- Єльцин вирiшив принципове для себе питання усунення з посади вiдповiдального секретаря СНД Бориса Березовського i призначення "своєї людини" - Юрiя Ярова. В усьому iншому це - чергова подiя, що мала якось пiдтримати життєдiяльнiсть цього мiждержавного органiзму. Потреба у такiй пiдтримцi виникла в тому числi i через складну переоцiнку свiтових цiнностей. Ми розлучаємося з великою та свiтлою iлюзiєю щодо можливостi створення єдиного свiтоустрою на принципах миру i безпеки. Бомбардування Югославiї поставило на них хрест.

Кожна країна i мiжнародна органiзацiя опинилися перед необхiднiстю осмислити, чим вони є насправдi. СНД - не виняток. На непростi вiдносини мiж країнами Спiвдружностi наклалася запекла боротьба за владу всерединi Росiї. Тим часом, тiльки ця країна може виступити в ролi "локомотива", здатного витягти СНД на нормальну дорогу. Внаслiдок нiхто з учасникiв самiту не став "напружувати" колег якимись гострими проблемами. Президенти ще раз подивилися один на одного - i ще раз згадали про те, що процес об'єднання набагато важчий, нiж процес роз'єднання. Вiн триває роками i десятирiччями. Не доводиться чекати негайних результатiв.

- Зовнi вплив косiвської кризи на самiт був не дуже вiдчутним: учасники засiдання не прийняли жодного документа...

- Для того, щоб пiдписати важливий документ, потрiбна консолiдацiя. Але криза викликала справжнє бродiння в полiтичних умах кожної з країн СНД. А за таких умов кожний думає про себе, переосмислює особистi iнтереси, починає прораховувати свої реакцiї та вчинки. Однi одразу кидаються у захiднi обiйми i заявляють про пiдтримку iдеї євроатлантичної солiдарностi. Надто великим є бажання змусити помiтити себе, "прогнутися" перед сильними свiту цього. У такому помiчено Грузiю, Молдову, Азербайджан. Iншi - схиляються до позицiй "а-ля Рюсс".

Природно, в такiй ситуацiї нема чого говорити про консолiдацiю. Не виключаю: якби Росiя виявила залiзну волю, вказала якийсь реальний шлях, висунула певнi вимоги, вона могла б схилити до своєї позицiї бiльше країн СНД. Але це нiчим хорошим не скiнчилося б. Кожна країна повинна сама визначитися зi своїм ставленням до кризи. А для початку вона має бути якимось чином репрезентована в європейськiй полiтицi. З цим у країн СНД (України в тому числi) поки сутужно - Зараз тi мiжнароднi структури, якi нiби-то гарантували мир i безпеку в свiтi (ООН, ЄС, ЗЄС, ОБСЄ...), виявилися або знецiненими, або дискредитованими. Чи не чекає через iнерцiю подiбна доля й СНД? По-моєму, є показовим факт замiни впливового i багатого Бориса Березовського другорозрядним чиновником з єльцинської адмiнiстрацiї...

- Рiч у тiм, що будь в апаратi СНД Березовський або Яров, це нiчого не змiнило б. Реально СНД свою первинну функцiю "цивiлiзованого розлучення" виконало. Розкол iмперiї вiдбувався спокiйно. Югославiя демонструє, яким мiг би бути такий розкол. Приклади конфлiктiв у Хорватiї, Боснiї i Герцеговинi, тепер у Косово засвiдчують, що буває, якщо не проводити розумної та цiлеспрямованої роботи. Адже всi умови для такого сценарiю були. Єльцин, по сутi, макро-Мiлошевич (вiдповiдно, Мiлошевич - мiкро-Єльцин). Звички - тi ж, а Чечня нiчим не вiдрiзняється вiд Косово. Вона була ще жахливiшою: постраждали не сотнi, а сотнi тисяч людей.

Отже, розлучення вiдбулося. Але залишився своєрiдний мертвий кiстяк, який нинi i намагаються реформувати. Тут немає життя, прагнення дiяльностi - тiльки красивий структурований iнструмент. Можливо, виникне нова органiзацiя, менша. Можливо, їй пощастить нарештi "розгойдати" країни нинiшнього СНД для реального спiвробiтництва, показати їм новi рiвнi, на якi вони не зможуть зiйти поодинцi. Але поки кожна країна iснує в режимi самовиживання, самопiзнання, самостановлення, самозабезпечення. Росiя, що могла б вивести їх з цього режиму, сама зайнята нинi переважно власними проблемами.

- Часто пишуть про те, що росiйськi проблеми замкненi на Захiд, що без його сприяння Росiя їх не розв'яже...

