Богатир Віктор Васильович – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Казахстан

Так історично склалося, що майже століття про величезну географічну частину світу – територію Радянського Союзу знали як про країну, де проживають росіяни. Дехто, звичайно, знав, що там є й українці, білоруси, грузини, казахи тощо.

Потім з’явилося поняття «Спільнота радянський народ» – і це було непохитним.

Автор покривив би душею, якби несподівано забув, що у цій спільноті, у цій єдності була своя привабливість, своя правда, віра і сила, свої – і неабиякі, а значні досягнення.

Усе це, справді, було. І ми вірили в свою особисту причетність до великої справи, вірили у «світле майбутнє». Вірили й робили неймовірне – від «Магнітки», «Дніпрогесу» до цілини і до першого в світі космонавта.

У переважної більшості населення країни світогляд таким і був. Ми — перші, ми – кращі і ми – герої.

Але була і менша частина людей, які завданням свого життя визначили боротьбу за волю своєї країни, волю свого народу. І віддавали життя, щоб домогтися. І домоглися!

Рік 1991. Така ж багатобарвна, як і нині, золота осінь. За еволюційними, світовими економічними законами, як це не раз було в історії, імперія розпалася. Ми роз’єдналися, щоб згодом знову об’єднатися у співробітництві, але вже зовсім на інших засадах.

У серпні Верховна Рада України законодавчо закріпила Незалежність України, а в грудні український народ майже одностайно на Референдумі підтвердив це рішення.

У грудні того ж року незалежний шлях розвитку обрала і тодішня Казахська соціалістична республіка.

Світ дізнався: є такі держави – Україна, Казахстан та інші країни.

23 грудня 1991 р. Республіка Казахстан однією з перших визнала Україну як незалежну державу. Так само і Україна визнала незалежний Казахстан. Було відкрито нову сторінку історії наших народів.

Нагадаємо деякі характерні ознаки наших країн.

Україна – одна з найбільших європейських держав, площа якої становить – 603,7 тис. кв. км. За чисельністю населення посідає п’яте місце в Європі (50,5 млн чол.). Щільність населення на 1 кв. км досягає в середньому 85,6 чол. Країна багатонаціональна, на її території проживають народи 110 національностей. Відстань між сходом і заходом – 1360 км.

Республіка Казахстан – на своїх просторах може розмістити одразу Францію, Португалію, Іспанію, Грецію, Норвегію і Фінляндію, її площа дорівнює 2 млн 724,9 тис. кв. км. Чисельність населення – 14 млн 952 тис. чол., середня щільність на 1 кв. км – 5,8 чол. Країна за своїм складом багатонаціональна. Відстань між сходом і заходом – 3 тис. км.

Отже, дві країни вийшли на новий шлях взаємин як незалежні, рівноправні партнери. Значного поштовху розвиткові цих взаємин було надано після відкриття в м. Алмати (травень 1994 року) Посольства незалежної України.

Посольство Республіки Казахстан діє у Києві з грудня 1994 року.

Базовим документом, в якому закладені основи політичних взаємовідносин двох держав, став Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Республікою Казахстан, підписаний 20 січня 1994 року під час візиту Президента Казахстану Н. Назарбаєва в Україну. Було також підписано Протокол про зовнішньополітичні консультації, інші важливі документи.

Особливого значення набув візит Президента України Л. Кучми до Казахстану у вересні 1995 року, під час якого досягнуто домовленостей та підписано ряд важливих двосторонніх документів, спрямованих на використання широкого потенціалу торгово-економічного співробітництва, стимулювання взаємного товарообороту, створення рівних умов для господарюючих суб’єктів, розвиток відносин у сфері культури і освіти.

Візити, домовленості лідерів держав мали закономірне і необхідне продовження у підписанні низки міжурядових, міжвідомчих угод і домовленостей. Створено Міжурядову змішану українсько-казахстанську комісію з питань координації дій та реалізації домовленостей.

За вісім років дружби і співробітництва у взаємовідносинах між нашими країнами напрацьовано солідну договірно-правову базу, яка налічує сімдесят двосторонніх документів. Про один з них скажемо окремо.

