Структурно-організаційна недосконалість оборонно-промислового комплексу є першопричиною витратного характеру оборонних виробництв, високого рівня заборгованості, незавантаженості багатьох підприємств і організацій, низької якості продукції, що виробляється, тощо.

Руйнування оборонної промисловості як важливого елемента стратегії національної безпеки призведе до різкого обмеження можливостей підтримки Збройних Сил України в боєздатному стані, до втрати одного з основних каталізаторів розробки нових технологій, фундаментальних наробок, до значного обмеження можливостей інтеграції в міжнародні оборонні, економічні та політичні структури.

Все це разом зі зміною соціально-політичної, економічної та воєнно-географічної ситуації обумовлює необхідність реформування діяльності оборонно-промислового комплексу, що, в свою чергу, вимагає розробки відповідної концепції та програми реструктуризації, виходячи з потреб національної безпеки і оборони та можливостей нашої держави.

Передумовою успішної реструктуризації оборонно-промислового комплексу (ОПК) є її формування в межах державної оборонної промислової політики, що поєднується з загальною державною політикою економічних реформувань і перетворень.

Як складова державної промислової політики, політика реструктуризації та розвитку ОПК України має цілу низку характерних рис і особливостей (табл. 1), пов’язаних з:

- необхідністю задоволення потреб національної безпеки та оборони країни в розробці, виробництві та постачанні озброєння і військової техніки;

- високим науково-технічним і технологічним потенціалом, наявністю високотехнологічних виробництв, спроможних випускати продукцію, що є конкурентоспроможною на світовому ринку озброєння та користується попитом, здатністю проведення наукових розробок, які відповідають світовому рівню;

- значним скороченням обсягів державного оборонного замовлення, високим рівнем коопераційних зв’язків з країнами СНД і насамперед з Російською Федерацією, відсутністю в багатьох випадках замкнутих циклів виробництва озброєння та військової техніки, значною втратою науково-технічного й технологічного потенціалу оборонної промисловості внаслідок проведення роздержавлення власності оборонних підприємств та організацій (акціонування і приватизації), конверсією надлишкових оборонних виробництв, різким скороченням експортно-імпортних постачань;

- необхідністю державного контролю за виробництвом та реалізацією військової продукції, її якістю, безпекою виробництва, режимом і забезпеченням збереження державної таємниці.

Всі ці особливості мають бути враховані при формуванні державної політики реструктуризації оборонно-промислового комплексу. Крім цього, треба зважати також на ті глибокі структурні зміни, що відбулися в економіці внаслідок введення в дію ринкових механізмів управління в умовах широкої приватизації підприємств і організацій та переорієнтації їхньої діяльності на реальні потреби ринку.

В зв’язку з різкою зміною зовнішніх і внутрішніх умов формування раціональної політики реструктуризації підприємств та організацій оборонно-промислового комплексу необхідно застосовувати методологію, яка за своєю складністю адекватна самій проблемі, що розглядається.

Проблема обгрунтування, вибору раціональних напрямів і засобів реструктуризації та розвитку оборонно-промислового комплексу за своєю суттю має розглядатися як проблема, що відповідає потребам замовників (визначеним завданням і цілям), наявним і необхідним для їхньої реалізації техніко-економічним, матеріальним і трудовим ресурсам. Вирішення цієї проблеми полягає у врахуванні комплексу складних взаємозалежних чинників і зумовлює вибір підходу, який має забезпечити ефективне розв’язання питань науково-технічного прогнозування та пошукового проектування. При цьому на початкових стадіях досліджень обираються напрями розробки та виробництва озброєння і військової техніки, а вже потім використовуються резерви ефективного науково-технічного і технологічного потенціалу оборонної промисловості та здійснюється реальне фінансове забезпечення.

Такий підхід до розробки методології виваженого вибору напрямів і засобів реструктуризації ОПК дасть можливість створити основу для прийняття науково обгрунтованих рішень у сфері розробки, виробництва та експлуатації озброєння та військової техніки.

