Серпневий рецидив фінансової кризи в Російській Федерації (РФ) став закономірним наслідком занепаду реального сектору економіки, значного дефіциту бюджету і незадовільного виконання його дохідної частини, неконтрольованого нарощування державних боргів. Покладання надмірних надій на зовнішні та внутрішні позики, нераціональне використання цих позичок призвело до втрати керованості фінансами держави і дозволило деяким політичним силам використати фінансові важелі для маніпулювання владою.

Головні чинники російської фінансової кризи характеризуються наступним чином:

1.За період 1990-1997 рр. обсяги ВВП в РФ зменшились на 40,7%. В поточному році Мінекономіки Росії прогнозує зниження ВВП ще на 2,5%. Низький рівень монетизації (близько 18%) призвів до значного розповсюдження внутрішнього бартеру, збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості підприємств (за 1 півріччя цього року вони склали відповідно 1927,4 млрд руб. і 1265,8 млрд руб.).

2.Дефіцит державного бюджету РФ в 1997 р. складав 6,8% ВВП, на 1998 р. він передбачався на рівні 5,8% ВВП. Покриття дефіциту шляхом не досить продуманої стратегії короткострокових запозичень призвело до створення фінансової “піраміди” ДКО та неможливості виконання державою боргових зобов’язань, що більш ніж в 2 рази перевищували надходження до бюджету. До того ж податкові надходження до бюджету в серпні знизились у порівнянні з липнем на 1 млрд доларів США і становили лише 11,2 млрд руб. Недосконала податкова політика змусила піти в "тінь" значну частину економіки. Великі обсяги становлять зовнішні борги (близько 125-130 млрд дол. США), з яких борги перед МВФ та Світовим банком - 19,2 млрд дол. США.

3.Корені фінансової кризи криються також у банківській сфері. Залучені банками грошові ресурси замість розміщення їх в реальній економіці використовувалися переважно для інших операцій, в т. ч. для придбання валюти, що створювало додатковий тиск на валютний ринок, а також для операцій з цінними паперами. Загрозу фінансовій стабільності становили певні дії Центробанку, який у своїй діяльності є самостійним і практично безконтрольним. Саме Центробанк 20 липня 1998 р. напередодні виділення першого траншу позики МВФ списав з рахунків Мінфіну близько 8,7 млрд рублів, залишивши на тиждень уряд без коштів. Вірогідними мотивами цієї акції є проведення Центробанком операцій з ДКО, до 65% яких придбано ним та підконтрольним йому Ощадбанком.

4. На економічні чинники наклалися і політичні. За короткий час в РФ змінилися чотири уряди (Чорномирдіна, Кирієнка, знову Чорномирдіна і нарешті - Примакова). Системна криза влади й економіки, котра охопила Росію, незважаючи на тимчасову стабілізацію курсу рубля на відмітці 16 рублів за долар, може і далі поглиблюватися у зв’язку з політичною боротьбою, яка відбувається між різними гілками влади, а також між центром і регіонами.

5. Обсяги міжнародної фінансової допомоги, що була надана РФ, відразу виявились недостатніми. Перший транш позики МВФ було витрачено дуже швидко, при цьому жодної проблеми не було вирішено. Це значною мірою змусило іноземних інвесторів переоцінити своє ставлення до Росії.

6.Станом на 10.07.98 валові валютні резерви РФ складали 13,7 млрд доларів США. Надходження від МВФ першого траншу в обсязі 4,8 млрд доларів дало змогу їх поповнити. Проте намагання Центрального банку підтримати курс рубля за рахунок валютних інтервенцій знову призвело до скорочення резервів ( на початок вересня вони знизились до 11 млрд доларів США). Небезпека значного скорочення валютних резервів призвела до відмови від їх використання для підтримки рубля. Не маючи такої підтримки, курс рубля став швидко падати. Інфляція у серпні зросла до 15%, тоді як прогнозувалася на рівні 3%.