Це Декларація про подальший розвиток співробітництва між Україною і Республікою Казахстан, яку підписано під час офіційного візиту Президента України Л. Кучми до Республіки Казахстан 14 жовтня 1997 року. На зустрічі президентів відзначалися суттєві практичні результати в торгово-економічному співробітництві. Глави держав разом з тим заявили про наявність у цій сфері значних невикористаних резервів, наголосили також на необхідності удосконалення діючих та пошуку нових форм зв’язків з використанням промислового і науково-технічного потенціалів двох держав.

Усе це сприяло тому, що торгово-економічні відносини між Україною і Казахстаном почали набирати активних обертів. За підсумками 1997 р., загальний зовнішньторговельний обсяг між нашими країнами становив 396,8 млн дол. США і збільшився порівняно з 1996 р. на 30%. У 1998 р. товарооборот хоч дещо й зменшився, проте залишався значним і становив 353,9 млн дол. США.

Економічне співробітництво України і Казахстану має грунтуватися на засадах пріоритетного партнерства, рівноправності, взаємної вигоди і здійснюватися шляхом створення міждержавних цільових комплексних програм, прямої взаємодії між господарюючими суб’єктами незалежно від їх форм власності з урахуванням загальновизнаних міжнародних норм і правил.

Багатющі промислові запаси металів, паливних ресурсів, нерудних корисних копалин (за мінерально-сировинними запасами Казахстан – у першій десятці країн світу, а за багатьма нерудними корисними копалинами – у першій трійці-п’ятірці), недостатньо розвинена система транспорту і комунікацій Казахстану вимагають активніших дій України щодо розвитку нових форм економічного співробітництва, створення як з казахстанськими, так і з суб’єктами третіх країн, що володіють чи управляють провідними підприємствами цієї країни, сучасних транснаціональних економічних і фінансових структур, створення сприятливих умов для розвитку товарообміну курсу на економізацію зовнішньої політики.

Основним завданням розвитку економічного співробітництва між Україною і Казахстаном є:

· координація пріоритетних напрямів у структурних змінах економіки, збереження та розвиток виробничої кооперації, ініціювання створення спільних структуростворюючих виробництв, а також стимулювання зростання взаємного товарообороту;

· лібералізація і поширення торговельно-економічних зв’язків;

· активізація діяльності казахстанських інвесторів на ринку цінних паперів, біржовій торгівлі.

Економічні інтереси України полягають у забезпеченні власних потреб вуглеводневою сировиною. За прогнозними оцінками, уже в 2010 р. видобуток нафти у Казахстані зросте до 100 млн тонн, більша частина якої експортуватиметься за кордон. У 1998 р. 92% казахстанського експорту в Україну становили нафта і нафтопродукти.

Привабливі перспективи можуть з’явитися у газовій підгалузі, якщо замість нафти на казахстанській частині Каспійського шельфу заявиться газ (буріння першої розвідувальної свердловини розпочалося у серпні 1999 р.).

Для співробітництва у нафтовому комплексі сприятливими є такі чинники:

- підписання обома країнами у рамках програми INOGATE Меморандуму «Про інституційні принципи створення міждержавної системи транспортування нафти і газу»;

- введення залізничної паромної переправи Поті-Одеса-Варна та нафтопроводу Баку-Супса;

- збільшення квоти на перекачку казахстанської нафти в Європу системою російських нафтопроводів;

- початок будівництва нафтопроводу КТК;

- можлива участь казахстанських структур у приватизації українських нафтопереробних заводів (НПЗ).

Ці обставини створюють передумови для можливого шляху казахстанської нафти до країн Європи через українську територію та її переробку на НПЗ України.

Однак проблема полягає ще й у тому, що

- по-перше, зараз частка національної нафтової компанії «Казахоіл» становить близько 20% (це 5,4 млн тонн у 1998 р.). Решта – майже 16 млн тонн належить іноземним, передусім американським, британським, італійським, канадським, китайським, російським, турецьким компаніям. Аналогічна тенденція, скоріш за все, матиме місце і в майбутньому.

