Сьогодні та завтра прем’єр-міністр України Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО проводитиме в Москві переговори з
російським керівництвом за всім комплексом двосторонніх відносин. Прокоментувати загальне політичне тло переговорів і атмосферу, що склалася перед їхнім початком, “УіСС” попросила першого заступника директора Національного інституту українсько-російських відносин Анатолія Гуцала.

"Україна і світ сьогодні", №34, 27 серпня 1999 р.

– Анатолію Феодосійовичу, легше чи важче буде нашому прем’єру розмовляти із своїм новим російським колегою Володимиром Путіним, аніж із його попередником Сергієм Степашиним?

– Думаю, що переговори будуть нелегкими, можна навіть сказати, “тернистими”. Адже нині, напередодні зими, Україну цікавлять, насамперед, питання ритмічного і достатнього постачання російських енергоносіїв, а відтак вирішення питання про механізми погашення українського боргу за них і подальші розрахунки. Ситуація ускладнюється тим, що Туркменистан, як нині вже цілком зрозуміло, не збирається виконувати своїх зобов’язань. Ми мали отримати з цієї країни нинішнього року близько 20 млрд куб. м газу, реально ж було перекачано 8 млрд, і поставки припинено. Натомість внутрішньополітична ситуація в Росії останнім часом змінилася і змінилася суттєво. Новий російський уряд, а особливо сам прем’єр, виглядають жорсткішими, аніж їхні попередники. Маловідомий поки що “спадкоємець” Бориса Єльцина вже зараз мусить заробляти очки на наступні президентські вибори. Подивіться, чим займається зараз кабінет Путіна у першу чергу – постачання північних регіонів, зменшення заборгованостей за платнею та іншими соціальними виплатами. І тому “живі” гроші, які можна отримати від України в рахунок боргів, зараз потрібні Кремлю, як ніколи. В досить складній ситуації опинився нині і найбільший кредитор України серед приватних компаній – “Газпром” – з огляду на ту політичну боротьбу, яка точиться довкола нього. Отже, ця монополія теж намагатиметься отримати від України якомога більше грошей.Зміна кабінету в Москві означає певною мірою і зміну зовнішньополітичного курсу, виникає можливість погіршення відносин із Заходом. Не випадково ж російському міністру закордонних справ після саміту в Бішкеку довелося довго пояснювати журналістам, що означають слова Єльцина “президент готовий до бою із західняками”. Це все також пов’язано із передвиборними розкладками в Росії. Адже екс-прем’єр Примаков здобув собі такий високий рейтинг, зокрема, і тому, що грав на “національно-патріотичному полі”. Водночас, як свідчать соціологічні дослідження, армія користується серед росіян найвищою довірою серед усіх суспільних інституцій. Отож, нинішня кремлівська влада намагається відвоювати у Примакова і блока, який він очолив, симпатії людей, пов’язаних з армією та військово-промисловим комплексом. Тут, до речі, є певний шанс і для України. В зв’язку із додатковими асигнуваннями для російського ВПК, які безумовно будуть, з’являється можливість відновити виробництво і на деяких підприємствах ВПК українського, які тісно пов’язані технологічно із Росією, самостійно працювати не можуть і конверсувати які ми так і не змогли.

– Але чи не стане передумовою такого співробітництва зміна зовнішньополітичного курсу України, фактична відмова від багатовекторності у зовнішній політиці?

– Думаю, що зараз питання так не стоїть. Тим більше, що погіршення відносин Росії із Заходом – лише гіпотетична можливість, і події можуть, але не мусять розвиватися за цим сценарієм. Адже і досі найближче оточення Єльцина, “сім’я”, як називають його останнім часом в російських мас-медіа, зацікавлене в нормальних відносинах із Заходом. Надто великі інтереси вони там мають.


Розмову вів Олекса ПІДЛУЦЬКИЙ