7. Не слід відкидати того факту, що в Російській Федерації також далеко не всім потрібний міцний і стабільний рубль, і, насамперед, експортерам. Якщо ж врахувати зниження світових цін на нафту і газ, то особливо в цьому не зацікавлені РАТ "Газпром" та нафтові компанії.

Події на фінансовому ринку РФ не могли не вплинути на ситуацію в Україні, економіка якої переживає не кращі свої часи. Про це свідчить динаміка курсу гривні до долару США (див. нижченаведені рис.).

Починаючи з 14 серпня 1998 р., коли значення курсу національної валюти становило 2,14 грн/дол., відбулось різке падіння гривні за межу встановленого валютного коридору 2,25 грн/дол. На початку вересня межі валютного коридору були змінені до 2,5 - 3,5 грн/дол. Вже 8 вересня офіційний курс гривні становив 2,52 грн/дол., а 1 жовтня він сягнув позначки 3,405 грн/дол, наблизившись до межі валютного коридору. Значно погіршився стан фондового ринку, який і до того був "млявим". Якщо 13 серпня індекс позабіржової фондової торговельної системи (ПФТС) становив 40,46, то 17 вересня - 23,54. На первинному ринку ОВДП практично їх єдиним покупцем став НБУ, що намагався кредитувати у такий спосіб Міністерство фінансів. Вкладники банків щоденно забирали до 20 млн грн. Значно збільшився попит населення на іноземну валюту. В серпні куплено на 9,5 млн доларів більше, ніж продано. До всього, в Росії заблоковано українських коштів на загальну суму 100 млн доларів США.

Падіння курсу гривні не можна пояснювати тільки впливом фінансової кризи в Росії. Основною причиною є зменшення протягом 1998 року валютних резервів НБУ. Цей процес особливо прискорився за останні три місяці (на 1 червня 1998р. валові валютні резерви НБУ становили 2,06 млрд дол США, то вже на початок серпня 1998 р. їх залишилось близько 1,66 млрд дол.). За нашими підрахунками, станом на третю декаду серпня 1998 р. валютні резерви НБУ не перевищують 1,0 млрд доларів США.

Таке значне скорочення валютних резервів призвело до того, що подальше їх використання для підтримки курсу гривні могло б призвести до повного їх вичерпання. Не було і значних реальних джерел їх поповнення. Нерезиденти залишали український фондовий ринок, виводячи свої кошти. Не надходили кредити МВФ, а також кошти Світового банку та інші іноземні кредити у валюті, які б наповнювали валютний ринок. До того ж в середині 1997 року було скасовано обов’язковий продаж 50% валютних надходжень експортерами. Тільки останнє одержання (у вересні цього року) позики МВФ в сумі 257 млн доларів США дало змогу дещо поповнити валютні резерви, але цих резервів не вистачає для підтримки курсу національної валюти.

В цілому ситуація в Україні схожа на російську. Спостерігаються падіння ВВП, подовження тінізації економіки, низький рівень монетизації, значний обсяг бартерізації внутрішніх розрахунків (біля 50%), велика кредиторська та дебіторська заборгованість, заборгованість по зарплаті та інших соціальних виплатах. Україна також має значний дефіцит державного бюджету, недостатній рівень виконання його дохідної частини, недосконале податкове законодавство, значні обсяги зовнішньої і внутрішньої заборгованості. До того ж, на відміну від Росії, Україна ще й має від’ємне сальдо торговельного балансу, переважно в торгівлі з Росією. Ринок ОВДП відволікав на себе кошти, що могли бути спрямовані на кредитування підприємницької діяльності.

В Україні також є наявність протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади. Певні сили в державі намагаються ще більше дестабілізувати ситуацію в державі, вимагаючи відставки уряду та імпічменту президента.

Та все ж таки становище в Україні багато в чому відрізняється від російського і ці відмінності слід вважати позитивними. Передусім, Україна не має такої диспропорції на фондовому ринку між внутрішніми і зовнішніми позичками, на українському ринку корпоративних цінних паперів відсутні валютні ризики, НБУ не страхує ризики комерційних банків. Завдяки цьому монетарний чинник не створює в Україні відчутного тиску, так само, як і дії нерезидентів, кількість і активи яких в Україні мало відчутні. .

