аваріях ракет, що стартують з космодрому Байконур. Основним пунктом документа російська сторона вважає зобов'язання Казахстану на випадок аварії при пусках ракет вдаватись до заборони тільки на пуски того типу ракет, що зазнають катастрофи. В протоколі засідання комісії було відзначено, що Росія має ліквідувати втрати, спричинені Казахстану аварією ракети, включаючи збитки, завдані навколишньому середовищу та втрати на медичне обстеження людей, що становить приблизно 900 тис доларів. Віце-прем'єр Казахстану О.Павлов після підписання документа заявив, що скасувати заборону на запуски ракет може тільки уряд республіки, що й було зроблено 19 листопада. Таким чином, Росія змогла майже у визначений термін 22 листопада здійснити запуск ракети “Союз” з супутниками в рамках виконання програми “Глобал стар”. У свою чергу, глава російської делегації І.Клебанов заявив, що Москва поки не готова порушувати питання про початок експлуатації ракет “Протон”. “Протони” запускатися з Байконура не будуть, у крайньому разі доти, поки спеціалісти до кінця не розберуться в причинах аварії і не розроблять необхідні заходи щодо запобігання подібних інцидентів у майбутньому.

На переговорах було також піднято питання про участь Казахстану в комерційних запусках ракет з космодрому Байконур, на що було отримано принципову згоду росіян.

Основні події в українсько-російському ВТС розгорталися навколо спільної розробки військово-транспортного літака Ан-70, початку передачі Росії частини стратегічних бомбардувальників Ту-160 і Ту-95МС в рахунок погашення боргів за енергоносії, спільної участі у виконанні міжнародних космічних програм, а також у розв’язанні деяких інших важливих питань.

Виконання програми створення військово-транспортного літака Ан-70

Особливо багато повідомлень у різних ЗМІ було присвячено питанню спільної українсько-російської розробки військово-транспортного літака Ан-70 та можливості участі в цьому деяких західних країн. Зокрема, Німеччина, за політичними мотивами, може відмовитись від свого наміру брати участь в розробці літака. Причина цього полягає у наступному. Основним конкурентом Ан-70 та його західного варіанта Ан-7Х є літак проекту FLA спільної розробки кількох західних країн. Оскільки такого літака ще немає в природі, а по вартості і ряду технічних параметрів він явно програє Ан-7Х, то був організований масований лобістський тиск на можливих замовників, і насамперед на уряд ФРН, з боку промисловців Німеччини. Чиновники в берлінському Міністерстві економіки роблять наголос у своїх експертизах на ризик співробітництва з “прогнилою економікою” Росії й України. Йдуть у хід аргументи щодо втрати робочих місць, призведе до втрати ноу-хау, що військові НДДКР дають і для цивільної авіації, а також перспектив успішної європейської конкуренції в цій галузі з американцями. Як повідомив журнал “Шпигель”, політичний тиск на Берлін на користь франко-німецького проекту FLA робить і Париж.

Схоже, усе це починає позначатися. Міністр оборони ФРН Р. Шарпінг уже міркує про те, як укластися в передбачувані фінансові рамки з більш дорогим військовим аеробусом, зменшивши замовлення з 75 до 50 літаків. Недавно з великою помпою в присутності канцлера Г.Шрьодера і прем'єра Л.Жоспена в Парижі була підписана угода про злиття двох авіакосмічних концернів - мюнхенського ДАСА, що є філією німецько-американського суперхолдингу Даймлер-Крейслер, і французького Аероспиталь. Можлива перевага літака FLA підноситься і як крок до поліпшення дещо “занедбаних” останнім часом франко-німецьких відносин.

В українських і російських ЗМІ багато писали про прес-конференцію, що відбулася 23 листопада в Москві, участь у якій взяли провідні спеціалісти та керівники міністерств України та Росії. На цій прес-конференції журналістам, а через них і всьому світові було доведено стан розробки літака Ан-70 та про його перспективи.