- Думаю, Росiя може обiйтися i без Заходу. Ресурсiв у неї досить - i матерiальних, i iнтелектуальних. Проблема в Росiї з системою управлiння - як ввести в дiю цi ресурси. Коли кажуть про "брак грошей", просто не розумiють сутi справи. Якщо у Вашингтонi надрукують двi тонни "зелених" i дадуть цi долари Росiї, вона вiд цього краще жити не буде. Добробут Росiї залежить вiд зв'язкiв i спiлкування iз зовнiшнiм свiтом. Чи буде вона отримувати сучаснi технологiї - ось питання. Захiд поки реальних крокiв для їх надання не робив. Щодо України - те саме.

- Чи можна трактувати тi подiї, про якi ми зараз говоримо, як посилення росiйського вектора в українськiй зовнiшнiй полiтицi?

- Я не робив би таких однозначних оцiнок. Україна - молода держава без чiтко виробленої iдеологiї й iнституцiйної структури. Не дивно, що вона часом дуже гнучко пристосовується до зовнiшньополiтичних обставин. З 1991 року нашим "поводирем" був Захiд. Вiн багато i красиво обiцяв. Але "поле чудес" не зростило Українi очiкуваного - i ми вчимося нинi спiвмiряти нашi бажання з нашими можливостями. Враховуємо реальний вплив Росiї на Україну. Водночас, тi країни, що вiдчули якусь iншу, не росiйську, геополiтичну опору (як Азербайджан в особi Туреччини, Молдова в особi Румунiї й Iталiї), починають об'єднуватися в альтернативнi СНД структури типу ГУАМу в пошуках своїх iнтересiв.

Україна добре пам'ятає уроки iсторiї, свiтовi вiйни, що розпочиналися на Балканах. Тому немає нiчого дивного в тому, що вона шукає точки консолiдацiї i на Сходi, i на Заходi.

- Наскiльки може виявитися ефективним "єдиний торговий простiр СНД", проголошений на самiтi?

- Кажуть, життя покаже. Єдиний торговий простiр передбачає реалiзацiю лiберальної iдеологiї, iдеологiї вiльного ринку. До югославських подiй була можливiсть вступу Росiї в лiберальну парадигму розвитку - нехай i з урахуванням росiйської колективiстської громадської специфiки. Але зараз росiйськi лiберали позбавляються будь-якої суспiльно-полiтичної опори. Таким чином, Захiд сам себе покарав. Всi зусилля, витраченi ним на лiбералiзацiю Росiї, пiшли нанiвець. А тому єдиний торговий простiр СНД - це було добре вчора. Якщо нинiшня тенденцiя розвитку Росiї триватиме, вона зосередиться на потужних промислових i промислово-фiнансових комплексах, якi не дуже потребують вiльної торгiвлi на регiональному рiвнi. Буде задiяно глобальний ринок.

У той же час Росiї вигiдно вiдкрити свої ринки для української сiльгосппродукцiї. А пiдписана на самiтi угода може полегшити її шлях в РФ. Але, наприклад, вiдновленню нашої радiопромисловостi нiякий єдиний простiр не сприятиме.

- Якщо Леонiд Кучма, з його слiв, переконався, що СНД живий (напевно, це було основною метою всiх учасникiв самiту), то наш спiкер Олександр Ткаченко зробив у Санкт-Петербурзi ряд дуже рiзких заяв про можливу вiйськову допомогу Югославiї i про повний розрив України з НАТО.

- МПА СНД не є реальний iнструмент взаємодiї мiж країнами. Асамблея перетворюється в заполiтизовану структуру. Якщо МПА, основне завдання якої консолiдувати законодавчу базу країн СНД, починає вдаватися до рiзких заяв, приймати полiтичнi рiшення, вона вступає в суперечнiсть зi своїм призначенням. Вона стає просто трибуною для оголошення кон'юнктурних спiчiв. Адже фiлiппiки Ткаченка очевидно орiєнтованi на майбутнє обговорення в Верховнiй Радi вiдносин України з НАТО. Мiжнародна трибуна посилює резонанс. До того ж на порозi вибори. Але сама МПА такими дiями її учасникiв дискредитується як орган СНД.

- Безумовно не випадково одночасно з перебуванням керiвникiв України в Росiї спiкер Кримського парламенту Леонiд Грач вiдвiдав вiдомого своїм агресивним ставленням до України мера Москви Юрiя Лужкова, який вважається одним з реальних кандидатiв на президентськi вибори-2000 в Росiї. Вони пiдписали угоду про спiвробiтництво Криму з урядом Москви...

- В умовах дестабiлiзацiї i розшарування влади її суб'єкти шукають безпосереднi контакти, розвивають спiвробiтництво - i це нормально. Гiрше, коли це спiвробiтництво, як у цьому випадку, набуває полiтичного забарвлення. А взагалi югославський iмпульс змусив жвавiше рухатися всiх українських i росiйських полiтикiв. Ось i Леонiд Грач вирiшив скористатися моментом...

Бесiду вiв Олександр КАЧУРА..