Українські комерційні банки, на відміну від російських, не мають значних обсягів заборгованості перед іноземними кредиторами. Ще з самого початку поточного року в Україні почали проводитись заходи, спрямовані на поліпшення ситуації в бюджетно - податковій сфері, тому криза у фінансовій системі України не набула такої гостроти, як в Росії. Україна має значно менші, ніж Росія, обсяги внутрішньої і зовнішньої заборгованості. Падіння світових цін на паливо повинно зробити критичний імпорт для України більш дешевим. Україна виявилася досить надійним партнером стосовно розрахунків з іноземними інвесторами. У відповідній заяві Кабінету Міністрів України та НБУ від 19 серпня 1998р. висловлена готовність України до виконання зобов’язань перед зовнішніми і внутрішніми кредиторами. Виконання своїх зобов’язань було продемонстровано своєчасним розрахунком за позику японської компанії "Namura" (12 серпня 1998 р.) та "Merrill Lynch" (22 вересня 1998 р.).

Якщо під великим питанням є надання Росії в поточному році другого траншу позики МВФ в обсязі 4,3 млрд доларів США, то 4 вересня МВФ прийняв рішення про виділення Україні кредиту "механізм розширеного фінансування" загальним обсягом 2,226 млрд доларів США, з яких 257 млн вже одержано. Всього до кінця року очікується одержати від МВФ близько 500 млн дол. А 15 вересня і Світовий банк прийняв рішення про виділення Україні кредитів загальним обсягом 949,6 млн доларів США.

Однак, реальна загроза для України з боку Росії створюється у сфері торговельно-економічних стосунків. Вони найбільш тиснуть на Україну і можуть призвести до ескалації торговельної війни. З огляду на це спроби Уряду і НБУ запевнити громадськість і фінансові кола в тому, що Україна матиме в 1998 р. спокійні фінансові ринки, виглядають дещо наївними. Адже на РФ припадає 32% експорту й 38% імпорту України, а дисбаланс у торгівлі становить 4 млрд доларів США на користь РФ. Росія є практично монопольним поставником енергоресурсів на український ринок. При цьому Україна є хронічним боржником Росії по розрахунках за енергоносії, і це є ще одним дестабілізуючим чинником.

Складне становище склалося в Україні по обслуговуванню зовнішніх та внутрішніх боргів, яких на сьогодні накопичено близько 37 млрд грн, з них 15 млрд внутрішній і 22 - зовнішній. Це критичні показники, як і те, що в першому півріччі 1998 р. на обслуговування боргу пішло близько 90 % усіх бюджетних надходжень. На 1 вересня 1998 р. в обігу знаходиться ОВДП на суму близько 10,3 млрд грн, тоді як на початку року цей показник не перевищував 8,8 млрд грн. Тільки за три дні (10-13 серпня1998 р.) було розміщено ОВДП на суму 928 млн грн.

Фінансова криза в Росії може і надалі негативно впливати на економічну безпеку України. Незважаючи на зусилля Президента, Уряду та НБУ, зберігаються слабкість бюджетного ланцюга щодо збирання податків, погашення заборгованості з платежів до бюджету, недоїмки до Пенсійного фонду і фондів для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Податкові платежі за перший квартал 1998 р. становили всього 62 % планової величини. У другому кварталі ситуація ще більше погіршилася, змусивши прем’єр-міністра взяти в заручники директорський корпус і майже в буквальному значенні витрушувати його кишені. На вересень 1998 р. заборгованість до бюджету і перелічених вище фондів складала близько 8,3 млрд гривень.