Так, генеральний конструктор АНТК ім. Антонова П.Балабуєв повідомив, що хоча міністерства оборони країн Західної Європи дали позитивний висновок по Ан-7Х, остаточне рішення буде за політиками. Заступник міністра економічної політики України В.Козаков зазначив, що рішення політиків Західної Європи дасть відповідь на їх щирість у взаємовідносинах з Росією і Україною, оскільки реальної альтернативи Ан-7Х в світі немає. При виборі Ан-7Х в якості перспективного літака, Західна Європа отримає новий військово-транспортний літак, що задовольнить усі вимоги її ВПС на декілька років раніше при витратах у 2 рази нижчих і ціні літака в 1,5-2 рази нижчій, ніж альтернативний західноєвропейський проект, що має стати вирішальним чинником при виборі Ан-7Х.

За словами П.Балабуєва, у разі перемоги літака Ан-7Х в тендері на новий військово-транспортний літак для Західної Європи остання має виплатити за розробку Ан-70 приблизно 0,8-1 млрд доларів. Ціна серійного літака Ан-7Х визначена приблизно в 50 млн доларів, ціна ж альтернативного західноєвропейського літака А-400М становитиме 90-110 млн доларів при вартості його розробки 6,5-7,5 млрд доларів. Тому, на думку українських і російських фахівців, економічні переваги Ан-7Х очевидні.

Як повідомив на прес-конференції генеральний директор міжнародного консорціуму “Середній транспортний літак” (СТЛ) Терентьєв, західноєвропейським ВПС усього треба 228 літаків Ан-7Х, у тому числі для Німеччини - 75. При цьому 164 літаки Ан-70 замовила Росія, і 65 - Україна. Вже зараз державне фінансування робіт за проектом літака Ан-7Х у 2000 р. збільшено в чотири рази порівняно з бюджетом 1999 р. Крім того, в бюджетах міністерств оборони РФ і України на 2000 р. фінансування проекту Ан-7Х виділено окремим рядком, що вказує на більш уважне ставлення обох країн до цього проекту, виконання якого може дати великі прибутки.

Серійне виробництво Ан-70 заплановано розпочати в 2002 р. на Київському авіазаводі “Авіант” у кооперації з російським ВАТ “Авіакор” (Самара), кожний з яких має потужність виробництва по 30 літаків на рік. Паралельно з військовим зразком літака Ан-70 створюється його комерційний варіант, вартість якого буде на 20% менше військового. Планується, що комерційний Ан-70 злетить у 2001 р.

Виходячи із реального стану робіт з розробки літака Ан-70, П.Балабуєв відзначив, що на випадок, якщо європейські країни не нададуть переваги створеному на базі Ан-70 транспортному літаку Ан-7Х у якості єдиного європейського транспортного літака, то проект Ан-70 все одно “приречений на життя”, оскільки за оцінками західних експертів, тільки до 2008 р., до моменту, коли планується завершити створення основного конкурента Ан-70 - західноєвропейського транспортного літака А-400М, потреба світового ринку в подібних літаках складе 627 одиниць.

Це підтверджується й ситуацією, що розгортається навколо цього літака на інших сегментах світового ринку. Ан-70 уже неодноразово демонструвався на міжнародних виставках, починаючи з 1998 р., коли він уперше був показаний на міжнародному авіасалоні ИЛА-98 у Німеччині. Серед них – виставка Ле-Бурже-99 у Франції і МАКС-99 у Жуковському. Зацікавленість до нього виявили представники ОАЕ, Китаю, інших країн Південно-Східної Азії, а також Португалії і Данії. На виставці “Дубай-2000” в ОАЕ в середині листопада цього року сімейство літаків Ан-70 також було представлене імовірним замовникам, де вони викликали жвавий інтерес. Тому, якщо країни заходу відмовляться від спільної з Україною і Росією розробки й виробництва літаків Ан-7Х, наші країни самі будуть спроможні, як що докладуть певних зусиль, приступити до їх виробництва та захопити близькосхідний і азіатський ринки військово-транспортних літаків цього класу, що може принести, за попередніми підрахунками, великі прибутки.