Основна суть системних досліджень проблеми реструктуризації та розвитку оборонно-промислового комплексу і запропонованої для їх реалізації методології полягає в ефективній адаптації ОПК як системи до зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на процеси реструктуризації оборонної промисловості (табл. 2).

З цією метою дослідження мають проводитись за допомогою методів довгострокового прогнозування і програмно-цільового планування за принципом «планування-прогнозування-бюджет», а також методології системного аналізу, орієнтованої, з одного боку, на обгрунтування вибору та реалізацію принципів формування на базі наявного науково-технічного і виробничого потенціалу ядра оборонних підприємств і організацій як основи ОПК, а з другого, – на створення умов для налагодження в перспективі власного виробництва основних систем озброєння, військової техніки з використанням нових технологій та ключових елементів, що діють на нових фізичних принципах і ефектах. Крім цього, методологія має визначати структурно-організаційні форми оборонної промисловості, які забезпечать її ефективне функціонування в нових умовах господарювання, конверсії, використання науково-технічних досягнень оборонно-промислового комплексу в інших галузях економіки, створення та розвитку законодавчих норм діяльності ОПК.

Методологія має бути спрямована на організацію діяльності в галузі розробки, виробництва, постачання озброєння і військової техніки та її управління; створення й впровадження нормативно-правової бази, що регулює відносини в оборонно-промисловому комплексі; співпрацю з зарубіжними країнами у військово-технічній сфері; проведення комерціалізації оборонного виробництва тощо.

Основу методології має становити єдина інформаційно-математична база, що передбачає проведення системного аналізу можливих варіантів реструктуризації ОПК і вибір найраціональнішого з них. Отже, проблематику системних досліджень визначають поставлені завдання та досягнуті результати.

Процес прогнозно-програмних досліджень складається з трьох взаємопов’язаних етапів:

· дослідження тенденцій розвитку вітчизняної і зарубіжної оборонної промисловості та їх порівняльного аналізу, дослідження можливих сфер діяльності ОПК, розробки визначальних концепцій його діяльності, аналізу сукупності мети і завдань ОПК, визначення основних внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на процеси реструктуризації та розвитку ОПК, їх системного аналізу з позицій поставлених цілей і завдань, аналізу можливих напрямів використання наявного науково-технічного і технологічного потенціалу ОПК, можливостей комерціалізації досягнень ОПК, експорту військової продукції, взаємодії ОПК з іншими галузями економіки, розробки вимог щодо проведення реструктуризації оборонної промисловості (програмно-цільові дослідження);

· оцінка перспектив проведення реструктуризації та розвитку галузей оборонної промисловості з визначенням основних техніко-економічних показників і цільової ефективності, включаючи формування концепцій, обгрунтування вибору пріоритетних напрямів реструктуризації та розвитку оборонних підприємств і організацій, розробку можливих сценаріїв реструктуризації та розвитку оборонної промисловості, їх оцінку і вибір за критерієм ефективності одного з них, визначення можливих форм і засобів реструктуризації та розвитку оборонних підприємств і організацій, етапів і термінів реалізації, розробку пропозицій, рекомендацій для формування програм реструктуризації та розвитку оборонно-промислового комплексу (проектно-пошукові дослідження);

· узагальнення процесів реструктуризації оборонних підприємств і організацій з метою довгострокового програмно-цільового планування, вибір і обгрунтування відповідно до поставлених цілей оптимальної сукупності методів і заходів реалізації завдань реструктуризації та розвитку ОПК з урахуванням виробничо-економічних і фінансових можливостей країни, формування проекту державної програми реструктуризації ОПК, науково-технічне обгрунтування і аналіз реально потрібних для реалізації державної програми реструктуризації асигнувань і розподіл їх між об’єктами реструктуризації, забезпечення сумісності державної програми реструктуризації з іншими програмами економічного розвитку країни (програмно-планові дослідження).

