Безпеці й стабільності в Європі та на всьому Євроатлантичному просторі реально існують загрози не лише військові, політичні, а й економічні та соціальні.

У міждержавних відносинах поширюється практика використання економічного впливу і навіть тиску для вирішення політичних проблем.

В таких умовах забезпечення сталого розвитку економіки як окремих країн, так і світової набуває все більшого значення для міжнародної безпеки та стабільності.

У зв’язку з цим виникає кілька загальних зауважень щодо пріоритетів економічної політики України.

По-перше, в ядерному світі економічна безпека стала основою національної та міжнародної безпеки і є пріоритетом економічної політики. Не можна допустити, щоб в умовах глобалізації економіки на зміну гарячим і холодним війнам прийшли війни митні і торговельні.

В ряді країн-партнерів НАТО, включаючи Україну, формування національної системи економічної безпеки збіглося з їх інтеграцією до світової системи господарства та переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки.

При цьому Україна має деякі свої специфічні відмінності. Те, що на перший погляд сприймається як негативний результат економічних реформ, насправді є наслідком способу їх запровадження. Глибина і масштабність реформаційних процесів значною мірою зумовлені відсутністю в Україні тієї соціально-політичної і навіть релігійно-культурної бази для реформ, що існувала в більшості країн Центрально-Східної Європи на початок реформування та яка включала б, наприклад, довгий історичний досвід державності чи монорелігійність.

Разом з тим, необхідно усвідомлювати, що ринкові реформи поряд з перевагами несуть у собі серйозні загрози, які мають постійно відстежуватися і вчасно нейтралізуватися активною соціальною політикою. Якщо ж не вживати адекватних заходів, то в кінцевому підсумку може виникнути небезпека для свободи і демократії в державі і навіть для її суверенітету.

По-друге, для України та інших країн, що переживають трансформаційний період, головна загроза сьогодні йде не від реформ як таких. Внаслідок ряду економічних, політичних, історичних та інших причин процес ринкових перетворень не завжди супроводжувався відповідною соціальною стратегією і надто розтягнувся у часі.

Приклад Польщі, Угорщини, країн Балтії свідчить про переваги швидкого та добре скоординованого реформування.

Недостатньо активна соціальна політика держави, запізнілі урядові заходи з її реалізації, рух після подій здатні викликати невдоволення людей реформами, розчарування у демократичних цінностях, недовіру до інституцій держави.

Громадянському мирові в деяких нових незалежних країнах загрожує поки що недостатній контроль за розподілом та використанням державної власності, не завжди обгрунтоване трудовим внеском і надто велике майнове розшарування населення, несвоєчасна виплата заробітної плати та пенсій, безробіття, витіснення місцевого виробника з вітчизняного ринку, злочинність і надмірна комерціалізація засобів масової інформації та ін.

Природне невдоволення людей станом справ намагаються використати у своїх цілях екстремістськи налаштовані політичні демагоги. У результаті виникає загроза демократичним перетворенням, співпраці нових незалежних держав з Європейськими та Євроатлантичними структурами.

Тому соціальна безпека економічних реформ – захист соціальних та економічних прав громадян – є сьогодні найважливішим пріоритетом для Уряду України.

Реформування української економіки має відбуватися з урахуванням ряду аспектів. Серед них – економічна та соціальна безпека, захищеність від внутрішніх та зовнішніх загроз економічних інтересів особистості, соціальних груп, господарюючих суб’єктів, регіонів, суспільства та держави.

Предметом дедалі більшої уваги українського Уряду в сфері економічної безпеки стає вирішення трьох взаємопов’язаних завдань:

1. Визначення, моніторинг та прогнозування чинників, що підривають усталеність соціально-економічного розвитку країни.

2. Здійснення економічної політики, що усуває негативний вплив цих чинників або пом’якшує його.

3. Застосування заходів з метою недопущення загроз економічній безпеці країни.

Завершується розробка «Стратегії забезпечення економічної безпеки України», яка розглядатиметься і затверджуватиметься Кабінетом Міністрів.

Це означає, що український Уряд вживає заходів для підтримання і розвитку вітчизняного виробництва та водночас намагається припинити падіння життєвого рівня населення. Стрижнем цих зусиль є забезпечення економічної безпеки суб’єктів державної, приватної та змішаної форм власності.

Принципово важливим для України та ряду інших країн-партнерів є завершення аграрної реформи із введенням землі у товарний обіг. Гальмування у вирішенні цього стратегічного питання пояснюється як економічними чинниками, так і стійкістю ідеологічних стереотипів радянських часів.

По-третє. Негативні наслідки надто повільних дій по реформуванню економіки є не тільки «обернутими всередину країни», а й відчуваються в міжнародному вимірі.

Про це свідчать, зокрема, втрата Україною деяких традиційних ринків на Сході, повільне просування українських виробників на Захід.