Маючи певний досвід, наукові та виробничі можливості, розробники літака Ан-70 заявляють, що вони готові доопрацювати проект літака Ан-70 згідно з будь-якими вимогами замовників із різних країн, у тому числі – збільшити вантажопідйомність з 47 до 60-80 тонн та дальність польоту до 10 тис км.

У справі просування літака Ан-70 представники консорціуму “Середній транспортний літак” вже думають про механізми його продажу. Планується, що вони будуть співпрацювати з компаніями “Росвооружение” і “Укрспецекспорт” для просування літака на світові ринки. Про це повідомив заступник міністра промислової політики України В.Казаков. За його словами, нині проробляється форма співробітництва консорціуму “СТЛ” з цими компаніями, що мають досить великий досвід у сфері торгівлі ОВТ. Маркетинг і продаж літака на зовнішніх ринках будуть здійснюватися в рамках відповідних законодавств Росії та України. Відповідно до російсько-української міжурядової угоди, консорціум “СТЛ” буде виступати державним підрядчиком по програмі й відповідати за її реалізацію на всіх етапах - від випробувань до серійного виробництва та підтримки в експлуатації.

Оскільки консорціум буде пропонувати потенційним замовникам не конкретний виріб, а пайову участь у коопераційній програмі, він не буде виступати конкурентом державним компаніям “Росвооружение” і “Укрспецекспорт”, відповідальних за продаж готових зразків військової техніки, зазначив В. Казаков.

Разом з тим, дещо провокаційну, на наш погляд, заяву зробив заступник міністра оборони РФ, начальник озброєння Збройних сил Росії, генерал-полковник А.Сітнов. Він сказав, що вважає спільне російсько-українське виробництво літака Ан-70 перспективним за умови, якщо Росія в цьому проекті гратиме лідируючу роль (оскільки Росія у його створення вкладає більше коштів, ніж Україна). За таких умов Міноборони РФ підтримуватиме цей проект. А.Сітнов також вважає, що Ан-70 має альтернативу - російський літак ІЛ-71-М1, і якщо по ряду критеріїв Іл-71 буде кращим, ніж Ан-70, російська сторона надасть перевагу своєму літаку. Водночас, за словами генерал-полковника, Ан-70 - найкращий військово-транспортний літак цього класу в світі, оскільки він може сідати на аеродроми 3-го класу, а також має можливості щодо модернізації.

5 листопада два перших стратегічних літаки (один – Ту-160 та один – Ту-95МС) із запланованих восьми Ту-160 і трьох Ту-95МС здійснили переліт з України на авіабазу Енгельс у Саратовській області Росії. Таким чином розпочала виконуватись угода між Україною та Росією про погашення літаками частини заборгованості за енергоносії на загальну суму 285 млн дол.

Зараз у Росії разом із прибулою з України машиною є вісім ракетоносців Ту-160: шість у складі 22-й Гвардійської важкої бомбардувальної авіадивізії (ВАБД), що дислокується в Енгельсі, будівництво ще одного закінчується в Казані. З завершенням перегонки літаків з України у складі 22-ї ВАБД командування далекою авіацією планує розгорнути повноцінний полк Ту-160. У результаті в Енгельсі буде сформований потужний кулак у складі 14 Ту-160, що в одному вильоті можуть підняти 168 крилатих ракет великої дальності і доставити їх до рубежа, з якого можливий пуск по будь-якій державі світу.

Планується також розгорнути ще один важкий бомбардувальний авіаполк, озброєний Ту-95МС. До нього ввійдуть три машини з України. Придбані у Києва літаки випущені авіазаводами пізніше тих, що перебувають на озброєнні російської 37-ї повітряної армії. В цілому російські стратегічні ракетоносці набагато “молодші”, ніж літаки аналогічного класу, що перебувають на озброєнні ВПС США. Американські В-52, виробництво яких було завершено на початку 60-х років, за планами Пентагону будуть перебувати на озброєнні до 2020-2040 рр. Російський же Ту-95МС зробив перший політ у вересні 1979 р., і ці машини здатні ще кілька десятиліть виконувати покладені на них завдання. А стратегічні ракетоносці Ту-160 стали надходити на озброєння стройових частин у травні 1987 р., тому їх без перебільшення можна назвати літаками ХХI століття.