Саме іноземні компанії в основному визначають географію ринків збуту, ведуть фінансове та матеріальне інвестування, добирають постачальників устаткування, проектувальників-підрядників на виконання робіт. Тому найбільш перспективно – шукати шляхи співпраці з іноземними компаніями, які працюють у нафтовій галузі Казахстану;

- по-друге, отримання Україною власного ресурсу нафти, за законодавством Казахстану, можливе через участь у тендерах. Це ж стосується і поставок устаткування, отримання підрядних робіт. Умови тендерів, а також коло учасників створюють великі перешкоди для українських організацій і підприємницьких структур. Такі ж проблеми виникають при просуванні на ринок Казахстану танкерів, труб, нафтовидобувного устаткування.

Вирішення проблеми можливе, зокрема, шляхом ініціювання Україною укладення міжурядових угод за схемою зустрічних поставок або створення СП за участю національних компаній «Казахоіл» та «Казахтрансоіл» з метою отримання власного ресурсу нафти, її транспортування на українські НПЗ, переробки та продажу нафтопродуктів на власному ринку та в треті країни.

Актуальним напрямом економічної співпраці залишається відновлення та розвиток коопераційних, а також інших зв’язків суб’єктів господарювання, що раніше входили до складу єдиного господарського комплексу. Це стосується, зокрема, поставок ферохрому, хромистої руди, рідкісноземельних і коштовних металів.

Великі, до того ж цілком реальні проекти можуть бути реалізовані в космічній галузі.

Перспективним є співробітництво в галузі транспорту. Його стан не задовольняє потреби восьмої за розмірами країни світу. В силу геополітичного розташування Казахстану як своєрідного мосту між Сходом і Заходом, включаючи країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Україна могла б брати участь у реалізації таких пріоритетних проектів:

- реконструкція, будівництво й експлуатація портів на Каспійському морі;

- створення Азіатсько-Європейського магістрального автошляху;

- реконструкція, формування трансконтинентальних залізниць: Пекін – Стамбул (протяжністю 10,5 тис. км, у т. ч. – 1,8 тис. км по території Казахстану) і Гонконг – Лондон.

Практичний інтерес викликає залучення казахстанських компаній до розширення використання морських портів України для переробки експортно-імпортних вантажів з Казахстану.

Гірничовидобувна й металургійна галузі залишаються важливим сектором економіки обох країн. Суттєвий вплив на відносини має та обставина, що чорною та кольоровою металургією Казахстану майже повністю управляють іноземні компанії і вони значною мірою впливають на економічні зв’язки, географію ціни та обсяг збуту продукції. Основною товарною номенклатурою українського експорту цієї галузі можуть бути: металургійне устаткування та запчастини, титанові руди, феросплави, а імпорту – руди та концентрати хромові.

Співпраця в галузі ядерної енергетики має базуватися на угоді між Кабінетом Міністрів України, урядом РК та урядом РФ про сприяння у створенні СП з виробництва ядерного пального реакторів ВВЕР – 1000, проект якої схвалено під час третього засідання Міжурядової українсько-казахстанської комісії з економічного співробітництва. Найближча спільна робота полягає в узгодженні проекту угоди з Російською Федерацією.

Дієвим механізмом просування українських інтересів в аграрному секторі може бути проект створення машинотехнологічних станцій, укомплектованих технікою українського виробництва.

Поліпшенню українсько-казахстанських відносин, необхідному розширенню і піднесенню їх на новий рівень можуть сприяти:

1. Проведення скоординованої політики в рамках міжнародних і регіональних організацій, спільна розробка механізмів, які б дали змогу об’єднати зусилля міжнародного співтовариства в інтересах забезпечення більш стабільного і безпечного миру в рамках ООН, ОБСС, ЦАЕС, НВЗДА.

2. Продовження роботи щодо реформування СНД у напрямі створення зони вільної торгівлі на принципах ГАТТ/СОТ, активізація присутності України на ринку Казахстану.

3. Взаємопідтримка у процесі входження до світових економічних структур, набуття членства в СОТ та у Європейському союзі.

4. Розвиток співробітництв в рамках Програми НАТО «Партнерство заради миру», участі у проведенні навчань «Центразбату».

5. Активізація прямих контактів між діловими колами, регулярна участь у тендерах, виставках з метою більш широкої комерціалізації української продукції на казахстанському ринку.

6. Наповнення практичними справами раніше укладених двосторонніх угод.

7. Продовження активного політичного діалогу на рівні президентів, керівників урядів, започаткування міжпарламентських відносин.