За мірками національної безпеки, для країни, що претендує на статус економічно самостійної держави, не менш як 40 відсотків експорту повинно припадати на продукцію обробної промисловості. І щонайменше десяту частину поставок за кордон має становити високотехнологічна, наукоємна продукція. В українському ж експорті поки що переважають товари з низьким рівнем обробки, а найбільшу експортну товарну групу (більше 20% експорту) становлять чорні метали.

Несприятлива структура експорту супроводжується «втечею» капіталу, зростанням зовнішньої заборгованості, товарною експансією з-за кордону.

Виходячи з інтересів економічної безпеки, Україна прагне до забезпечення рівноправного з іншими країнами взаємного доступу на світові ринки та усунення перешкод у торгівлі.

У ході здійснення курсу на реформування економіки протягом останнього часу зроблено три особливо важливих для зміцнення національної та міжнародної економічної безпеки і взаємопов’язаних кроки. Йдеться про лібералізацію цін та експорту, уніфікацію валютного курсу.

В Україні створюються передумови для здійснення ефективної соціально-економічної політики. Ліквідовано товарний дефіцит, виконуються зовнішні зобов’язання, наводиться порядок з формуванням державного бюджету, оплатою поставок енергоресурсів та ін.

Поступово реалізується конструктивна спрямованість соціальної енергії українського суспільства через створення масової мотивації до праці на основі приватної власності, кредитів на житло та в сільському господарстві, конкуренцію при трудових угодах.

Значно активізувалася робота зі створення демократичної державної влади, здатної стати ефективним інструментом не тільки ринкових реформ, а й запобігання ринковим загрозам. Прийняття Конституції України мало вирішальне значення для її подальшої інтеграції до європейської та світової системи міжнародної безпеки. Важливим елементом забезпечення останньої як для Української держави, так і для Європи в цілому є продовження активної співпраці і діалогу України з НАТО. Протягом останніх двох років акценти такого співробітництва було перенесено в галузеві сфери.

У минулому році Президентом України було затверджено Державну програму співробітництва України з НАТО на період до 2001 року, в якій окремий розділ присвячено економічній сфері та питанням економічної безпеки.

Варто відзначити регулярні консультації і спільні з Північноатлантичним альянсом заходи Міністерства з надзвичайних ситуацій, Мінекономіки та інших українських міністерств і відомств. Завдяки активній позиції Економічного директорату НАТО протягом останніх років було проведено серію заходів Україна – НАТО як в Брюсселі, так і в Києві.

Важливою сферою співпраці України і НАТО є запровадження в Україні досвіду демократичних країн з ринковою економікою в галузі військових витрат, зокрема «технології» їх визначення, аудиту та забезпечення громадянського контролю над ними.

Добрі перспективи має співробітництво у питаннях перепідготовки звільнених військовослужбовців, зокрема опанування ними англійської, французької та німецької мов.

У рамках саміту НАТО у Вашингтоні в квітні 1999 р. відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні. Одним із вагомих його результатів стала Декларація глав держав і урядів, що взяли участь у ньому. В заяві було наголошено на важливості збільшення українського внеску в зміцнення безпеки у Центральній і Східній Європі та на європейському континенті в цілому. Стратегічна концепція НАТО відводить Україні особливе місце в євроатлантичній системі безпеки. У ній наголошується на підтримці Альянсом не лише суверенітету, незалежності, територіальної недоторканості та демократичного розвитку України, а й процвітання її економіки.

Отже, є підстави сподіватися, що співпраця України з НАТО сприятиме також захисту її економічної безпеки.

Відносини України з Північноатлантичним альянсом уже отримали належний політичний і правовий розвиток. Це сприяє продовженню курсу на поступову інтеграцію України в структури євроатлантичної безпеки. Серед них особливе місце посідає Європейський Союз (донедавна займався насамперед економічною безпекою).

Разом з тим, на очах відбуваються історичні зміни у сфері європейської безпеки. Мабуть, не випадково колишній Генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана став Верховним представником ЄС з питань Спільної політики у галузях безпеки та зовнішньополітичній. Відповідно до вимог часу ЄС здійснює перехід від вироблення спільної позиції країн-членів з питань міжнародних відносин до здійснення спільної політики. Конкретним результатом цієї трансформації можна вважати Пакт стабільності для Південно-Східної Європи, в якому Україна прагне брати участь і розцінює його як своєрідну програму, спрямовану на зміцнення економічної безпеки в цьому важливому регіоні.

Українська економіка продовжує зазнавати збитків. Унаслідок югославської кризи значно знизився наш торговельний обіг з країнами колишньої СФРЮ. Відновлення судноплавства по Дунаю стало одним з нагальних завдань для України та інших придунайських країн – як партнерів, так і членів Альянсу. Збитки українських компаній від припинення навігації складають десятки мільйонів доларів США на місяць. До того ж, виникає загроза зимової та весняної повені на Дунаї, заблокованому залишками зруйнованих мостів.