Наприкінці жовтня відбулася ще одна подія, що може, як вважають фахівці, докорінно змінити вигляд російської далекої авіації. Прийнято рішення про розгортання виробництва крилатих ракет Х-555 (на базі Х-55) та Х-101 із неядерними боєголовками. Наприкінці листопада мали відбутися перші випробування цієї зброї. Високоточна система наведення ракет у сполученні з комбінованою скалково-фугасною проникаючою бойовою частиною дозволяє одному літаку Ту-160, озброєному 14 новими КР, вирішувати завдання, що раніше ставилися для цілого полку.

У другій половині листопада до України знову прилетіла група спеціалістів інженерно-технічної служби ВПС РФ для продовження прийому решти бомбардувальників.

За станом на кінець місяця російською стороною прийнято вже понад 50% бомбардувальників і майже всі з 575 крилатих ракет Х-22, що Україна передає Росії. Перебазування усіх літаків мало завершитися до 15 грудня.

У зв’язку з передачею стратегічних бомбардувальників з України до Росії виникають питання про те, чи не порушує Росія умов міжнародних договорів про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Відповідь на це питання представникам ЗМІ дав головнокомандувач ВПС Росії генерал-полковник А.Корнуков на прес конференції 17 листопада. Він сказав, що “Росія не виходить за межі договорів СНО-1 і СНО-2, ми навіть нижче тієї межі, що визначена договорами”. Він також спростував інформацію про те, що літаки стратегічної авіації ВПС Росії планують переліт на Кубу. Однак, за його словами, можливий політ літаків далекої авіації на авіабазу ВМФ Росії в Камрань (В’єтнам), але тільки з “ознайомлювальними цілями, залишатися ми там наміру на маємо”.

Продовжується українсько-російське співробітництво у виконанні міжнародних космічних програм. Однією з таких програм є “Морський старт”, в якій Україна і Росія мають свої частки робіт. Після першого успішного запуску 10 жовтня американського супутника зв’язку з плавучого космодрому, готується другий старт. Але ця підготовка відстає від графіка щонайменше на один місяць і призначена приблизно на середину лютого наступного року.

Наступним “вантажем”, доставленим Sea Launch на орбіту, має стати супутник міжнародної компанії глобального зв'язку ICO Global Communications Ltd. Попередня підготовка до старту, що полягає в “підгонці” українського ракетоносія “Зеніт” під характеристики конкретного космічного апарата, вже завершена.

Ще однією програмою, що у ній беруть участь Україна і Росія, є так звана “бразильська космічна програма”.

Компанія “Infraero” приступила до будівництва на бразильському космодромі на екваторі стартового комплексу для запуску штучних супутників українським ракетоносієм “Циклон-4”. Таким чином почала реалізовуватися підписана в Києві українсько-бразильська угода про співробітництво в освоєнні космосу. Заступник директора Національного космічного агентства України Е.Кузнєцов вважає, що використання космодрому в зоні екватора майже на 40% підвищить ефективність українського ракетоносія, потужність якого дозволяє виводити на орбіту висотою від 600 до 800 км до 4 тонн корисного вантажу. За словами Кузнєцова, для модернізації “Циклона-4” для цих запусків буде створене СП, до якого увійдуть українські КБ “Південне” і ВО "Південмаш", італійська фірма “Fiat-Avio”, що фінансує роботи з модернізації ракетоносіїв, і російське ЦКБ транспортного машинобудування (м. Твер), що модернізує пускову установку і системи керування. Компанія “Infraero” до складу СП не увійде, а СП буде оплачувати їй кожний запуск “Циклона-4”. Стартовий комплекс має бути готовий до кінця 2000 р. Перший комерційний запуск “Циклона-4” намічений на 2001 р. Замовники на запуски телекомунікаційних супутників уже є.