Дослідження, проведені на першому етапі, мають забезпечити цілісність розгляду системи всіх цілей, завдань, умов і напрямів розв’язання проблеми. Вони становлять сутність комплексного аналізу і дають змогу прогнозувати на науковій основі перспективи реструктуризації та розвитку ОПК. У свою чергу, це дозволить виробити методологію досліджень проблем реструктуризації і розвитку ОПК як системи, що враховуватиме цільові, техніко-економічні, фінансові і часові взаємозв’язки між її елементами.

Дослідження, проведені на другому етапі, дадуть можливість окреслити перспективи реструктуризації та розвитку окремих оборонних галузей і ОПК в цілому. При цьому основні зусилля спрямовуватимуться на реалізацію індивідуального підходу до вибору напрямів і засобів реструктуризації та розвитку окремих об’єктів, на визначення та прогноз загальносистемних макроекономічних показників, що характеризують ефективність процесів реструктуризації та розвитку ОПК, на виявлення і вирішення наукових та інших питань, які виникатимуть під час розгляду певної проблеми, на вибір доцільних методів і заходів реалізації програм і планів. Унаслідок проведення цих досліджень буде підготовлено рекомендації до програм реструктуризації та розвитку оборонної промисловості.

Дослідження, проведені на третьому етапі, дадуть можливість оцінити перспективи розвитку оборонної промисловості за критерієм «ефективність-витрати-час» і розробити проект комплексної програми реструктуризації та розвитку ОПК.

Таким чином, основне завдання пошуку доцільної стратегії реструктуризації та розвитку ОПК полягає в проведенні досліджень, що відповідає верхньому рівню ієрархії (концепція, основні напрями розвитку, державна програма), в узгодженні отриманих результатів, розробці моделей дослідження різних процесів і явищ, які виникають при формуванні та реалізації політики реструктуризації та розвитку ОПК, що дає можливість всебічно розглянути проблему з позицій системного підходу.

Проведення комплексного аналізу ОПК як системи дозволить обгрунтовано визначити напрями прогнозно-цільових, проектно-пошукових і програмно-планових досліджень на основі єдиного ітераційного процесу послідовного зниження невизначеності рішень на кожному рівні ієрархії.

У процесі досліджень мають розглядатися також і методологічні аспекти таких проблем, як визначення раціональних шляхів організації діяльності ОПК, виваженої політики конверсії оборонних підприємств і організацій, формування ефективної політики міжнародного співробітництва у військово-технічній сфері, політики використання досягнень ОПК в інших галузях економіки тощо.

Реалізація запропонованої методології вимагає розробки спеціального комплексу імітаційно-моделюючих програм, які забезпечували б моделювання і оптимізацію сценаріїв прогнозно-цільових і проектно-пошукових досліджень, а також системних досліджень вибору шляхів і засобів реструктуризації, визначення сфер використання отриманих результатів. Першочерговими серед них є моделі, за допомогою яких можна проводити на всіх етапах досліджень оцінку показників, що характеризують ступінь відповідності цілей і завдань реструктуризації та розвитку ОПК наявним засобам і ресурсам, а також ступені відповідності потреб замовника цілям і завданням ОПК. Крім цього, особливе значення має бути надано розробці математично-економічних моделей багатовимірного аналізу та оцінки рівнів стану й перспектив розвитку оборонно-промислового комплексу, ефективності процесів реструктуризації та розвитку ОПК, можливих шляхів і методів її реалізації.

Суттєва відмінність зовнішніх і внутрішніх чинників, завдань і цілей оборонно-промислового комплексу, процесів, які відбуваються, робить проблематичним використання вже існуючих математично-економічних моделей. Моделі, що були створені в колишньому СРСР, максимально адаптовані до особливостей командно-адміністративної економіки, а моделі, які використовуються в країнах Заходу, орієнтовані на умови стабільної економіки, що надає можливість розглядати їх у лінійній постановці. В умовах економіки перехідного періоду (нестаціонарної економіки) і радикального реформування оборонно-промислового комплексу, які визначаються широким колом взаємозалежних, але перемінних економічних процесів, використання лінеаризованої моделі практично стає неможливим.

