Одним з центральних напрямків інтегрування України до європейських структур виступає прикордонне співробітництво, провідною формою інтенсифікації якого в Європі стали єврорегіони. Головною метою для останніх є створення прозорих кордонів для вільного руху населення, товарів, послуг і капіталів. Існуючі сьогодні в західному прикордонні України єврорегіони «Буг» і «Карпати» поки що не змогли реалізувати свій потенціал. Більше того, в їх розвитку мають місце несприятливі тенденції. Нав’язані жителям прикордоння стереотипи про те, що відчутний вплив на поліпшення їх добробуту, стану справ на ринку праці і демографічної ситуації та ін. може справити значний соціально-економічний ефект від налагодження в межах єврорегіонів прикордонного співробітництва, можуть призвести до переоцінки ролі і значущості як цього співробітництва, так і інтеграції до європейських структур.

Тому в 1999 р. нами було проведено вибіркове соціологічне опитування «Прикордонне співробітництво і ринок праці в областях, що входять до єврорегіонів «Буг» і «Карпати» (масив анкет в розробці – 475). При цьому переслідувалась наступна мета – пізнання стану і перспектив інтегрування України в європейські структури як на макрорівні (Європейський Союз), так і на мікрорівні (єврорегіони), визначення рушійних груп населення в цьому процесі.

Переважна більшість (90,2%) опитаних вважає, що Україна має належати до Європейського Союзу. Із вступом України до ЄС 86,6% респондентів пов’язують її господарські (економічні) надбання, 3,1% – політичні, 2,4% – культурні та 0,2% – інші. І лише 7,7% опитаних не очікують у зв’язку з цим взагалі ніяких надбань. Частка тих, хто не пов’язує жодних втрат із вступом України до Європейського Союзу, була істотно вищою (58%). З решти 42%, що розподіляються аналогічно до рангу надбань, 21,2% респондентів вбачають такий зв’язок з господарськими (економічними) втратами, 12,4% – з політичними, 4,8% – з культурними, 3,6% – з іншими. За критерієм доцільності для України серед варіантів інтеграційних процесів у рамках Європейського Союзу 42,7% опитаних обирають політичне й економічне об’єднання держав на добровільній основі, а 33,7% – тільки економічне. Частки прихильників більш глибокої (одна європейська держава з власною валютою та армією) і менш глибокої (самостійні держави, не пов’язані між собою жодною організацією) інтеграції були значно меншими (відповідно 16,6% і 7%).

Серед шляхів інтегрування України в Європу одним з головних є інтенсифікація прикордонного співробітництва, використання вигод більш інтегрованих країн Центральної Європи для прискорення даного процесу. (Німеччина є найбільшим покровителем втягнення Польщі до європейських структур. Подібну роль щодо України могла б відігравати в найближчому майбутньому Польща, оскільки це в її правильно визначених інтересах [9, 125]. Польща сьогодні вже розглядається як регіональний лідер, що проводить політику реінтеграції постсоціалістичного простору на загальноцивілізаційних засадах [5, 63-64]. Роль цієї країни як мирного мосту Східної Європи, слов’янства в контактах із Заходом визнається навіть противниками вступу Польщі до Європейського Союзу [7, 195]. Однак все більшого поширення набуває точка зору, згідно з якою польська складова в реалізації європейського вектора України є не дуже великою [1]). 92,7% респондентів вказало на позитивність створення єврорегіонів «Буг» і «Карпати». Разом з тим, існування останніх, на думку більше третини опитаних (35,5%), унеможливлюється рядом перешкод, насамперед економічних – 47,1%, а також історичних – 21,6%, політичних – 12,8%, культурних – 11,8%, національних – 6,8%.

Порівняно з варіантом унеможливлення, в 1,46 раза більше респондентів визнають наявність перешкод, що утруднюють, але не заперечують існування єврорегіонів «Буг» і «Карпати», а серед причин утруднень виділяють насамперед історичні, а також економічні фактори.