Останнім часом загострилася ситуація і на валютному ринку України. Її головною причиною став масовий вихід іноземців з ринку ОВДП. Їх частка на ринку становила за різними оцінками 50 - 80 %, а на сьогодні не перевищує 10 відсотків Все це сильно вдарило по гривні. За підрахунками експертів, сумарний обсяг ОВДП, які належать іноземним інвесторам, з початку року зменшився з 4,1 млрд грн до 1 млрд гривень. Таким чином, було виведено з ринку приблизно 3 млрд - суму, що значно перевищує валютні резерви НБУ.

Не краще становище і з виконанням державного бюджету України, дефіцит якого із місяця в місяць збільшується. Не винятком був і липень 1998 р., протягом якого збільшення дефіциту бюджету становило 176 млн грн і сягнуло з початку року - до 2317 млн. грн, що на 37 млн грн більше граничного критерію, встановленого МВФ на 31 липня 1998 р. Експерти відмічають, що в разі невдачі заходів Уряду по боротьбі з боржниками бюджету і Пенсійного фонду значно зростає загроза національній безпеці України в зв’язку з вимушеним кредитуванням Уряду Нацбанком для забезпечення соціальних виплат.

Таким чином, проблеми, що стоять перед економікою країни не послаблюються, а продовжують загострюватися. Підсумки дев’яти місяців 1998 р. для фінансового ринку невтішні. Враховуючи ситуацію, Урядом і Національним банком вжито ряд заходів, спрямованих на покращання ситуації у фінансовій сфері держави. Так, з 19 серпня ломбардна ставка НБУ збільшена до 92%. З 1 вересня норма обов’язкових резервів комерційних банків в НБУ становить 16,5% (до цього становила 15%). Починаючи з 25 серпня здійснюється добровільний обмін ОВГЗ на конверсійні облігації внутрішньої держаної позики.

Спільною постановою КМУ і НБУ від 10 вересня 1998 р. № 1413 затверджено та введено в дію Антикризові заходи фінансової стабілізації. Вони налічують 73 пункти і складаються з 4 блоків. Перший блок містить положення про обов’язковий продаж експортерами 75% валютної виручки (потім зменшено до 50%), припинення роботи міжбанківського валютного ринку та проведення всіх валютних торгів тільки на УМВБ і КМВБ та обмеження маржі до 5% по готівкових валютних операціях. Положення другого блоку спрямовані на стимулювання експорту, скорочення імпорту та підтримку вітчизняного товаровиробника. Третій блок спрямований на поліпшення ситуації у бюджетно - податковій сфері. І, нарешті, четвертий - містить заходи щодо забезпечення соціальної підтримки населення. До того ж, прийнято Указ Президента "Про фонд гарантування вкладів населення" та постанову КМУ "Про індексацію грошових доходів населення". З 18 серпня заборонена попередня оплата по імпортних контрактах. Для купівлі валюти буде вимагатись довідка податкових органів про відсутність заборгованості перед бюджетом. На розгляді у Верховній Раді перебуває ряд законопроектів, від прийняття яких залежатиме ситуація в країні, та проект державного бюджету на 1999 рік. Зокрема, це проекти Законів України про зміни в оподаткуванні прибутку підприємств, про захист національного товаровиробника, про операції з давальницькою сировиною, про податок на майно підприємств, про податок на доходи фізичних осіб тощо.

18 - 19 вересня відбулася зустріч президентів України і Росії. За результатами переговорів створено спільну українсько-російську антикризову групу, що має розглядати, передусім, стан взаєморозрахунків. Запропоновано механізм погашення частини боргу за газ товарними поставками, в тому числі продуктами харчування. Досягнуто домовленості про створення зон вільної торгівлі, зняття обмежень на бартер та 3%-ного ввізного мита на українські товари. Російська сторона виявила бажання взяти участь у добудові реакторів на Рівненській та Хмельницькій АЕС. На фінансування цього проекту виділяється 180 млн доларів США.

Ці кроки певною мірою пом’якшують ситуацію на фінансовому ринку України, але не гарантують подальшої девальвації гривні та зростання цін. Необхідним є постійний моніторинг ситуації та керування нею в оперативному режимі.

(журнал “Економіка, фінанси, право”, 1998, - №10,   с. 3-6)