Проведення такого складного комплексу досліджень пов’язане з необхідністю розгляду можливих сценаріїв соціально-політичного, економічного, військово-політичного, військово-технічного, науково-технічного розвитку як України, так і деяких регіонів світу. В свою чергу, це вимагає формування єдиної бази вихідних даних, на основі яких стало б можливим проведення досліджень оборонних, економічних, соціологічних та інших факторів.

Концепція і програма реструктуризації оборонно-промислового комплексу, які за своєю суттю визначають зміну структури оборонної промисловості у галузях виробництва та виробничих потужностей, форм власності, організації та управління, конверсії, а також реконверсії, концентрації і диверсифікації науково-технічного і технологічного потенціалу, мають формуватися, виходячи з основної мети і завдань, поставлених перед ОПК. Тому вибір основної мети і завдань ОПК має грунтуватися на основі вимог концепції національної безпеки та оборони, воєнної доктрини, програми будівництва Збройних Сил України та комплексного аналізу зовнішніх і внутрішніх чинників, які впливають на стан і перспективи розвитку ОПК (табл. 3). Затверджено це має бути такими документами, як Концепція військово-технічної політики, Державна програма розвитку озброєння та військової техніки, Державна програма конверсії тощо. Документи формуються на базі системних прогнозно-цільових, проектно-пошукових і програмно-планових досліджень з урахуванням можливих варіантів діяльності ОПК, результатів комплексного аналізу і прогнозу зовнішніх та внутрішніх умов, нормативно-правового забезпечення. Розроблений на сьогодні проект Державної програми розвитку і модернізації озброєння і військової техніки не відповідає фінансовим можливостям країни і, на думку багатьох фахівців, не може бути реалізований, а існуючі Державна і регіональні програми конверсії не враховують реальних можливостей фінансового забезпечення, попиту ринку, можливостей реалізації конверсованої продукції. Вони вимагають радикального коригування, тому виникають труднощі у виборі цілей і завдань реструктуризації ОПК.

В умовах невизначеності при формуванні Державної програми реструктуризації оборонної промисловості особливе значення має надаватись системному аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів, які значною мірою відображають існуючі проблеми сьогодення, зокрема геополітичний, соціально-економічний стан у країні, потреби національної оборони і безпеки в озброєннях і військовій техніці, можливості і перспективи розвитку оборонно-промислового комплексу, проблеми управління його діяльністю, проблеми експортно-імпортних постачань тощо. Комплексний аналіз цих чинників засвідчує, що основна мета діяльності оборонно-промислового комплексу полягає в ефективному вирішенні завдань, пов’язаних з забезпеченням боєздатності Збройних Сил України та інших державних воєнізованих структур в інтересах національної безпеки і оборони держави.

Реалізація математичного і програмного забезпечення методології вимагає відповідної інформаційної бази даних, що формується на основі використання автоматизованих банків даних і елементів експертних оцінок. Вона має адекватно відбивати реалії сьогодення, надавати можливості проведення ефективного діалогу з ПЕОМ при використанні багатокритеріальних завдань вибору та формування основних напрямів реструктуризації і перспектив розвитку ОПК залежно від обраних методів і способів реструктуризації, формуванні державних програм при невизначеності їх рішень. Це, в свою чергу, вимагає розширення галузі застосування ПЕОМ при розв’язанні проблем, пов’язаних з діяльністю ОПК і проведенням його реструктуризації.

В процесі розробки методології системного аналізу особливу увагу необхідно зосередити на розробці можливих сценаріїв реформування ОПК, врахуванні факторів невизначеності при виборі подібних сценаріїв, способів їх адаптації до різних зовнішніх та внутрішніх умов функціонування ОПК, прогнозуванні основних наслідків прийнятих рішень.