Єврорегіони «Буг» і «Карпати» ще не стали визначальним чинником соціально-економічної ситуації на українській території, що до них входить. Для опису їх функціонування і розвитку 47,2% опитаних використали визначення «те, чого не видно», а 30,5% – «те, що з’являється рідко». З розвитком єврорегіонів «Буг» і «Карпати» 60,5% респондентів пов’язує покращання співпраці країн, що беруть в них участь, у сфері туризму, 57,2% – культури, 48% – охорони навколишнього середовища. Існуючий на сьогодні внесок цієї форми інтенсифікації прикордонних зв’язків в економіку українського прикордоння, на думку опитаних, був істотно меншим. Так, з функціонуванням єврорегіонів «Буг» і «Карпати» покращання господарської ситуації в своєму районі пов’язували 20,1% респондентів, поліпшення власного фінансового становища – 11,8%, зменшення місцевого рівня злочинності – 5,3%. Передбачається, що в майбутньому внесок єврорегіонів в санацію соціально-економічної ситуації в західному прикордонні України зросте. При цьому очікується, що найбільше зростання спостерігатиметься в оздоровленні господарської ситуації в районах проживання респондентів (у 3,37 раза) та у покращанні власного фінансового становища останніх (в 4,69 раза). Перевищує 80% частка тих, хто очікує в майбутньому завдяки створенню єврорегіонів «Буг» і «Карпати» покращання співпраці їх учасників у сфері туризму, культури, охорони навколишнього середовища. Пов’язані з цим надії на швидке оздоровлення місцевої соціально-економічної ситуації зумовили те, що більшість (56,5%) опитаних допускають можливість незалежного від держав-учасниць (тобто без їх консультацій) представлення на міжнародній арені даних єврорегіонів, хоча створення останніх базується на принципі непосягання регіональної влади на компетенцію центральної. (Питання про регіони як «квазісуб’єкти» міжнародного права вже стоїть на порядку денному [4, 171]. Це пов’язано з тим, що глобалізація економіки, інтеграційні економічні процеси в прикордонні потребують правового вираження. В цих умовах економічний район може виступати як підсистема економіки не лише країни, а й світового господарства в цілому чи інтегрованої групи країн [8, 17]).

Участь України в європейській інтеграції отримала велику підтримку в усіх вікових групах населення західного прикордоння. Входження України до Євросоюзу підтримувало 91,4% опитаних середнього (30-49 років), 89,4% – молодого (до 30 років) і 86,6% – старшого (50 років і старше) віку. Серед варіантів інтеграції в рамках ЄС населення середнього і молодого віку віддавало перевагу політичному й економічному об’єднанню держав на добровільній основі, а старшого віку – тільки економічному (табл. 1). Серед прихильників створення однієї європейської держави з власною валютою та армією частка людей старшого віку була більшою, ніж молодого та середнього, а серед тих, хто вибрав найнижчий інтеграційний ступінь (самостійні держави, не пов’язані між собою жодною організацією) – меншою. Населення середнього віку виступало за тіснішу інтеграцію в рамках Європейського Союзу, ніж молодь. Із збільшенням віку зростає питома вага тих, хто не пов’язував із вступом до ЄС жодних надбань. Так, серед респондентів молодого віку дана частка становила 4,9%, середнього – 6,9%, старшого – 11,1%.

Домінування зв’язку господарських надбань України з її вступом до Європейського Союзу найбільш чітко виражено в осіб середнього віку, а політичних – дещо більшою мірою в молоді (табл. 2). Частка тих, хто не пов’язує з інтегруванням в ЄС жодних втрат, була найменшою (53,2%) серед осіб старшого віку, і найбільшою (60,2%) – середнього. Серед респондентів, що вбачають такий зв’язок, домінували господарські втрати (у всіх вікових групах) і займали значне місце політичні (насамперед в осіб старшого віку, і трохи менше – в молоді), а частка культурних втрат із збільшенням віку опитаних зменшується.

Визнання позитивності створення єврорегіонів «Буг» і «Карпати» в західному прикордонні є практично загальноприйнятим і навіть виявляє тенденцію до зростання своєї питомої ваги із збільшенням віку. В цілому ж вікові відмінності тут були дуже незначними.

За надання єврорегіонам права бути представленим на міжнародній арені незалежно від держав-учасниць найчастіше виступає молодь. Із збільшенням віку опитаних зменшується частка прихильників цієї ідеї, яку підтримали 61,1% молодих людей, 56,7% – осіб середнього, і 51% – старшого віку. (В Європі внаслідок кризи нації-держави, глобалізації економіки, інтеграційних процесів регіони як адміністративні, так і утворені в результаті транскордонного співробітництва дедалі настійливіше вимагають більшого самоуправління і самостійного виходу на міжнародну арену [3, 155]).

Вплив функціонування єврорегіонів «Буг» і «Карпати» на економічний стан районів проживання опитаних був не дуже великим. Поліпшення завдяки єврорегіонам господарської ситуації в місцях свого проживання відзначали приблизно однакові частки респондентів молодого і середнього віку. Дещо більшою (в 1,42 раза) питома вага даного варіанта відповіді була в опитаних старшого віку. Покращання стану економіки під впливом прикордонного співробітництва в найближчому майбутньому очікує значно більша частка респондентів. Питома вага очікуючих серед опитаних середнього віку перевищувала відповідний показник щодо визнання наявних змін господарської ситуації в 3,85 раза, молодого віку – в 3,51 раза, старшого – в 2,26 раза. Частка тих, хто не очікував такого покращання на найближчу перспективу, зростала із збільшенням віку респондентів (табл. 3). Позитивний вплив функціонування єврорегіонів на фінансове становище опитаних був значно меншим, ніж на господарську ситуацію в районах їх проживання. Із збільшенням віку респондентів частка осіб з поліпшеним завдяки функціонуванню єврорегіонів власним фінансовим становищем зменшується, а з неполіпшеним – збільшується. Взагалі ж перспективи такого поліпшення в найближчому майбутньому оцінюються респондентами дуже песимістично. Порівняно з питомою вагою тих, в кого власне фінансове становище покращилося завдяки функціонуванню єврорегіонів, частка очікуючих це покращання в найближчому майбутньому має в складі опитаних молодого віку перевагу в 5,3 раза, старшого – в 1,98 раза, середнього – в 1,97 раза.