Однією з форм економічної підтримки України мало б стати залучення українських підприємств до реалізації програм відновлення економіки на Балканах.

До традиційних загроз стабільності та безпеці на європейському континенті додалися ще й етнічна та релігійна ворожнеча, тероризм, нелегальний обіг наркотиків та зброї, забруднення навколишнього середовища, нелегальна міграція тощо.

Вирішення питань «м’якої безпеки» безпосередньо залежить від забезпечення здорового економічного розвитку як країн-членів Альянсу, так і його партнерів та їхніх сусідів. Бо економічні негаразди те тільки породжують загрози стабільності, а й сприяють їх поширенню.

Піклуючись про власну безпеку, розташована на Південному Сході Європи Україна таким чином відіграє роль своєрідного «санітарного кордону» для її західних сусідів. Але вона не має від цього ніяких позитивних наслідків для себе. Адже зупинені порушники прикордонного режиму залишаються на українській території, а укласти угоду про реадмісію з РФ поки що не вдається.

Слід ще раз підкреслити, що потенціал України у забезпеченні міжнародної стабільності та безпеки може бути реалізований лише при підтримці обох найбільш авторитетних у цій сфері структур: Північноатлантичного альянсу та Євросоюзу. Вирішальним у цьому контексті є не просто визнання двосторонніх стосунків між Україною та ЄС як таких, що являють собою «унікальне та стратегічне партнерство». Наступним кроком з метою залучення України до забезпечення стабільності континенту та вирішення проблем «м’якої безпеки» могла б стати розробка деталізованої програми співробітництва між Україною та Євросоюзом, яка включала б, зокрема, механізми співпраці у зазначеній сфері. До речі, це передбачено й Угодою про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

Треба зазначити, що Українська держава має чіткий сценарій економічних реформ, який практично збігається зі сценарієм наближення країни до членства в Євросоюзі. Керівництво економікою стає все більш прагматичним.

З травня 1999 р. спостерігається зростання промислового виробництва, а у вересні цього ж року до вересня минулого року воно склало більше 18 відсотків. Уперше після минулорічної фінансової кризи досягнуто зростання обсягів валового внутрішнього продукту.

Своєчасно погашаються зовнішні борги.

Успішно проведено запуск української ракети-носія «Зеніт» з плавучої платформи у рамках міжнародного проекту «Морський старт». Триває випробування військово-транспортного літака Ан-70.

Досягнуто певних успіхів у встановленні та поглибленні прямих контактів окремих регіонів України з членами НАТО та ЄС, державами-кандидатами на вступ до цих структур в економічній, військово-технічній та інших галузях, залученні інвестицій, прикордонному співробітництві.

Поступове відновлювання економічного зростання відбувається з використанням фінансової допомоги з боку Європейського Союзу, США і міжнародних фінансових організацій. Здійснюється структурна перебудова державного управління, завершується приватизація, розвивається мале та середнє підприємництво, удосконалюються системи соціального захисту, охорони навколишнього середовища.

Особливе значення для реформування вітчизняної економіки на ринкових засадах має політична підтримка реформаторських зусиль української держави з боку Європейського Союзу. Визнання потенційної можливості вступу України до ЄС після досягнення нею відповідних критеріїв здатне не тільки позитивно вплинути на її суспільство. Воно може стати потужним стимулом до співпраці України не лише з Євросоюзом, а й з НАТО.

Позитивний характер розвитку ситуації в економіці 50-мільйонної України істотно сприятиме підвищенню рівня європейської безпеки через зменшення загроз і підвищення стабільності в економічній, екологічній, енергетичній та інших сферах. Українська держава матиме політичні підстави більш активно долучатися до політики ЄС на Балканах.

Географічне розташування України, яка з’єднує Північ і Південь, Захід і Схід Європи, разом із сучасним розвитком інтеграційних процесів у рамках ЄС (мається на увазі вступ західних сусідів України до Євросоюзу) не повинно призвести до появи нової лінії поділу в Європі по колишньому кордону СРСР, частина якого нині стала західним кордоном України.

Українською територією здійснюється великомасштабний транзит енергоносіїв зі Сходу до Європейських споживачів. Разом із Польщею проробляється створення мультимодульного транспортного коридору «Одеса – Гданськ», який також забезпечуватиме транспортування до Європи енергоносіїв з Каспію. Здійснення цього та інших проектів стратегічного значення здатне не лише значно зміцнити енергетичну та економічну безпеку країн Європи, але й сприятиме подальшій інтеграції (в т. ч. економічній) України до Європейських та Євроатлантичних структур.

Створення зони вільної торгівлі між Євросоюзом та Україною є ще одним важливим чинником реформування вітчизняної економіки.