Існуючий рівень взаєморозуміння між нашими державами та їх посланцями міг бути набагато меншим, якби не мали місце й розвиток духовно-культурні зв’язки. Засобами мистецтва, творчим обміном, появою нових дружніх зв’язків між відомими і впливовими в наших суспільствах митцями споруджуються надійні містки, по яких упевненіше можуть поширюватися добрі стосунки в інших сферах.

У неформальній атмосфері, під час незаорганізованих заходів ми почали пізнавати, вивчати один одного, розуміти й поважати мову, народні традиції, вчитися один у одного на прикладах сучасних духовних надбань.

Непересічною подією в житті казахстанців стали Дні культури України, що відбулися 11-19 вересня 1996 року. До Алма-Ати приїхали кращі мистецькі сили, широко відомі колективи, видатні виконавці – майстри високого класичного мистецтва. Майже десять днів у столиці Казахстану, в областях лунали українська пісня, українське слово. Палаци, де проходили концерти, прикрашали українські книги, рушники, вишиванки, твори майстрів народно-прикладного мистецтва.

Треба бути свідком, на власні очі переконатися, відчути ту велику об’єднуючу силу, коли тисячі глядачів та слухачів у ці дні були єдині з народними артистами України – Є. Мірошниченко, Д. Гнатюком, М. Стефюк, О. Басистюк, Н. Матвієнко, М. Дідиком, В. Мойсеєнком і В. Данильцем, з танцювальними колективами, а отже, – і з Україною.

В Україні 12-19 листопада того ж року відбулося не менш вражаюче своєю яскравістю свято майстрів мистецтв, народних колективів Казахстану.

Важливою подією у культурній сфері було відкриття в 1997 р. пам’ятника Тарасу Шевченку в м. Форт Шевченко відомого українського скульптора В. Чепелика. Пам’ятник виготовлено за ініціативою Посольства України та від імені Українського уряду передано в дарунок казахстанському народові.

Молоді і юні виконавці Казахстану постійно беруть участь у багатьох музичних, вокальних конкурсах, що організовуються в Україні, і виборюють там звання лауреатів та призові місця.

В останні роки казахстанські діти влітку відпочивають та оздоровлюються у міжнародному дитячому центрі «Артек» в Криму, знайомлячи дітвору з інших країн з традиційними й сучасними піснями, обрядами тощо.

Переконливим прикладом єднаючої сили мистецтва стали заходи, присвячені 185-річниці від дня народження Т.Г. Шевченка. У численних виставках української книги, одягу, вжитково-прикладного мистецтва брали участь наші співвітчизники, що проживають на теренах казахстанської держави, а у концертних програмах виступали відомі майстри мистецтв Казахстану, які виконували українською мовою твори видатних поетів та композиторів. Без перебільшення можна стверджувати, що це було величне свято людського розуму, високої духовності, щирості почуттів.

Попереду нові візити, зустрічі, нові домовленості і документи, спрямовані на зміцнення досягнутого та пошук шляхів покращання двосторонніх відносин.

Візит Президента Н. Назарбаєва в Україну з офіційним візитом у вересні 1999 року завершився підписанням договору про поглиблення економічного співробітництва двох країн на 1999-2009 роки. Цей документ, разом з міждержавною програмою, створює необхідну правову базу для поглиблення двостороннього співробітництва у пріоритетних сферах економіки, взаємодії у сферах податкової політики, антимонопольного регулювання, сприяння розвиткові кооперації та інвестиційної діяльності.

Однак, незважаючи на підписані документи, Н. Назарбаєв зазначив, що в Казахстані занепокоєні «дуже слабкою двосторонньою торгівлею між двома країнами». Головною причиною такого стану справ Президент Казахстану вважає транспортні проблеми. Він зазначив, що зараз відкривається можливість через кавказький регіон «активніше займатися цими питаннями». Через два-три роки, підкреслив казахстанський Президент, очікуються поставки на Чорне море великої кількості нафти. У цьому зв’язку Казахстан цікавиться придбанням акцій Херсонського та Лисичанського нафтопереробних заводів.

Президент Казахстану вручив Л. Кучмі орден «Алтин киран» («Золотий орел») за видатний особистий вклад у зміцнення українсько-казахстанських відносин та поглиблення співробітництва між двома країнами.