Ефективність економічної співпраці безпосередньо характеризується змінами особистого фінансового становища респондентів та господарської ситуації в регіоні їх проживання. Для характеристики ж взаємодії у сферах культури, туризму, охорони навколишнього середовища таких простих прямих вимірників немає. Тому в питаннях анкети мова йшла лише про поліпшення саме по цих трьох останніх напрямах співробітництва країн-учасниць єврорегіонів «Буг» і «Карпати», оцінки якого не можуть бути нижчими за результати аналогічного безпосереднього (на базі прямих вимірників) оцінювання в сфері економіки. Не дуже сильно різнилися властиві всім віковим групам опитаних високі оцінки наявного та очікуваного завдяки функціонуванню єврорегіонів покращання співпраці країн, що до них входять, у царині культури, туризму, охорони навколишнього середовища. Та все ж із збільшенням віку респондентів у сфері культури досить чітко проглядалися тенденції до наявного такого покращання, а із зменшенням віку – до очікуваного у галузі туризму та охорони навколишнього середовища (табл. 4). Переважна більшість опитаних (не менше 81% в будь-якій з вікових груп) очікували в найближчому майбутньому пов’язане з функціонуванням єврорегіонів поліпшення співробітництва країн, що до них входять, по всіх трьох згаданих вище напрямах. У галузі охорони навколишнього середовища співвідношення часток очікуваного покращання і реального у відповідях респондентів одної вікової групи найбільшого значення набувало в осіб середнього віку, а в сферах культури і туризму – зменшувалося із збільшенням віку опитаних. Так, для культури перевищення очікуваного покращання над реальним складало серед молоді 59,3%, людей середнього віку – 45,7%, старшого – 41% (для туризму відповідно 66,2%, 48,5%, 34,4%). Аналогічні вікові тенденції характерні і для пов’язаного з функціонуванням єврорегіонів поліпшення пізнання своїх сусідів. Його визнають 70,3% опитаних молодого віку, 57,6% – середнього і 54,7% – старшого, а також очікують в найближчому майбутньому 95,4%, 94,2% та 85% відповідних груп респондентів.

Властиве більшості респондентів усіх вікових груп ототожнення свого регіону з областю зменшується із збільшенням віку опитаних. Оберненою тенденцією (до збільшення із збільшенням віку) характеризуються частки тих, хто ототожнює свій регіон із Західною Україною (табл. 5). Причому друге місце серед опитаних старшого і молодого віку посідає питома вага ототожнень із Західною Україною, а в респондентів середнього віку – із селом, містом, районом, групою районів області.

Розширений зміст поняття громадянства (дослідження вертикального ідентитету особистості, що формується в різних за рівнем територіальних спільнотах від локального населеного пункту до світу в цілому через наповнене новим змістом поняття громадянства, широко практикуються за кордоном. В Україні вони зустрічаються у проектах, виконаних за методичного сприяння дослідників із західних країн [6, 53-56]) та відмова від асоціювання останнього з приналежністю до країни дає змогу використати його зрослу інформаційну ємність для характеристики входження України в європейські політичні та економічні утворення. Звичайно, в країні, що відносно недавно набула суверенітету, співвіднесення громадянства як такого виключно із своєю країною не може не бути домінуючим. Все ж висока орієнтованість на інтеграцію в Європу не могла не відбитися на розширенні поняття громадянства. Так, питома вага тих, хто вважає себе громадянином світу або Європи чи свого єврорегіону, є значною і перевищує частки опитаних, які ототожнюють своє громадянство із селом, містом, областю. Із збільшенням віку респондентів питома вага прихильників розширеного розуміння громадянства (світу, Європи, єврорегіону) зменшується, а традиційного (громадянин своєї країни) – зростає (табл. 6).

Аналогічні тенденції спостерігаються у тлумаченні малої батьківщини. Із збільшенням віку опитаних питома вага традиційного розуміння цього поняття як поселення проживання збільшується (табл. 7), а нетрадиційного (як звуженого – найближче сусідство, вулиця проживання, так і розширеного – область, країна, єврорегіон) – зменшується. Причому відмінності часток розширеного і звуженого розуміння малої батьківщини за віковими групами коливалися незначно.