– Дiйсно, подiя ця є знаковою. Запам’яталося, що на траурному мiтингу похорон Старовойтової порiвняли з похороном академiка Сахарова. В усьому росiйському демократичному русi явно присутнє жертовне начало. Тiльки жертви додають йому нових iмпульсiв. От i зараз лише смерть Галини Старовойтової iнiцiювала переговори про об’єднання росiйських демократiв.Реакцiя Гайдара, Чубайса, Немцова була однозначною – кров Старовойтової на совiстi лiвих, їм вона заважала своїми викриттями, своєю передвиборною дiяльнiстю в Петербурзi. I ще один важливий знак – перегук з вiдомим листом Бориса Березовського директоровi Федеральної служби безпеки Росiї Володимиру Путiну. Там є така фраза: “...Екстремiстськи настроєнi лiдери лiвих полiтичних партiй i рухiв, прагнучи до влади, намагаються розправитися з неугодними їм людьми”. Такi “пiдказки” цiлком могли зрезонувати, навести, так би мовити, на думку...

– Складається враження, що дестабiлiзацiя полiтичної обстановки, певна дискредитацiя представникiв силових структур i органiв державної влади в Росiї вигiдна представникам рiзних сил...

– Ситуативний збiг iнтересiв – рiч, досить звичайна в полiтицi. Справа в тім, що в Росiї сьогоднi i комунiсти, i демократи мають одну спiльну рису, яку свого часу Ленiн визначив як “архiреволюцiйнiсть”. Однi згадують 1917 рiк, iншi – перiод 1989-91 рр., коли дiяльнiсть даних сил було побудовано на гострих конфлiктах, розв’язуваних силовими методами, на цiлковитому запереченнi попереднiх iсторичних етапiв. В обох випадках вiдбувалося вiдбирання влади у її “промiжних” володарiв: в 1917 роцi – у Тимчасового уряду, в 1991 роцi – у Горбачова. Цi володарi чим-небудь не влаштовували революцiйно настроєних полiтикiв – i вiдбувався переворот.

– Чим же не влаштовує лiвих i демократичних революцiонерiв “промiжна”, за вашим визначенням, полiтично рiзношерста команда Євгена Примакова?

– В Росiї домiнують клановi iнтереси, а полiтичнi, партiйнi – їм пiдпорядковуються. Партiї “обслуговують” фiнансово-промисловi угруповання. З приходом Примакова почався перерозподiл власностi мiж ними. Криза посилила гостроту цього процесу, не встояло кiлька великих банкiв. I тепер перед олiгархами – главами кланiв стоїть вибiр: або рятувати капiтали i тiкати з Росiї, або залишатися i якимсь чином уникати нових втрат. “Втечу” якраз дуже вигiдно обставити усякими форс-мажорами – антисемiтизмом, вбивствами. Якщо попросити полiтичного притулку, то нiякий Iнтерпол не “ритиме” сумнiвних рахункiв. Цi чинники збiглися з радикальною настроєнiстю лiвих.

– Ужорсточення внутрiшньої полiтики в Росiї, як правило, екстраполюється назовнi. Ми бачимо, який “iнструментарiй” почали використовувати зараз всерединi країни. Чи не екстраполюється вiн на методи зовнiшньої полiтики, зокрема, стосовно України?

– Подiбна екстраполяцiя не буває одномоментною. Мине якийсь час, тим бiльше, що i всерединi Росiї уряд поки утримується вiд терору у вiдповiдь. Хоч комунiсти активно пiдштовхують його до цього.Водночас Примаков робить зараз бiльш могутнiми силовi структури всерединi Росiї, а з Бiлорусiєю прагне створити єдине силове поле. Можна спрогнозувати його спроби активнiше втягувати в цi процеси i Україну. Взагалi, що стосується нашої країни, то, на мiй погляд, в данiй ситуацiї є бiльш серйозний канал впливу росiйських подiй на Україну. Звернiть увагу – ледь не третина обсягу останнiх номерiв українських газет присвячена подiям у Росiї. Масовий читач мимоволi втягується в силове поле росiйських розборок. I в масовiй свiдомостi українцiв спливають стереотипи конфронтацiї, якi потiм пiдсвiдомiсть схильна буде перенести i на розв’язання своїх внутрiшнiх проблем. Неначе нам недостатньо власного сумного досвiду – вбивств Євгена Щербаня, Вадима Гетьмана...Для України дуже небезпечно дихати iнформацiйним повiтрям кризи, розгулу злочинностi, насильства. Воно справдi згубне й заразливе. Коли в Росiї почалася фiнансова криза, український фiнансовий ринок обвалився одразу ж – вiд самих лише очiкувань. Хоч об’єктивнi чинники з’явилися пiзнiше. Росiйська катастрофа дiйсно створює вир, який здатний затягнути й Україну.

– Яких, по-вашому, заходiв повинна вжити Україна, аби нейтралiзувати цi вiртуальнi загрози?

– Хоч би як не розгойдували корабель зовнiшнi бурi, вiн не потоне, якщо є внутрiшньо стiйким. I тим українським керiвникам, якi приймають рiшення, треба пам’ятати: внутрiшнi пiдвалини, iнтереси української держави не повиннi похитнути нiякi зовнiшнi впливи. Треба залишатися самими собою, не копiювати некритично чиїсь яскравi фрази i дiї. I всiма силами створювати iнформацiйну протиотруту деструктивним парадигмам, що вкладаються в суспiльну свiдомiсть.